Хімічні пілінги: про що має памʼятати практикуючий лікар

Загальні питання

Концепція застосування пілінгів для покращення текстури шкіри, її гладкості та краси відома з давніх-давен. У Стародавньому Єгипті Клеопатра використовувала кисле молоко, яке, як з’ясувалося згодом, містить молочну альфа-гідроксикислоту і чудово відлущує відмерлі клітини шкіри. Француженки давно використовували старі вина, що містять винну кислоту, для прискорення оновлення шкіри.

Хімічні пілінги – поширена в системі косметичної служби процедура, яка розвивається та вдосконалюється, ґрунтуючись на знаннях про загоєння ран після контрольованого хімічного пошкодження шкіри.

Всупереч появі нових технологій, хімічний пілінг пройшов випробування часом як проста процедура, що практично не потребує технічних засобів для омолодження шкіри.

Хімічний пілінг – це аплікація на шкіру хімічного агента, який спричиняє контрольовану деструкцію частини або всього епідермісу з дермою або без дерми, що призводить до ексфоліації або видалення поверхневих висипів з подальшою регенерацією епідермісу та дерми.

Рекомендації щодо використання пілінгів, наведені в цій статті, визначають показання для хімічних пілінгів, різноманітність використовуваних агентів, методологію, перед- та післяпілінговий догляд, асоційовані з пілінгами ускладнення й очікувані результати.

Які ж показання для хімічних пілінгів? Традиційно це:

• пігментні порушення (мелазма, післязапальна гіперпігментація, ластовиння, лентиго, фасціальний меланоз);
• акне (поверхневі рубці постакне, постакне пігментації, комедональні акне, екскорійовані акне, юнацькі вугрі легкого та середнього ступенів тяжкості);
• естетичні недоліки (фотостаріння, дрібні поверхневі зморшки, розширені пори, поверхневі рубці);
• епідермальне зростання (себорейний та актинічний кератоз, бородавки, міліуми, гіперплазія сальних залоз, чорні папульозні дерматози).

Протипоказаннями для проведення пілінгу є:

• активна бактеріальна, вірусна, грибкова чи герпетична інфекція;
• відкриті рани;
• прийом медикаментів із фотосенсибілізуючими властивостями;
• доклінічна стадія запальних дерматозів (наприклад, псоріаз та атопічний дерматит);
• конфліктні пацієнти, які не дотримуються рекомендацій щодо обмеження інсоляції або застосування медикаментів;
• пацієнти із завищеними очікуваннями;
• патологічне рубцювання, келоїди, атрофія шкіри, застосування ізотретиноїну останні 6 місяців (для серединних та глибоких пілінгів).

Кваліфікаційні вимоги до лікаря

Загальні:

• лікар має бути дерматовенерологом;
• лікар повинен мати знання про шкіру та гіподерму, включаючи структурні та функціональні відмінності, варіації анатомії фаціальних косметичних одиниць.

Спеціальні:

• лікар має успішно пройти відповідне навчання із застосування хімічних пілінгів протягом післядипломної освіти або після неї або навчання з дерматохірургії (такий тренінг також може бути пройдений на спеціальних майстер-класах);
• лікар повинен мати знання про базову хімію пілінгів, а саме про кислоти, основи, кислотність, фармакокінетику пілінгових розчинів та механізм дії пілінгів, оскільки знання властивостей кожного пілінгового агента необхідне для успішного їх застосування;
• лікар має знати всі аспекти механізму загоєння ран після пошкодження шкіри;
• лікар повинен мати досвід у знанні патогенезу та медикаментозному лікуванні тих патологій, які піддаються пілінгу, таких як мелазма, акне, фотоушкодження тощо;
• лікар повинен мати досвід у ранній діагностиці, профілактиці та лікуванні післяопераційних ускладнень, таких як пролонгована еритема, післязапальна гіперпігментація, майбутнє рубцювання тощо.

Передпілінгова оцінка

Анамнез має передбачати:

• загальний медичний анамнез;
• рівень сонячної експозиції;
• дані про професію пацієнта, щоб судити про сонячну експозицію;
• анамнез за herpes simplex;
• нещодавнє лікування ізотретиноїном за останні 6 місяців (для серединних та глибоких пілінгів);
• тенденція до келоїдоутворення;
• схильність до післязапальних гіперпігментацій;
• поточний прийом медикаментів;
• попереднє хірургічне лікування;
• імунодефіцитні стани;
• куріння (може уповільнювати загоєння при глибоких пілінгах, не має значення для поверхневих пілінгів);
• анамнез про системні захворювання, особливо серцево-судинні (у пацієнтів, для яких планується феноловий пілінг).

Детальне медичне обстеження має передбачати:

• соматичне обстеження;
• шкірне обстеження (зокрема визначення фототипу шкіри, ступеня фотоушкодження, ступеня активності сальних залоз, наявності післязапальних гіперпігментацій, келоїдів або гіпертрофічних рубців, інфекцій, що передують запаленням);
• біопсію шкіри – проводиться за показаннями у разі потреби уточнення діагнозу, визначення ступеня пігментації (наприклад, змішана або дермальна мелазма, пігментований плоский лишай); при проведенні поверхневих пілінгів жодних спеціальних методів дослідження не проводиться;
• гемограму, аналіз сечі, дослідження функції печінки та нирок, електрокардіограму з огляду на можливі кардіальні ускладнення – небезпечну для життя аритмію (для пацієнтів, яким планується феноловий пілінг).

Документація:

• інформаційна згода після попередньої консультації;
• обов’язкове фотодокументування.

Попередня консультація також є вкрай важливою та має передбачати:

• оцінку психологічного аспекту для визначення мотивації та очікувань пацієнта;
• обґрунтоване роз’яснення того, що пацієнт повинен мати реальні очікування – це особливо важливо для медіазалежних пацієнтів із завищеними вимогами до результатів процедур;
• роз’яснення сутності лікування, його результатів (доцільно применшувати рівень очікуваного поліпшення);
• інформування про час, необхідний для відновлення нормальної шкіри, та важливість дотримання режиму;
• інформування про побічні ефекти, ймовірні та малоймовірні ускладнення, особливо пігментні зміни.