Стрес та шкіра: що потрібно знати про гіперчутливість

​Ще зовсім недавно про «чутливість» шкіри не було прийнято говорити, цей термін було запропоновано лише 1977 року знаменитим дерматологом Альбертом Клігманом. Через сорок років понад половини опитаних дослідниками європейських жінок назвали свою шкіру «чутливою», що доставляє їм дискомфорт у щоденному житті.

Що ж таке підвищена чутливість шкіри? На перший погляд, визначення не може бути складним: кожен косметолог, здається, уявляє собі цей стан і навіть не ускладнює себе серйозним опитуванням та збиранням анамнезу у пацієнтів. Типовий діалог під час першої консультації звучить приблизно так:

- У вас чутлива шкіра?

- Так, дуже.

Однак якщо все-таки почати ставити запитання, несподівано з'ясовується, що за словом «чутлива» можуть стояти різні відчуття і враження, які далеко не завжди відповідають реаліям. Коли дослідники після проведення масового опитування споживачів, у якому більше половини з них повідомили про підвищену чутливість своєї шкіри, стали проводити дослідження, з'ясувалися дивовижні подробиці: виявляється, у більшості людей, які вважають свою шкіру чутливою, немає жодних об'єктивних змін характеристик епідермісу та дерми, що дозволяють поставити певний діагноз. Однак є деякі ознаки, характерні для більшої частини «чутливих» пацієнтів.

Отже, хто ж найчастіше вважає свою шкіру чутливою?

• Жінки: опитування, проведені в Європі, США та Японії, показали, що серед жінок близько 50% вважають свою шкіру чутливою, а серед чоловіків лише 30% зазначають цю особливість. Цікаво, що ці цифри є приблизно однаковими на всіх континентах.
• Представники азіатських рас вважають свою шкіру чутливішою частіше, ніж білі європейці та американці, а власники чорної шкіри зазначають її підвищену чутливість ще рідше, ніж власники білої. При цьому реакції представників усіх рас на стандартні подразники шкіри відрізняються дуже мало.
• Молоді люди частіше, ніж дорослі чи літні, називають свою шкіру чутливою. Існує кілька гіпотез, з чим може бути пов'язана така різниця у сприйнятті: можливо, причиною є те, що молодь активніше користується косметичними засобами та декоративною косметикою, або те, що молодь більш емоційно оцінює стан своєї шкіри.
• За наявності будь-якої патології шкіри (розацеа, псоріаз, нейродерміт, екзема тощо) пацієнти набагато частіше вважають свою шкіру чутливою, ніж здорові люди, у тому числі до 80% хворих на атопічний дерматит.
• Люди зі шкірою, що належить до першого фототипу за Фітцпатріком, частіше страждають від підвищеної чутливості шкіри, ніж усі інші.

Крім цього, дослідникам вдалося визначити деякі характеристики шкіри, за наявності яких відчуття «чутливості» виникає частіше. До них відносять:

• більш високу втрату трансепідермальної води;
• знижену кількість сфінголіпідів в епідермісі;
• підвищену активність потових залоз;
• підвищену іннервацію епідермісу;
• порушення цілісності рогового шару епідермісу;
• знижений вміст вологи у роговому шарі епідермісу;
• більш тонкий роговий шар епідермісу;
• наявність порушень пігментації шкіри;
• наявність стійкої еритеми або легкість появи еритеми у відповідь на різні стимули, зокрема психоемоційні.

Неможливо не звернути увагу на те, що більшість перелічених вище ознак характерна ще для одного стану, з яким косметологам доводиться регулярно стикатися в практиці, — сухістю шкіри. Дійсно, для сухої шкіри характерні стоншення рогового шару, зменшення зволоженості рогового шару та шкіри в цілому, посилення трансепідермальної втрати вологи, порушення бар'єрної функції шкіри, зміна профілю ліпідів епідермісу та навіть наявність різних порушень пігментації. Тобто об'єктивні прояви «сухості» й «чутливості» будуть дуже близькими.

