Шкіра та бактерії: захист чи загроза?

Кожен квадратний сантиметр поверхні шкіри людини заселений незліченною кількістю бактерій (від 115 тисяч до 32 мільйонів мікроорганізмів), що належать до десятка різних видів. Джерелом їхнього існування є навколишнє середовище: повітря, яким ми дихаємо, предмети, використовувані нами в повсякденному житті, продукти харчування тощо. Більшість бактерій живуть і розмножуються у верхньому шарі шкіри, використовуючи в процесі життєдіяльності винятково природні речовини, такі як відмерлі клітини або шкірне сало. Отже, вони споживають лише те, що лежить на поверхні шкіри і не є життєво важливим для людини, ніколи не занурюючись у структуру шкіри. Бактерії живуть на нашій шкірі, не завдаючи їй жодної шкоди, і становлять поняття «постійна мікрофлора».

Мікрофлора шкіри

Поверхневий шар епідермісу (верхній шар шкіри) повністю оновлюється що два тижні. Щодня з поверхні здорової шкіри відлущується біля 100 млн лусочок, з яких 10% містять життєздатні бактерії.

Мікрофлору шкіри можна розділити на дві великі групи:

• резидентна;
• транзиторна.

Резидентна мікрофлора – це мікроорганізми, які постійно живуть і розмножуються на шкірі, не провокуючи жодних захворювань (тобто є нормальною). Чисельність резидентної флори становить близько 102-103 на 1 кв. см, і вона представлена переважно коагулазонегативними коками (насамперед Staphylococcus epidermidis) і дифтeроїдами (Corinebacterium spp.).

Цей вид мікрофлори неможливо знищити за допомогою звичайного миття рук або навіть антисептичних процедур, хоча її чисельність при цьому значно знижується. Стерилізація ж шкіри є небажаною: нормальна мікрофлора запобігає колонізації її іншими, набагато небезпечнішими мікроорганізмами, насамперед грамнегативними бактеріями. 

Транзиторна мікрофлора є випадковою і складається з мікробів, які присутні також у зовнішньому середовищі і мають здатність оселятися на шкірі, проте на відміну від постійних мешканців-мікроорганізмів можуть розвиватися на шкоду своєму власникові.

Ці бактерії не задовольняються залишковими продуктами, а поглинають також життєво необхідні елементи шкіри, а отже, руйнують її структуру, спричинюючи захворювання.

Транзиторна мікрофлора може бути представлена E.coli, Klebsiella spp., Pseudomonas spp., Salmonella spp. та іншими грамнегативними бактеріями, S. aureus, C. albicans, ротавірусами, в тому числі госпітальними штамами збудників внутрішньолікарняних інфекцій. 

Коли потрібен захист? 

В нормі шкіра людини заселена величезною кількістю бактерій, що мирно співіснують на її поверхні або у волосяних фолікулах. Серед десятків тисяч видів бактерій лише тисяча або трохи більше становлять небезпеку для здорової людини.

Якщо шкірний покрив є цілісним і всі бактерії залишаються на поверхні, можна бути спокійним за власне здоров’я. Інфекції шкіри, як правило, розвиваються лише за наявності травми, надмірної гідратації або коли запальні захворювання порушують її захисні властивості. Мікроорганізми, здатні зашкодити, можуть бути як частиною постійної флори шкіри або слизових оболонок, так і потрапляти ззовні від інших людей або заражених об’єктів, а також із навколишнього середовища.

До бактеріальних інфекцій шкіри належать гнійничкові захворювання (піодермії), а також еритразма, віспяний кератоліз, пахвовий трихомікоз та ін.

Для протидії патогенним мікробам наш шкірний покрив має кілька захисних властивостей (епідермальний бар’єр, постійне відновлення клітин, кисле значення рН, імуноглобуліни в складі поту та різні види флори).

Постійна мікрофлора бере участь в антибактеріальному захисті шкіри, оскільки вступає в протиріччя з випадковою мікрофлорою:

• «географічно», оскільки займає ті самі місця, що й патогенні агенти, тож у такий спосіб заважає їм оселятися;
• у «харчовому» відношенні, оскільки потребує значної кількості поживних речовин, необхідних також для розвитку патогенних агентів.

