Психотрихологія: взаємозв’язок стресу та випадіння волосся

Анна Халдєєва, лікар-дерматолог, трихолог, косметолог, член EHRS, UHRS, EADV, АТУ, УАДВК, президент Асоціації дітей з гніздовою алопецією «Разом у гармонії», засновник дерматологічного простору Derm Space (Україна)

Катерина Чайковська, лікар-психіатр, нарколог, керівник закладу охорони здоровʼя, член EPA, ISSUP, EDA, АПУ, АППУ (Україна)

---

Стрес – це сукупність неспецифічних реакцій організму у відповідь на дію чинників, які порушують його цілісність (гомеостаз) та можуть бути загрозливими для існування.

Залежно від типу подразника (стресора), стрес можна умовно розділити на фізичний і психологічний. Проте важливо розуміти, що, попри вид стресора, зміни, які виникають в організмі під час його дії, відбуваються в усіх системах і органах, оскільки є наслідком каскадних нейро-гормональних реакцій, спрямованих на виживання організму в умовах, що стрімко змінюються.

«Бий або тікай»

Вперше термін «стрес» ввів американський дослідник, психофізіолог Уолтер Бредфорд Кеннон на початку ХХ століття. Саме він описав відповідь на стрес у вигляді реакції «бий або тікай» (fight or flight), яка достатньо точно демонструє те, що відбувається із організмом при зіткненні із загрозливими подразниками [1].

Суть цієї реакції полягає в тому, в разі небезпеки організм максимально мобілізується для того, щоб або протистояти її впливу (боротьба), або якнайшвидше уникнути (втеча).

Механізм цього явища такий: від органів чуттів інформація про подразник передається до центральної нервової системи, внаслідок чого активується гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникова система: гіпоталамус продукує рилізинг-гормони, які збуджують гіпофіз, який, своєю чергою, виділяє тропні гормони, що регулюють діяльність залежних від нього ендокринних залоз, а саме щитоподібної, наднирників та статевих залоз. У результаті виділяється велика кількість гормонів, серед яких катехоламіни – адреналін і норадреналін, їх дія пов’язана із більшістю миттєвих реакцій на стрес. Основна біологічна мета зазначених гормонів – перерозподіл кровообігу та загальна стимуляція організму для протистояння стресовим факторам. Так, спостерігається прискорення серцебиття й підвищення артеріального тиску, спазм периферійних судин і розширення судин скелетних м’язів, гіперглікемія (підвищення рівня цукру крові). Зазначені зміни спрямовані на покращення кровообігу м’язів та забезпечення їх енергією для майбутньої боротьби. При цьому кровообіг і функціональна активність інших систем й органів пригнічується і переходить в енергозберігальний режим (пригнічення перистальтики шлунково-кишкового тракту та екзокринної функції травних залоз, сльозо- та слиновиділення, пригнічення функції статевих залоз тощо).

Центральна нервова система також реагує характерними змінами, пригнічуючи слух, нюх та інші органи чуття, при цьому підвищуючи больовий поріг та звужуючи зорове сприйняття («тунельне бачення»). Усі ці зміни спрямовані на швидку адаптацію організму та реагування на загрозливий чинник одним із двох доступних методів – боротися чи втікати – і є ефективними під час протистояння загрозливим для життя ситуаціям [2].

Проте такі реакції вимагають значної мобілізації ресурсів і є достатньо виснажливими для організму, який потребує відновлення та накопичення енергії після усунення загрози для існування. Отже, якщо дія подразника не припиняється або стресова ситуація повторюється зі швидкістю, що перевищує часові затрати організму на відновлення, це невідворотно призведе до порушень, пов’язаних із виснаженням його систем. При цьому спектр погіршень варіює від розладів психіки, пов’язаних зі стресом, до соматичних захворювань, спричинених імунними та гормональними розладами.

В ситуації воєнного стану населення України зазнає впливу як гострого стресу, спричиненого катастрофічними подіями внаслідок неспровокованої російської агресії, так і хронічного як результат довгої тривалості ситуації, вимушеного переміщення територією України та поза її межами, розлуки із соціально значущими групами (родина, громадське і робоче середовище), втратою роботи, зв’язків і впевненості в майбутньому. Тому першочерговим для лікарів є контроль психічного і фізичного стану, звертаючи особливу увагу на перші прояви захворювань, пов’язаних зі стресом.

Взаємодія нервової системи та волосся

Як впливає стрес на якість, ріст і випадіння волосся? Клінічно стрес може бути тригером за таких трихологічних станах, як трихотиломанія, трихотейроманія, гніздова алопеція, телогенова, анагенова, рубцева алопеція та бути потужним поштовхом для запальних процесів шкіри скальпа: псоріаз, себорейний дерматит, фолікуліт, red scalp.

Згадаємо ембріологію (похідні трьох ембріолистів) і зазначимо, що нервова тканина й епідерміс, а саме верхня частина фолікулу волосся, походять з нейроектодерми. Це важливий момент взаємодії цих двох систем. Із трьох основних фаз росту волосся (анаген, катаген і телоген) зупинимося детальніше на анагеновій, бо за нашою темою цікава саме вона.

Анагенова фаза продовжується від трьох до семи років, характеризується активним поділом клітин у волосяному фолікулі. Швидкість зростання сягає 1,0-1,5 см за місяць.

Додатковий фактор впливу стресу – це порушення антиоксидантної системи шкіри, а також нейроендокринної регуляції в організмі з подальшим впливом на волосся через поділ клітин.

