Пілінг для чутливої ​​шкіри: як не помилитися у виборі

Говорячи про пілінги, ми маємо пам’ятати, що, з одного боку, кислоти дають очевидний та довготривалий ефект, а з іншого – перетворюють косметичний засіб на персону нон грата для певної частини споживачів. Навіть у тих випадках, коли концентрація кислот у рецептурі надто мала, щоб спричинити хімічний опік, у частини клієнтів це може спровокувати нейрогенне запалення. І тоді на допомогу косметологу приходять некислотні пілінги.

Повторення теорії

Пілінг – це контрольована маніпуляція видалення певних шарів шкіри разом з наявними недоліками та провокування реакції перебудови тканин та їх відновлення у новій, покращеній якості. Суть цього методу полягає в тому, щоб зняти «стару» шкіру, звільняючи місце новій.

Варіантів проведення пілінгу безліч, тому завдання індивідуального підбору в цьому випадку цілком вирішуване. Залежно від способу впливу пілінг буває:

• хімічний – досягається шляхом нанесення на шкіру хімічних агентів;
• фізичний – при цьому використовують ультразвук, лазер, рідкий азот;
• механічний – шліфування шкіри за допомогою абразивного матеріалу (скраби, кисаж, мікродермобразія);
• плазмовий – проникнення у шкіру високоенергетичних іонізованих молекул плазми.

Під час процедури шкіра зазнає різного ступеню впливу. За глибиною виділяють чотири види пілінгів. Розглянемо їх докладніше.

Ексфоліація – відлущування рогового шару. Прискорене злущування рогових лусочок відбувається за допомогою впливу на міжклітинні контакти в епідермісі на глибині 5-10 мкм.

Ексфоліація – це найбільш швидкий, м’який і щадний спосіб «освіжити» шкіру. Оскільки живі шари епідермісу при цьому не залучаються, ексфоліацію розглядають як справжню косметичну процедуру, яка є одним з етапів регулярного догляду за шкірою або служить для підготовки шкіри до пілінгу. Її можна проводити як у салоні, так і в домашніх умовах.

Поверхневий пілінг – видалення епідермісу на глибину не більше ніж 30-50 мкм (до паросткового шару епідермісу).

Серединний пілінг (глибина дії від 50 до 120 мкм) – пошкодження шкіри до сосочкового шару дерми.

Глибокий пілінг забезпечує вплив, що призводить до видалення епідермісу, частини паросткової зони і верхніх шарів дерми, що виступають в епідерміс. Глибина дії становить від 120 до 150 мкм.

Звичайно, пілінг – це стрес для шкіри, на який вона відгукується неспецифічною реакцією. Як було вже сказано, при зниженні рН (навіть незначному) збільшується подразнювальна дія препарату. Річ у тім, що в епідермісі розташовуються вільні нервові закінчення (С-волокна), які реагують на хімічні подразники. Як тільки рН в епідермісі знижується (або, навпаки, підвищується, якщо на шкіру потрапив луг), С-волокна активуються та посилають у мозок імпульс, який сприймається людиною як свербіж, печіння, пощипування.

Дослідження показали, що роль С-волокон не обмежується сприйняттям та передачею інформації. Вони можуть виділяти різні біологічно активні речовини, головною з яких є субстанція Р-нейропептид, що спричиняє дегрануляцію опасистих клітин, результатом чого є вихід гістаміну та інших медіаторів запалення у міжклітинний простір. Інакше кажучи, розгортається повноцінна запальна реакція.

Що ми можемо запропонувати клієнтам з такою чутливою шкірою в якості пілінгу?

Ультразвуковий пілінг

Ця методика полягає в очищенні шкіри обличчя за допомогою ультразвуку. В результаті розриву міжмолекулярних зв’язків у безперервному полі ультразвукових хвиль високої інтенсивності відбувається закипання (кавітація) нанесеного на шкіру контактного середовища, що спричиняє руйнування десмосом ороговілих епідермальних кератиноцитів та їх відлущування. У поєднанні з розривом зв’язків і щільних фіброзних структур та активацією обміну сполучної тканини така дія стимулює процеси реепіталізації епідермісу.

Ультразвуковий пілінг належить до поверхневих пілінгів, тому періодичність між процедурами може становити від 4 до 7 днів.

Протипоказами до ультразвукового пілінгу є:

• гострі запальні захворювання шкіри у зоні впливу;
• онкологія;
• вагітність;
• також не рекомендується проводити ультразвуковий пілінг після ін’єкцій ботулотоксину й контурної пластики.

Ферментативний пілінг

Більш точно було б назвати цей метод ферментативною ексфоліацією, оскільки, по суті, він видаляє лише верхні рогові лусочки і білкові забруднення з поверхні шкіри.

