Наталія Долгополова , майстер-викладач міжнародного класу, учасник IBF (2016, 2018), керівник школи Nataly Beauty, автор книги «Колористика у ПМ. Точне прогнозування кольору» (Ізраїль)

Давайте розглянемо, що таке пігменти, їх характеристики, особливості, безпека та передбачуваність. Знаючи в деталях про те, з чим працюємо, ми не тільки станемо професійнішими, а й зможемо розширити кругозір своїх клієнтів.

Перманентний макіяж на даний момент є одним із провідних напрямків естетичної косметології. І він має багато переваг у порівнянні з декоративною косметикою. Професіонал у галузі перманентного макіяжу знає, що бездоганний результат процедури залежить від поєднання багатьох факторів, таких як правильна техніка, якісне обладнання та, звичайно, якість пігментів. Знання складу пігментів та процесу їх виробництва допоможе майстру зробити правильний вибір та уникнути багатьох проблем. Спробуємо визначити основні моменти у цьому питанні.

Що таке пігмент

Пігмент – це міцна речовина, кольорова або чорно-біла. Воно має стійкі фізичні характеристики і не розчиняється у середовищах, що його оточують. Розмір частинок (молекул) пігменту – в межах 4–6 мікрон, це забезпечує максимально рівний колір перманентного макіяжу, стабільну фіксацію пігменту в шкірі та не дозволяє пігменту мігрувати до довколишніх тканин. Якість та інтенсивність покриття, яке забезпечує пігмент, безпосередньо залежить від якості вихідного, базового матеріалу. Тобто чим чистіший і якісніший сухий пігмент, тим якісніша готова фарба. Структура сухої частини має бути однорідною, без грудочок при висиханні. Неоднорідність порошку може спричинити труднощі у роботі фахівця.

Усі пігменти (суха речовина) ділять на органічні та неорганічні.

Неорганічні (мінеральні) пігменти є природні речовини – мінерали (наприклад, діоксид титану, сульфат барію, оксид заліза та оксид хрому). Це матові барвники, що відрізняються стійкістю. Вони не розчиняються у воді, розчинниках та жирах.

Діоксид титану (Titanium Dioxide) та барію сульфат (Barium Sulphate) – це білий колір. Він використовується для того, щоб висвітлити темні відтінки і зробити більш пастельні тони. Ці барвники не розчиняються у воді.

Оксиди заліза (Iron Oxide) використовуються для одержання червоного, коричневого та чорного кольорів, а також для тілесних відтінків. Пігменти оксиду заліза також зустрічаються в природі як домішка і містять нікель. Оксиди заліза займають найважливіше місце на ринку пігментів завдяки широкій гамі кольорів, а також стійкості та нетоксичності. За допомогою оксидів заліза можна отримати чисті кольори: чорний, червоний, жовтий, а також різні відтінки та комбінації цих кольорів. Змішування трьох цих кольорів дозволяє отримати коричневий колір, без якого, своєю чергою, неможливо створити найширшу гамму фарб як для брів, так і для губ. Відтінки коричневого можуть бути різними, залежно від вмісту оксидів заліза в пігменті – від кольору чайної троянди до кольору темного шоколаду.

Оксид хрому (Oxide Chrome) – зелений колір. Ще один компонент, без якого гамма пігментів для роботи з бровами та віками не буде повною. Доданий до фарби для брів, зелений колір забезпечує оливковий тон перманентного макіяжу, дуже натуральний (особливо характерний для русявих людей). Крім того, є природним стабілізатором почервоніння, яка може виявитися у процесі вигоряння пігменту.

Для татуювальних фарб використовуються пігменти з величезним переважанням неорганічних мінеральних компонентів, оскільки вони стійкіші і майже виводяться з організму, лише вигоряють під впливом сонячних променів.

Органічні пігменти нерозчинні та не містять іонів металів. Мають низьку стійкість, прозорі. Рослинні барвники особливо популярні, оскільки мають велику кількість відтінків (рослинні компоненти з некристалічною структурою, такі як умбра, сієна, охра, ультрамарин, сажа та ін.). Вони мають тваринне та рослинне походження, у складі їх молекул обов'язково присутній вуглець. Їхні яскраві, насичені кольори дуже підходять для перманентного макіяжу. Проблема в тому, що при всіх перевагах неорганічних (мінеральних) пігментів відтінки, які можна отримати за їх допомогою, пастельні, тому досягти яскравості та насиченості можна лише додаючи органічні пігменти. Такі пігменти рослинного походження дуже популярні і успішно використовуються для перманентного макіяжу обличчя, оскільки мають величезну різноманітність натуральних відтінків. Вони мають чудову здатність до змішування з базовими речовинами і тому величезна можливість створювати необмежену кількість різних відтінків.

Також органічні пігменти мають невисоку здатність, що криє, що дозволяє створювати напівпрозорі відтінки. Органічні пігменти відрізняються від неорганічних пігментів своєю дрібною та ніжною структурою. Однак органічні пігменти не такі стійкі, як мінеральні, і через деякий час вимиваються з організму, залишаючи ледь помітний слід. Ультрафіолетова дія, як і маски, пілінг та інші косметичні процедури, що стимулюють кровообіг, здатна прискорити цей процес.

Окремо хочеться поговорити про чорний пігмент – його можна отримати з оксиду заліза чорного кольору або вуглецевої сажі Carbon Black. Останній варіант кращий, оскільки найбільш насичений. Кардинальна відмінність вуглецевої сажі від інших органічних і неорганічних пігментів полягає в розмірі молекули: вона дрібніша в десятки разів, що дозволяє в процесі виробництва фарб для перманентного макіяжу досягти максимально яскравого чорного кольору.

Також зараз існує новинка у сфері нанесення татуювань – пластикові пігменти. Замість мінеральних та органічних компонентів до складу такого пігменту входить пластик, біологічно сумісний із нашим організмом. Він дуже зручний у роботі, тверді частинки не осідають на дно, тому що питома вага пластикових елементів наближена до щільності рідкої основи фарби, а сама суміш не розшаровується. Колір пластикового пігменту – більш насичений та яскравий у порівнянні з мінеральними фарбами на водно-спиртовій основі завдяки додаванню евкаліпту, тимолу та ментолу, які дозволяють фарбі проникати глибше у дерму.

Пігмент складається з сухого барвника (власне пігменту) і рідкого середовища (провідника пігменту в шкіру). Навіть найякісніший і найчудовіший пігмент сам у шкіру не потрапляє – його потрібно туди доставити. Провідником тут служить голка, а пігмент повинен мати необхідну консистенцію, щоб скористатися цим провідником. Іншими словами, він має містити рідке середовище. Декілька складових цього середовища є базовими і входять до складу пігментів усіх виробників, це дистильована вода, ізопропіловий спирт та гліцерин.

Основа основ

Залежно від відсоткового співвідношення базових елементів всі фарби можна розділити на водно-спиртові, спиртові та гліцеринові.

Водно-спиртові пігменти мають деякі особливості при нанесенні. Вони неекономічні, оскільки швидко висихають. Пігменти на такій основі глибше проникають у шари епідермісу, через що більш схильні до зміни відтінку. Пігменти на водно-спиртовій основі найчастіше використовуються для нанесення татуювання.

Пігменти на гліцериновій основі - щільніші, вводяться в шкіру відносно неглибоко і виглядають яскравіше. Кремова основа може бути гліцериновою, сорбітоловою. Додавання натуральних екстрактів, що мають регенеруючу, відновлюючу та антибактеріальну дію, покращує фіксацію кольору. Кремові пігменти менше розбризкуються, забезпечуючи чіткість ліній. Такі барвники, на відміну від барвників на водно-спиртовій основі, швидше бліднуть під впливом світла і потім сходять нанівець. Найзручнішими в роботі і такими, що забезпечують рівномірне загоєння шкіри по праву вважаються гліцеринові пігменти! Тому їх дуже зручно використовувати саме у перманентному макіяжі, вони максимально відповідають його цілям – тимчасовій корекції певних зон обличчя.

Інформацію про пігмент можна знайти на етикетці: складові вказуються там за ступенем зменшення, тобто чим вище в переліку інгредієнтів знаходиться елемент, тим більше в препараті.

Якісні пігменти не повинні містити йоду, брому, хлору. Це дуже шкідливі речовини, які можуть викликати в організмі небезпечні ускладнення навіть через якийсь час. До речі, ще один момент – гомогенність (однорідність) пігменту. В ідеалі розмір барвників може бути однаковим, а пігмент - однорідним. Крапніть крапельку пігменту на серветку і дочекайтеся висихання. Якщо поверхні серветки відчуваються грудочки, пігмент неоднорідний й у роботі нерівномірно розподілятися у шкірі. Ще один тест – на нерозчинність барвника у воді та інших складових пігменту. Крапніть краплю пігменту на білий аркуш паперу, і якщо по контуру пігменту утворюється прозорий слід-розчинник, то це гарантія того, що після укладання пігмент не розтечеться в шкірі. Якщо ні, пофарбована основа пігменту легко вийде за межі потрібної зони і спровокує підтікання. З урахуванням усіх цих нюансів створюються спеціальні склади, використовуються стабілізатори кольору, загусники, які роблять роботу майстра комфортною, поведінка пігменту в шкірі – передбачуваною, а ступінь впровадження пігменту – достатньою.

Вперше матеріал був опублікований у журналі Permanent №3(11)/2018