Герпесвірусна інфекція: на що звернути увагу косметологу

Памʼятка для практикуючого фахівця

2024-05-24
Logo

Проведення процедур, що супроводжуються пошкодженням та/або порушенням цілісності шкіри, можуть призвести до реактивації латентного ГВІ й розвитку ускладнень, що дискредитують як саму процедуру, так і фахівця, котрий її проводив.

Герпесвірусна інфекція є однією з найважливіших медико-соціальних проблем. У сучасній медицині ця інфекція розглядається як дуже серйозна і, можна сказати, унікальна, що обумовлено її широким розповсюдженням і надзвичайно великим спектром клінічних проявів і ускладнень. Саме тому в косметології необхідно використовувати технології, які стовідсотково запобігатимуть герпетичним ускладненням.

Розповсюдженість герпесвірусної інфекції

Бурхливий розвиток і розширення ринку косметологічних послуг, використання новітніх технологій естетичного впливу, враховуючи й інвазивні косметологічні методики (хімічний пілінг, мезотерапію, лазерну й фотоепіляцію тощо), призвели в свій час до особливої актуальності в косметології проблеми герпесвірусної інфекції (ГВІ). 

У зв'язку з цим у практикуючого фахівця мають виникнути як мінімум два запитання:

  1. Наскільки ця проблема актуальна для цього конкретного клієнта/пацієнта (особливо, якщо в анамнезі немає вказівок на перенесений герпес);
  2. Яким саме препаратам варто віддати перевагу з огляду на широкий асортимент рекламованих противірусних засобів.

За статистикою, носіями вірусу герпесу є до 90% дорослого населення, причому в половини з них рецидиви захворювання відзначаються, щонайменше, один раз на рік. Наводяться дані, що до 15 років життя 70–90% людей вже є інфікованими щонайменше вісьмома клінічно значущими герпес-вірусами.

Особливостями ГВІ, клінічно значущими в дерматокосметологічній практиці, є: 

  • інфікування в дитячому віці;
  • тривалий латентний перебіг;
  • «довічна» персистенція вірусу в сенсорних гангліях;
  • схильність до рецидивів, частоту яких складно прогнозувати;
  • ризик реактивації вірусу при зниженні імунітету, стресі, травмі (у тому числі після косметологічного втручання з порушенням цілісності шкірного покриву);
  • розмаїття клінічних форм.

Коментуючи ці особливості, слід зазначити, що відсутність герпетичного анамнезу не означає відсутності ГВІ. Переважна кількість клієнтів косметологічних клінік, за нашими даними, знають здебільшого тільки про herpes labialis чи herpes progenitalis. Інші локалізації чи клінічні варіанти ГВІ навіть при загостренні процесу часто залишаються нерозпізнаними. Це свідчить про те, що кількість потенційних клієнтів косметологічних клінік, які потребують профілактики чи лікування ГВІ, доволі значна.

Широко поширені наразі методи лабораторної діагностики, які виявляють противірусні антитіла, відображають напруженість імунітету і той факт, що людина зустрічалася з вірусом. Проте вони не є достатньою підставою ані для встановлення діагнозу герпесу, ані для прогнозу плину, ані для вирішення питання про призначення противірусної терапії. Патогенетичні механізми латентної вірусної інфекції наразі не достатньо вивчені, тому вгадати ризик рецидиву герпесу після косметологічного втручання не виявляється можливим.

Нерозпізнаний герпес чи неправильно інтерпретований герпетичний анамнез із відповідною лікувальною тактикою може спричинити наступні ускладнення ГВІ після косметологічних втручань:

  • рецидив герпесу;
  • герпетиформна екзема Капоші;
  • герпетичні нейроінфекції;
  • офтальмогерпес;
  • герпетичний стоматит.

Профілактика і терапія 

В косметології важливо прийняти рішення щодо необхідності противірусного профілактичного лікування, зробити адекватний вибір обсягу й часу його проведення. Профілактичну противірусну тактику визначають два основних фактори:

  • ступінь інвазивності передбачуваного косметологічного втручання (з урахуванням часу наступного повного відновлення шкірного бар'єру);
  • попередній герпетичний анамнез – частота рецидивів ГВІ: часті рецидиви (1–2 рази на рік), рідкі рецидиви (1 раз на 2–3 роки), епізоди ГВІ в минулому, відсутність «герпетичного анамнезу» (що не означає відсутності ГВІ).

Етіотропна хіміотерапія – один з основних напрямків антигерпетичної терапії, що впливає на різні етапи репродукції вірусу простого герпесу. Противірусна хіміотерапія може проводитися у двох режимах: лікувальному та профілактичному, які відрізняються добовими дозами препаратів і тривалістю їх застосування. У косметології використовують тільки профілактичний режим, оскільки всі активні прояви ГВІ є протипоказанням для інвазивних процедур. 

Для профілактики загострень герпесу при малоінвазивних косметологічних втручаннях доцільно призначати препарати групи валацикловірів по 500 мг 1 раз на день протягом 5 днів після процедури. При інвазивних втручаннях (лазерна шліфовка, хірургічні пластичні операції тощо) валацикловір доцільно призначати по 500 мг 2 рази на добу за 2–3 дні до процедури, а потім до повної реепітелізації поверхні шкіри (7–10 днів, іноді – до місяця). 

Читайте також