Перманентний стрес: як не увійти в стадію виснаження

Стрес – один з адаптаційних проявів, який становить собою сукупність реакцій організму людини, що мають загальний захисний характер і з’являються у відповідь на потужні та тривалі впливи. Треба розуміти, що сам по собі вплив є лише приводом для «запуску» механізму стресу, внаслідок якого виникає нервово-психічне переживання, до якого долучається весь організм. Цілком очевидно, що реакція на той самий вплив у кожного індивідуальна – від агресії та гніву до посмішки.

Отже, враховуючи неоднозначність емоційних проявів у стресових ситуаціях, надзвичайно важливо навчитися контролювати своє ставлення до них, а також обирати адекватні методи вирішення. 

Види стресорів

Зовнішні чинники існують незалежно від нас (війна, податки, діяльність уряду, погода, звички і характери інших людей тощо). Якщо складно уникнути переживань через зовнішній чинник, фахівці радять застосувати рейфремінг, дихальні вправи або прийоми позитивної візуалізації. Не менш корисно підготуватися до неконтрольованих форс-мажорних ситуацій заздалегідь (наприклад, до позаштатних ситуацій аварійного відключення води або електроенергії). 

Стресори всередині нас. До таких стресорів належать чинники, на які можна вплинути: власні неконструктивні дії, нездатність керувати своїм часом, проблеми міжособистісного спілкування тощо. Як правило, ці стресори є сьогочасними або належать до найближчого майбутнього, і кожна людина має шанс вплинути на ситуацію. Тут дуже важливо вирішити, яким чином скоригувати дії, щоб не спрацював механізм розвитку стресу. 

Штучно створювані проблеми. До цієї групи стресорів входять ті події та явища, які ми власноруч перетворюємо на проблеми. Зазвичай така подія належить до минулого або майбутнього, а не сьогодення (як у випадку з другою групою). Сюди можна віднести різні види занепокоєння, тривоги та побоювання за майбутнє, а також переживання з приводу минулих подій, які вже не зміниш. Нерідко цей вид стресу виникає й у випадку помилкового тлумачення сьогочасних подій. Проте в будь-якому разі на оцінку ситуації значною мірою впливають особисті установки, ніж реальні факти. Слід пам’ятати, що речі є не завжди такими, якими здаються на перший погляд, крім того, існують два боки медалі, тому не може бути однозначного сприйняття.

Фази стресу

Під час розвитку стресу спостерігають три стадії.

1. Стадія тривоги, яка починається з появою подразника, що спричиняє стрес. У людини учащається подих, піднімається тиск, підвищується пульс, підсилюється порушення, вся увага концентрується на подразнику, виявляється підвищений особистісний контроль ситуації. Всі ці зміни необхідні, щоб мобілізувати захисні можливості організму і механізми саморегуляції на захист від стресу. 
2. Стадія опору настає у випадку, коли стрес-фактор продовжує діяти. Організм починає захищатися від стресу з максимальним навантаженням на всі системи, використовуючи «резервний» запас сил.
3. Стадія виснаження настає у разі ослаблення резервів людини, якщо подразник продовжує діяти. Можливості протистояння стресу зменшуються, знижується загальна опірність організму. Стрес «захоплює» людину і може призвести до хвороби. 

Оскільки одна і та сама ситуація може розглядатись різними людьми як погроза різного ступеня, то рівень стресу у кожного свій.

Як зустрічати стрес

Незважаючи на складність стресових ситуацій, до зустрічі з ними можна  підготуватися. Зокрема, за допомогою наступного практичного завдання. 

На аркуші паперу в довільному порядку слід зазначити основні джерела переживань, а потім розташувати їх за ступенем важливості, визначивши найбільш і найменш значущі. Наступний етап – систематизація отриманого переліку за типом стресору. 

Щоб підготуватися до зустрічі зі стресором першого типу, рекомендуються регулярні заняття спортом, автогенне тренування, медитація чи м’язове розслаблення. Це допоможе зберегти конструктивний спокій у будь-якій ситуації, оскільки абсолютно все передбачити неможливо. Також допоможуть spa-процедури, догляд за тілом та обличчям, візуалізація, рефреймінг, прогулянки на свіжому повітрі, повноцінний сон, збалансоване харчування, секс.

Стресори другого типу можна нейтралізувати за допомогою «виходу» за межі ситуації, щоб визначити, в якому напрямку рухатися далі. Це дозволить замінити стратегію «втеча від проблеми» на стратегію «рух до її вирішення». Не слід ставити собі питання на кшталт «Чого ж у мене не виходить?» або «За що мені таке нещастя?» Краще обрати формулювання «Що я можу зробити для того, щоб у мене вийшло?» або «Що мені потрібно для того, щоб почуватися впевненим?» Нестачу ресурсів, необхідних для подолання стресорів другого типу, можна поповнити завдяки тренінгам особистісного вдосконалення і саморозкриття, розвитку соціальних навичок, застосуванню досвіду інших тощо.

Для протидії стресору третього типу можна спробувати поглянути на ситуацію з іншого боку, скориставшись «методом Робінзона» – знайти позитивні риси в сумних обставинах свого становища. Навіть у найтрагічніших життєвих обставинах за бажання можна виявити світлий бік. Тож, навички позитивного мислення, зміна неадекватних переконань, нейтралізація небажаних думок, формування оптимістичного підходу, гумор та сміх стануть ефективними способами подолання стресорів, які спричиняють стрес лише завдяки нашому ставленню. 

Зараз ми живемо у високому перманентному стресі – він то більший, то менший, залежно від подій. Надважливо приділяти особливу увагу своєму психічному стану, відпочинку та поповненню ресурсів, чергувати напруження й розслаблення (попрацювали – відпочиваємо, а не «працюємо, поки не впадемо»). Це зараз важливіше, ніж у звичайному мирному житті. Чим складніші обставини, тим більше уваги мусимо приділяти відпочинку та напрацюванню ресурсу.

Висновок

Стрес – це тяжке випробування, і чи витримаєте ви його, значною мірою залежить від вибору способу переживання. Останній може стати як поштовхом до активізації особистісного зростання, опанування навичок нових поведінкових реакцій у спілкуванні з близькими, колегами та пацієнтами, розвитку якостей позитивного мислення і підтримання здоров’я свого організму, так і до негативних наслідків.