Еволюція ліпосакції: як розвивалася технологія видалення надлишків жиру

Принцип супервологої ліпосакції

1986 рік став переломним в історії видалення жирової тканини – було винайдено метод супервологої ліпосакції. Хоча доктор Івес-Джерард Іллоуз першим застосував підшкірне введення фізіологічного розчину в оперованій  області, засновником методики супервологої ліпосакції за правом вважається доктор Петер Фодор. 

Введення фізіологічного розчину та адреналіну в зону впливу сприяло скороченню кровоносних судин і фактично перешкоджало виникненню сильної кровотечі під час операції. Але все ж таки жир видалявся зі значним супутнім пошкодженням і великою крововтратою, лише частково вирішуючи поставлене завдання. 

Зазвичай обсяг рідини, що вводиться, приблизно дорівнює кількості видаленого жирового аспірату, а лідокаїн тоді не входив до складу розчину, що вводиться, тому з точки зору інтоксикації лікарськими препаратами операція була практично безпечна.

Тумесцентна ліпосакція

Після проведення ліпосакції, як і після проведення будь-якого іншого оперативного втручання, одним із найактуальніших питань є післяопераційна реабілітація. 1985 року каліфорнійський дерматолог доктор Джеффрі Клейн покращив результати процедур ліпосакції, що проводяться. Застосування тумесцентної техніки ліпосакції передбачає інфільтрацію оперованої зони  кількістю розчину, яка в два-три рази перевищує планований обсяг видалення жирової клітковини. Основними компонентами розчину Клейна є сольовий розчин, лідокаїн та адреналін. На жаль, у ті роки багато хірургів фактично змусили своїх пацієнтів перенести передозування лідокаїном, захоплюючись його позитивними властивостями, забуваючи про недоліки та виражену токсичність цього препарату. Як не прикро, хроніка хірургічної практики тих років зафіксувала кілька фатальних випадків через лідокаїнову інтоксикацію. Було припущено багатьох помилок, проте лише тепер ми повністю усвідомлюємо, що фактично дійшли успіху через страждання інших. Саме таким методом проб і помилок тумесцентна техніка процедури ліпосакції завоювала дійсно надзвичайний успіх. 

Зараз тумесцентна ліпосакція є найпопулярнішою та найбезпечнішою процедурою у світі, завдяки якій сотні тисяч пацієнтів щороку набувають нових форм обличчя й тіла. І треба зауважити – дуже успішно.

Ультразвукова ліпосакція

1987 року талановитий італійський хірург доктор Мікеле Зоккі почав використовувати ультразвукові хвилі, розраховуючи значно спростити й покращити процедуру ліпосакції загалом. Ультразвукові хвилі вводилися у жирову тканину завдяки використанню спеціального ультразвукового зонда. Ультразвук створював у жировому середовищі так званий ефект кавітації, внаслідок чого відбувалося нагрівання жирової тканини, руйнувалася мембрана жирової клітини, жир перетворювався на рідку емульсію.

Подальша аспірація емульгованого жиру здійснювалася з мінімальними внутрішньоопераційними зусиллями – як пацієнта, так і хірурга. Цю процедуру назвали зовнішньою ультразвуковою ліпосакцією, або E-UAL. Проте ультразвук також став панацеєю від появи нових ризиків. Найчастіше пацієнти отримували опіки зовнішніх шкірних покривів і глибше внутрішніх органів.

На сьогодні залишилися одиниці хірургів, які при проведенні ультразвукової ліпосакції використовують два окремі медичні пристрої: ультразвуковий апарат та канюлю, приєднану до вакуумного насосу. Сучасні моделі дозволяють виконувати руйнування та видалення жирових тканин за допомогою канюлі, що є одночасно ультразвуковим зондом. Ця процедура, названа внутрішньою ультразвуковою ліпосакцією, позбавляє пацієнтів ризику опіків, необхідності додаткових проколів, а також зайвого теплового руйнування прилеглих тканин.

Проте більшість хірургів не люблять ультразвукову ліпосакцію, чудово розуміючи, що сьогодні тумесцентна техніка видалення жиру є найбезпечнішою та найрезультативнішою.

Технологія PAL

Технологія PAL, що з’явилася 1998 року, заснована на використанні швидкодіючої, лінійної, комбінованої канюлі специфічної анатомічної конфігурації з ширшими технічними можливостями. Трубка-канюля виконана за новою оригінальною технологією. Її нова конфігурація, форма та розміри дозволяють проникати у необхідну зону з мінімальним травмуванням прилеглих тканин, без ризиків, властивих класичній ультразвуковій ліпосакції.

Використання нової канюлі є менш травматичним у зонах з великою кількістю фіброзних волокон. Наявність великої кількості волокнистих тканин завжди створювала проблеми при проведенні процедури ліпосакції сідниць і за наявності діагнозу гінекомастія.

Система мікровитяжки жирових тканин, або PAL, дозволяє канюлі проходити через ці області набагато швидше, з меншою кількістю пошкоджень операційної зони. Нова технологія дозволяє хірургу докладати значно менше зусиль у процесі процедури, значно знижує рівень післяопераційного больового синдрому з одночасним скороченням термінів реабілітації. Естетичні результати PAL повністю можна порівняти з іншими методами проведення процедури ліпосакції.

Електричне поле високої частоти

Відмінність електронного ліпомоделювання від інших видів ліпосакції полягає в тому, що етапу аспірації жиру передує його розрідження за допомогою електричного поля високої частоти, яке виникає між тонкими голками, що вводяться в тканини. Голки приєднані до програмованого генератора, який створює це поле.

Окрім місцевого теплового ефекту, що сприяє розрідженню жирової тканини, високочастотне електричне поле дає ще один: руйнує мембрани адипоцитів, спричиняючи утворення жирової емульсії. І те, й інше полегшує відсмоктування жиру і цим дає можливість використовувати при електронному ліпомоделюванні дуже тонкі канюлі.

Захищаючи електронне ліпомоделювання, прихильники методу наполягають на тому, що тут пацієнти позбавлені таких неприємних ускладнень УЗ-ліпосакції, як сероми й опіки.

Багато хірургів вважають, що ліпосакція за допомогою електричного поля високої частоти є все ж таки найбільш спрощеною і зручною для рівномірного емульгування жиру.

Лазерна ліпоскульптура

Цю процедуру називають лазерною ліпосакцією. Техніка її виконання була відкрита випадково талановитим колумбійським хірургом Родріго Неірою.

За свідченням самого доктора Неіри, спочатку він хотів лише знизити больові синдроми та зменшити термін реабілітації завдяки використанню нового лазерного пристрою. Однак у процесі своєї подальшої роботи помітив, що після перетворення жиру на рідку емульсію він був придатний до досить комфортного самостійного видалення, без необхідності залучення в процес вакуумного апарату або спеціального шприца. Подальша побудова нового контуру операційної зони була зручною, відрізнялася високою ефективністю й якістю. Крім того, доктор Неіра став помічати, що після застосування лазера та перетворення жирових клітин на емульсію мембрана адипоциту залишалася цілою, що докорінно відрізнялося від стану жирової клітини після проведення ультразвукової ліпосакції. Жирова клітина, оброблена лазером, нагадувала слабку, ніби напівпорожню порожнину, але з нерозірваною зовнішньої оболонкою.

Лазерна ліпосакція знайшла своє застосування в областях з малим обсягом видалення запланованого жиру і використовувалася в поєднанні з тумесцентною технікою проведення ліпосакції, але без застосування вакуумного способу видалення емульгованої жирової тканини.

Лікар Неіра на практиці довів і переконав багатьох своїх колег, що людське тіло може досить ефективно самостійно видаляти невелику кількість жиру через маленькі дренажні отвори. Лазерна дія здійснюється на позначені зони з ювелірною точністю протягом 12 хвилин, потім через невеликі розрізи відбувався самостійний, але контрольований хірургом дренаж супутніх тканин та емульгованих жирових клітин. Лазерний пристрій, що застосовується й часто називається прохолодним або холодним лазером, не створює високої температури, тому не розвиваються жодної теплової реакції, ран або опіків.

Нині понад десять пластичних хірургів із різних країн світу займаються дослідженням методу лазерної ліпоскульптури під егідою Світової асоціації пластичних хірургів.

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна