Кислотність шкіри: вплив зовнішніх факторів

Вища кислотність – більше бактерій

Кислотність поверхні шкіри впливає на багато факторів для зростання резидентної флори та патологічних мікроорганізмів. Кислий рН належить до основних факторів, які роблять шкіру менш прийнятною для бактерій.

Висока щільність бактерій виявляється в регіонах шкіри з менш кислим рН, таких як генітофеморальні області, анальна ділянка, субмамарні складки, аксілярні складки. Відносно сухі та відкриті ділянки шкіри мають нижчий рН і меншу мікробіопопуляційну щільність. Наприклад, внутрішня поверхня передпліч має бактеріальну популяцію 102103 кфо/см2 (колонієформуючі одиниці) порівняно з 105 кфо/см2, відповідно представлену в області аксілярних западин.

Штучна оклюзія передпліччя призводить до суттєвої зміни рН шкіри, композиції та щільності бактеріальних штамів. Наприклад, в одному з досліджень до оклюзії рН шкіри становив 4,38, після 5 днів оклюзії підвищувався до 7,05. Аналогічно, якщо кількість бактерій перед оклюзією була 1,8*102 кфо/см2, то після 5 днів оклюзії вона підвищувалася до 4,5*106 кфо/см2.

З цього випливає, що вологе середовище шкіри сприяє бактеріальному зростанню та колонізації. У складках шкіри, де рН дещо вище, спостерігається підвищена бактеріальна густина. Композиція бактеріальних штамів на шкірі залежить від сайту шкіри.

Захисний бар’єр із бактерій

Нормальна мікрофлора також діє як бар’єр і служить для профілактики інвазії та зростання патогенних бактерій. Здорове зростання й утримання резидентної флори ефективно запобігає колонізації транзиторними бактеріями (E. coli, Pseudomonas, S. aureus, C. albicans). Шкірний антимікробний захист включає механічну ригідність рогового шару, знижений вміст вологи, ліпіди рогового шару, лізоцим, pH 5. Загальноприйнятим сьогодні вважається той факт, що нормальна рН поверхні шкіри відіграє позитивну роль щодо шкірної мікрофлори.

Кислий pH шкіри (pH 4,0-4,5) допомагає резидентній бактеріальній флорі залишатися прикріпленою до шкіри та перешкоджає шкірній інвазії патогенними мікроорганізмами, тоді як лужний pH (8,0-9,0) сприяє дисперсії бактерій. Кислоти, що продукуються бактеріями, сприяють локальним протекторним механізмам – наприклад, S. epidermidis, P. acnes, Pityrosporum ovale, Corynebacteria продукують ліпази та естерази, які розщеплюють тригліцериди на вільні жирні кислоти, призводячи до зниження рН поверхні шкіри й форми умови для шкірних патогенів

Кислий рН шкіри полегшує продукцію натуральних антимікробних пептидів, сприяє загоєнню ран і регулює кератинізацію та десквамацію.

Шкірна флора також продукує білкові й ліпідні антибактеріальні компоненти, так звані «бактеріоцини», які залучені до бактеріальних конкурувань за виживання у цьому мікрооточенні. Наприклад, бактеріоцин – Pep 5, продукований S. еpidermidis, частково активний щодо інших стафілококів, особливо S. aureus. Цікаво, що кислий рН шкіри підвищує активність цих антибактеріальних ліпідів та пептидів завдяки покращенню взаємодії з бактеріальною мембраною.

Збереження балансу

Кислий рН шкіри сприяє балансу оточення для резидентних бактерій. Зміни шкірного рН та інших органічних факторів відіграють роль у патогенезі певних шкірних патологій, у їх запобіганні та лікуванні. P. acnes – класичний приклад того, як незначне підвищення шкірної рН може полегшити перехід резидентної бактерії до патогенної. За нормального рН 5,5 зростання P. acnes мінімальне, проте легкий зсув у лужний бік робить середовище більш прийнятним, у результаті чого стрімко посилюється зростання цієї бактерії.

При використанні оклюзійних пов’язок у лікувальній практиці необхідно враховувати, що пролонгована оклюзія шкіри достовірно порушує рН шкіри та зростання нормальної шкірної флори, прискорює трансепідермальну втрату води й емісію вуглекислого газу. Нещодавні дослідження показали взаємодію між зміною рН шкіри та її наслідками при атопічному дерматиті, особливо порушення у функціонуванні шкірного бар’єру та підвищеної колонізації S. aureus.

Однак інші дослідження підтвердили, що при атопічному дерматиті підвищена колонізація S. аureus та іншими бактеріями асоціюється зі зменшенням сфінгозину та продукції церамідів. За атопічної екземи не тільки рН шкіри достовірно підвищується порівняно з нормальною здоровою шкірою, але також посилюється зростання S. aureus та продукція екзотоксин, що може індукувати екзему на інтактній шкірі.

Зміни рН шкіри від кислотного до лужного можуть бути фактором ризику для розвитку кандидозної інфекції. Цікаво дослідження, в якому попередньо забуферене до рН 6,0 і 4,5 праве і ліве передпліччя інокулювали суспензію C. albicans і проводили оклюзію на 24 години. Більш виражені запальні явища були за високого рН, що підтвердило підвищення вірулентності дріжджів високими значеннями кислотності шкіри, а також здатність до рН модулювати протиінфекційну захисну здатність.

Виявлено також, що рівень рН у складках шкіри у 50 пацієнтів з неінсулінозалежним діабетом пацієнтів був достовірно вищим, ніж у здорових волонтерів. Виходячи з цього, кислотності шкіри приписують роль фактора ризику кандидозної інфекції. Пацієнти, які перебувають на діалізі, також продемонстрували достовірне збільшення кислотності поверхні шкіри. У більшості інтертригінозних ділянок (наприклад, пахвові западини) рН фізіологічно вищий, ніж в інших регіонах шкіри, що сприяє зростанню локальної флори. Було з’ясовано, що пахвові дезодоранти працюють внаслідок дії на локальні бактерії секрету аксілярних апокринових залоз. Нанесення дезодоранту показало достовірну редукцію рН в аксілярній ділянці, що інгібувало зростання пахвових бактерій.

Вплив зовнішніх факторів

Як вважалося раніше, багато зовнішніх факторів впливають на рН поверхні шкіри. Деякі із зовнішніх чинників включають використання мила, детергентів, косметичних продуктів. Тривале використання цих агентів порушує кислотність поверхні шкіри і певною мірою пошкоджує шкірну мікрофлору – принаймні на короткий час. Пошкодження рН шкіри може спричинити подразнення або порушення процесу кератинізації. Часте миття рук з милом може пошкоджувати шкіру та полегшувати колонізацію багатьма бактеріями. Є дані, що миття водою і милом пошкодженої шкіри є неефективним у плані редукції бактеріальної колонізації. Відомо, що невеликі зміни величини pH поверхні шкіри щодо нормального рівня (pH 5,5) до лужних значень (наприклад, pH 6,0) можуть посилити зростання P. acnes, але не S. aureus. Цей висновок є особливо важливим, оскільки невелике підвищення pH може статися в результаті використання мила. Зростання Brevibacterium epidermidis, з яким пов’язують неприємний запах тіла, може бути запобігання тільки якщо pH буде знижено до 5,0 або більш низьких значень. Цікаво, що миття водопровідною водою з рН близько 8,0 може підвищувати кислотність шкіри та утримувати її в такому стані до 6 годин після процедури. Водночас мікрофлора здорової шкіри є досить стійкою до зовнішніх дій екосистемою. Щоденний прийом ванни протягом 3 тижнів або припинення миття передпліч протягом такого ж часу не призводили до надмірного зростання транзиторної мікрофлори або значного зрушення у складі резидентних мікроорганізмів. Використання синтетичних детергентів із кислотністю, аналогічною поверхні шкіри, призводило до підвищення рН поверхні шкіри на короткий час, і ці тимчасові зміни були лімітовані поверхневими шарами рогового шару.

Висновок

Таким чином, повторне використання лужних клінзерів, детергентів і навіть звичайна вода (pH 8,0) можуть несприятливо впливати на натуральну рН шкіри й порушувати нормальну мікрофлору. Для підтримки нормальної фізіології та мікрофлори шкіри потрібно використовувати косметику та шкірні клінзери, які не ушкоджують рН шкіри або побічні ефекти на шкірну флору мають враховуватися та вчасно коригуватись. Необхідні дослідження пре- та пробіотиків у регулюванні здорової шкірної флори та підтримці оптимальної шкірної біохімії.

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна