Терапія набряків обличчя: можливості косметології

На що ми насамперед звертаємо увагу, коли зустрічаємо незнайому людину? Психологи стверджують, що ми завжди несвідомо оцінюємо чужу зовнішність і присвоюємо своєрідні ярлики: вік, стан здоров'я, риси характеру, шукаємо схожість із собою та відмінності. Учасники різних експериментів, відповідаючи на запитання, що для них є основним маркером віку, говорять про зморшки, нерівності кольору обличчя або пружність шкіри. Однак при оцінці фотографій та відеоматеріалів з'ясовується, що є ще важливіший фактор, який береться до уваги практично всіма, – це обʼєми обличчя, наявність або відсутність локальних набряків (мішків під очима, прескулових набряків), другого підборіддя, одутлості й пастозності шкіри. Будь-яка з цих ознак змушує навколішніх вважати людину на фотографії старшою, припускати наявність проблем зі здоров'ям, шкідливих звичок і навіть приписувати неприємні риси характеру!

Чому ж виникають набряки обличчя?

Набряки можуть мати різне походження. Перед тим як думати про можливості косметичної корекції, необхідно виключити наявність захворювань, симптомом яких є затримка рідини та розвиток загальних набряків. Найбільш грізними станами є серцева та ниркова недостатність, для яких характерне порушення виведення рідини з організму та серйозні порушення водно-мінерального обміну. Звичайно ж, такі набряки супроводжуються і проблемами самопочуття: стомлюваністю, задишкою при незначному фізичному навантаженні, помітними набряками нижніх і верхніх кінцівок. Якщо у косметолога виникає мінімальна підозра на можливість подібного стану, необхідно рекомендувати клієнту терміново отримати консультацію терапевта або лікаря-фахівця. У такому разі косметична терапія йде на другий план, але на перший виходить життя і здоров'я.

На щастя, в більшості випадків йдеться про фізіологічні набряки м'яких тканин обличчя.

Основними причинами розвитку локального набряку є:

• порушення мікроциркуляції в дермі за атонічним типом;
• особливості жирової клітковини деяких зон обличчя;
• індивідуальні особливості м'яких тканин обличчя;
• ятрогенні причини.

Порушення мікроциркуляції за атонічним типом

При порушенні мікроциркуляції за атонічним типом зміни переважно виявляються на рівні артеріол та капілярів: знижується тонус і збільшується об'єм крові в артеріолах, виникають застійні явища в резистивних та нутритивних судинах мікроциркуляторного русла. Всі ці зміни призводять не тільки до одутлості обличчя та пастозності шкіри, в результаті чого колір обличчя стає тьмяним, набуває сірого відтінку, але й до розвитку певного типу патологічних змін. За наявності хронічної атонії капілярної ланки дерми у ній розвиваються дистрофічні, запальні та інволютивні процеси, тобто прискорюється темп природного старіння, знижуються синтетичні здібності клітин шкіри, зменшується кількість структурних волокон сітківки. Шкіра стає менш пружною та еластичною, формуються складки в зонах статичного натягу: характерні грубі носогубні складки, вертикальні складки у кутах рота, менш чіткою стає лінія овалу обличчя.

Порушення мікроциркуляції за атонічним типом частіше виникають у пацієнтів, які страждали від хронічних запалень шкіри (хронічного акне), у людей із надмірною вагою, особливо у пацієнтів із гіпертонічною хворобою навіть легкого ступеня. Стійку вазодилатацію та атонію капілярів можуть спровокувати деякі захворювання ендокринної та нервової системи, порушення функції яєчників і навіть деякі хвороби шлунково-кишкового тракту. Звичайно, успішна терапія цих станів завжди призводить до поліпшення стану шкіри та зменшення набряклості й еритеми.

Особливості жирової клітковини деяких зон обличчя

Деякі зони обличчя більш схильні до затримки рідини та порушення мікроциркуляції. Зокрема, до них можна віднести періорбітальну та привиличну області. Так, в області очної ямки жирова клітковина відрізняється більшою рихлістю і пористістю, при цьому кількість капілярів в ній помітно вище, ніж в інших зонах обличчя. Сітчастий шар дерми в області повік і шкіри навколо очей дещо тонший, завдяки чому шкіра відрізняється меншою пружністю. Крім того, в цій галузі шкіра в цілому тонша, товщина епідермісу теж менша.

Активна робота кругового м'яза ока та окорухових м'язів у нормі забезпечує постійний відтік лімфи та венозної крові, але при перенапруженні м'язів легко формуються застійні явища – феномен «втомлених очей». У деяких людей зазначається спадкова атонія капілярів цієї зони, що призводить до раннього формування стійкої набряклості – мішків під очима. Хронічний набряк та перерозтягнення шкіри області очей може сформуватися дуже швидко, протягом декількох тижнів, і зберігатися протягом багатьох років. Іноді хронічний набряк шкіри в області очей плутають з грижами нижньої та верхньої повіки, тому для точної діагностики рекомендується звернутися за консультацією до офтальмолога або пластичного хірурга.

Ще одна зона, де легко формується локальний набряк, – це зона вилиці. Привиличні набряки (ідіопатичні малярські набряки, набряки SOOF) формуються при початковому гравітаційному зміщенні м'язів середньої третини обличчя, що може бути досить раннім віковим проявом, що найчастіше виникає у людей з надмірною вагою або атонічними змінами м'язів обличчя. Крім того, причиною появи набряку привилиць може бути розростання лімфатичного сплетення в цій зоні, проте причини цього явища на сьогодні точно не визначені.

Індивідуальні особливості м'яких тканин обличчя

Одним із факторів ризику розвитку хронічного набряку м'яких тканин обличчя є збільшення обсягу жирової клітковини, яке виникає у людей з надмірною вагою та ожирінням. У деяких жінок вже при незначній надмірній вазі (ІМТ до 29-30) може сформуватися друге підборіддя, помітно округлитися щоки та збільшитися обсяг підшкірної жирової клітковини середньої третини обличчя. У такій ситуації навіть легкі порушення мікроциркуляції призводять до формування хронічного набряку. Однак при нормалізації ваги ці явища зазвичай повністю зникають, що створює враження різкого омолодження обличчя.

Ятрогенні втручання

Ще один фактор, який призводить до формування набряку як локального, так і загального, – це ятрогенні втручання. Останніми роками використання філерів та ін'єкційних препаратів, основою яких є речовини з високим рівнем гігроскопічності (насамперед гіалуронова кислота), стає все більш популярним. Ідея використання таких препаратів полягає саме у формуванні штучного локального набряку, що заповнює область з дефіцитарним обсягом м'яких тканин. За допомогою філерів можна збільшити обсяг губ, заповнити носогубні складки, збільшити обсяг вилиць і виконати багато інших втручань, що змінюють форму і навіть риси обличчя. У тому випадку, коли препарат вводиться відповідно до показань, результат зазвичай виправдовує очікування. Але якщо препарати вводять без урахування особливостей тканин обличчя, деструктивні зміни можуть посилитися. Яскравим прикладом такого помилкового введення є спроба приховати наявність привиличних набряків шляхом збільшення обсягу вилицевої області в цілому або заповнення носогубних складок при ранніх гравітаційних змінах нижньої третини обличчя, пов'язаних з атонічним порушенням мікроциркуляції. В результаті посилюються прояви набряклості, посилюється зміщення м'яких тканин, що створює ефект «надутого обличчя», та прискорюється розвиток процесу деформаційного старіння. Крім того, в результаті ін'єкційної корекції можливе виникнення ускладнень та побічних ефектів, до яких належать стійкі порушення лімфотоку, мікроциркуляції та формування гранульом.

Окремо хотілося б застерегти від дифузного введення препаратів низькомолекулярної гіалуронової кислоти з метою профілактики та корекції сухості шкіри у молодих пацієнтів. Ін'єкційне збільшення обсягу гіалуронової кислоти на рівні дерми призводить до деякого збільшення динамічного пулу вологи, але практично не впливає на статичний пул епідермісу, який страждає найчастіше внаслідок порушення бар'єрної функції шкіри. У молодому віці більш виправдана терапія, спрямована на відновлення бар'єрної функції шкіри, ніж введення глікозаміногліканів інтрадермально, оскільки процесу деградації ГАГ в дермі зазвичай не спостерігається, відповідно, немає необхідності компенсувати цей неіснуючий дефіцит. Результатом таких «профілактичних» заходів нерідко буває формування хронічної набряклості обличчя та ранній розвиток гравітаційних змін, формування атонічного типу порушень мікроциркуляції та деформаційного типу старіння.

Основи терапії порушень мікроциркуляції

Порушення мікроциркуляції трапляються досить часто. Згідно з даними досліджень останніх років, не менше 20-25% жінок страждають на атонічні порушення мікроциркуляції різного ступеня вираженості. Тим не менш важливо розуміти, що практично ці порушення піддаються терапії і в багатьох випадках є повністю або частково оборотними.

Терапія набряків обличчя може проводитися системно та локально. За наявності виражених порушень мікроциркуляції має сенс призначення системних венотоніків. Серед методів косметичної терапії виражений дренуючий ефект дає мікрострумовий вплив, який дозволяє досягти стійкого вазотонізуючого результату. Серед інгредієнтів, що використовуються для топічних аплікацій у складі косметичних засобів, зазначають високу активність екстракту кінського каштану, лакричника, червоного винограду та азіатської центели. Крім того, дерматологи рекомендують використовувати препарати, що містять ніацинамід та інші активні форми ніацину, зокрема метилнікотинат. Ніацин (вітамін В3) широко застосовується й у неврології на лікування нейродистрофічних захворювань. При топічній аплікації ніацинаміду практично негайно зазначається покращення мікроциркуляції (що може виявлятися зовні розвитком еритеми), зменшення спазму резистивних судин дерми, зміна реологічних властивостей лімфи та досягнення стійкого венотонізуючого ефекту.

Терапія порушень мікроциркуляції, активний дренаж мають бути невіддільною частиною косметичної терапії за наявності будь-яких ознак набряклості чи пастозності тканин.

Крім того, такого роду терапія відіграє ключову роль у профілактиці розвитку проявів старіння та корекції зовнішніх ознак старіння, адже саме мікроциркуляція визначає тип і швидкість розвитку процесів старіння.

---

Вперше опубліковано: KOSMETIK international journal №3 (57) / 2014