Суха шкіра: основні причини

Перш ніж приступити до аналізу проблеми, давайте визначимося, що ми маємо на увазі, говорячи про сухість шкіри. З одного боку, на суху шкіру часто скаржаться пацієнти, у яких спостерігається недостатнє вироблення шкірного сала. Водночас нерідко зустрічаються люди, які, навпаки, активність сальних залоз підвищена і шкіра явно жирна. Тим не менш, ці люди також вважають свою шкіру сухою і страждають від неприємних відчуттів. Виходячи з цього, приходимо до відомого висновку: потрібно розрізняти суху і зневоднену шкіру.

Суха шкіра характеризується зниженою функцією сальних залоз та недостатньою кількістю епідермальних ліпідів. У неї порушені бар'єрні функції, вона стає тонкою, досить млявою, атонічною, реагує на хлоровану воду, не переносить активних мийних агентів, вимагає жирних живильних кремів.

Бар'єрна функція рогового шару багато в чому визначається фізико-хімічними властивостями його компонентів – кератину, ліпідного матриксу та гідроліпідної мантії.

Підвищується чутливість до екзогенних впливів (погодних факторів, водних процедур, застосування косметичних засобів), що проявляється схильністю до запальних реакцій та зниженням здатності до репарації. Найменше пошкодження рогового шару є великим стресом для шкіри, у відповідь клітини епідермісу починають виробляти цитокіни, які регулюють процес відновлення рогового шару. При великому або надто частому пошкодженні рогового шару цитокіни запускають запальну реакцію.

Причин порушення гідроліпідного балансу та цілісності рогового шару безліч, і всі вони дуже різні. Спектр ендогенних патологій широкий – це може бути гормональний дисбаланс, хвороби сечостатевої системи, проблеми із травленням, інфекційні захворювання, генетичні синдроми. Серед екзогенних впливів – неправильний догляд, часте миття із застосуванням мила та гелів, що містять поверхнево-активні речовини, протирання шкіри спиртовмісними тоніками та лосьйонами, які руйнують гідроліпідну мантію. Тривалий вплив на шкіру несприятливих погодних факторів, тривалого сонячного опромінення також збільшують ризик зневоднення. Нерідко сухість виникає внаслідок лікування шкірних захворювань, зокрема, при застосуванні системних та зовнішніх ретиноїдів, препаратів бензоїл пероксиду, глюкокортикоїдів.

Сухість шкіри характерна також для осіб похилого та старечого віку як прояв інволюційних процесів. Зміна ліпідного складу в епідермісі, що старіє, відбувається як у кількісному, так і в якісному плані. Зменшується загальна кількість ліпідів у роговому шарі, особливо церамідів. Більш того, якщо загальне співвідношення церамідів, холестерину і жирних кислот при цьому залишається незмінним, то фракційний склад церамідів дещо змінюється, зокрема – зменшується кількість церамідів, що містять лінолеву кислоту, при одночасному зростанні олеатвмісних фракцій.

Захист від пересушування шкіри в основному забезпечує епідерміс – багатошаровий плоский епітелій епідермального типу, що зроговує. На поверхні шкіри встановлюється тонкий баланс між вмістом води у безпосередньо роговому шарі та навколишньому середовищі. При його порушенні виникає ксероз, і маса неприємних відчуттів у вигляді лущення, виникнення мікротріщин, почервоніння, свербежу та стягування, шкіра зовні виглядає нездоровою, утворюється безліч дрібних зморшок. Сухістю шкіри супроводжується безліч хронічних дерматологічних захворювань, де дискомфортом це, м'яко кажучи, вже не назвеш. Щоб розглянути причини та захворювання, що впливають на виникнення ксерозу (сухості), їх вплив на структурні елементи епідермісу, необхідно згадати його будову.

