Біоревіталізація: особливості проведення процедури

Крістіна Безнікіна , лікар-дерматокосметолог, сертифікований тренер компанії "Валлекс М" (Москва).

Понятийний апарат

У широкому значенні слова під ревіталізацією розуміється відновлення функцій та здібностей організму, частково втрачених внаслідок інволютивних процесів. У вужчому сенсі – у межах естетичної медицини – поняття «ревіталізація» передбачає омолодження шкіри обличчя, шиї, зони декольте та інших частин тіла. Для корекції вікових змін в арсеналі естетичної медицини є різноманітні ін'єкційні та апаратні методики, що сприяють уповільненню старіння організму. Однак у косметології під терміном ревіталізація найчастіше мається на увазі використання гіалуронової кислоти (ГК).

На сьогоднішній день прийнято виділяти два основні напрямки:

• ревіталізація, яка передбачає застосування стабілізованої ГК;
• біоревіталізація - застосування нестабілізованої ГК.

Загальноприйнятої класифікації препаратів-ревіталізантів не існує, проте їх можна розділити на кілька груп.

Механізм дії кожного препарату складається із сукупності механізмів усіх його активних компонентів. Спочатку розглянемо дію на тканини основного, базового компонента всіх ревіталізантів – гіалуронової кислоти.

Дія ЦК

При інтрадермальному введенні ГК природним шляхом інтегрується з навколишньою тканиною та забезпечує оптимальні фізіологічні умови для функціонування фібробластів. Крім того, ГК має потужну зволожуючу дію завдяки здатності притягувати молекули води, нейтралізує вільні радикали, зміцнює стінки судин, покращує показники шкірного імунітету.

Введена в дерму ДК розподіляється гомогенно і рівномірно, а через певний час (від кількох годин до кількох місяців, залежно від наявності чи відсутності стабілізації її молекул) повільно «розчиняється», зазнаючи природної біодеградації та доходячи до рівня фізіологічної концентрації. Для оптимізації естетичної корекції до складу цих препаратів можуть бути включені різні компоненти, що надають їм додаткових властивостей.

Механізм дії стабілізованої ГК дещо відрізняється від її нестабілізованих форм. Біологічні механізми синтезу колагену при інтрадермальних ін'єкціях стабілізованої гіалуронової кислоти обумовлені механічним подразненням рецептрів на поверхні фібробластів, експресією генів проколагену І та ІІІ типу та активацією синтезу нового колагенового волокна. Мікротравма, яка наноситься гострою голкою при інтрадермальному введенні препаратів, викликає експресію факторів росту сполучної тканини та трансформуючого фактора росту β (TGFβ). Паралельно з цими процесами відбувається короткочасне підвищення активності матричних металопротеїназ (ММР), а потім пригнічення їхньої активності за рахунок дії тканинних інгібіторів. Таким чином, відбувається пригнічення деградації колагену та активізація його синтезу, накопичення в області ін'єкції повноцінних волокон колагену та підтримання внутрішнього об'єму тканин.

Виходячи з перерахованих вище механізмів, можна зробити висновок про те, що інтрадермальні ін'єкції стабілізованої ГК сприяють підвищенню еластичності шкіри і розгладжують її мікрорельєф (ліфтинговий ефект). Тому свідченнями до біоревіталізації є:

• фото- та хроностаріння;
• сухість шкіри;
• підготовка та реабілітація після агресивних процедур (лазер, IPL, радіохвильовий ліфтинг, пластичні операції тощо);
• підготовка та реабілітація після інсоляції;
• корекція рубців постакне та стрій.

Вибір препарату залежно від морфотипу старіння

На сьогоднішній день немає єдиних алгоритмів вибору препаратів. Однак для вирішення цього питання можна відштовхуватися від морфотипу старіння обличчя як симптомокомплексу вікових проявів, зручного для роботи з косметологічним пацієнтом. Під морфотипом старіння особи розуміють сукупність клінічних ознак, що відображають зовнішні прояви старіння обличчя та шиї, включаючи додаткові характеристики фотопошкодження шкіри, наявність судинного та набряклого компонентів. На базі клініки превентивної медицини «Валлекс М» у січні-лютому 2009 року було проведено пілотне клініко-інструментальне дослідження з метою уточнення та розширення уявлень про типи старіння шкіри обличчя у жінок, обґрунтування підходу до косметологічної корекції. За результатами проведеного дослідження було підтверджено основні морфотипи та виділено додаткові підтипи.

Втомлений тип старіння

Спостерігається у жінок із нормальною або тонкою шкірою, підшкірно-жировий шар помірно виражений. Еластичність та пружність шкіри порівняно високі. Зморшки середньої глибини. Характерний помірний птоз нижньої третини особи, носогубні складки та зморшки «маріонетки» середньої глибини. Прояви фотостаріння від легкого до помірного ступеня: незначний ступінь гіперпігментації та нерівномірності тону шкіри. Нижня третина і область шиї є досить збереженими. Для глибокого зволоження дерми рекомендовано препарати стабілізованої ГК, нестабілізованої ГК у поєднанні з амінокислотами, вітамінами, макро- та мікроелементами.

Деформаційний тип старіння

Найчастіше характеризує жінок із нормальною чи товстою шкірою, підшкірно-жировий шар добре виражений. Глибина зморшок середня. Характерні виражені носогубні складки та зморшки «маріонетки». Птоз нижньої третини особи – від помірної до вираженої, ступінь фотостаріння від легкої до середньої.

На підставі огляду та аналізу відсутності / наявності в'ялості м'яких тканин, незначною мірою статичних зморшок при достатній глибині шкірних складок, а також наявності у жінок деформаційного морфотипу старіння блискучої шкіри та множинних телеангіектаз шкіри щік, було виділено два підтипи:

• деформаційний з набряковим компонентом: шкіра має найбільший блиск серед усіх досліджених типів;
• деформаційний з судинним компонентом: жінки мають високу чутливість шкіри.

У більшості випадків жінки з набряковим та судинним компонентом мають підвищений артеріальний тиск (АТ) та надмірну масу тіла. Можливо, у патогенезі присутні порушення кровотоку в капілярній мережі шкіри та лімфотоку. З віком ці порушення посилюються і виявляються у вигляді ознак лімфостазу (набряковий компонент) та/або стійкого ангіоневрозу дрібних судин (судинний компонент). Тривале існування патологічних застійних явищ у дрібних судинах призводить до прогресування судинного компонента, посилення малюнка поверхневої мережі дрібних судин шкіри обличчя (еритроз).

При даному морфотипі перевага надається препаратам стабілізованої ГК через її більш виражений ліфтинговий ефект. За наявності набрякового підтипу процедури біоревіталізації не проводяться або проводяться з обережністю через підвищену гідрофільність тканин.

Зморшкуватий тип старіння

Виявляється у пацієнток із тонкою шкірою, підшкірно-жировий шар виражений слабо. Ступінь виразності зморшок висока. Птоз нижньої третини помірний. Нерідко спостерігається сухість шкіри, найвища толерантність до різних зовнішніх подразників. Жінки з зморшкуватим типом старіння не скаржаться на підвищену чутливість шкіри загалом та до косметичних засобів зокрема. Добре переносять інсоляцію, швидко засмагають, схильні до гіперпігментації, сонячного лентиго, гіперкератозу.

Щорічні курси біоревіталізації препаратами стабілізованої та нестабілізованої ГК у поєднанні з амінокислотами, вітамінами, антиоксидантами, що сприяють покращенню синтетичних процесів у дермі, дозволяють значно покращити якість шкіри, підвищити її в'язко-еластичні властивості.

Особливості біоревіталізантів різних груп

За нашими спостереженнями, схемою, що відповідає вимогам універсальності та ефективності (для вікової категорії після 25–30 років), є поєднане застосування біоревіталізантів нового покоління, до яких входять функціональний амінокислотний кластер та нестабілізована гіалуронова кислота (Jalupro), та препаратів на основі стабілізований. наприклад, Restylane Vital на тлі прийому харчових біологічно активних добавок (Proglyme).

Полікомпонентні препарати на основі нестабілізованої ГК

Суміш ліофілізованих амінокислот (гліцин, L-пролін, L-лізин моногідрохлорид, L-лейцин), що входять до складу біоревіталізантів нового покоління, забезпечує активний синтез колагену фібробластами. Гідроксипролін та гідроксилізин відіграють важливу роль у формуванні та стабілізації тривимірної структури колагену та еластину, захищають їх від впливу протеолітичних ферментів, стимулюють клітини епідермісу та підвищують рівень зволоженості шкіри. Причому в синтезі колагену та еластину беруть участь пролін та лізин, а їхнє гідроксилювання відбувається після включення в поліпептидний ланцюг молекули білка. Ці амінокислоти становлять близько 30% молекули колагену.

Амінокислота гліцин – єдина амінокислота, яка не має оптичних ізомерів, більше відома своїми ангіопротекторними властивостями, здатністю знижувати психоемоційне збудження та покращувати роботу головного мозку. При внутрішньошкірному вступі вона підтримує гнучкість молекули колагену, кожна третя амінокислота якої представлена гліцином.

Лівообертальний ізомер незамінної амінокислоти лейцин бере участь у синтезі практично всіх білків, у тому числі колагену та еластину. Еластін надає гнучкість та еластичність тканин. L-лейцин сприяє відновленню шкіри після травм та хірургічного втручання.

Іншим не менш важливим компонентом полікомпонентних препаратів є нестабілізована ГК, яка входить до складу засобів у вигляді низькомолекулярного полімеру з молекулярною масою 120–200 кДа. Вона забезпечує транспорт амінокислот, викликає швидку та виражену гідратацію тканин, стимулює процеси проліферації, диференціації та міграції клітин шкіри, у тому числі фібробластів.

Техніки введення полікомпонентних біоревіталізантів:

• папульна - препарат вводиться у верхній і середній шари дерми, зріз голки дивиться вгору, обсяг препарату, що вводиться, в один вкол - близько 0,01 мл.
• лінійно-ретроградна голка вводиться на всю довжину, паралельно шкірі, в середній шар дерми, препарат вводиться на зворотному ході голки.
• віялова – техніка введення аналогічна лінійно-ретроградній, проте препарат вводиться у вигляді віяла, при цьому голка не витягується зі шкіри.
• коротко-лінійна - голка вводиться на 1/2 довжини, препарат вводиться в середній шар дерми на зворотному ході голки.
• сітка (решітка) – препарат вводиться в лінійно-ретроградній техніці у двох взаємно перпендикулярних напрямках.

Монокомпонентні препарати на основі стабілізованої ГК

Препарати на основі стабілізованої ГК за тривалістю своєї дії відрізняються від препаратів на основі нестабілізованої ГК. За рахунок хімічного стабілізанта ДК повільніше піддається впливу тканинних фементів, дія яких спрямована на розсмоктування екзогенно введеної ДК і ефект від процедур, що проводяться, зберігається на більш тривалий час. Клінічний ефект від процедур з використанням препаратів на основі стабілізованої ГК має накопичувальну дію та активно проявляється після курсу процедур.

Техніки введення препаратів: коротко-лінійна, лінійно-ретроградна, віялова, сітка (див. вище). NB! Препарати вводяться строго у середній шар дерми (без утворення папул)!

Поєднаний протокол

Сполучений протокол починається з ін'єкцій препарату нестабілізованої ГК з амінокислотним кластером. Потім через 2 тижні слідує процедура з використанням препарату стабілізованої ГК. І далі процедури повторюються з двотижневим інтервалом (всього 4 процедури нестабілізованої ГК та 3 процедури стабілізованої ГК). Така схема дає можливість шкірі швидше відновитись, запускає синтетичні процеси омолодження, підтягує та повертає шкірі пружність.

***

Незважаючи на безліч препаратів для ревіталізації, представлених на ринку естетичної медицини, не існує універсального, який би підійшов усім пацієнтам без винятку. З огляду на багатокомпонентність багатьох препаратів необхідно уважно вивчати механізми дії кожного з них, що, по-перше, допоможе здійснити правильний вибір препарату, а по-друге – дозволить безпечно працювати.

Вперше опубліковано: Les Nouvelles Esthetiques Україна, №6 (70), 2011-2012