Менопаузальний метаболічний синдром (ММС): методи корекції надмірної ваги

При цьому важливо поступове та стійке зниження ваги та здійснення заходів, що сприяють підтримці досягнутого результату.

Індекс НОМА

Найбільш простим та зручним для застосування у клінічній практиці методом оцінки інсулінорезистентності є зміна концентрації інсуліну плазми крові натще. Гіперінсулінемія при нормоглікемії, як правило, свідчить про наявність інсулінорезистентності та є провісником розвитку цукрового діабету ІІ типу. Одним із загальноприйнятих розрахункових індексів є індекс НОМА, розроблений D. Matthews:

НОМА = інсулін сироватки натще (мкЕд/мл) х глюкоза плазми натще (ммоль/л) / 22,5

Чим вищий індекс НОМА, тим нижча чутливість до інсуліну і, отже, вища інсулінорезистентність.

Метод широко застосовується у клініці, проте внаслідок високої варіабельності даних не рекомендується для використання з метою рутинного скринінгу.

Модифікація способу життя

Немедикаментозне лікування передбачає:

• інформування пацієнток про принципи раціонального гіпо- й еукалорійного харчування;
• підвищення фізичної активності;
• зміна способу життя.

Сьогодні ні в кого не викликає сумнівів, що поєднання дієти й регулярних фізичних навантажень призводить до поліпшення або нормалізації практично всіх складових метаболічного синдрому: зниження маси тіла й артеріального тиску, підвищення чутливості тканин до інсуліну, нормалізації показників ліпідного й вуглеводного обміну та зниження маркерів імунного запалення. Це підтвердило такі дослідження, як Diabetes Prevention Study (Фінляндія), Diabetes Prevention Program, (США). На жаль, як показує досвід, у багатьох випадках модифікація способу життя нездійсненна або дає тимчасовий ефект. Тому використання медикаментозної терапії показано практично у кожному випадку у жінок із менопаузальним метаболічним синдромом.

Замісна гормональна терапія (ЗГТ)

Оскільки дефіцит естрадіолу, пов’язаний зі виснаженням фолікулярного апарату яєчників, індукує та підтримує метаболічні порушення в менопаузі, виникає закономірне питання: чи можливе усунення або хоча б «пом’якшення» цих порушень з розривом порочного кола і, отже, зниженням ризику виникнення жиру ЗГТ препаратами естрогенів?

Важливим висновком численних досліджень початку нового тисячоліття є те, що в них не виявлено суттєвого впливу ЗГТ на збільшення маси тіла, як вважалося раніше, а також зазначено факт зниження частоти розвитку цукрового діабету ІІ типу на тлі ЗГТ незалежно від особливостей її застосування.

Результати низки рандомізованих клінічних досліджень показали, що корисні ефекти ЗГТ щодо розвитку серцево-судинних захворювань спостерігаються у жінок протягом перших кількох років менопаузального періоду, тому час початку терапії, мабуть, відіграє роль критичного фактора.

У численних проспективних дослідженнях зазначається безперечна користь, пов’язана з дією естрогенів на метаболічні фактори ризику, такі як порушений обмін ліпідів, глюкози та інсуліну, надлишок абдомінального жиру, а також пряма дія естрогенів на артерії, що знижує атерогенез.

У багатьох обсерваційних дослідженнях було показано збільшення тривалості життя і зниження частоти виникнення серцево-судинних ускладнень на фоні прийому ЗГТ.

Проте необхідно враховувати індивідуальні особливості кожної пацієнтки, відсутність абсолютних та відносних протипоказань, а також ретельний моніторинг з боку гінеколога, ендокринолога й мамолога.

Таким чином, у разі відсутності протипоказань ЗГТ може допомогти у профілактиці та лікуванні патологічних станів, пов’язаних з менопаузальним метаболічним синдромом, особливо на його ранніх стадіях. ЗГТ може використовуватися як один з компонентів комплексної терапії, що передбачає  збільшення фізичної активності, а також фармакологічні препарати, які сприяють зниженню маси тіла, підвищенню інсуліночутливості та нормалізації метаболізму вуглеводів і ліпідів.