Структура епідермісу

Для підтримки нормальної зволоженості рогового шару існує унікальна структура, яку можна порівняти з цегляною стіною, де роль цегли виконують корнеоцити (постклітинні структури рогового шару), а цементу – високоспеціалізовані та високоорганізовані міжклітинні ліпіди. До таких ліпідів належать цераміди, холестерол, жирні кислоти, а також фосфоліпіди, глікосілцераміди, вільні сфінгоїдні основи та сульфат холестеролу. Синтез цих речовин здійснюється у зернистому шарі – у ламеллярних тільцях. Далі всі ці речовини утворюють біліпідні прошарки між корнеоцитами та формують основний бар'єр для води, перешкоджаючи трансепідермальній втраті вологи (transepidermal waterloss). Також вони відіграють роль особливої міжклітинної цементуючої речовини, що забезпечує міцність зчеплення постклітинних структур рогового шару та цілісність і комфортний стан шкіри.

Відомо, що в роговому шарі епідермісу є шість основних класів церамідів, так званих вільних, не пов'язаних з корнеоцитами, і два основні класи церамідів, ковалентно пов'язаних з поверхнею корнеоцитів, – це класи А і В. Цераміди мають досить складну хімічну будову: вони представляють собою довгі ланцюги сфінгоїдної основи з кількістю атомів вуглецю від 16 до 22, рідше представлені дигідрофінгозин, фітосфінгозин і 6-гідроксисфінгозин. Склад церамідів у роговому шарі шкіри залежить від віку, генетики, супутніх соматичних захворювань, навколишнього середовища та інших факторів. До функцій церамідів належать не лише утримання води у шкірі, так і регуляцію темпу десквамації, вплив на диференціювання кератиноцитів. Наприклад, сфінгозин здатний регулювати темп оновлення епітеліального пласта, перешкоджаючи його швидкій зміні без нормального диференціювання кератиноцитів, паралельно він захищає поверхню шкіри від мікроорганізмів.

Ще одним фактором, що захищає шкіру від пересушування, є утворення водно-ліпідної мантії на її поверхні. Шкірне сало і секрет потових залоз шаром товщиною 710 мкм одночасно вкривають всю поверхню шкіри. Емульгуючись, утворюється суцільна, тонка водно-жирова емульсійна плівка, яка називається водно-ліпідною мантією. Також до її складу входять ліпіди, що розташовані між клітинами рогового шару. При посиленому потовиділенні на шкірі утворюється емульсія типу «олія у воді», а при незначному – типу «вода в олії». Однак на себорейних ділянках емульсія типу «вода в олії» утворюється майже завжди.

Водно-ліпідна емульсія виконує такі важливі функції:

• перешкоджає пересушуванню шкіри та надає їй еластичність;
• сприяє підтримці постійної температури тіла;
• підтримує постійний слабокислий рН (4,5-5,5);
• пригнічує розмноження бактерій, грибів та вірусів завдяки вільним нижчим жирним кислотам;
• сприяє виведенню продуктів обміну речовин, а також лікарських і токсичних речовин.

Для підтримки гомеостазу необхідний адекватний темп ороговіння кератиноцитів у шкірі. У нормі в клітинах епітелію цей процес регулюється особливим білком профілаггріном, що розташований у клітинах шипуватого шару епітелію. У клітинах зернистого шару цей білок перетворюється на філаггрін і розташований у кератогіалінових гранулах. Надалі саме наявність філаггріну в клітинах епітелію сприяє агрегації окремих розрізнених філаментів, що становлять цитоскелет, а потім перетворення клітини на постклітинну структуру – рогову лусочку.

Причини сухості

Згадавши структурні елементи епідермісу та основи функціонування клітин, можна розглянути причини виникнення ксерозу:

• порушення гідроліпідної мантії фізичними, хімічними, механічними факторами, а також нездатність епідермісу правильно продукувати її внаслідок хронічних дерматозів;
• дефіцит води у роговому шарі, надмірно часта зміна епітеліального пласта й порушення бар'єрних властивостей шкіри. Ці причини тісно переплітаються між собою і є наслідком одна одної.

Хронічне пошкодження шкіри різними облігатними хімічними (кислотами, ПАР, милом, спиртами) та фізичними факторами (інсоляція, обвітрювання, обмороження тощо) спричиняє прискорену проліферацію базальних клітин внаслідок мікрозапальної реакції. У такому разі кератиноцити не встигають швидко трансформуватися в рогові лусочки, що виражається у формуванні паракератозу, що призводить до лущення. Паралельно відбувається затримка формування ліпідів, що виконують функцію бар'єру. Результатом цього стану є посилення трансепідермальної втрати води, що призводить до сухості шкіри.

При постійному використанні агресивних детергентів розчиняється захисна мантія гідроліпідна, що забезпечує бар'єрну функцію. До цих агресивних факторів можна віднести і неправильно підібрані хімічні пілінги або зловживання ними, використання неякісних косметичних засобів (з емульгаторами, консервантами, ароматизаторами), що руйнують ліпідний бар'єр шкіри. Є ціла низка захворювань, за яких каскадом з нижніх шарів епідермісу у верхні порушуються процеси кератинізації (атопічний дерматит, іхтіоз, фолікулярний кератоз, генодерматози, псоріаз, себорейні кератози), захворювання, що сприяють виникненню ксерозу (гіпотиреоз, клімактеричний стан, вікові зміни шкіри, гіповітамінози, інтестинальна мальабсорбція, онкологічні гематологічні захворювання, гепатити, цироз та хронічна ниркова недостатність, цукровий діабет).

Наприклад, при атопічному дерматиті зареєстровано зменшення вільних церамідів-1, пов'язаних з лінолевою кілотою. Порушена гідроліпідна мантія призводить до сухості, мікротріщин та виникнення вхідних воріт для мікроорганізмів з групи коків, зокрема золотистого стафілокока (Staphylococcus aureus).

Виникає свого роду замкнене коло: запалення шкіри, спричинене алергічними та генетичними механізмами, відкриває ворота для інфекції, яка підтримує запалення. При цьому і в першій, і в другій ланці цього ланцюжка шкіра втрачає велику кількість вологи, що не дозволяє їй відновитися самостійно, тому доводиться призначати кортикостероїди топічні для протизапального ефекту.

При псоріазі та ламеллярному іхтіозі також виявлено серйозні зміни у складі ліпідів рогового шару. Через аутоімунне запалення в зернистому шарі епідермісу виникає каскад порушень, збільшується вміст вільних церамідів типів 2, 3а, 4 і знижується кількість церамідів-3в та -5. При псоріазі зареєстровано також зменшення церамідів класу В, пов'язаних з поверхневими ліпідами. Ці порушення у співвідношенні церамідів, а також зміни у рівнях холестеролу та жирних кислот у роговому шарі епідермісу роблять свій внесок у неповноцінність зчеплення кератиноцитів та впливають на темп десквамації при цих дерматозах, прискорюючи оновлення епітеліального пласта. Нестача вітамінів, особливо жиророзчинних А, Е та групи В призводить до порушення кератинізації. При цукровому діабеті підвищений рівень глюкози у крові сприяє виникненню порушень живлення та іннервації клітин (нейротрофічні зміни шкіри), тому проблема сухості шкіри у хворих є вкрай актуальною. Причому шкіра атрофується та стоншується, стає дуже вразливою і вимагає постійного догляду, особливо в області стоп. При гіпотиреозі першим симптомом є сухість колін та ліктів. Пояснення цьому: гормони щитовидної залози впливають на швидкість обміну речовин у всьому організмі. В разі їх нестачи уповільнюються усі процеси, зокрема регенерація шкіри. Тому поверхневий шар епітелію, який мав би вилузуватися, «затримується» на своєму місці, провокуючи при цьому відчуття підвищеної сухості шкіри.

Клінічні аспекти сухості шкіри

Клінічно суху шкіру можна визначити за явищами лущення, наявності мікротріщин, суб'єктивного дискомфорту у вигляді стягування, сверблячки. Існує два основні типи сухої шкіри: набута суха шкіра та конституційно суха.

Набута суха шкіра

Формується під впливом на неї різних екзогенних чинників. Ці фактори вже описувалися вище: ультрафіолетове опромінення, різні метеофактори (вітер, висока температура, низька вологість повітря), догляд за допомогою аніонних детергентів, розчинників та інших агресивних субстанцій. Так, підвищена сухість шкіри спостерігається в осіб, які постійно перебувають у приміщеннях з кондиціонером або сухим, жарким, перегрітим повітрям, що сприяє випаровуванню вологи зі шкіри. Також сухість шкіри може бути наслідком різних лікувальних заходів, таких як, наприклад, терапія системними або зовнішніми ретиноїдами, бензоїл пероксидом, азелаїновою кислотою, саліциловою кислотою, альфа-гідроксикислотами, тоніками зі спиртами. Сухість, лущення, сильне стягування та гіперемія можуть виникати в практиці дерматокосметолога через часті процедури пілінгу, лазерного шліфування тощо. Навіть неправильний демакіяж засобами з агресивними ПАР і зловживання очищенням шкіри порушують цілісність епідермісу.

Конституційно суха шкіра

Може бути наслідком деяких генетичних та фізіологічних особливостей. Якщо почати з дитячого віку, то вона зустрічається в період від двох до шести років на тлі фізіологічно зниженої продукції шкірного сала і низької роботи потових залоз. При вікових змінах сухість шкіри домінує внаслідок багатьох чинників: дегідратації, зниженої регенерації, іннервації, дисбалансу гормонів. Схильність до сухості шкіри обличчя, спини, кистей, гомілок нерідко реєструється у людей з другим фототипом (скандинавським). Конституційно суха шкіра буває при різних генетичних дерматозах: атопічному дерматиті, іхтіозі, псоріазі, генодерматозах. У разі дегідратації рогового шару шкіра завжди виглядає лущиться, лусочки щільно прикріплені в центральній частині, а по периферії дещо відстають від поверхні шкіри і відокремлені одна від одної тріщиноподібними борозенками, спостерігається еритема. Суб'єктивно буває сверблячка і почуття стягнутості від легкого до тяжкого ступеня.

Зволоження – найважливіша частина корнеотерапевтичного підходу до вирішення проблеми догляду за шкірою. Його суть полягає в тому, що достатньо привести роговий шар у порядок і підтримувати його, щоб продовжити молодість і здоров'я нашої шкіри, допомогти їй впоратися з різними шкірними хворобами, полегшивши неприємні відчуття. Вибір зволожувального засобу – завдання непросте, тому потрібно точно встановити провідну ланку в патогенезі сухості шкіри у цієї людини і, виходячи з цієї інформації, підібрати відповідний зволожувач індивідуально.

Ця стаття є частиною спецпроєкту Суха чутлива шкіра

Ознайомитись з усіма статтями цієї теми ви можете:

СПЕЦПРОЄКТ. Суха чутлива шкіра

Література:

• Антоніна Смолка, мікробіолог, вірусолог, методист компанії Christina в Україні

Les Nouvelles Esthetiques Україна, №3 (67), 2011

• Наталія Сачук, головний лікар медичного центру «Фармоза», дерматовенеролог, трихолог, дерматоонколог, косметолог, член Всеукраїнської академії дерматовенерології, Асоціації псоріазу, Асоціації превентивної та антиейджинг медицини, член Товариства трихологів України, член Всеукраїнської асоціації дерматовенерологів і косметологів України

Les Nouvelles Esthetiques Україна, №6 (100)/2016

Стаття вперше була опублікована на сайті 18.01.2021 року