Це підтверджують і практичні спостереження. Пацієнти із сухою шкірою практично завжди зазначають постійно або періодично присутній стан дискомфорту та стягнутості шкіри, іноді до ступеня хворобливості, наявність почервоніння та нерівного кольору, вогнищ лущення й нерівного рельєфу шкіри, а також нерівномірне фарбування з частою появою пігментних плям. Ці ознаки характерні й у підвищеної чутливості. Мабуть, не буде великим перебільшенням сказати, що суха шкіра практично завжди матиме більшу чутливість і є більш схильною до подразнення, ніж шкіра добре зволожена. Однак було б неправильним ставити між двома цими станами знак рівності: «чутливою» може бути не лише суха, а й жирна шкіра, а також шкіра без будь-яких порушень себорегуляції. Треба зазначити, що деякі дерматологи, зокрема, Леслі Бауманн, пропонують за наявності акне або розацеа завжди вважати шкіру чутливою та враховувати це при призначенні терапії та розробці лікувальної стратегії.

Існують і зовнішні фактори, вплив яких на шкіру призводить до підвищення чутливості й появи дискомфортних відчуттів. Косметологам корисно пам'ятати, що найпоширенішою причиною того, що шкіра стає більш чутливою, є використання невідповідних чи надто агресивних косметичних засобів. Серед інгредієнтів, які є місцево подразнювальними речовинами, можна виділити такі:

• спирт;
• пропіленгліколь;
• бутиленгліколь;
• кокамідопропілбетаїн;
• триаетаноламін;
• резорцин;
• трихлороцтову кислоту;
• альфа-фруктові кислоти, зокрема молочна (ефект залежить від концентрації кислоти та рН розчину);
• ретинол та його похідні.

Крім цього, подібний ефект мають і топічні форми кортикостероїдів, використання яких нерідко призводить до порушення бар'єрної функції шкіри та розвитку хронічної місцевої еритеми, а також деякі косметичні процедури: дермабразія, фототерапія, лазерні впливи, хірургічні втручання, які можуть призвести до появи відчуття або посилення існуючої гіперчутливості. Не можна не згадати і про те, що ультрафіолетове опромінення теж може стати спусковим гачком для розвитку цього стану.

Звісно ж, як вплив сонячних променів, так й інші зміни довкілля можуть мати значення. Шкіра може стати більш чутливою в спеку або морози, вона може реагувати на сильний вітер або холодний дощ, контакт із забрудненим повітрям великого міста, тютюновий дим або наявність у повітрі пилку рослин і цілком «екологічного» піщаного або земляного пилу далеко від мегаполісу. Загалом, будь-які зміни температури та вологості можуть призвести до порушення бар'єрних функцій та активізувати появу симптомів підвищеної чутливості. Не варто забувати і можливі контакти з хімічними речовинами: небезпечною може бути не тільки робота в хімічній лабораторії, а й у медичних клініках, на кухні ресторану або в спортивному клубі, де є басейн із хлорованою водою (сумно, але й плавання в басейні досить часто призводить до підвищення чутливості до шкіри). Вживання в їжу прянощів, надто гарячої, жирної або гострої їжі теж є важливим фактором.

Загалом навряд чи існують цілком безпечні умови для життя — мабуть, можна сказати, що шкіра може стати більш чутливою будь-якої миті під впливом практично будь-якого випадкового чинника чи події. Залишається лише додати, що емоційні переживання, психологічний стрес та практично будь-які захворювання також можуть спровокувати підвищення чутливості шкіри.

Незважаючи на те, що проблема гіперчутливості шкіри поширена дуже широко і стала предметом дослідження багатьох серйозних наукових лабораторій, повного розуміння патофізіології цього процесу не з'явилося. На сьогодні відомо, що за наявності скарг на гіперчутливість у більшості випадків можна виявити такі особливості:

• виражену сухість шкіри, знижену кількість епідермальних ліпідів та порушення бар'єрної функції шкіри;
• підвищену реактивність мікрокапілярів шкіри;
• підвищену проникність шкіри для водорозчинних речовин;
• підвищену активність місцевої імунної відповіді;
• зниження стійкості до подразнення лугами (лугостійкість);
• більш виражена нейросенсорна відповідь на стимуляцію.

Тривалий час залишалося абсолютно незрозумілим, які структури шкіри забезпечують активнішу і виражену реакцію на подразники. Дослідження послідовно продемонстрували відсутність будь-яких значущих особливостей реагування з боку клітин епідермісу та дерми, а також не виявили жодних відмінностей у метаболізмі структурних речовин шкіри. Тільки останніми роками вдалося виявити особливості реагування деяких клітинних рецепторів, зокрема транзієнтних рецепторів сімейства TRPV, активація яких спричиняє розвиток нейрогенного запалення в глибоких структурах шкіри. Однак механізм активації рецепторів досі не повністю прояснений. Мабуть, люди з підвищеною чутливістю шкіри мають підвищену чутливість деяких рецепторів, що і призводить до появи відчуття дискомфорту та деяких ознак запалення у відповідь на незначне подразнення хімічними речовинами або фізичними факторами, що не провокують подібних реакцій у людей з резистентною шкірою. Але питання: що призводить до такого підвищення чутливості рецепторів і чому виникає така особливість, досі залишається питанням.

Нещодавні експерименти з використанням магнітно-ядерного резонансу показали, що у людей, схильних до гіперчутливості, і у людей з резистентною шкірою при контакті з подразнювальною речовиною (в експерименті був використаний розчин 10% молочної кислоти) активізуються різні зони кори головного мозку, тобто сигнал подразнювання у таких випадках йде від шкіри різними маршрутами в нервовій системі. Ймовірно, що така особливість може бути вродженою або розвивається в результаті стресу, тобто справжня причина підвищеної чутливості шкіри знаходиться не в шкірі, а «вище», на рівні нервової системи і, ймовірно, кори головного мозку. Ці висновки побічно підтверджуються і спостереженнями практикуючих дерматологів: призначення седативної, заспокійливої і навіть антидепресивної терапії часто призводить до поліпшення загального стану шкіри. Такими спостереженнями часто діляться і косметологи, які зазначають позитивну роль розслаблювальних і антистресових процедур у поліпшенні стану чутливої, сухої та подразненої шкіри.

Враховуючи все вищесказане, можна досить впевнено припустити, що найкращим вибором стратегії догляду для чутливої та подразненої шкіри буде комплексна терапія, яка передбачає не тільки призначення топічних засобів для регулярного використання, а й проведення професійних процедур догляду у поєднанні з певними рекомендаціями щодо способу життя, дієти та, скажімо так, загального ставленню до життя.

1. Контроль стресу та позитивні емоції. При підвищеній чутливості шкіри потрібно пам'ятати про те, що на фоні емоційних переживань, стресу й  негативних емоцій дуже важко «перенаправити імпульс» і придушити первинну активацію рецепторних структур клітин шкіри, що й спричиняє розвиток всього комплексу реакцій гіперчутливості. Антистресовий ефект мають заняття спортом (звичайно, дуже важливий вибір виду занять: якщо радість надають танці, то не варто мучити себе силовими тренуваннями, і навпаки), прогулянки на свіжому повітрі, регулярний відпочинок, нові цікаві враження, SPA-процедури та масаж, медитація й духовні практики, нарешті, психотерапія.
2. Проведення курсу професійних процедур догляду за шкірою, спрямованих на відновлення бар'єрної функції та зволоженості шкіри, а також досягнення заспокійливого ефекту. У професійних призначеннях на цьому етапі необхідно уникати потенційно травматичних методик: дермабразії, лазерних впливів, фототерапії, хірургічних, ниткових та ін'єкційних втручань, а також використання подразнювальних інгредієнтів у складі косметичних засобів. Хороші результати дають процедури з використанням поверхнево-зволожувальних речовин типу гліцерину, алое, гіалуронової, глюкуронової кислот, ксилоглюкану, екстрактів водоростей, азіатської центели, солей магнію і деяких пептидів. Ексфоліація під час проведення процедури має бути дбайливою, тепловий та холодовий вплив краще повністю виключити.
3. Призначення домашнього догляду — це дуже важливий момент у догляді за шкірою, який багато пацієнтів схильні недооцінювати. За чутливої шкіри найважливішим елементом догляду є адекватне очищення. Агресивні засоби для чищення, використання жорстких губок або щіток, апаратів для очищення шкіри можуть призвести до посилення чутливості шкіри і навіть розвитку деяких видів патології. Очищення для чутливої шкіри має бути дбайливим, зберігати та покращувати її бар'єрну функцію, без омиляючих та знежирювальних речовин.

На сьогодні оптимальним рішенням можуть бути міцелярні засоби для чищення, які після використання все-таки необхідно змивати водою, оскільки за підвищеної чутливості шкіри навіть невеликі кількості консервантів або поверхнево-активних речовин можуть виявитися подразниками. Звичайно ж, вода має бути чистою, і якщо в регіоні недоступна чиста водопровідна вода, бажано вмиватися бутильованою.

У догляді можна рекомендувати використовувати заспокійливі тоніки, сироватки або концентровані препарати, що містять заспокійливі та зволожувальні речовини та рослинні екстракти. Треба пам'ятати, що за підвищеної чутливості шкіри її проникність вища, ніж у здорової шкіри, тому до вибору засобів догляду потрібно ставитися прискіпливо і пояснити пацієнтові небезпеку самостійних експериментів з подарованими йому в магазинах семплами «революційних омолоджувальних» засобів.

Нарешті, дуже важливою частиною догляду для чутливої шкіри мають бути захисні засоби, підібрані відповідно до особливостей шкіри. При сухій шкірі це можуть бути захисні живильні креми, що мають заспокійливу дію, при жирній варто віддавати перевагу захисним емульсіям із протизапальним та заспокійливим ефектом.

          4. Нарешті, рекомендації щодо способу життя й харчування: на жаль, практично завжди необхідно вносити зміни до дієти. Їжа та напої, що мають збудливу дію, активують місцевий кровообіг, зазвичай сприяють посиленню чутливості шкіри. Практично будь-які алкогольні напої, міцний чай і кава, шоколад, гострі та пряні страви, екзотичні приправи бажано максимально виключити з раціону. І лише після досягнення стабільно спокійного стану шкіри можна поступово та обережно повертатися до улюблених страв та напоїв, спостерігаючи за реакціями організму.

Практично завжди позитивно позначається збільшення питного навантаження — у тих випадках, коли води в організм надходить недостатньо, страждає не тільки шкіра, але і нервова та імунна системи.

Нарешті, велика кількість свіжих овочів та фруктів, зелені, риби й морепродуктів позначається позитивно на загальному стані травної системи, сприяє відновленню балансу вітамінів та мікроелементів, що покращує стан не лише шкіри, а й здоров'я загалом. Щоб підтримувати «спокійний» стан шкіри, необхідно постійно «присипляти пильність» нервової системи. Найпростішим і найдоступнішим способом цього була і залишається постійна фізична активність, починаючи від піших прогулянок і закінчуючи активними заняттями спортом, що приносять задоволення.

Знаменитий французький нейроімунолог, професор Мізері сказав якось: «Шкіра і нервова система — це близнюки, які все життя страждають у розлуці і обмінюються листами». У процесі ембріонального розвитку шкіра та нервова трубка розвиваються з одного загального зачатка тканин і назавжди зберігають найтісніший зв'язок між собою. Все, що торкається «інтересу» нервової системи, позначається на стані шкіри, а все, що відбувається зі шкірою, стає негайно відомим нервовій системі й активує в ній процеси адаптації до зовнішніх змін. Тонкі захисні налаштування нервової системи легко порушити і досить важко відновити — про це дуже важливо пам'ятати всім косметологам та лікарям, які так чи інакше практикують у галузі естетичної медицини. Будь-яка травма та будь-який стрес мають свою ціну й у пацієнтів зі схильністю до гіперреактивності, і ця ціна практично завжди досить висока.

---

Вперше опубліковано: Косметолог №4, 2016