Косметична хімія: що важливо знати

Данне Монтегю-Кінг, доктор біохімії та фармакології, засновник DMK (Лос-Анджелес, США)

Секрети-секретики

Формулювання «секретна формула» завжди було одним із важелів успішного просування на ринок засобів догляду за шкірою або тілом. Починаючи з 1970-х років виробникам косметичних засобів дозволяли зберігати в таємниці свої «торговельні секрети» і не розкривати їх навіть урядовим організаціям, які контролюють експорт та імпорт. Діяло також неписане, але широко використовується правило: вказувати на упаковці фіктивні найменування компонентів з метою запобігання копіювання продукту конкурентами або взагалі не перераховувати деякі активні інгредієнти у формулі. Загальнопоширеним був і наступний принцип: якщо вміст компонента менше 3%, то вказувати його на етикетці не обов'язково.

Через роки ситуація радикально змінилася. Засоби та процедури догляду за шкірою обличчя та тіла ставали все більш ефективними, і виробники докладали всіх зусиль, щоб отримати максимум вигоди від дуже нечіткого та модного словесного формулювання «космецевтика».

У своїй практиці я десятиліттями балансував на вузькій межі між медициною та косметологією і, поклавши руку на серце, можу сказати: у тому, що сьогодні в усьому світі (особливо в Євросоюзі) ми спостерігаємо посилення контролю над використовуваними косметичними засобами, є і моя заслуга. Коли ти пишеш безліч статей протягом 40 років і читаєш лекції про те, що слід використовувати для ефективних результатів у лікуванні шкіри, тебе обов'язково помітять – у тому числі й фармацевтичні виробники, які нас ігнорували, «людей від косметики», десятиліттями. В останні роки фармкомпанії раптово усвідомили, що вони могли б заробити більше грошей, якби деякі інгредієнти у засобах догляду за шкірою та тілом були класифіковані як «ліки або препарат, які дозволяються до продажу в аптеках без рецепта». Першими в цю категорію були віднесені засоби для засмаги, а потім – велика кількість рослинних інгредієнтів, використання яких нині заборонено у засобах догляду за шкірою (правда, якщо тільки вони не ліцензовані як лікарський препарат, що продається в аптеках без рецепта). Ця тенденція сильно ускладнила життя та роботу виробників професійних косметичних засобів, представником яких є і я. Сьогодні мені доводиться проводити величезну кількість часу в лабораторії, займаючись зміною рецептури препаратів, з якими я працював роками, отримуючи при цьому хороші результати – тільки тому, що тепер деякі з інгредієнтів, що входять до їх складу, я не маю права використовувати. На щастя, у світі рослин та лікарських трав існує величезний вибір замінників «забороненого інгредієнта», з аналогічним чи схожим впливом на шкіру. Будь-який досвідчений ботанік або фітотерапевт знає це і може вирватися вперед, випередивши бюрократичні державні агентства, що повільно діють.

Але розробити, переробити чи скопіювати рецептуру не так вже й легко. Нові нормативи вимагають наявності документації про використовувані інгредієнти та їх постачальників, про безпеку цих матеріалів та результати їх випробувань, про відсоткове ставлення використовуваних інгредієнтів і навіть про фази виробничого процесу крок за кроком! Тож у сучасному косметичному світі сховатися за формулюванням «таємна формула» чи «комерційна таємниця» не вдасться: виробники змушені надати державним органам власні формули і можуть лише молитися, щоб чиновники не скопіювали їх на диск, не взяли додому та не передали третій особі, що володіє косметичною компанією або працює на неї!

Великі бренди, які є на ринку довгий час і займають міцні позиції, можуть дозволити собі не ставитися серйозно до такої ситуації. Деякі виробники як захист від копіювання вибирають собі такий шлях, як створення всебічних освітніх стандартів з використання їх продукту у професійному лікуванні. У цьому випадку, навіть якщо конкурент успішно скопіює продукцію, для відтворення концепції та методології лікувальних протоколів можуть знадобитися довгі роки та додаткові інвестиції. Такі компанії розглядають свою продукцію лише як інструмент у серії процедур, які мають багато змінних залежно від стану шкіри пацієнтів. Досить важко копіювати, використовуючи підробки одного або двох продуктів.

Але найбільш приголомшливий, на мій погляд, факт, який піклується про «таємність» формул безглуздою, є те, що Інтернет зараз сповнений різних рецептур. Сьогодні ми можемо зайти до мережі та знайти формулу чого завгодно! Багато постачальників сировини та інгредієнтів вивішують зразки формул на власних веб-сайтах, вказуючи при цьому вихідні речовини та компоненти.

