Біоревіталізація: можливості гіалуронової кислоти

Синтез і розпад: динамічний баланс

Життєдіяльність нашого організму передбачає постійну регенерацію, яка становить собою динамічний баланс процесів розпаду наявних тканин та їх відновлення.

Для реалізації першої частини цього рівняння – розпаду – в шкірі присутні спеціальні ензими (металопротеїнази), здатні шляхом гідролізу розчиняти макромолекули дерми. Відновлення зношених тканин відбувається шляхом стимуляції білкового синтезу фібробластів, який в цілому активується гормоном росту у фазі швидкого сну. Спеціальні рецептори в клітинній стінці фібробласта активуються або факторами росту, або розчинними компонентами дерми та спричиняють утворення нових молекул – так виникають нові структурні компоненти дерми, зокрема, глікозамінглікани, ретикулярний колаген (III типу) та еластин.

Продуктивність фібробласта залежить від низки факторів: віку клітини, рецепторів, які стимулюються, фізико-хімічних властивостей навколишнього середовища тощо. Чим старшими ми стаємо, тим гіршою є ця продуктивність. Зменшення вироблення глікозаміногліканів (зокрема, добре нам відомої гіалуронової кислоти) призводить до дефіциту вологи всередині дерми та, як наслідок, порушення біохімічних властивостей, погіршення метаболізму та обміну речовин у дермі.

Формується «замкнене коло»: погіршення стану міжклітинного матриксу, який оточує фібробласт, додатково придушує фібробластичну активність. Рано чи пізно зовнішніми проявами цих процесів стають зморшки на обличчі, зниження тургору та еластичності шкіри.

Можливості гіалуронової кислоти

Найбільш ефективно протистоїть цим процесам метод біоревіталізації, який передбачає ін’єкційне введення препаратів на основі немодифікованої високомолекулярної гіалуронової кислоти з метою відновлення фізіологічного середовища й стимулювання клітин дермального матриксу.

Біоревіталізація ставить перед собою такі завдання:

• поповнити гідратаційний резерв тканин і відтворити в шкірі природні умови для функціонування клітин;
• активізувати механізми авторегуляції синтезу власної гіалуронової кислоти та інших компонентів позаклітинного матриксу дерми за рахунок активації рецепторів клітинної мембрани фібробластів.

Відомо, що основним завданням, яке вирішує немодифікована високомолекулярна гіалуронова кислота в препаратах для біоревіталізації, є зволоження тканин. У тому вигляді, в якому ми її вводимо, вона неактивна і не може стимулювати фібробласти для синтезу колагену. Крім того, довгі ланцюги ГК мають навіть властивість пригноблювати розподіл клітин та їх міграцію, інгібувати продукцію простагландинів та забезпечувати імуносупресивну дію.

Але потім, зазнаючи впливу ферменту гіалуронідази, полімерні ланцюжки гіалуронової кислоти починають коротшати. При цьому змінюються також їхні біологічні функції: короткі ланцюги можуть стимулювати поділ клітин, міграцію, ангіогенез, забезпечувати протизапальну й імуномодулюючу дію. Таким чином, коли ми говоримо про стимулювання тканин препаратами для біоревіталізації, потрібно чітко розуміти, що стимулювати може тільки продукт розпаду високомолекулярної гіалуронової кислоти.

З метою посилення біостимуляції до складу сучасних препаратів для біоревіталізації вводять різні амінокислоти, які прискорюють вироблення компонентів дерми.

Малоінвазивна техніка біоревіталізації

Класична мезотерапія завжди розглядалася у тому числі як стимуляційна методика, одним із механізмів якої є відповідна реакція організму на множинні ін’єкції. Однак процеси, котрі забезпечують клінічний ефект при мезотерапії, у певних випадках обмежують можливість її застосування – наприклад, у поєднанні з ін’єкціями ботулотоксину.

Як правило, введення філерів та ботулотоксину проводиться на завершальних етапах омолоджувальних процедур. Використання методів стимуляції після ін’єкцій БТА привело б до прискорення регенерації нервових волокон, «виключених» ботулотоксином, та скорочення в результаті тривалості ефекту від його застосування. 

Виходить, що для збереження ефекту від введення БТА маємо залишити нашого пацієнта на 3–4 місяці без стимуляційних процедур. При цьому ми знаємо, що метаболізм гіалуронової кислоти в організмі перебігає досить інтенсивно в будь-якому віці – середня тривалість її життя в дермі становить від 2 до 7 днів, і здатність до синтезу ГК в «дорослого» фібробласта значно знижена.

Як поліпшити нормальну фізіологію дерми, забезпечивши її гіалуроновою кислотою, і при цьому уникнути небажаної стимуляції, яка могла б зменшити тривалість дії введеного ботулотоксину? Вирішенням цієї проблеми може стати біоревіталізація гіалуроновою кислотою, представленою у вигляді коротких фрагментів – такий склад препарату дозволяє застосовувати малоінвазивну техніку введення, отже, забезпечує максимальну ефективність при мінімальній травматизації.

Ефект від проведення процедур:

• поліпшуються біологічні функції дерми;
• розгладжується шкіра, вирівнюється колір обличчя, усуваються неглибокі зморшки на обличчі, шиї й декольте, розгладжуються зморшки навколо очей і губ, зменшуються «мішки» під очима.

Ефект зберігається тривалий час внаслідок стимуляції вироблення власних компонентів сполучної тканини, які підтримують еластичність, свіжість і молодість шкіри.

Техніка введення препаратів: папульна.

Курс процедур: 6 сеансів; перші 4 процедури з інтервалом 1 раз на 7 днів, далі 1 раз на 14 днів. 

---

За матеріалами «Les Nouvelles Esthétiques Україна»