Псоріаз: у чому суть проблеми?

Історія та сучасність

Псоріаз відомий людям з найдавніших часів. Перші згадки про нього датуються 35 роком нашої ери, хоча вчені підозрюють існування і ранніх джерел. Так, згадки про цю шкірну хворобу знайдено у працях давньогрецьких лікарів Гіппократа та Цельса. Передбачається також, що псоріазом насправді була одна зі шкірних хвороб, описаних у Біблії під назвою «цараат», або «божа кара». До кінця XVIII століття псоріаз вважали однією з форм прокази, поки англійські дерматологи Роберт Віллан і Томас Бейтмен не виділили його в окрему хворобу шкіри, яка все ж таки продовжувала іменуватися проказою Віллана. І тільки 1841 року віденський дерматолог Фердинанд фон Гебра дав псоріазу його сучасну назву (від грец. psora – «свербіж», «висип») й описав клінічну картину цієї хвороби.

Кількість хворих на псоріаз у загальній популяції населення нашої планети в середньому становить близько 2,5–3% (від 0,7% до 5%, залежно від географії проживання). Водночас в Україні немає офіційної статистики щодо захворюваності на псоріаз. За даними МОЗ України, кількість хворих на сьогодні становить 0,21%, що явно не відбиває реального стану справ щодо цієї проблеми. За незалежними оцінками, хворих на псоріаз в Україні на сьогодні понад 1 мільйон осіб, що статистично дорівнює майже 3% населення країни.

Вирішити проблему обліку хворих на псоріаз допоможе створення відповідного реєстру хворих, оскільки соціальну значимість цього захворювання складно переоцінити. Крім того, слід згадати, що Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) розглядає можливість зарахування псоріазу до розряду хвороб, які потребують особливої ​​уваги.

Форми псоріазу

Псоріаз характеризується появою на шкірі характерної висипки у вигляді ділянок потовщення шкіри (інфільтрації) з почервонінням (еритемою) та лущенням на поверхні елементів висипу. Залежно від форми захворювання та перебігу хвороби, локалізація, розміри й інші характеристики елементів висипу можуть змінюватись у досить широких межах. Висипка може не провокувати суб’єктивних відчуттів, а може супроводжуватися свербінням. Крім того, шкіра, уражена бляшками, може тріскатися і кровоточити, а в окремих випадках висипка може набувати мокнучого характеру, що свідчить про стрімкий, агресивний перебіг захворювання. Типова висипка при псоріазі має так званий мономорфний характер. Основні елементи висипу – папули та бляшки. Висипання розташовуються найчастіше симетрично на шкірі розгинальних поверхонь суглобів, животі, спині, сідницях, волосистій частини голови.

Залежно від форми та перебігу захворювання, елементи висипу можуть мати колір від блідо-рожевого до темно-червоного, підніматися над рівнем шкіри. На поверхні бляшок спостерігається лущення – від дрібно-пластинчастого до тотального, коли лусочки повністю покривають елемент висипу. При зішкрібанні лусочки досить легко відокремлюються, після чого характерна поява точкової кровотечі на місці лусочки (феномен «кров’яної роси»). 

Також при псоріазі спостерігається ізоморфна реакція (або феномен Кебнера), що полягає у розвитку псоріатичних висипань на ділянках шкіри, на які діють механічні або хімічні подразники у місцях травм.

Папули та бляшки у стадії прогресування захворювання схильні до периферійного зростання та злиття з утворенням бляшок різної величини й форми. В окремих випадках розвивається псоріатична еритродермія, коли ураження займають понад 50–70% шкіри.

Бляшковий псоріаз (або вульгарний псоріаз) – найчастіша форма захворювання, для якої характерна типова клінічна картина з тенденцією до локалізації на розгинальних суглобових поверхнях.

Краплеподібний псоріаз найчастіше зустрічається у молодих людей і виникає, як правило, після перенесеної стрептококової інфекції. Ця форма захворювання характеризується дрібно-папульозним поширеним висипом, локалізованим переважно на тулубі.

Пустульозний псоріаз характеризується появою неінфекційних гнійників (пустул). Його улюблена локалізація – кисті та ступні, але іноді пустульозний псоріаз може мати генералізований характер, хоча це трапляється дуже рідко. Пустульозний псоріаз – досить серйозне захворювання, що потребує відповідного підходу до лікування.

Псоріатична еритродермія – стан, коли псоріазом уражено понад 70% шкіри. Може виникати після скасування системних препаратів (ефект рикошету), особливо для системних кортикостероїдів.

Псоріаз волосистої частини голови – нерідко є єдиною локалізацією псоріазу у пацієнта, але найчастіше поєднується з псоріазом інших локалізацій (наприклад, краплеподібним або бляшковим). Часто псоріаз дебютує з ураження шкіри скальпу, у цьому випадку потрібно проводити диференціальну діагностику із себорейним дерматитом.

Псоріаз складок (інверсний псоріаз) дуже часто зустрічається у немовлят у вигляді «пелюшкового псоріазу», або псоріазу підгузкової області. При локалізації висипів на статевих органах псоріаз може спричиняти суттєвий дискомфорт і потребує своєчасного відповідного лікування.

У низці випадків псоріаз перебігає системно, агресивніше, з ураженнями, які виходять за межі шкіри. Найчастіше у процес залучаються нігті, у результаті розвивається так звана псоріатична оніходистрофія. Характерні симптоми: потовщення нігтьової пластини, зміна кольору, підвищена ламкість нігтьової пластини, симптом «наперстка».

У 15–20% людей із псоріазом розвивається серйозне ускладнення – ураження суглобів, яке називається псоріатичним артритом (псоріатична артропатія, артропатичний псоріаз). Це захворювання за своїм перебігом схоже на ревматоїдний артрит і може вражати як дрібні суглоби кистей та ступнів, так і більші ліктьові, колінні суглоби, міжхребцеві суглоби. Симптоми артриту різноманітні: біль, набрякання, ранкова скутість суглобів, обмеження активних і пасивних рухів. В разі несвоєчасного чи неадекватного лікування псоріатичний артрит може прогресувати із суттєвим порушенням функції суглобів і внаслідок цього – працездатності. При несприятливому перебігу артропатія може спричинити інвалідизацію.

Сучасна класифікація виділяє три ступені тяжкості псоріазу: легку, середню, важку. 

Для більшості хворих характерний сезонний перебіг псоріазу, коли процес загострюється у відповідну пору року. Виділяють зимову (осінь, зима, весна), літню та змішану форми захворювання. Сезонність перебігу псоріазу треба обов’язково враховувати при диспансерному обліку та проводити профілактичне лікування хворих на псоріаз ще до початку загострення.

Шкали оцінки

Для об’єктивізації критеріїв визначення тяжкості перебігу використовують різноманітні шкали й індекси. Найбільшого поширення у клінічній практиці набули три індекси: індекс площі ураження, індекс PASI, дерматологічний індекс якості життя.

Індекс площі ураження (BSA, Body Surface Area) визначає відсоткове співвідношення площі шкіри, ураженої псоріазом, до поверхні шкіри.

Індекс PASI (Psoriasis Area and Severity Index – «індекс поширеності та ступеня тяжкості псоріазу») представлений цілим числом від 0 (відсутність хвороби) до 72 (найважчий перебіг) і дозволяє врахувати не тільки поширеність псоріазу, а й ступінь виразності трьох основних симптомів (еритема, інфільтрація, лущення) на різних анатомічних областях. Використання цього індексу дозволяє об’єктивно оцінити ефективність терапії, що проводиться, і в ідеалі має бути підрахований до, під час і після закінчення курсу терапії. Є кілька модифікацій підрахунку індексу PASI, проте за даними багатьох авторів шкалу, яка враховує три вищезгадані клінічні ознаки, прийнято вважати класичною. Для визначення індексу заповнюється спеціальна таблиця або використовуються комп’ютерні програми.

Крім того, дуже важливим показником перебігу хвороби є рівень її впливу на якість життя пацієнта. Для визначення цього показника найчастіше використовують дерматологічний індекс якості життя DLQI (Dermatological Life Quality Index). Він підраховується за підсумками заповнення анкети, розробленої професором Ендрю Фінлеєм із медичного університету Кардіфа. Анкета складається із 10 питань, відповідаючи на які пацієнт може набрати від 0 до 30 балів. Чим більша сума балів, тим більше впливає хвороба шкіри на якість життя людини.

Теорії генезу

Ще років двадцять тому вчені вважали псоріаз суто шкірним захворюванням, але сьогодні більшість дослідників схиляються до думки, що це системна патологія, в основі якої не одна причина, а цілий комплекс взаємодіючих факторів. Точні причини цієї недуги досі невідомі, хоча доведено, що симптомами хвороби є два процеси:

• занадто інтенсивний поділ шкірних клітин;
• запалення.

Однак що саме служить поштовхом до активізації цих процесів, залишається нез’ясованим. І саме це питання зараз активно вивчають вчені у всьому світі.

В останні два десятиліття з’явилася велика кількість наукових публікацій про коморбідність псоріазу (від латів. morbus – «хвороба»: співіснування двох та/або більше синдромів або захворювань у одного пацієнта, які патогенетично взаємопов’язані між собою або збігаються за часом). Було встановлено, що псоріаз, що перебігає у тяжкій формі, збільшує ризик розвитку:

• цукрового діабету – у 1,5 разу;
• артеріальної гіпертензії – у 2 рази;
• серцевої недостатності – у 2 рази;
• інфаркту міокарда у молодих людей (важка форма) – у 7 разів.

Крім того, було зазначено, що близько 10% хворих на псоріаз страждають на хронічну депресію, а у низки пацієнтів виникали навіть думки про суїцид.

Однією з причин розвитку псоріазу є спадкова схильність. 60% пацієнтів, які страждають на псоріаз, мають родичів, що хворіли або хворіють на цю недугу. Чітку генетичну залежність показало дослідження одного роду, серед 123 членів п’яти поколінь якого на псоріаз хворіли 23 представники. Також сучасні генетичні дослідження довели: якщо на псоріаз хворі двоє батьків, ризик розвитку хвороби у їхніх дітей оцінюється в середньому від 41% до 76%; якщо на псоріаз хворий один із батьків, ризик становитиме близько 11–14%; а якщо хвороба вразила рідного брата або сестру, ризик захворіти менше і становить приблизно 6%. Проте генетична схильність до псоріазу поки залишається все ж таки теорією і зовсім не означає, що всі люди, які успадкували певні гени, обов’язково мають захворіти. Навіть за «важкої» спадковості для розвитку псоріазу необхідний вплив провокуючих чинників. Так, багато вчених звертають увагу на ендокринні порушення, збій обміну речовин, зміни в імунній системі таких хворих. Спровокувати загострення можуть також нервове перенапруження, сильний стрес, хронічні запальні захворювання, вживання тих чи інших ліків, ушкодження шкіри, глистяні інвазії, забруднена екологія, надмірне вживання алкоголю, тютюну та навіть певних продуктів харчування. Однак жоден із цих факторів (ні сам по собі, ні в різних поєднаннях) не є причиною хвороби і сьогодні невідомо, хто ж є справжнім «винуватцем» псоріазу.

Висновок

Псоріаз – це захворювання шкіри, яке важко лікувати. Десятки тисяч чоловіків і жінок страждають від цієї недуги, яка приносить безліч додаткових проблем: не складаються особисті стосунки, падає самооцінка. Особливо драматично переживають цю хворобу люди громадських професій, молодь. Так, псоріаз – це хвороба, яка обтяжує фізичний та психологічний стан людей. Іноді навіть більше, ніж при онкологічному захворюванні, цукровому діабеті, інфаркті міокарда. І все-таки зневірятися не варто. Хоча твердження, що псоріаз не підлягає лікуванню, все ж таки за допомогою сучасної адекватної терапії хворим вдається контролювати хворобу, досягти тривалої ремісії та домогтися покращення якості життя.

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна