Проблема шкіри і не тільки: чинники розацеа

Причини і стадії захворювання

Розацеа (acne rosacea, gutta rosacea, teleangiectasias faciale, cuperose) – це не просто естетичний дефект шкіри, а хронічне, рецидивуюче захворювання, що має поліетіологічну природу і характеризується стадійним перебігом. У структурі дерматологічної патології в різних регіонах України розацеа становить від 5 до 12%. Клінічно проявляється первинно виникаючою гіперемією обличчя, набряклими папулами, пустулами, телеангіектазіями, а також гіперплазією сальних залоз та сполучної тканини.

Великого значення в лікуванні захворювання набуває рання діагностика, вияв пацієнтів з тенденцією до розацеа, призначення профілактичних мір. 

Саме косметологи на первинній консультації найчастіше стикаються зі скаргами на нестійку або стійку гіперемію обличчя, яка зʼявляється після тренувань, приймання гострої їжі, випитого бокала вина. Тандем косметолога і дерматолога допоможе пацієнтам з розацеа виправити косметичні дефекти й досягти стійкого терапевтичного ефекту.

Розацеа – це поліфакторне захворювання шкіри, у патогенезі якого мають значення зовнішні (екзогенні) і внутрішні (ендогенні) чинники.

До екзогенних факторів, які призводять до розвитку розацеа, відносять: 

• аліментарні (вживання жирної, гострої їжі, алкоголю);
• інфекційні (присутність у шкірі кліща Demodex folliculorum та Demodex brevis); 
• метеорологічні впливи (інсоляція, тепло та холод, які стимулюють деструктивні зміни в дермі); 
• фізичні навантаження.

Тригерні зовнішні фактори не є неминучими, тож, можуть бути змінені або виключені. Головне, щоб кожен пацієнт з розацеа памʼятав та уникав їх за можливості.

Існують класичні рекомендації з обмеження провокуючих факторів, але важливо побудувати загальну стратегію, для чого потрібно зʼясувати, який саме чинник важливий саме для цього конкретного пацієнта. 

Серед ендогенних факторів, які мають значення у патогенезі захворювання, називають:

• захворювання шлунково-кишкового тракту;
• первинні патологічні судинні реакції;
• порушення діяльності ендокринної та нервової систем;
• фокальні інфекції;
• зміни імунологічної реактивності організму пацієнтів тощо.

Також відомо, що порфірини, в надмірній кількості присутні в секреті сальних залоз, сприяють розвитку фотосенсибілізації. Таким чином, у поєднанні з низкою інших причин порфірини спричиняють фотодинамічне ураження структурних елементів шкіри. Порушення сполучнотканинного каркаса дерми призводить до пасивного розширення судин і застою в них крові, внаслідок чого відбувається подальша зміна ендотелію. Крізь уражену судинну стінку в периваскулярний простір «просочуються» різноманітні медіатори запалення, спричинюючи формування папул і пустул.

Незважаючи на численні ендогенні й екзогенні причини, характер патологічних змін обумовлений судинною патологією. Крім того, важливу роль відіграють розлади ендокринної, імунної та нейровегетативної систем.

Клінічно вирізняють кілька стадій захворювання: 

• еритематозно-телеангіектатична форма – характеризується персистуючою помірною еритемою й одиничними телеангіектазіями; 
• папуло-пустульозна форма – проявляється персистуючою еритемою, телеангіектазіями, папулами та пустулами;
• пустульозно-вузлувата форма з персистуючою еритемою, численними телеангіектазіями, папулами, пустулами та набряклими вузлами;
• розацеа-діатез – характеризується епізодичними припливами;
• еритематозно-телеангіектатична форма – характеризується персистуючою помірною еритемою й одиничними телеангіектазіями; 
• папуло-пустульозна форма – проявляється персистуючою еритемою, телеангіектазіями, папулами та пустулами;
• пустульозно-вузлувата форма з персистуючою еритемою, численними телеангіектазіями, папулами, пустулами та набряклими вузлами.

Виокремлюють також особливі, або атипові, форми розацеа (стероїдна, гранулематозна, або люпоїдна, грамнегативна, конглобатна та фульмінантна, розацеа із значним персистуючим набряком, офтальморозацеа, а також ринофіма, гіатофіма, метафіма, отофіма та блефарофіма).

Додатковими критеріями постановки діагнозу розацеа можуть виступати:

• відчуття свербежу, печіння;
• набряк обличчя; 
• сухість шкіри; 
• запальні бляшки; 
• фіматозні зміни.

Розмаїття клініки розацеа зумовлює широкий спектр захворювань, тому необхідно проводити диференційну діагностику, яка, залежно від форм захворювання, проводиться із себорейним дерматитом, еритематозом, дерматоміозитом, мастоцитозом, вугровим висипом, періоральним дерматитом, туберкульозним вовчаком та іншими дерматозами.

Косметологічна допомога можлива лише на ранніх стадіях розацеа, лікування важких форм цього дерматозу має проводитись лікарем-дерматологом. Необхідність співпраці косметолога, дерматолога, терапевта теж обумовлена різноманіттям клінічних форм перебігу хвороби, складністю діагностування на ранніх стадіях, самолікуванням пацієнтів. Терапія розацеа має починатись одночасно з лікуванням супутної хвороби. На цьому етапі корисні консультації гастроентеролога, флеболога, гінеколога-ендокринолога тощо. 

Терапія розацеа

Численні способи лікування розацеа визначаються розмаїттям етіологічних і патогенетичних чинників дерматозу, його стадією та клінічною формою. Єдиного косметологічного протоколу ведення пацієнтів з розацеа не існує, у багатьох спеціалістів є свої шляхи до вирішення цієї проблеми, що поєднують медикаментозні засоби загального та місцевого характеру, плазмофорез, фото- та мікротокову терапію. 

Також важливо паралельно з вибором патогенетичної терапії назначити адекватний домашній догляд за шкірою, який допоможе у вирішенні проблеми.