Крім того, всі інгредієнти, що використовуються у виробництві косметики, повинні бути зареєстровані в реєстрах Євросоюзу або FDA. Наприклад, у США є бібліотека Асоціації виробників косметичних, гігієнічних засобів та парфумерії, яка надає список усіх інгредієнтів, які можна легально використовувати у рецептурі, а також дані щодо його безпеки. Припустимо, якщо мені доведеться екстрагувати невідому досі рослину, додати його екстракт у крем, при цьому не вказавши його у складі на етикетці продукту, то я дуже ризикую, адже, якщо хтось дізнається про це, я втрачу все і буду змушений припинити свою роботу. А мої конкуренти завжди шукають щось подібне, щоб повідомити офіційні агенції! Так що в сучасному світі поняття «секретна формула» більше не є актуальним і ніяк не захищає продукцію від копіювання.

А як щодо патентів?

Патенти видаються на багато категорій – є навіть «патент на зразок» для певної упаковки, яка може відрізнятися від будь-якого іншого дизайну. Особисто я скептично ставлюся до використання слова «запатентований» щодо будь-якого засобу для догляду за шкірою та тілом. Поясню чому. Коли ти патентуєш формулу, яку ніхто, крім тебе, не створював (що щороку зробити все складніше), вона стає доступною для будь-якого конкурента, який захоче переглянути цю формулу в реєстрі патентів. І у разі використання інгредієнтів з лікарських трав та рослинної сировини – а, як я вже говорив вище, є багато споріднених рослин, які мають аналогічні властивості – все, що вашим конкурентам потрібно буде зробити, щоб безкарно вивести на ринок аналогічний продукт, – замінити один або два компоненти з вашої розробки! Ви, звичайно, можете легально оскаржити це. Однак у США, наприклад, термін дії патенту становить лише 10 років, після чого його дію необхідно продовжувати (в Україні максимальний термін дії патенту на винахід – 25 років, без можливості продовження. – Прим. ред.). При цьому ви перебуватимете в постійному стресі, намагаючись захистити «своє», тому я ніколи не намагався запатентувати що-небудь.

Крім того, на мій погляд, найгіршим проявом неетичної реклами є використання на упаковці або рекламі продукту фрази «подано заявку на патент». Мета цього – запевнити публіку, що купує, в тому, що дана продукція є в якійсь мірі особливою і революційною. Насправді, єдине, що означає ця фраза – це те, що компанія-виробник подала заявку на патент. Будь-хто може подати заявку!

Від ідеї до втілення

Шлях до створення нового препарату завжди дуже довгий, і починається з народження ідеї. Спочатку ідея є лише абстрактну фантазію, потім з її основі розробляється формула чи зразок. На цих етапах вчені працюють зі змішаними вручну зразками і лише потім налагоджують системне виробництво.

Після того як все це буде зроблено, приходить черга для різних технічних норм, різних у всьому світі: наприклад, виробник спантеличується питанням, в яку категорію повинні потрапити активні інгредієнти, що використовуються в його препараті, - в категорію засобів лікарських, що відпускаються в аптеках без рецепта , чи косметичних? Цей крок може стати кошмаром і зазвичай закінчується спробами вченого змінити склад лікарських формул, щоб він відповідав нормам або щоб «повернені» на екологічності активісти, які безперестанку бігають і кричать, що все викликає рак, не лякали цим продуктом покупців.

Потім у процес вступають управлінці – люди, які собаку з'їли на вивченні Інтернету та довідників у пошуках інгредієнтів, які у найближчому майбутньому потенційно можуть бути названі «надмірно ефективними» та потрапити до категорії ліків чи медичних препаратів. Доповнюють цю команду маркетологи, які постійно насідають на вченого-розробника, вимагаючи нових і нових чудодійних формул, які дозволять бізнесу розвиватися швидше.

Потім ми переходимо до вибору постачальників інгредієнтів. Пептиди, білки, рослинні екстракти та інші «смаки», що використовуються в косметичному продукті, можуть відповідати або не відповідати правилам і приписам, що накладаються Євросоюзом або Федеральним управлінням США з контролю якості продуктів харчування, напоїв та лікарських препаратів (FDA). Екстракт ромашки можна купити у багатьох місцях, але при цьому в одного виробника він буде дешевим і неефективним, а в іншого – з точністю навпаки. Матеріали, які добре відомі своєю високою якістю та ефективністю, зазвичай дорогі, тому більшість компаній використовують один або два високоактивні інгредієнти та намагаються знизити кінцеву собівартість продукту, використовуючи більш дешеві компоненти для основи препарату. Поширена думка, що основа або неактивний інгредієнт не має значення, що повинні враховуватися лише активні складові. Але це не правда. Багато звані інертні інгредієнти виступають у синергії з активним інгредієнтом – або як прекурсори, або як частина ефективної системи «доставки в шкіру». Навіть консерванти можуть впливати на шкіру позитивно, знищуючи на ній незначну кількість бактерій або грибків, хоча їх основна робота, звичайно, полягає у захисті продукції та продовженні терміну її придатності. Всі ці етапи необхідно відрегулювати до того, як продукція потрапить до споживача, – разом з розробкою упаковки та рекламних кампаній, навчальних посібників тощо.

Тести на стабільність, як і незалежні лабораторні дослідження, проводять визначення макробактеріальних потенціалів косметичного продукту. Для косметичних засобів клінічні випробування не потрібні, але рекомендується розсилати зразки, щоб професіонали могли працювати з ними до запуску у виробництво – це дозволяє уникнути багатьох проблем у майбутньому. Більшість результатів «клінічних випробувань», графіки та діаграми, що використовуються в рекламі (наприклад, заяви, що крем Х збільшує рівень зволоженості шкіри на 85% через 28 днів використання), надаються косметичним компаніям постачальниками сировини та інгредієнтів.

Натуральність під питанням

Що стосується натуральності косметики – тренду, який сьогодні агресивно насаджується засобами масової інформації, – можу сказати, що першу таку кампанію «полювання на відьом» я пережив ще в 1960-х, коли вважалося, що практично будь-який хімічний препарат, якщо він не отриманий натурального джерела», викликає рак або надає інший вплив, що загрожує життю.

Коли йдеться про те, що лабораторія повинна використовувати при виробництві косметики тільки органічні рослини або екстракти трав, вирощених без пестицидів і т. д., то в ідеалі така лабораторія мала б мати свою власну ферму, щоб повністю бути впевненою в тому , що сировина вироблена відповідно до всіх принципів справжнього органічного землеробства. І зрештою вартість цього процесу слід було оприлюднити.

Звісно, сьогодні вже є досить велика кількість органічних ферм, які вирощують рослини традиційним способом, без використання сучасних досягнень хімії. Але як при цьому вирішувати проблему з мікробами та бактеріями? І чи існує достатня кількість державних та урядових агентств із необхідною кількістю інспекторів, які можуть регулярно контролювати заявлені властивості продукції органічного землеробства? Останнє тільки зароджується, і попереду у нього довгий шлях, а косметична індустрія не може дозволити собі чекати, поки все буде на 100% органічним і вільним від бактерій. Тож сьогодні розмови про абсолютну натуральність та органічність у більшості випадків не більш ніж маркетинговий трюк.

Окрім інформації про фіктивну «натуральність», сьогодні в рекламі широко використовуються слова «не містить парабенів, сульфатів та фталатів», які повинні навіяти, що цей засіб чудовий і повністю натуральний. Тільки дуже невелика частина з найдопитливіших зайдуть до Інтернету, вивчать офіційні токсикологічні звіти та побачать, що парабени та інші опальні інгредієнти не мають реальної токсичної дії. Більшість людей вірять, що це погані і шкідливі речовини, інакше навіщо б виробник про них замовчував?

Через такий настрій покупців багато косметичних компаній, включаючи і мою, змушені змінювати рецептури своїх препаратів таким чином, щоб вони не включали ці «погані» інгредієнти. Наприклад, я провів цілий рік, мучившись над пошуком замінників консервантів, і підготував кілька «трюків», про які знає (поки що) не дуже багато людей. Я витрачав своїх хіміків та приватні випробувальні лабораторії, з якими співпрацював, боячись дискредитувати власні продукти, які чудово працювали протягом багатьох десятиліть. В результаті ми зробили зміни і, здається, вони досить ефективні. Якщо ж час покаже, що змінені препарати працюють гірше, ніж раніше, тоді назад, до того, що працювало.

Зрештою, я підозрюю, що років через п'ять уся ця «метушня» навколо парабенів, консервантів і сульфатів піддасться жорсткій критиці, адже, як не крути, замінники цих речовин не справляються з мікробактеріями так само добре, як перевірені та справжні парабени, а більшість рослинних інгредієнтів, які від виробників сировини, переповнені бактеріями. Ось чому багато великих компаній, що реалізують свою продукцію без рецептів, наприклад Revlon і Estee' Lauder, не поспішають змінювати свої формули - безрецептурна продукція набагато частіше піддається судовим розглядам, ніж професійніше контрольовані кошти в приватному клінічному секторі.

Я нещодавно розмовляв із співробітниками кількох незалежних випробувальних лабораторій, і вони висловили стурбованість «зростанням бактерій», який міг бути викликаний ажіотажем навколо «цілком натуральних продуктів». Правда полягає в наступному: абсолютно натуральний продукт створити можна, але зберігати його доведеться в холодильнику, а використовувати протягом приблизно двох тижнів. З'єднайте це з місцем виробництва, зберіганням до продажу, доставкою та утриманням на складах оптовиком, а потім у місці продажу кінцевому споживачеві – цей термін у рази перевищує два тижні можливого використання. І з погляду маркетингу це просто жах.

Резюме

Знання інгредієнтів – це чудово, і я закликаю кожного лікаря підвищувати свій рівень освіти настільки, наскільки вони можуть засвоїти ці знання. І якщо ви готові до цього, то, можливо, вам знадобиться наступний план:

1. Визначте основну діючу речовину, чистоту та ефективність активних інгредієнтів (як вони екстраговані та оброблені).
2. Дізнайтеся, які його властивості. Якщо це екстракт рослини, то яка його дія в порівнянні з іншими рослинами з аналогічними властивостями (адже багато рослин містять такі ж вітаміни, мінеральні речовини і мають активні ферментативні властивості, при цьому деякі з них є більш ефективними, ніж інші).
3. Дізнайтеся, яка частина рослини чи органічної речовини використовується: коріння чи листя, олії чи висушені рослини?
4. З'ясуйте, чи активні інгредієнти працюють у синергії з іншими компонентами препарату. Найчастіше інгредієнти можуть «сперечатися» між собою (у деяких випадках це може бути кислотна основа проти лужної), тому я підозріло ставлюся до будь-якого продукту з величезною кількістю активних інгредієнтів, вказаних на упаковці.
5. Чи є у складі надмірна кількість «популярних, новомодних» інгредієнтів? Клітини шкіри реагують тільки на ті хімічні елементи, які вони розпізнають, тобто використання величезної кількості інгредієнтів, що кератинізують, таких як ретиноїди, дезорієнтує клітини шкіри і посилює захисні механізми, які можуть бути реактивними по відношенню до шкіри.
6. Не божеволійте з приводу інгредієнтів, що мають властивості «пілінгу»: всі вони в якомусь сенсі кератолітики, але при цьому одні є лужними, а інші кислотними. Пам'ятайте: кислота робить твердими відмерлі клітини, внаслідок чого вони стають крихкими і видаляються з епідермісу, тоді як луги пом'якшують їх і фактично призводять до миттєвого відшарування. Суміш інгредієнтів та час використання продуктів у такому випадку відіграють важливу роль. Неприпустимо, щоб звичайні продукти містили ці інгредієнти – кошти з такою формулою повинні призначатися професіоналом.
7. Вивчіть використовувані у продукті системи доставки і пам'ятайте, що вони не залежать від зовнішніх інгредієнтів, зокрема пептидів, – вони залежать від фракціонування води/олії (або зволожуючих агентів, таких як диметил сульфоксид, ДМСО) і є дуже делікатними та недешевими для виробництва. Усі речовини, які б бути справжніми наночастинками, слід вважати системними. Поки, навіть незважаючи на сучасні та перспективні нанотехнології, головним є питання, де опиняться наноінгредієнти зрештою? Кровоносна система є нашою власною системою доставки, і вона може бути лікувальною або летальною, залежно від того, що введено.

Читання етикеток має стати автоматичним процесом для будь-якого косметолога чи практикуючого лікаря.

Якщо ви керуєтеся вищезгаданими простими правилами та перевіряєте інгредієнти по Інтернету або довідникам, а потім застосовуєте логіку та ваші знання з гістології шкіри, вас не обдурить і не розчарує жоден продукт, незалежно від того, якими б чудовими та ефективними не були запевнення виробника. І пам'ятайте: продукти – це лише інструменти. При лікуванні шкіри концепція її корекції є більш важливою, ніж використовувані засоби. Професійне лікування також має імітувати природу та всі природні функції шкіри.

Хорошим прикладом був би пластичний хірург, який навчає групу слухачів підготовчих курсів при медичному коледжі. Він би не тримав свого скальпеля над своєю головою і не розповідав би про нього протягом двох годин, адже скальпель – це лише його інструмент. Натомість він би обговорював свої методи: диссекцію тканин, техніку шва, розташування жирової тканини та м'язів тощо. буд. від будь-яких апаратів чи продукції.

Вперше опубліковано: Les Nouvelles Esthetiques Україна, №2 (78), 2013