Також відомо, що життєвий цикл волосся перебуває під контролем гормонів. Стрес як дія може змінювати нейроендокринну базу. Волосяний фолікул разом з волоссям чутливі до змін цього фону.

Вплив стресу на гормональний фон

В роботі щитоподібної залози важливими є показники ТТГ, Т3, Т4. Тироксин підвищує життєдіяльність клітин волосяного фолікула, ТТГ змінює експресію більшості генів у клітинах волосяного фолікула.

Пролактин часто називають гормоном стресу. У шкірі він виконує функцію імуномоделювального агента стресової відповіді, а також стимулює продукцію андрогенів наднирників. Пролактин пригнічує поділ клітин у волосяному фолікулі та спричиняє апоптоз кератиноцитів.

Активне випадіння волосся – часта проблема, яка виникає після перенесеного стресу.

Класифікація психодерматологічних розладів у дерматотрихології

Психофізіологічні розлади – це дерматологічні розлади, які активуються на фоні стресу. Для цих захворювань характерним є тісний зв’язок у часі між впливом стресу та загостренням трихологічних патологій. До них належать псоріаз, атопічний дерматит, red scalp, себорейний дерматит, дифузне, анагенове випадіння волосся, гніздова алопеція, останнім часом наголошують на впливі стресу на прояв та прискорення рубцевої алопеції.

Первинні психічні розлади (дерматозоїдне марення, невротичні екскоріації, розлади обсесивно-компульсивного характеру, зокрема трихотіломанія, трихотейроманія)

До цієї групи належать пацієнти, які не мають трихологічної чи дерматологічної патології. Прояви на шкірі скальпа є вторинними. Дуже важливо забезпечити при цьому мультидисциплінарний підхід, а саме консультування разом з лікарем-психіатром.

Підбір лікування у таких випадках індивідуальний і залежить від діагнозу основного захворювання, вираженості проявів та переносимості пацієнтом. Так, при обсесивно-компульсивному розладі (ОКР) препаратами, схваленими Федеральним управлінням за контролем якості продуктів та медикаментів (FDA), є кломіпрамін, флуоксетин, флувоксамін, пароксетин та сертралін (рівень 1). У зв’язку із кращим профілем безпеки та переносимості СІЗЗС порівняно з кломіпраміном вважаються препаратами вибору та першої лінії при ОКР (рівень 1). Як метод психотерапії найбільшу доказову базу має КПТ [3].

Вторинні психічні розлади

Це група пацієнтів, у яких захворювання шкіри є первинними, а психологічні прояви виникли на фоні дерматологічних проявів.

Шкірно-сенсорний синдром

Це пацієнти, які без видимої та явної дерматологічної патології мають неприємні відчуття у вигляді болючості шкіри голови, «волосся» – триходинії, свербежу, дизастезії, стягнення, відчуття тиску, бігання мурашок по шкірі голови.

За психодерматологічних та психотрихологічних проявів домінуючими розладами є тривожність, психози, депресії, обсесивно-компульсивні розлади. Тоді як психотичні стани – це гостра психіатрична патологія, яка часто вимагає комплексного і невідкладного стаціонарного лікування, тому такі пацієнти рідко потрапляють у поле зору трихолога, люди з тривожними та депресивними розладами часто звертаються з питання соматичних захворювань. Лікування таких розладів покращить не тільки якість життя пацієнта, а й прогноз щодо трихологічної патології. Для лікування депресивних розладів призначають СІЗЗС – флуоксетин, циталопрам, сертралін як препарати першої лінії (рівень 1) та міртазапін, венлафаксин, трициклічні АД (рівень 1) як препарати другої [4].

Висновки

Актуальність психотрихології на сьогодні набирає потужних обертів. Дерматолог, трихолог повинен мати уявлення про зв’язок дерми, волосся та стресових станів, які можуть перетікати в серйозну трихологічну патологію.

Лікар-трихолог має бути в першу чергу гарним психологом, тому що саме пацієнти трихологічної сфери отримують випадіння волосся після стресового агента (сьогодні – стресу від воєнних дій в Україні). В подальшому пацієнт потрапляє у хронічне замкнуте коло: стрес – випадіння волосся – стрес – випадіння волосся…

Трихолог може допомогти розірвати це коло, паралельно підсиливши терапевтичні ефекти лікування. Тандем трихолога та психіатра за трихологічної патології дає потужні ефекти й результати саме в моїй практиці. Головне – коректно у процесі консультування запропонувати пацієнту мультидисциплінарний підхід.

Література:

1. Cannon, W.B. Bodily Changes in Pain, Hunger, Fear and Rage (1915). – P. 211/

2. Посібник до вивчення курсу «Інтегративна регуляція фізіологічних функцій» Укладач: док. біол. наук, проф. В. П. Ляшенко. – Дніпро. – 2018.

3. Практичний посібник з лікування пацієнтів, що страждають обсесивно-компульсивним розладом, підготовлений робочою групою Американської психіатричної асоціації http://www.psychiatryonline.com/

4. Рекомендації Національного інституту здоров’я і клінічного вдосконалення Великої Британії щодо терапії депресії в дорослих і пацієнтів літнього віку https://www.nice.org.uk/guidance/ng222

5. М. Джафферани. Руководство по психодерматологии. Базовые и клинические аспекты. Под редакцией: проф. А. Литуса, к. м. н. А. Гаврилюк. – 2020.