Механізми старіння та способи їх уповільнення: як поповнити гормональний дефіцит?

Про гормонозалежне старіння шкіри, рівень естрогенів та інволюційні процеси читайте в статті. 

Доведено, що активність шкірних сальних залоз також залежить від рівня статевих гормонів: естрогени знижують число і величину цих залоз, у той час як андрогени мають зворотний вплив, стимулюючи їх секреторну активність.

У клінічних дослідженнях було показано, що із віком секреція шкірного сала зменшується. У постменопаузі порівняно з естрогенами рівень андрогенів знижується більш плавно, тому в деяких жінок може спостерігатися відносне переважання андрогенів, секретованих клітинами строми яєчників під впливом зростання рівня гонадотропінів, клінічні прояви цього виявляються через жирну пористу шкіру, акне, себорею.

Однак слід пам’ятати, що андрогени, які в нормі містяться в невеликій кількості в організмі жінки, стимулюють клітинні мітози. 

Багато жінок зазначають зміни з боку волосся та нігтів. Естрогени стимулюють утворення глобуліну, що зв’язує статеві гормони (андрогени й естрогени). Зі зменшенням вироблення естрогенів скорочується продукція цього глобуліну, що призводить до збільшення вмісту вільного тестостерону. Це може виявлятися посиленням росту волосся на обличчі. Ба більше, змінюється швидкість втрати волосся. Волосся голови в нормі випадає і відростає асинхронно. При зменшенні утворення естрогенів ці процеси відбуваються синхронно, що створює видимість підвищеної втрати волосся.

Доведено, що у жінок у постменопаузі швидкість струму крові по капілярах сильно сповільнюється, що відбувається через вазодилатацію в папілярному шарі шкіри. Таким чином, приєднане порушення мікроциркуляції погіршує процес старіння шкіри:

• порушення у будові стінки судини – знижується еластичність – збільшується проникність;
• порушення мікроциркуляції – дисфункція нейрогуморальної регуляції – стійке розширення судин – стаз крові.

Розширення капілярів поверхневої судинної мережі призводить до появи еритеми, судинної сіточки, телеангіектазій. Зміни починаються зі склерозу судин, фібробластичних процесів у судинній стінці. Одним із пускових механізмів такої трансформації є застій крові, сладж-феномен («заклеювання» кровоносного русла), мікротромбоутворення і, як наслідок, – кисневе голодування тканин.

Слід пам’ятати, що до 30 років шкіра втрачає близько мільйона клітин кожні 40 хвилин. Замість клітин, що гинуть, постійно з’являються нові, процеси регенерації відбуваються постійно, але, на жаль, з віком вони сповільнюються. Якщо в юності верхні шари шкіри оновлювалися кожні 30 днів, то до 40 років на це необхідно вже близько 45 днів. Таке уповільнення темпів регенерації є відбиттям процесів старіння організму.

У період перименопаузи спостерігається зниження ефективності захисних систем організму, що контролюють швидкість перекисного окислення ліпідів: зменшується вміст природних антиоксидантів, збільшується кількість неактивних молекул ферментів, що руйнують перекиси тощо.

В результаті зниження продукції статевих стероїдів у шкірі відбувається уповільнення поділу клітин епідермісу та порушення процесу зроговіння цих клітин, накопичення в них патологічних включень, зокрема ліпофусцину, згасання функції сальних та потових залоз, гіпереластоз, склероз і фрагментація колагену, посилення трансепідермального току води.

Гормон росту і старіння

Ще один вкрай значущий гормон, що впливає на вікові зміни, – соматотропний гормон (гормон росту), що виробляється клітинами передньої частки гіпофіза. Він стимулює поділ клітин, регулює зростання тканин та органів, бере участь у транспорті амінокислот, стимулює ліпогенез, має анаболітичну дію. Його часто називають диригентом оркестру всіх гормонів. Гормон росту також відповідає за гідратацію шкіри, її тонус, об’єм і тонус підшкірних м’язів. Недарма його називають «ліфтинг-гормоном».

У віці 25 років рівень гормону росту в організмі становить близько 600 мкг, тоді як до 60-річного віку цей рівень, поступово знижуючись, може досягати лише 15% від початкового значення, тобто 90 мкг і менше. Ще сумнішим є той факт, що багато людей мають такий рівень вмісту гормону росту вже до 40 років.

Як поповнити дефіцит?

Таким чином, у процесі гормонального старіння шкіри відбувається спочатку повільне, а потім різке наростання зміни трофіки та функції у всіх структурах (табл. 1).

Клінічні ознаки в’янення шкіри	Зміни в епідермісі	Зміни в дермі
блідість, стоншеність	зменшення кількості та зниження активності клітин	стоншення дерми
сухість і дрібнопластинчасте лущення	зниження функції натурального зволожувального фактору шкіри	зниження секреції сальних та потових залоз
сенільні кератоми й інші новоутворення	порушення функції водно-ліпідної мантії	зменшення кількості фібробластів
зниження еластичності, тургору	зниження активності епідермальних ліпідів і церамідів	зменшення швидкості поділу й активності фібробластів
мережа зморшок різної ширини та глибини	погіршення бар’єрних властивостей шкіри	зменшення кількості та збільшення втрати внутрішньодермальної вологи, розпушення колагенових й еластинових волокон
деформація лінії овалу обличчя (поряд з появою пастозності й набряків зазначено загострення рис обличчя, що пов’язано з редукцією підшкірної жирової клітковини)	потовщення рогового шару	збільшення вільної води у міжструктурних просторах
гіперпігментація (пов’язана із збільшенням секреції IL-1a у кератиноцитах)	збільшення циклу зміни клітин епідермісу в середньому до 45 днів	набряки
еритроз, купероз
посилення росту пушкового волосся над верхньою губою та на підборідді (під впливом гормональних змін у процесі старіння)

Табл. 1. Зміни трофіки та функції у шкірі в процесі гормонального старіння

Одним із найбільш популярних способів заповнити гормональний дефіцит є застосування замісної гормональної терапії (ЗГТ). Однак на це є суворі абсолютні й відносні протипоказання, і, на жаль, далеко не кожна жінка може застосовувати цю методику.

Як правило, всі питання щодо проблем в’янення шкіри вирішуються в кабінеті косметолога, де фахівець підбирає комплексну програму без консультації з гінекологом-ендокринологом. Тому в цьому випадку тактика ведення пацієнта з гормональним типом старіння має базуватися на таких принципах:

• Етапність. Використання «вікна терапевтичних можливостей» – застосування методики, що відповідає біологічному віку клієнтки, та своєчасний перехід на більш «складний» ступінь. Доречне застосування вікової косметики (використання вікової косметики та процедур на молодій шкірі дає негативний результат).
• Використання методу «подвійної дії» – поєднання косметологічних процедур й anti-age-програм. Сучасні технології дозволяють значно розтягувати у часовому проміжку видимі вікові зміни. Особлива увага приділяється системному застосуванню нутрицевтиків (наприклад, «Ревіта Скін», «Бьюті Стандарт» та ін.), що впливають на патогенез вікових змін, до складу яких входять колаген, гіалуронова кислота, препарати, що покращують мікроциркуляцію (центелла азіатика), амінокислоти, (L-аргінін), вітамін С, що стимулює синтез колагену. Цей спосіб сприяє поповненню необхідних речовин зсередини та у поєднанні із зовнішніми косметологічними процедурами дає чудовий результат.

Продовжуються фундаментальні дослідження у галузі виявлення основних механізмів старіння та способів їх уповільнення. Старіння шкіри – закономірний фізіологічний процес, що полягає в прогресуючому зниженні найважливіших функцій та резервних можливостей окремих її компонентів під впливом генетичних і гормональних факторів. Жінки відмовляються старіти, хочуть мати молодший вигляд якомога довше, і сучасна дерматокосметологія й аnti-age-медицина відкривають перед ними великі можливості в омолодженні та профілактиці старіння у різні вікові періоди.

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна