Біоревіталізація в терапії старіння

Logo

Біоревіталізація - одна з небагатьох методик, яка здатна ефективно відновити морфологічні дефекти шкіри і може використовуватися як базова методика для лікування всіх видів старіння.

В даний час завдяки своїм біологічно активним властивостям, високій безпеці застосування та клінічній ефективності препарати на основі гіалуронової кислоти (ГК) широко використовуються в естетичній медицині. Дані літератури переконливо доводять, що внутрішньодермальне введення препаратів немодифікованої ГК викликає проліферацію фібробластів, збільшення синтезу ними власної ГК, колагену, еластину, що сприяє відновленню морфологічної структури дерми, підвищенню тургору та еластичності шкіри. Разом з тим, існує велика кількість різночитань, суперечливих даних і висновків, а крім того, ще не досить вивчені фізіологічні та морфологічні аспекти впливу різних препаратів ГК на шкіру.

Біологічна роль гіалуронової кислоти в дермі

Тривалий час гіалуронової кислоти приписували лише пасивну роль формування тривимірного гідратованого матриксу дерми. Але дослідження останніх трьох десятиліть дозволили докорінно змінити розуміння ролі ГК у шкірі та в організмі загалом. Згідно з сучасними уявленнями, ГК здійснює механічні та біологічно активні функції за допомогою спеціалізованих рецепторів, розташованих на мембранах клітин. ГК впливає на міграцію, диференціювання та проліферацію фібробластів, стимулює зростання та проліферацію мікроциркуляторних судин, запускає процеси регенерації, забезпечує антиоксидантний захист. До основних біологічно активних функцій ГК в дермі можна віднести: формування тривимірного гелевого міжклітинного матриксу, зв'язування та утримання води, трофічні функції (проведення поживних речовин, виведення шлаків і токсинів з клітини), зв'язування з клітинними рецепторами, ембріогенез, ангіоген ушкоджень.

Той факт, що гіалуронова кислота входить до складу багатьох тканин (шкіра, хрящі, склоподібне тіло), зумовлює її застосування у різних галузях медицини: офтальмології, артрології, пластичної хірургії та естетичної медицини.

Місце гіалуронової кислоти у старінні шкіри

Інволюційні зміни у шкірі є частиною процесів старіння організму загалом. На морфологічному рівні процеси старіння виявляються у вигляді наростаючої гіпотрофії шкіри. Спочатку знижується активність фібробластів та рівень кровотоку в мікроциркуляторному руслі, що призводить до зниження синтезу ГК, колагену, еластину та погіршення мікрооточення фібробластів у дермі. Це, у свою чергу, знижує рівень проліферації фібробластів та судин та призводить до зниження загальної їх кількості. Такі морфологічні зміни сприяють ще більшому зниженню синтезу ГК та колагену. Відбувається порушення структури дерми з формуванням зморшок, утворюються гіперпігментації та телеангіектазії, відбувається послаблення волоконного каркасу дерми та підшкірно-жирової клітковини, що супроводжується гравітаційним птозом м'яких тканин обличчя.

Біоревіталізація - базова терапія старіння

Термін «біоревіталізація» буквально означає «біологічне пожвавлення шкіри на морфологічному рівні». Методика біоревіталізації була розроблена італійським ученим А. ді П'єтро. Численні дослідження показали, що абсолютно необхідним елементом для загоєння ушкодження шкіри є інтенсивне підвищення концентрації ГК у зоні ушкодження (у 40–70 разів). Для уточнення ролі ГК у репарації вчені провели експеримент, у якому у непошкоджену шкіру за допомогою голки вводили велику кількість нативної ГК. Як показали гістологічні дослідження, введена ГК запускала процеси регенерації у шкірі. Так як пошкодження не було, то відновилися ті дефекти шкіри, які накопичилися з віком. Тобто на гістологічних зрізах було зазначено, що шкіра стала самовідновлюватись, самовідновлюватись. Надалі вони продемонстрували, що навіть після повного виведення препарату дерма ще тривалий час функціонує у «молодшому» режимі. Цей процес був названий биоревитализацией.

Біоревіталізація - одна з небагатьох методик, яка здатна ефективно відновити морфологічні дефекти шкіри і може використовуватися як базова методика для терапії всіх видів старіння, впливаючи на її ключові ланки.

До морфологічних та клінічних ефектів біоревіталізації можна віднести:

  • збільшення кількості фібробластів у дермі;
  • проліферацію мікроциркуляторного русла;
  • підвищення синтезу ендогенної ГК, колагену та еластину.

Внаслідок цього тургор та еластичність шкіри підвищуються, дрібні зморшки розгладжуються, шкіра зволожується, відновлюється її нормальний колір. Методику біоревіталізації широко використовують для відновлення ушкоджень, лікування рубців та загоєння післяопераційних ран.

Вибір препарату залежно від морфотипу старіння

На сьогоднішній день немає єдиних алгоритмів вибору препаратів. Однак для вирішення цього питання можна відштовхуватися від морфотипу старіння обличчя як симптомокомплексу вікових проявів, зручного для роботи з косметологічним пацієнтом. Під морфотипом старіння особи розуміють сукупність клінічних ознак, що відображають зовнішні прояви старіння обличчя та шиї, включаючи додаткові характеристики фотопошкодження шкіри, наявність судинного та набряклого компонентів. На базі клініки превентивної медицини «Валлекс М» у січні-лютому 2009 року було проведено пілотне клініко-інструментальне дослідження з метою уточнення та розширення уявлень про типи старіння шкіри обличчя у жінок, обґрунтування підходу до косметологічної корекції. За результатами проведеного дослідження було підтверджено основні морфотипи та виділено додаткові підтипи.

Втомлений тип старіння

Спостерігається у жінок із нормальною або тонкою шкірою, підшкірно-жировий шар помірно виражений. Еластичність та пружність шкіри порівняно високі. Зморшки середньої глибини. Характерний помірний птоз нижньої третини особи, носогубні складки та зморшки «маріонетки» середньої глибини. Прояви фотостаріння від легкого до помірного ступеня: незначний ступінь гіперпігментації та нерівномірності тону шкіри. Нижня третина і область шиї є досить збереженими. Для глибокого зволоження дерми рекомендовано препарати стабілізованої ГК, нестабілізованої ГК у поєднанні з амінокислотами, вітамінами, макро- та мікроелементами.

Деформаційний тип старіння

Найчастіше характеризує жінок із нормальною чи товстою шкірою, підшкірно-жировий шар добре виражений. Глибина зморшок середня. Характерні виражені носогубні складки та зморшки «маріонетки». Птоз нижньої третини особи – від помірної до вираженої, ступінь фотостаріння від легкої до середньої.

На підставі огляду та аналізу відсутності / наявності в'ялості м'яких тканин, незначною мірою статичних зморшок при достатній глибині шкірних складок, а також наявності у жінок деформаційного морфотипу старіння блискучої шкіри та множинних телеангіектаз шкіри щік, було виділено два підтипи:

  • деформаційний з набряковим компонентом: шкіра має найбільший блиск серед усіх досліджених типів;
  • деформаційний з судинним компонентом: жінки мають високу чутливість шкіри.

У більшості випадків жінки з набряковим та судинним компонентом мають підвищений артеріальний тиск (АТ) та надмірну масу тіла. Можливо, у патогенезі присутні порушення кровотоку в капілярній мережі шкіри та лімфотоку. З віком ці порушення посилюються і виявляються у вигляді ознак лімфостазу (набряковий компонент) та/або стійкого ангіоневрозу дрібних судин (судинний компонент). Тривале існування патологічних застійних явищ у дрібних судинах призводить до прогресування судинного компонента, посилення малюнка поверхневої мережі дрібних судин шкіри обличчя (еритроз).

При даному морфотипі перевага надається препаратам стабілізованої ГК через її більш виражений ліфтинговий ефект. За наявності набрякового підтипу процедури біоревіталізації не проводяться або проводяться з обережністю через підвищену гідрофільність тканин.

Зморшкуватий тип старіння

Виявляється у пацієнток із тонкою шкірою, підшкірно-жировий шар виражений слабо. Ступінь виразності зморшок висока. Птоз нижньої третини помірний. Нерідко спостерігається сухість шкіри, найвища толерантність до різних зовнішніх подразників. Жінки з зморшкуватим типом старіння не скаржаться на підвищену чутливість шкіри загалом та до косметичних засобів зокрема. Добре переносять інсоляцію, швидко засмагають, схильні до гіперпігментації, сонячного лентиго, гіперкератозу.

Щорічні курси біоревіталізації препаратами стабілізованої та нестабілізованої ГК у поєднанні з амінокислотами, вітамінами, антиоксидантами, що сприяють покращенню синтетичних процесів у дермі, дозволяють значно покращити якість шкіри, підвищити її в'язко-еластичні властивості.

Слід зазначити, що морфотип старіння перестав бути єдиним критерієм у вирішенні питання вибір препаратів. Так, наприклад, для молодої категорії пацієнтів (до 25 років) перевагу надають класичним біоревіталізантам на основі нестабілізованої ГК. Але й тут не може бути однозначної відповіді, оскільки деякі полікомпонентні препарати містять активні інгредієнти (регуляторні пептиди, фактори росту, екстракти ембріональних клітин тощо), застосування яких можна лише після 35–40 років.

Особливості біоревіталізантів різних груп

За нашими спостереженнями, схемою, що відповідає вимогам універсальності та ефективності (для вікової категорії після 25–30 років), є поєднане застосування біоревіталізантів нового покоління, до яких входять функціональний амінокислотний кластер та нестабілізована гіалуронова кислота (Jalupro), та препаратів на основі стабілізований. наприклад, Restylane Vital на тлі прийому харчових біологічно активних добавок (Proglyme).

Полікомпонентні препарати на основі нестабілізованої ГК

Суміш ліофілізованих амінокислот (гліцин, L-пролін, L-лізин моногідрохлорид, L-лейцин), що входять до складу біоревіталізантів нового покоління, забезпечує активний синтез колагену фібробластами. Гідроксипролін та гідроксилізин відіграють важливу роль у формуванні та стабілізації тривимірної структури колагену та еластину, захищають їх від впливу протеолітичних ферментів, стимулюють клітини епідермісу та підвищують рівень зволоженості шкіри. Причому в синтезі колагену та еластину беруть участь пролін та лізин, а їхнє гідроксилювання відбувається після включення в поліпептидний ланцюг молекули білка. Ці амінокислоти становлять близько 30% молекули колагену.

Амінокислота гліцин – єдина амінокислота, яка не має оптичних ізомерів, більше відома своїми ангіопротекторними властивостями, здатністю знижувати психоемоційне збудження та покращувати роботу головного мозку. При внутрішньошкірному вступі вона підтримує гнучкість молекули колагену, кожна третя амінокислота якої представлена гліцином.

Лівообертальний ізомер незамінної амінокислоти лейцин бере участь у синтезі практично всіх білків, у тому числі колагену та еластину. Еластін надає гнучкість та еластичність тканин. L-лейцин сприяє відновленню шкіри після травм та хірургічного втручання.

Іншим не менш важливим компонентом полікомпонентних препаратів є нестабілізована ГК, яка входить до складу засобів у вигляді низькомолекулярного полімеру з молекулярною масою 120–200 кДа. Вона забезпечує транспорт амінокислот, викликає швидку та виражену гідратацію тканин, стимулює процеси проліферації, диференціації та міграції клітин шкіри, у тому числі фібробластів.

Техніки введення полікомпонентних біоревіталізантів:

  • папульна - препарат вводиться у верхній і середній шари дерми, зріз голки дивиться вгору, обсяг препарату, що вводиться, в один вкол - близько 0,01 мл.
  • лінійно-ретроградна голка вводиться на всю довжину, паралельно шкірі, в середній шар дерми, препарат вводиться на зворотному ході голки.
  • віялова – техніка введення аналогічна лінійно-ретроградній, проте препарат вводиться у вигляді віяла, при цьому голка не витягується зі шкіри.
  • коротко-лінійна - голка вводиться на 1/2 довжини, препарат вводиться в середній шар дерми на зворотному ході голки.
  • сітка (решітка) – препарат вводиться в лінійно-ретроградній техніці у двох взаємно перпендикулярних напрямках.

Монокомпонентні препарати на основі стабілізованої ГК

Препарати на основі стабілізованої ГК за тривалістю своєї дії відрізняються від препаратів на основі нестабілізованої ГК. За рахунок хімічного стабілізанта ДК повільніше піддається впливу тканинних фементів, дія яких спрямована на розсмоктування екзогенно введеної ДК і ефект від процедур, що проводяться, зберігається на більш тривалий час. Клінічний ефект від процедур з використанням препаратів на основі стабілізованої ГК має накопичувальну дію та активно проявляється після курсу процедур.

Техніки введення препаратів: коротко-лінійна, лінійно-ретроградна, віялова, сітка (див. вище). NB! Препарати вводяться строго у середній шар дерми (без утворення папул)!

Поєднаний протокол

Сполучений протокол починається з ін'єкцій препарату нестабілізованої ГК з амінокислотним кластером. Потім через 2 тижні слідує процедура з використанням препарату стабілізованої ГК. І далі процедури повторюються з двотижневим інтервалом (всього 4 процедури нестабілізованої ГК та 3 процедури стабілізованої ГК). Така схема дає можливість шкірі швидше відновитись, запускає синтетичні процеси омолодження, підтягує та повертає шкірі пружність.

***

Незважаючи на безліч препаратів для ревіталізації, представлених на ринку естетичної медицини, не існує універсального, який би підійшов усім пацієнтам без винятку. З огляду на багатокомпонентність багатьох препаратів необхідно уважно вивчати механізми дії кожного з них, що, по-перше, допоможе здійснити правильний вибір препарату, а по-друге – дозволить безпечно працювати.

Ця стаття є частиною спецпроекту Глобальний anti-aging

Ознайомитись з усіма статтями цієї теми ви можете:

СПЕЦПРОЕКТ. Глобальний anti-aging

Література:

  • Людмила Петрович, Одеський національний університет імені І. І. Мечнікова
  • Наталія Горянова, Одеський національний університет імені І. І. Мечнікова
  • Шандра А. А., Одеський національний університет імені І. І. Мечнікова
  • Денисенко О. В., Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
  • Крістіна Безнікіна, лікар-дерматокосметолог, сертифікований тренер компанії "Валлекс М" (Москва).
  • Les Nouvelles Esthetiques 2015/№1
  • Les Nouvelles Esthetiques Україна, №6 (70), 2011-2012

Читайте також