Коли від перманента краще відмовитись: поради дерматолога

Аліна Мантула , дерматовенеролог, кандидат медичних наук, завідувач відділення клініки «Євродерм»

Майстри ПМ іноді стикаються із такою проблемою, як шкірні захворювання у клієнта. Робити або не робити перманентний макіяж у такому випадку ⎼ вибір вашої та клієнтки. Але все ж таки варто пам'ятати про те, що при деяких проявах на шкірі процедура не тільки може супроводжуватися хворобливими відчуттями, але і здатна спровокувати посилення захворювання, а крім того, погіршити зовнішній вигляд ще більшою мірою.

Останнім часом процедура перманентного макіяжу не лише не втратила своєї актуальності, а й продовжує розвиватися, постійно поповнюючись новими техніками та методиками. Їх характерна менша травматичність, а витонченість роботи майстра надає максимальну природність результату. Перманентний макіяж набув широкої популярності серед жінок усіх вікових груп. Але зворотним боком медалі стало збільшення кількості ускладнень після таких процедур.

Як відомо, перманентний макіяж є процесом введення пігменту в шкіру. Процедура супроводжується порушенням цілісності шкірного покриву, що може спричинити цілий ряд ускладнень . Серед факторів ризику, що впливають на розвиток ускладнень, можна виділити дію активних компонентів пігменту, що вводиться до шкіри при перманентному макіяжі. Найбільш часто зустрічаються з них – це інфекційно-запальні (бактеріальні, вірусні, грибкові) та алергічні процеси. Але, крім ускладнень, є фактор ризику, при якому майстер ПМ повинен проводити процедуру з особливою обережністю або взагалі відмовитися від роботи з клієнтом. Йдеться про шкірні захворювання.

Фото 1. Розацеа

Група дерматологічних захворювань з локалізацією в області обличчя численна і неоднорідна. Найчастіше зустрічаються ⎼ це запальні захворювання з ураженням пилосеборейного комплексу, серед яких себорейний дерматит, акне, акнеформні дерматози, періоральний дерматит, розацеа. Нерідко трапляються захворювання, пов'язані з порушенням пігментоутворюючої функції шкіри: вітіліго, мелазма, меланодермії; аутоімунні захворювання: псоріаз, дискоїдний червоний вовчак, дерматоміозит, склеродермія. Також в останні десятиліття актуальна проблема немеланомних раків шкіри і актинічного кератозу, при яких особа є місцем клінічних проявів, що найчастіше зустрічається.

На жаль, у ряді випадків ізоморфна реакція на перманентний макіяж може спричинити прояви дерматологічних захворювань, таких як алергічний дерматит, псоріаз, червоний плоский лишай, хейліт, екзема, також може спричинити формування гранульом. Нерідко проведення перманентного макіяжу призводить до загострення/дебюту захворювань, які часто локалізуються в області обличчя.

Фото 2. Дискоїдна червона волжанка

Розацеа: чи ризик?

Особливий інтерес викликає розацеа – хронічне захворювання шкіри обличчя, що характеризується почервонінням, розширенням дрібних і поверхневих судин, а також утворенням папул, пустул. Найчастіше розацеа зустрічається після 30 років, а це саме та вікова група жінок, серед яких перманентний макіяж такий актуальний. В основі розвитку захворювання провідну роль відіграють судинні порушення (нерідко конституційного характеру), порушення роботи ендокринної системи та шлунково-кишкового тракту, психосоматичні та імунні зміни.

Слід сказати про те, що в секреті сальних залоз при розацеа відзначається підвищення вмісту порфіринів, що сприяє вираженому фотоушкодження (фотостаріння шкіри), розвитку актинічного еластозу. Багато років провідною причиною розвитку розацеа вважали присутність кліща роду demodex folliculorum , проте нині ця теорія втратила першість, але водночас припущення про його непрямий вплив на формуванні розацеа залишається актуальними.

Дуже важливим є той факт, що початкові прояви розацеа незначні і можуть лише проявлятися у вигляді епізодичних припливів (розацеа-діатез), персистуючої помірної еритеми (у вигляді сильного почервоніння шкірного покриву, викликаного розширенням капілярних судин) і поодиноких телеангієктазій незапальної природи, що виявляється судинними зірочками або сіточками). Надалі, при несприятливому перебігу захворювання, клінічна картина набуває вираженого характеру, при цьому еритема вже стійка, з'являються множинні телеангіектазії, папули, пустули, іноді вузлувато-кістозні елементи. Суб'єктивно пацієнтки відзначають почуття жару, печіння та сверблячки. Слід зазначити, що спочатку уражається лише центральна частина особи, проте надалі вогнища ураження можуть бути і в області вушних раковин, шиї, підборіддя, носа.

Фахівцям перманентного макіяжу важливо знати, що для цього захворювання характерна поразка також повік та кон'юнктиви. Клінічні прояви офтальморозацеу різноманітні. Це може бути і поразка повік, що проявляється хронічним заднім блефаритом, дисфункцією мейбомієвих залоз, кістами сальних залоз, ячменями, що рецидивують, халазіонами. Також у процес може залучатися і кон'юнктива, проте прояви неспецифічні та характеризуються телеангіектазією кон'юнктиви, хронічною дифузною гіперемією, гранульомами та в деяких випадках фліктенами. Поразки рогівки зустрічається у 5-15% пацієнтів з розацеа, характеризуються тяжкістю перебігу та нерідкими ускладненнями аж до втрати зору.

Нерідко запальні елементи висипу також локалізуються в періоральній ділянці, на межі шкіри та червоної облямівки губ. У цьому випадку категорично не рекомендується проведення перманентного макіяжу, щоб уникнути ускладнень запального, а також септичного характеру.

На закінчення хотілося б відзначити, що в прагненні до краси та досконалості слід пам'ятати про те, що проведення інвазивних процедур, серед яких і перманентний макіяж, можуть спричинити цілу низку ускладнень.