Мікрофлора шкіри та її кислотність: що ми знаємо про це?

Шкіра – це найбільший орган, поверхня якого у дорослої людини становить близько 2 м2. Це складний комплекс екосистеми, що містить резидентну і транзиторну мікрофлору, переважно бактеріальну, меншою мірою грибкову і, можливо, вірусну. Шкірно-бактеріальна співдружність може бути симбіотичною або паразитичною щодо фізичного й імунного статусу господаря. Персистуюча колонізація є результатом ушкодження імунного статусу господаря, внаслідок якого відбувається порушення балансу співвідношення бактерії/шкіра. Кислотна мантія, рівень мінералів та зволоженості, використання шкірних клінзерів і косметичні впливи сприяють зростанню й маніфестації резидентної флори, що, своєю чергою, сприяє приєднанню транзиторних бактерій.

Кислотність поверхні шкіри – одна з основних констант, що мають фізіологічне значення її нормального функціонування.

Як ми могли побачити вище, вона схильна до фізіологічних коливань відповідно до зовнішніх факторів і добових ритмів, що свідчить про наявність внутрішніх механізмів саморегуляції, здатність шкіри пристосовуватися до змінюваних умов середовища, посилювати або послаблювати свої захисні властивості.

Кисла pH шкірної поверхні тривалий час вважалася результатом екзокринної секреції шкірних залоз, які, своєю чергою, залучали до регулювання шкірну флору. Нещодавно опубліковані дослідження рН градієнта у глибоких шарах шкіри вказують на взаємозалежність між кислотністю та бар’єрною функцією, нормальним дозріванням рогового шару та десквамацією. Кислотність шкіри відіграє важливу роль у підтримці її нормальної бактеріальної флори та запобіганні ураженню патогенами.

Кислотна мантія, що є тонкою плівкою на поверхні шкіри зі слабокислим рН, сприяє протекторним бар’єрним функціям шкіри. Мікробна популяція динамічна на різних частинах шкіри й детермінована анатомічною локалізацією, кількістю себуму та продукції поту, локальною рН, вологістю, температурою, світловою експозицією. Фактори господаря, такі як вік, імунний статус, гормональний статус й інші параметри, впливають на склад і щільність шкірної флори.

Аналізуючи сучасні уявлення науки про цю проблему, можна зробити висновок, що зміна рН шкіри неминуче відбивається на функціонуванні і самої шкіри, й організму загалом.

На сьогодні твердо встановленим є положення про те, що організм людини і мікроорганізми, що його населяють, – це єдина екосистема. З сучасних позицій нормальну мікрофлору слід розглядати як сукупність безлічі мікробіоценозів, що характеризуються певним видовим складом і займають той чи інший біотип в організмі.

Уся нормальна мікрофлора людини поділяється на кілька класів:

• резидентна (постійна), яка становить до 90% мікробів, що присутні в організмі;
• факультативна менш як 9,5%;
• транзиторна (випадкова) до 0,5%.

Близько 20% мікроорганізмів від загальної кількості мешкає в ротовій порожнині (понад 200 видів), 18-20% припадає на шкірні покриви, 15-16% – на глотку, 2-4% – на урогенітальний тракт у чоловіків і близько 10% – на вагінальний біотоп у жінок, а найбільше мікроорганізмів (до 40%) розташовані  у шлунково-кишковому тракті.

Кислотність й антимікробний захист

Кислий рН шкіри є результатом її фізіології, за допомогою якої регулюється екзогенна шкірна флора. При цьому формуються умови для резидентної мікробіоти, що підтримує біологічну стабільність, чистоту й захист від патогенних мікроорганізмів.

Нормальна флора краще зростає за кислого рН, тоді як патогенні бактерії (золотистий стафілокок та інші) краще зростають за нейтрального рН. Більш кислий рН сприяє захисту шкіри проти колонізації нерезидентними та патогенними бактеріями, оскільки багато з них виживають краще у вузькому діапазоні рН у районі нейтрального. Кислий стан шкіри спричинений секретом потових залоз, шкірним салом та розщепленням жирних кислот S. epidermidis. Тому резидентна мікрофлора частково відповідальна за кислий рН шкіри.

До того ж стандартна температура шкіри дещо нижча, ніж нормальна температура тіла, поверхня її слабокисла і переважно суха, тоді як більшості бактерій для оптимального зростання потрібен нейтральний рН, температура +38°С і висока вологість. Таким чином, шкірне мікросередовище диктує мікробний спектр і популяційну щільність.

Незважаючи на варіабельність зовнішніх умов, шкіра підтримує стабільну мікробіологічну екосистему. Однією з превалюючих гіпотез про роль рН шкіри є передбачувана важливість антимікробного захисту. Можливим поясненням цієї теорії є те, що верхній шар шкіри дуже сухий та щільно упакований, що робить першу лінію захисту несприятливою для багатьох бактерій. Крім того, солоний секрет потових залоз робить мікрооточення гіперосмолярним, що також несприятливо для бактерій.

Мультицентричне дослідження також встановило, що кислий рН поверхні шкіри (4,0-4,5) підтримує резидентні бактерії прикріпленими до шкіри, тоді як за лужного pH (8,9) посилюється розсіювання бактерій по шкірі. Важливість рН для антимікробної функції доведена при екземі новонароджених, атопічній шкірі, яким властивий нейтральний рН.

Добровільна колонізація

Розвиток бактеріальної флори на шкірі від народження до повноліття досі систематизовано не вивчався. Протягом пренатальної стадії шкіра залишається стерильною, але невдовзі після народження стає колонізованою бактеріями. При цьому шкіра допускає колонізацію та зростання тільки тих бактерій, які прямо чи опосередковано захищають господаря від патогенних мікроорганізмів.

Колонізуючі бактерії можуть:

• продукувати антибіотики (бактеріоцини) і токсичні метаболіти;
• превентивно приєднуватися до конкуруючих бактерій, індукуючи низький окисно-відновний потенціал;
• виснажувати есенційні нутрієнти;
• інгібувати транслокацію;
• руйнуватися токсинами.

Для профілактики бактеріальної адгезії шкіри може бути показано миття рук зі шкірним клінзером, що містить мікробні антиадгезивні інгредієнти, які працюють за допомогою електростатичних взаємодій. Нещодавні дослідження продемонстрували, що використання молочної кислоти (1%, pH 3,0) та декагідрату карбонату натрію (1%, pH 11,0) у кислих умовах спричинило розсіювання резидентної флори з внутрішньої поверхні передпліччя набагато слабше, ніж у лужному середовищі. Це підтверджує роль електростатичної взаємодії між бактеріями та позитивними зарядами шкіри у кислому середовищі.

Бактеріальні штами, ізольовані з нормальної шкіри, містять Staphylococcus, Micrococcus, Corynebacterium, Brevibacteria, Propionibacteria, Acinetobacter. S. Aureus, Streptococcus pyogenes, Escherichia coli, Pseudomonas aeruginosa і є транзиторними колонізаторами. Грамнегативні бактерії меншою мірою є складовою флори нормальної шкіри: акінетобактерія – одна з небагатьох грамнегативних бактерій, які зазвичай виявляються на шкірі. Наявність E. coli на поверхні шкіри є індикатором фекальної контамінації. Дріжджі рідко бувають на поверхні шкіри, але ліпофільні дріжджі Pityrosporum ovalis зрідка виявляються на шкірі скальпа.

Видові та статеві характеристики

Расова й гендерна диференціація шкірної мікрофлори не повністю вивчена. Найбільш свіжі дослідження з використанням молекулярної техніки забезпечили найкраще розуміння мікробіальної екології шкіри. Було ідентифіковано 182 штами бактерій на шкірі передпліччя людини, з яких 8% були невідомими штамами і ніколи не були описані раніше.

Крім того, були виявлені деякі гендерні особливості шкірної мікробіоти. Половина бактерій, ідентифікованих у зразках, були представлені родом Propionibacteria, Corynebacteria, Staphylococcus, Streptococcus, які зазвичай розглядаються як резидентна флора людської шкіри. Серед шести індивідуальних зразків лише чотири штами бактерій були поширені: Propionibacterium acnes, Corynebacterium tuberculostearicum, Streptococcus mitis, Finegoldia AB109769. Цікаво, що три бактеріальні штами були виявлені тільки у чоловіків: Propionibacterium granulosum, Corynebacterium singulare, Corynebacterium appendixes.

Продовження матеріалу читайте в наступній статті.

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна