Гормональні порушення: шкірні прояви патологій

Патологія щитоподібної залози є однією з найпоширеніших ендокринопатій у нашому регіоні. У щитоподібній залозі виробляється гормон тироксин (Т4), який у печінці перетворюється на більш активний метаболіт трийодтиронін (Т3).

Основні функції трийодтироніну:

• прискорює мікроциркуляцію в артеріях та венах;
• покращує кровонаповнення;
• пом’якшує та зволожує шкіру;
• покращує колір і знімає набряк обличчя;
• робить більш чітким контур обличчя й тіла;
• надає пружність м’язам та суглобам;
• знижує вагу.

Крім того, трийодтиронін забезпечує приплив крові до внутрішніх органів, стимулює мітохондрії, забезпечує клітини енергією, розчиняє холестерин та жири, а також активує мозок, підвищуючи продуктивність і жвавість мислення.

Ендокринна патологія щитоподібної залози виявляється у гіпофункції (стан гіпотиреозу) та гіперфункції (стан гіпертиреозу).

Гіпотиреоз

Гіпотиреоз розвивається в разі нестачі тиреоїдних гормонів і характеризується накопиченням у шкірі гідрофільних глікозаміногліканів. Це призводить до ущільнення та потовщення шкіри, огрубіння рис обличчя – стану, відомого як мікседема (слизовий набряк). Вроджений гіпотиреоз, що супроводжується затримкою фізичного та психічного розвитку, називається кретинізмом.

Жінки страждають на гіпотиреоз у 10 разів частіше за чоловіків!

В разі нестачі трийодтироніну привертає увагу суха шкіра, набрякле бліде обличчя, набряклі повіки, тьмяні очі, волосся сухе, жорстке і рідке, без блиску. Часто спостерігається широкий плескатий ніс, товсті губи. Силует тіла, що оплив, або помірна повнота супроводжуються хворобливістю або малорухливістю суглобів, особливо після відпочинку. Привертає увагу загальмованість, уповільненість рухів. Такі пацієнти скаржаться на закрепи, погіршення пам’яті, неможливість зосередитись, втома вранці або після відпочинку. При цьому їх самопочуття покращується під час руху. При огляді шкіра стовщена, воскоподібна, суха, шорстка (як при ксеродермії), зморшкувата.

При гіпотеріозі спостерігається також кератодермія – ороговіння долонь і підошов. Блідість шкіри розвивається через підвищений вміст води та глікозаміногліканів і зниженого кровопостачання (вазоконстрикція). Жовтий відтінок особливо помітний на долонях та підошвах внаслідок каротинемії. При пальпації шкіра суха (знижене пото- та саловиділення), холодна, тістуватої консистенції. На кінцівках спостерігається щільний набряк, який залишає ямки при натисканні. Ураження шкіри дифузне. Волосся сухе, грубе і ламке. Зазначається дифузна телогенова алопеція на голові, обличчі (у чоловіків), на лобку та пахвових западинах. Типове випадання зовнішньої третини брів. Нігті ламкі, ростуть повільно. Язик збільшений, гладкий, червоний, рухи його уповільнені. Вітіліго нерідко поєднується з безсимптомним гіпотиреозом, особливо у жінок старше 50 років. Зміни шкіри при гіпотиреозі є оборотними та нівелюються відшкодуванням функції щитоподібної залози.

На практиці зустрічається також явище вторинного гіпотиреозу, який у 5% випадків може бути наслідком патології гіпофіза чи гіпоталамуса. У разі гіпофізарного гіпотиреозу (гіпопітуїтаризм) шкіра пацієнтів виглядає блідою, навколо рота та очей є тонкі зморшки. Волосся на тілі та в промежині рідке. Виділення поту і шкірного сала знижено. Сухість і потовщення шкіри не такі помітні, як при первинному гіпотиреозі, оскільки при гіпопітуїтаризмі зберігається деяка автономія функції щитоподібної залози.

Гіпертиреоз

Гіперфункція щитоподібної залози характерна для дифузного токсичного зоба. Під час огляду такі пацієнти неспокійні, дратівливі, тривожні. Обличчя рум’яне, долоні спітнілі та гарячі. Шкіра еластична, гаряча, волога, бархатиста, гладка. Зазначається підвищена пітливість стоп і долонь. Часто спостерігається претибіальна мікседема: спочатку з’являються щільні папули або бляшки, які розташовані асиметрично на обох ногах. Вони можуть бути кольору здорової шкіри, рожевими, іноді коричневими, і при діаскопії видаються жовтими, восковими. Епідерміс над вузликами в одних випадках не змінений, в інших відрізняється виразною бородавчастою поверхнею. Вогнища ростуть, зливаються і у важких випадках охоплюють всю поверхню гомілок і тильну сторону стопи, спотворюючи ноги. Уражена шкіра спочатку гладка і нагадує шкірку апельсина; згодом її поверхня стає бородавчастою. Колір шкіри не змінений або рожевий, червоний, багровий. При пальпації вогнища щільні, навколишня шкіра набрякла, але при натисканні ямки не залишається. Спочатку уражається передня поверхня гомілок, потім ураження повністю охоплює гомілки і тильну поверхню стоп, зрідка – медіальну поверхню передпліч. У межах осередків ураження зазначається гіпертрихоз. На голові – тонке та м’яке волосся з пошкодженою структурою, нерідко – дифузна алопеція. Характерним є оніхоліз (ніготь Пламмера): вільний край нігтя хвилястий і загинається нагору. Такі пацієнти можуть скаржитися на сильне швидке серцебиття, відчуття спеки, задухи, надмірний апетит, різку втрату ваги, нервозність, лихоманку, поганий сон, тремтіння в пальцях.

Гормони надниркових залоз

Глікокортикоїди

У дерматологічному аспекті однією з найбільш значущих ендокринопатій є синдром Кушинга, що виникає при підвищенні в крові глікокортикоїдів – гормонів кори надниркових залоз.

Основні ознаки захворювання:

• ожиріння з переважним відкладенням жиру на тулубі;
• місяцеподібне обличчя;
• вугри;
• багряні стрії на животі;
• артеріальна гіпертонія;
• порушення толерантності до глюкози;
• підвищений катаболізм;
• психічні розлади;
• у жінок – аменорея та гірсутизм.

Синдром Кушинга, зумовлений надмірною секрецією адренокортикотропного гормону (АКТГ) аденомою гіпофіза, називають хворобою Кушинга. При тривалому лікуванні кортикостероїдами розвивається лікарський синдром Кушинга. При огляді більшість хворих мають характерний зовнішній вигляд: повнокровне місяцеподібне обличчя, жировий горбик на шиї, товстий тулуб і тонкі кінцівки. При цьому спостерігаються різноманітні зміни з боку шкіри.

Атрофія шкіри: багряні стрії, переважно – на животі (нагадують зміни шкіри при місцевому лікуванні кортикостероїдами); стоншення шкіри (атрофія епідермісу та дерми); екхімози при найменших травмах; телеангіектазії (повнокровне обличчя).

Підшкірні жирові відкладення: обличчя, шия, живіт, надлопаткова область (жировий горбик). Волосся: гіпертрихоз (посилений ріст термінального волосся на обличчі та часто – пушкового волосся на обличчі та руках), у жінок – гірсутизм та андрогенетична алопеція.

Стероїдні вугри: мономорфні висипання, що відрізняються від звичайних вугрів майже повною відсутністю комедонів.

Гіперпігментація: при підвищеній продукції АКТГ шкіра набуває бронзового кольору (як при первинній наднирковій недостатності).

Супутні захворювання шкіри: висівкоподібний лишай та дерматофітії.

Пацієнти із синдромом Кушинга скаржаться на артеріальну гіпертонію, набряки, емоційну лабільність, депресії, оглушеність, психози, м’язову слабкість, міопатію.

Гормон, що покращує якість життя

Дегідроепіандростерон (ДГЕА) називають гормоном покращення якості життя. Він виробляється в корі надниркових залоз, а в тканинах-мішенях перетворюється на андростентриол, естрадиол, тестостерон, дигідротестостерон, андростендион.

Основні функції ДГЕА:

• пом’якшує та зволожує слизові оболонки;
• забезпечує вторинне оволосіння;
• зміцнює м’язи;
• стимулює імунітет;
• зменшує занепокоєння;
• покращує настрій;
• підвищує лібідо;
• покращує пам’ять.

При зниженні рівня цього гормону обличчя напружене, очі сухі, тьмяні, волосся сухе, тонке, спостерігається відсутність волосся під пахвами і на лобку, суха тонка шкіра, живіт, що випирає, целюліт. Пацієнти скаржаться на занепокоєння, тривогу, похмурий, сумний настрій, відсутність сексуального бажання. За його надлишку розвиваються вугрі, себорей, гірсутизм, андрогенетична алопеція.

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна