Бар’єрна функція шкіри: здатність до природної регенерації

Естетичне значення зовнішнього вигляду шкіри важко переоцінити, але через такі обставини, як плин часу, вплив фізичних і хімічних факторів, генетичних особливостей, вона невблаганно втрачає свою привабливість. Тому шкіра має здатність регенерувати, тобто відновлювати з часом пошкоджені тканини. Регенерація – це медичний термін, що узагальнює безліч складних біологічних процесів, які контролюють формування та відновлення.

Старіння шкіри – незворотний процес, але людству властива боротьба з тими явищами, які його не влаштовують. З цієї причини на сучасному етапі найчастіше вживаними поняттями є «ефект омолодження», «проти зморшок», «ефект пожвавлення». Такі висловлювання припускають, що інгредієнти засобів для догляду за шкірою здатні позитивно впливати на наслідки процесу старіння і безпосередньо на його перебіг. У рекламних слоганах є акцентування на можливості посилення процесів регенерації, і споживач завжди розуміє це. Поняття «відновлювальна» підтримує цю ілюзію. Виробники косметичних препаратів, розмірковуючи про регенеративні властивості своїх засобів, часто використовують такі формулювання, як «засіб сприяє регенерації» або «стимулює регенерацію». Основна суть таких висловлювань у тому, що косметичні засоби є лише доповненням до процесів природної регенерації шкіри. Шкіра схильна до самостійної регенерації. 

Типові активні речовини, що сприяють регенерації, – вітаміни А, Е, АНА-кислоти, кофермент Q10 та інші. Вони здатні стимулювати природне відновлення, захищати й перешкоджати запуску різних деструктивних процесів.

Ліпідний бар’єр

Роговий шар упорядкований, як цегляна кладка. Клітини рогового шару (корнеоцити) скріплені високоорганізовану бішарову ліпідну структуру, яка відіграє важливу роль, оскільки вона робить роговий шар непроникним. Називають її ліпідним бар’єром.

Надійність бар’єру – це його міцність і щільність. Його захисні властивості мають завжди залишатися оптимальними навіть за зміни зовнішніх умов. Порушення чіткої впорядкованості бішарів призводить до явищ трансепідермальної втрати води, що призводить до в’ялості та зниження пластичності шкіри, лущення, свербіння, печіння. Шкірні покриви стають сприйнятливими до проникнення та впливу шкідливих речовин.

Чітка впорядкованість структур і функціонування шкірного бар’єру залежить від будови та складу ліпідів, а властивості ліпідів визначаються жирними кислотами, які входять до їх складу.

Основні ліпіди епідермального бар’єру – цераміди. Вони забезпечують збереження цілісності, схильність до регенерації, регулювання трансепідермальної втрати води, пружність, еластичність бар’єру. Синтез і транспорт церамідів регулюється організмом. Одними з найбільш важливих церамідів є О-ацилцераміди, до складу яких входить лінолева кислота (омега-6), що належить до незамінних кислот. Вона не синтезується в організмі і має надходити з їжею. Цей універсальний матеріал для будівництва клітин шкіри сприяє синтезу нових білків сполучної тканини, що підвищує еластичність шкіри та посилює відновлення пошкоджених тканин. У ліпідному бар’єрі рогового шару лінолева кислота є як у складі церамідів, так і у вільному стані. Вона регулює дві основні функції епідермісу – кератинізацію та регуляцію втрати води.

О-ацилцераміди зшивають сусідні ліпідні пласти один з одним – так, що утворюється цілісний багатошаровий пласт. У роговому шарі також виявлені ліпіди, які пов’язані з білками рогового конверта та прилеглими ліпідними пластами. За подвійними зв’язками деяких довгих хвостів церамідів відбувається зшивання цих хвостів з роговим конвертом та ліпідними пластами. Ацилцераміди, що містять лінолеву кислоту, забезпечують не тільки зшивання міжклітинних ліпідних мембран, а й зчеплення корнеоцитів.

Зниження рівня церамідів корелює зі збільшенням патологічних змін шкіри. Таким чином, лінолева кислота у складі косметичних засобів – запорука успішної регенерації у догляді за шкірою із пошкодженим бар’єром.

Мінеральні речовини у процесах відновлення

Ще однією групою речовин, без яких неможлива швидка та ефективна регенерація шкірного покриву, – це мінеральні речовини. Якщо говорити образно, то це диригенти у величезному оркестрі біохімічних процесів в організмі. Постійність іонного складу рідин організму є необхідною умовою для нормальної життєдіяльності клітин. Солі не лише впливають на кількість води в роговому шарі, а й на нормальну клітинну проліферацію, клітинне диференціювання та синтез епідермальних ліпідів, найважливішу складову шкірного бар’єру.

Мінеральний обмін – сукупність процесів всмоктування, розподілу, засвоєння та виділення мінеральних речовин, що наявні в організмі переважно у вигляді неорганічних сполук. Найбільше значення мають катіони (натрій, калій, кальцій, магній) та аніони (хлорид та фосфат). Вони відіграють найважливішу роль у регуляції водно-електоролітної та кислотно-основної рівноваги, процесів гліколізу. Активізують синтез простогландинів, процес вивільнення з ненасичених фосфоліпідів жирних кислот; активізую ферменти й вітаміни; забезпечують, зберігають і перетворюють енергію; захищають від патогенних мікроорганізмів, надають детоксикувальний ефект, проводять нервові імпульси, беруть участь у ферментативному каталізі, гормональній регуляції та багатьох інших.

Підтримка сталості внутрішнього середовища (гомеостазу) організму передбачає насамперед підтримку якісного та кількісного вмісту мінеральних речовин у тканинах органів на фізіологічному рівні. Основним джерелом мінеральних речовин для людини є споживана вода та їжа.