Однією з причин уповільнення оновлення рогового шару є зниження активності протеолітичних ферментів, що руйнують десмосоми, які скріплюють «містки» між роговими лусочками. В результаті на поверхні шкіри скупчуються конгломерати, що складаються з рогових мас, шкірного сала, забруднень, через що шкіра виглядає тьмяною і набуває сірого відтінку.

У роговому шарі знайдено кілька типів протеаз, але провідну роль у процесі ексфоліації відіграють дві серинові протеази (ферменти, що розщеплюють білки). Ферментативні очищувальні препарати – єдина категорія косметичних засобів, присутність в яких ферментів доцільна з точки зору біології. Протеолітичні ферменти «працюють» на поверхні шкіри, послаблюючи зчеплення корнеоцитів шляхом руйнування структурних хімічних зв’язків десмосом та полегшуючи відлущування рогових лусочок. Ці косметичні рецептури спочатку створюються з урахуванням збереження активності ферменту.

Зараз у косметиці найчастіше використовують ферменти рослинного походження папаїн (міститься у всіх частинах, крім коренів, динного дерева – папаї), бромелайн (знайдений у різних рослинах сімейства Bromeliaceae) та фіцин (виявлений у латексі рослин роду фікусових).

Останнім часом до косметики все частіше додають фермент мікробіологічного походження субтилізин (субтилопептидаза) – протеазу, яку продукують бактерії Bacillus subtilis. Субтилізин, що отримується шляхом бродіння, затверджений як безпечний фермент. Він руйнує більше типів білкових зв’язків, ніж рослинні ферменти, і тому ефективніший у подрібненні білкових відкладень.

Скласти діючу рецептуру, що містить ферменти, не так просто. Протеолітичні ферменти у водному розчині можуть розщеплюватися (перетравлювати один одного). Для розв’язання цієї проблеми були створені протеази, модифіковані пропіленгліколем або декстраном, які зберігають активність у водному розчині.

Інша проблема – ризик пошкодження шкіри в разі тривалого контакту з протеолітичними ферментами. Тому ці ферменти зазвичай додають лише в ті препарати, які потрібно змивати.

Механічна дермабразія

Механічна шліфування шкіри належить до групи косметичних процедур, спрямованих на видалення верхніх шарів епідермісу, і здійснюється шляхом механічного тертя поверхні абразивних частинок.

Залежно від техніки проведення виділяють:

• ручне шліфування (за допомогою спеціального жорсткого паперу з напиленою на ньому алмазною крихтою);
• дермабразія за допомогою металевих фрез (ротаційний метод);
• алмазна мікродермабразія;
• мікрокристалічна дермабразія (піскоструминний метод).

Будь-яка дермабразія – це дозований травмуючий вплив на шкіру, внаслідок якого відбувається активація багатьох біологічних процесів – проліферація (розмноження) клітин базального шару, синтез міжклітинної речовини дерми фібробластами, синтез сигнальних молекул, що керують діяльністю клітин шкіри. Крім того, при дермабразії видаляються патологічні змінені клітини, осередки гіперпігментації, нашарування рогових лусочок та інші поверхневі дефекти шкіри.

Глибина дії може варіювати. При глибшій дермабразії знімається епідермальний шар, частина базальної мембрани, розташовані на ній меланоцити і верхня частина сосочкового шару дерми. Тут з’являються точкові крововиливи – так звана кров’яна роса.

Після видалення частини епідермісу в шкірі запускаються процеси неспецифічної регенерації за допомогою крайового епідермісу та епідермальних клітин шкірних придатків (волосся, сальні та потові залози). Швидкість розмноження клітин базального шару та швидкість просування до поверхні зростає. В результаті відбувається оновлення клітинного складу епідермісу (при цьому зменшується товщина рогового шару, а загальна товщина епідермісу збільшується), зникають нерівномірна пігментація, дрібні зморшки, покращується колір обличчя.

Після поверхневого шліфування у дермальному шарі спостерігаються позитивні зміни. Це свідчить про непряму стимуляцію метаболічних процесів медіаторами, які вивільняються кератиноцитами в процесі відновлювальних робіт в епідермісі.

Показання для механічної дермабразії: дрібні зморшки, рубці після травм, операцій, опіків, постакне, ділянки огрубілої шкіри, посттравматична гіперпігментація, гіпекератоз, стрії, татуювання.

Протипоказання до механічної дермабразії: запальні та гнійничкові захворювання шкіри, герпес будь-якої локалізації, новоутворення, келоїдні рубці, схильність до різко вираженої пігментації.

Найбільші труднощі має посттравматична пігментація: часто шліфування буває недостатньо, і рекомендується комплексна терапія, що передбачає відбілювальні препарати-інгібітори меланогенезу.