Тренд на «скляну шкіру»: путівник до бездоганного вигляду без шкоди для здоров'я

Тренди у догляді за шкірою змінюються, але феномен «скляної шкіри» продовжує захоплювати шанувальників б’юті-індустрії, змінюючи стандарти краси. Що ж таке «скляна шкіра»? Цей тренд, що прийшов із Кореї (K-Beauty), став улюбленим серед тих, хто прагне досягти сяйливого, зволоженого і бездоганного вигляду шкіри, подібного до прозорого скла.

Як досягти «скляної шкіри»?

Основний підхід полягає у багатошаровому нанесенні зволожувальних засобів із різними текстурами. Корисними також будуть здорові звички, такі як:

• достатній сон,
• збалансоване та різноманітне харчування,
• мінімізація вживання алкоголю,
• управління стресом,
• підтримання водного балансу.

Однак давайте подивимося на «скляну шкіру» з дерматологічної точки зору. Чому природний вигляд шкіри не завжди бездоганний?

Що визначає, як виглядатиме наша шкіра? 

Оптичні властивості шкіри залежать від її текстури та структури підшкірних шарів. Навіть найглибші шари шкіри впливають на візуальне сприйняття. Наприклад, розташування колагенових волокон, рівень кисню в еритроцитах і розподіл жирових клітин.

Шкіра взаємодіє зі світлом через комбінацію поглинання, розсіювання і відбиття, які залежать від її унікальних оптичних властивостей.

1. Відбиття й поглинання

Коли видиме світло потрапляє на шкіру, частина його відбивається назад у навколишнє середовище. Близько 4-7% видимого світла відбивається, незалежно від пігментації або структури шкіри. На це впливають такі чинники, як кут падіння світла. Наприклад, при перпендикулярному куті близько 5% світла відбивається від рогового шару, тоді як решта 95% проникає глибше в епідерміс.

       2. Розсіювання світла

Розсіювання відіграє важливу роль у взаємодії світла зі шкірою. У шарах шкіри відбуваються два типи розсіювання:  

• Рейлівське розсіювання (Rayleigh Scattering): виникає в менших структурах (до 1/10 довжини хвилі світла) і впливає на короткі довжини хвиль.  
• Мієвське розсіювання (Mie Scattering): відбувається в більших структурах, таких як колаген і меланосоми, які розсіюють довгі хвилі світла.  

Ці процеси розсіювання впливають на те, як світло розсіюється всередині шкіри, формуючи її загальний вигляд.  

       3. Хромофори та сприйняття кольору  

У шкірі присутні хромофори – молекули, які поглинають певні довжини хвиль світла, що впливають на сприйняття кольору. Наприклад, меланін поглинає певні довжини хвиль, що може призводити до змін пігментації у відповідь на вплив світла. Це поглинання може спричиняти нерівний тон шкіри або гіперпігментацію у разі надмірного впливу світла.  

Взаємодія між відбиттям, поглинанням і розсіюванням визначає, як ми сприймаємо колір і текстуру шкіри. Часткова прозорість шкіри забезпечує складну взаємодію зі світлом, що робить підтримку здорового вигляду шкіри важливою умовою її краси.  

Шари шкіри та їх склад  

Структура шкіри значно впливає на її вигляд, оскільки кількість світла, яке відбивається від поверхні, залежить від кількох ключових чинників, зокрема складу, текстури і наявності різних елементів шкіри.  

Шкіра складається з трьох шарів: епідермісу, дерми та підшкірної жирової клітковини. Кожен шар має унікальні властивості, що впливають на взаємодію світла з поверхнею шкіри.  

• Епідерміс

Зовнішній шар шкіри переважно відповідає за первинне відбиття світла. Він містить клітини-кератиноцити, які формують текстуру шкіри та можуть розсіювати світло.  

Присутність пігменту меланіну в епідермісі відіграє важливу роль у поглинанні коротких хвиль світла (синього і УФ), що зменшує кількість світла, яке відбивається назад.  

• Себум і текстура поверхні  

Себум – оліїста речовина, що виробляється сальними залозами, може згладжувати поверхню шкіри. Цей ефект згладжування збільшує кількість відбитого світла через вищий показник заломлення на межі повітря-себум. Коли шкіра добре зволожена і має здоровий шар себуму, вона виглядає блискучою і відбиває більше світла порівняно із сухою або лускатою шкірою.  

• Рівень зволоження шкіри значно впливає на її здатність відбивати світло, переважно через зміни у структурних властивостях і характеристиках поверхні.

Ось як зволоження впливає на відбивну здатність шкіри:

1. Гладкість поверхні  

Коли шкіра добре зволожена, вона виглядає більш гладкою завдяки ефекту наповнення водою рогового шару. Така гладка поверхня покращує відбиття світла, роблячи шкіру сяйливою та блискучою. Натомість зневоднена шкіра може виглядати шорсткою й лускатою, що збільшує дифузне відбиття замість дзеркального і знижує загальну яскравість.

       2. Показник заломлення  

Зволоження впливає на показник заломлення шкіри. Зволожена поверхня шкіри, особливо з тонким шаром себуму, створює вищий показник заломлення на межі, що збільшує кількість відбитого світла. Присутність себуму згладжує нерівності на поверхні шкіри, додатково посилюючи цей ефект.

       3. Поглинання і розсіювання  

Вміст води в шкірі також впливає на її властивості поглинання та розсіювання світла. Зволожена шкіра має більшу здатність розсіювати світло завдяки наявності заповнених водою просторів між клітинами, що підсилює дифузне відбиття. Зневоднена шкіра, навпаки, може поглинати більше світла через збільшену шорсткість і знижену ефективність розсіювання.

       4. Бар’єрна функція й еластичність  

Зволоження є важливим для збереження цілісності бар’єрної функції шкіри. Добре зволожена шкіра зберігає свою еластичність і пружність, що сприяє кращому відбиттю світла. Зневоднена шкіра втрачає еластичність, що призводить до провисання і зморшок, які порушують взаємодію світла з поверхнею шкіри.

       5. Вплив на зморшки   

Підвищення рівня зволоження допомагає тимчасово заповнювати дрібні зморшки, роблячи їх менш помітними. Це зменшення видимих недоліків забезпечує більш рівну поверхню, яка рівномірно відбиває світло, покращуючи загальний вигляд сяйливої та здорової шкіри.

Які саме процедури та засоби догляду допоможуть отримати бажане сяяння шкіри – про це в наступній статті!