Синдром «червоного обличчя»: коли на це потрібно звернути особливу увагу

Світлана Галникіна, д.м.н., професор Тернопільського національного медичного університету імені І. Я. Горбачевського, клініка дерматології та косметології Art Clinique (м. Тернопіль)

---

Проте іноді почервоніння шкіри обличчя може бути ознакою грізного соматичного або іншого захворювання, а не естетичним недоліком, і в такому випадку пацієнта потрібно лікувати.

Отже, які стани потребують занепокоєння і більш детальних діагностичних, а в подальшому — лікувальних заходів? Треба звернути увагу, якщо у пацієнта почервоніння шкіри обличчя:

• стає все частішим, не минає після припинення дії провокуючих чинників або невпинно погіршується;
• не пов'язане з теплом, фізичними вправами або емоційними реакціями;
• виникає одночасно з іншими «незрозумілими» симптомами, такими як діарея або зміна ваги, погіршення загального стану, біль у суглобах тощо;
• викликає значне збентеження, стрес або тривогу.

Отже розглянемо найчастіші причини, які можуть призводити до такого стану.

Себорейний дерматит

Себорейний дерматит — це захворювання шкіри, обумовлене порушенням функцій сальних залоз шкіри.

Клінічні прояви на обличчі:

• червоні плями;
• на уражених ділянках висип зазвичай розташовується симетрично й характеризується почервонінням шкірного покриву. Шкіра стає жирною, вкривається жовтуватими кірочками, супроводжується свербінням різної інтенсивності, відчуттям печіння, вкривається жовто-рожевими плямами.

Це захворювання може розвиватися й на інших частинах тіла: на шкірі голови з’являються сухі лусочки (лупа) або почервоніння на тлі жирних лусочок жовтого кольору.

Розацеа

Розацеа — це хронічне захворювання шкіри, основною ознакою якого є поява почервоніння та інших висипань.

Клінічні прояви на обличчі:

• якщо хвороба прогресує, шкіра може бути червоною постійно;
• проявляється утворенням еритеми центральної частини обличчя і телеангіектазій;
• появою висипань папуло-пустульозного характеру;
• вогнищ гіперплазії сальних залоз та сполучної тканини.

Захворювання найчастіше виникає після 30 років, найактивніший розвиток припадає на віковий період 40-60 років. Хворіють в основному жінки, проте у чоловіків перебіг хвороби має тяжчий характер. Рівень захворюваності у різних країнах коливається від 1 до 10% загальної популяції, хвороба трапляється переважно у жінок із північноєвропейських країн.

Причинами захворювання на розацеа вважають патологію травного каналу, дисфункцію ендокринної системи, психосоматичні та імунні порушення. Алкоголь, гарячі напої, прянощі, які опосередковано, через рефлекторну дію, розширюють судини шкіри обличчя, сприяють розвитку розацеа. Є дані, що на розвиток хвороби можуть впливати сонячне опромінювання, тепло, холод.

У жінок загострення розацеа відбувається під час вагітності, клімаксу, перед менструацією. Частіше хворіють жінки з ранньою менопаузою, фізіологічним чи хірургічним клімаксом.

Подразнення шкіри, або алергічна реакція

Алергічна шкіра сильно реагує на подразники зовнішнього середовища, так звані алергени. Алергія може вражати різні системи організму, але особливе місце займає саме шкірна алергія. «Класичний» тип шкірної алергічної реакції називають контактним дерматитом. Алерген вступає в прямий контакт зі шкірою (наприклад, сережки з нікелю), долає захисний бар’єр шкіри і запускає імунну відповідь, яка викликає алергічну реакцію.

Клінічні прояви на обличчі:

• почервоніння;
• висипання;
• свербіж;
• печіння;
• лущення;
• мокнучі плями.

Алергени можуть потрапити в організм кількома шляхами:

• через контакт зі шкірою;
• перорально, наприклад, з їжею;
• через ін’єкцію;
• при вдиханні.

Як правило, людині необхідно повторно контактувати з алергеном, перш ніж виникне реакція. Висип може з’явитися за 24-48 годин. Практично будь-яка речовина з навколишнього середовища може викликати алергічну реакцію з висипанням на шкірі.

Реакція на ліки

Алергія на ліки — це реакція гіперчутливості, що виникає у відповідь на прийом лікарських препаратів і супроводжується загальними або місцевими клінічними проявами. Розвивається тільки при повторному введенні препаратів. Алергія на ліки характерніша для міського населення і частіше трапляється в жінок у віці 31-40 років.

Клінічні прояви на обличчі:

• велика зона набряку (едеми);
• почервоніння;
• висипання на кшталт кропив’янки по всьому тілі, свербіж.

Лікарські засоби, що найчастіше викликають розвиток побічних реакцій (до 80%), — це насамперед антибіотики. На особливу увагу заслуговують пеніцилін та інші β-лактамні антибіотики з огляду на їх широке застосування у практиці.

До основних факторів, що впливають на розвиток алергічних реакцій, пов’язаних з прийомом лікарських препаратів, належать:

• спадкова схильність;
• інші види алергії (побутова, пилкова, харчова тощо);
• тривале застосування хворими лікарських препаратів, особливо повторними курсами, у здорових — постійний контакт із препаратом (працівники фармпідприємств, аптек);
• застосування депо-препаратів (наприклад, біцилін);
• одночасне призначення великого числа лікарських препаратів із різних груп (поліпрагмазія), продукти метаболізму яких можуть посилювати алергенну дію один одного;
• структура діючої речовини, висока «алергізуюча» здатність препарату.

На ступінь алергенності лікарського засобу значно впливають шляхи введення і дози. Для пеніциліну найбільш сенсибілізувальними вважають нанесення препарату на шкіру, прийом всередину або ін’єкційне введення.

Атопічний дерматит

Атопічний дерматит, який часто називають екземою, може спричиняти раптову висипку. Приблизно 30% людей у всьому світі страждають на атопічний дерматит. Перші ознаки цього захворювання проявляються в новонародженого протягом перших місяців життя. Саме діти найчастіше потерпають від атопічного дерматиту. До десяти років ознаки зазвичай зникають, однак у деяких випадках це хронічне запальне захворювання не зникає навіть у дорослому віці.

Клінічні прояви на обличчі:

• виразний свербіж;
• виражені вогнища ураження: у немовлят на обличчі й на згинах рук і ніг, у дітей старшого віку та дорослих — ліхеніфікація й розчухані ділянки шкіри на згинах кінцівок;
• наявність інших атопічних хвороб у самого хворого або в його родичів;
• хронічна форма перебігу захворювання з рецидивами;
• ураження на шкірних покривах у ранньому віці, від 2-3 місяців до 2 років.

Ділянка ураження в кожної людини різна — атопічний дерматит може проявлятися на лобі, бровах, шиї, тулубі, а також на руках і ногах, часто під коліном і в ліктьовій ямці. Якщо є підозра на атопічний дерматит у немовляти, слід не вагаючись звернутися до лікаря-дерматолога після появи перших же симптомів. Окрім медикаментозної терапії, атопічний дерматит вимагає безперервного застосування зволожувальних та інших доглядових засобів.

Псоріаз

Псоріаз на обличчі є атиповою локалізацією, яка не властива цьому захворюванню. Найчастіше шкіра на обличчі уражається при себорейному псоріазі, захворювання починається з бляшок, що лущаться, в ділянці волосистої частини голови. Потім може переходити на обличчя, а при сильному поширенні процесу — вражати й інші області шкірного покриву. Також атипові прояви псоріазу характерні для дитячого віку, у складках шкіри, на статевих органах. У дітей можливий перебіг псоріазу з гострозапальними реакціями. На обличчі псоріатичні бляшки найчастіше локалізуються в ділянці чола та на бровах. Спочатку з'являється червона пляма або папула, яку потім вкривають лусочки. Для цих утворень характерна тріада симптомів, які є діагностичними: стеаринової плями, кров'яної роси та термінальної плівки.

Клінічні прояви на обличчі:

• запальні ділянки шкіри;
• білувато-срібні лусочки або бляшки на поверхні червоних плямах або папул;
• болючість і печіння шкіри;
• суха потріскана шкіра (інколи може свербіти та кровоточити).

Судинна сітка

Поодинокі розширені судини на шкірі — це судинні зірочки, скупчення таких зірочок утворюють судинні сіточки, або телеангіектазіїи. Тонкі червоні телеангіектазії, які не підвищуються над поверхнею шкіри, зазвичай розвиваються з артеріол і капілярів; товстіші судини синього кольору, які можуть виступати над шкірою, частіше утворюються з венул.

На обличчі найчастіше з’являються червоні капілярні лінійні судинні зірочки. Це може бути проявом шкірних захворювань — куперозу і розацеа. Також можуть з’являтися плямисті телеангіектазії внаслідок непереносимості ультрафіолету (фотодерматити), при впливі високих і низьких температур або внаслідок запалення шкіри (дерматити).

Клінічні прояви на обличчі:

• поява судинних зірочок та сіточки розширених капілярів;
• почервоніння є наслідком розширених кровоносних судин;
• основна причина появи почервоніння — це порушення кровопостачання шкіри та втрата еластичності судин.

На ногах зазвичай можна зустріти сині, фіолетові (частіше) або червоні лінійні чи деревоподібні телеангіектазії. Зазвичай це прояви ретикулярного варикозу, але можуть бути свідченням і зміни гормонального (переважно естрогенного) фону. Такі ж зірочки і сіточки можуть бути на руках, але набагато рідше.

Поява судинних зірочок на тулубі або слизових оболонках може свідчити про досить серйозні вроджені, автоімунні і системні захворювання, а також (особливо сіточки на грудній та черевній стінках) про цироз печінки.

Системний червоний вовчак (еритематоз)

Патогенез системного червоного вовчаку складний і не зовсім вивчений. Вважають, що ґенез цієї патології автоімунний.

Клінічні прояви на обличчі:

• дерматологічний синдром характеризується поліморфізмом;
• важливе діагностичне значення має симптом метелика: еритема, яка в типових випадках захоплює щоки і спинку носа, може нагадувати бешиху (рожу), із щільним набряком яскраво-­червоного кольору або із фіолетовим відтінком;
• набряк може бути настільки значним, що звужується очна щілина, іноді на цьому тлі з’являються бульозні елементи, ерозії, кірочки;
• губи теж набряклі, є тріщини, кров’янисто­-гнійні кірочки;
• еритема у вигляді червоно-­синюшних плям може спостерігатись на слизовій оболонці щік;
• іноді на шкірі виникають нестійкі еритеми з невеликим лущенням, що схильні до поширення.

У розвитку хвороби певну роль можуть відігравати такі чинники:

• генетичні (випадки хвороби у близнюків, сімейні випадки, у здорових родичів виявляють гіперглобулінемію, антиядерні антитіла, дефекти комплементу, які характерні для цих хворих тощо);
• імунологічні (гіпергаммаглобулінемія, наявність цілої низки антитіл — антиядерних, до ядерних компонентів — нуклеотиду, ДНК, нуклеогістону, які обумовлюють утворення LE­-клітин і розеток у крові, антиеритроцитарних, антилейкоцитарних, антитромбоцитарних, до лізосом, рибосом, мембран лімфоцитів, до ендотелію судин тощо; смугоподібне відкладання IgG і комплементу в дермо­епідермальних ділянках шкіри; імунні комплекси виявляють у шкірі (90%), нирках (95%), м’язах (80%) тощо).

Рідкісна форма раку

Група Т-клітинних лімфом шкіри (ТКЛШ) — гетерогенна група неходжкінських лімфом, які представляють собою злоякісну трансформацію резидентних Т-лімфоцитів шкіри. Грибоподібий мікоз (mycosis fungoides – MF) та синдром Сезарі (СС) — найчастіші форми Т-клітинних лімфом шкіри, на їх частку припадає майже 65% усіх випадків захворювання. Зв’язок MF та СС довго залишався предметом дискусії. Раніше вважали, що СС є лейкемічною формою MF, але новітні дослідження довели, що це незалежні нозології. MF — це клональна проліферація резидентних ефекторних Т-лімфоцитів пам’яті шкіри, а СС є пухлинною трансформацією центральних Т-лімфоцитів пам’яті.

Клінічні прояви на обличчі.

Важливим клінічним проявом Т-клітинних лімфом шкіри є прогресування висипу від плям до бляшок і пухлин. Перебіг захворювання досить індолентний, може тривати роками та навіть десятиліттями. До встановлення діагнозу пацієнти, як правило, мають історію неспецифічного екзематозного чи псоріазоформного дерматиту з неспецифічними гістологічними характеристиками. Медіана часу від перших клінічних проявів до встановлення діагнозу становить 4-6 років, але може варіювати від декількох місяців до 50 років.