До того ж постійна мікрофлора виконує роль «тренера» для імунної системи, посилюючи її захисну функцію. Дійсно, деякі корисні бактерії мають подібні властивості з патогенними мікробами, виявляючи стимулюючу дію на імунну систему. Навчившись і звикнувши виробляти антитіла до нешкідливих бактерій, вона у всеозброєнні даватиме гідну відсіч справжній інфекції, привнесеній патогенними мікроорганізмами.

Мікрофлора, природним середовищем якої є шкіра, здатна також виділяти специфічні субстанції для пригнічення росту транзиторних мікроорганізмів і навіть знищення їх, впливаючи на зразок «природного антибіотика». Нарешті, корисні бактерії постійної мікрофлори дозволяють підтримувати рівень pН у межах 5,5, що сприяє їхньому власному розвитку і є достатнім для запобігання утворення патогенної мікрофлори.

Про pН шкіри: не зашкодити! 

Склад постійної мікрофлори залежить від середовища, в якому вона розвивається, тобто стану поверхні шкіри. Цей склад різниться залежно від статі, віку або частини тіла. Температура та вологість також можуть впливати на нашу мікрофлору, залежно від місця проживання, пори року і навіть продуктів, які ми споживаємо. Недостатнє або незбалансоване харчування здатне впливати на шкірне середовище й ослабляти імунну систему, що в результаті знижуватиме ефективність його захисту. Незважаючи на ці змінні чинники, на поверхні шкіри існує справжня конкурентна рівновага між «гарними» бактеріями постійної мікрофлори та «поганими» бактеріями випадкової мікрофлори. Підтримання цієї рівноваги переважно пов’язане з pН, значення 5,5 якого є достатнім для обмеження росту патогенних мікроорганізмів і водночас не перешкоджає росту постійної мікрофлори. Надто кислий pН згубно впливає на патогенну та постійну мікрофлору, тоді як високий його показник дозволяє вільно розвиватися всім мікроорганізмам, особливо патогенним.

Отже, наша шкіра має природний захист у вигляді фізіологічної бактеріальної флори, яка запобігає розвитку патогенних мікроорганізмів та їхній агресивній дії. Усі вони ведуть постійну боротьбу з метою підтримання кислотно-лужного балансу і стабільного природного рівня pН шкіри – 5,5. Так проявляється дія системи природного захисту шкіри.

Застосування гігієнічних або косметичних засобів із pН, показник якого значно відрізняється від фізіологічного рівня, дестабілізує цю систему. Як наслідок, природний захист шкіри знижується, тож агресивним бактеріям вдається оселитися на ній. Швидкість появи та вираженість ознак сенсибілізації залежатимуть від чутливості шкіри.

Результатом використання очищувального засобу завжди є видалення великої частини мікрофлори, присутньої на поверхні шкіри. За невідповідного значення pН рівновага її екосистеми порушується, і тоді випадкова мікрофлора оселяється на шкірній поверхні й розмножується, що призводить до зниження захисної функції та запалення, аж до виникнення інфекції.

Завдяки мікрофлорі шкіра здатна керувати власною системою антибактеріального захисту. Тож головною властивістю якісного очищувального засобу, таким чином, є здатність підтримувати цю природну функцію, не порушуючи її.

Чисто, але не стерильно

Із порушенням рівноваги шкірної мікрофлори пов’язана так звана теорія гігієни, що виникла наприкінці 80-х років минулого століття. Її доволі спрощений підхід зводиться до твердження, що в дітей, які зростають у надто асептичному середовищі, де ризик зазнати будь-якого бактеріального впливу майже відсутній, частина імунної системи стимулюється недостатньою мірою. Позбавлена «справжніх ворогів», вона змушена шукати собі інші мішені, провокуючи захисні реакції під час взаємодії з непатогенними мікроорганізмами природного середовища людини. Це призводить до появи харчових і дихальних алергій, а також, що найцікавіше, шкірних: частота атопічних дерматитів, таким чином, зросла з 3-4% у 60-х рр. до 15% у 80-х, при цьому 85% цих алергій проявляється протягом перших п’яти років життя. Таке зростання супроводжується різким зменшенням інфекційних захворювань (холера, туберкульоз, гепатит А). І навпаки, за наявності бактеріального впливу імунна система, мобілізована боротьбою зі справжніми патогенними агентами, не марнує власні сили на «помилкових ворогів». Отже, насправді завдання гігієни полягає в тому, щоб існувати в чистому, проте не обов’язково стерильному середовищі.