Зовнішній вигляд людини й анатомія старіння

Кожна людина унікальна і неповторна у своїй зовнішності, і ця індивідуальність пов’язана не тільки з кольором волосся, очей, шкіри. Фенотип людини (зовнішній вигляд) залежить від низки факторів: генотип, успадкований від предків, довкілля, спосіб життя, а також випадкові зміни, які можуть бути як позитивними, так і негативними. До позитивних трансформацій ми можемо віднести методи естетичної медицини та пластичної хірургії, а до негативних – небажані травми й пошкодження зони обличчя.

Зовнішність людини визначається кістковим скелетом – каркасною основою для захисту внутрішніх органів і фундаментом, на якому кріпляться м’які тканини. Кісткові орієнтири скелета визначають зовнішній вигляд м’яких тканин.

Методи антропології пов’язані з відновленням зовнішності людини за кістками черепа. Саме так було відтворено образ Авіценни після відкриття його гробниці, описано зовнішній вигляд Іллі Муромця, а фахівці-криміналісти зі знайдених рештків встановлюють особу невідомої людини. Знаючи принципи та правила обсягів обличчя відповідно до форми скелета, ми можемо припустити, як будуть розташовані м’які тканини.

Старіння – природний процес, і розуміння його особливостей є основою застосування ботулотоксину, філерів, ниток. З віком усі тканини зазнають змін. Якщо говорити про кісткову тканину та її перебудову протягом життя, то з віком резорбція кісткової тканини прискорюється. Найбільш виражені зміни спостерігаються в крайових зонах, наприклад, орбіта ока, вилична дуга, верхня та нижня щелепи. У жінок процес остеоредукції починається раніше і відбувається більш помітно. Він запускається на тлі гормональних змін, з настанням менопаузи та клімаксу, залежить від способу життя, шкідливих звичок, загальних принципів харчування тощо.

Розглянемо докладно будову черепа та його вікові зміни.

Череп людини складається з двох відділів: мозкового та лицьового. Основне завдання мозкового черепа, що є резервуаром для головного мозку, – захист головного мозку. Цим зумовлено той факт, що кістки мозкового черепа досить щільні та схильні до найменших вікових змін.

Хочу нагадати, що межею між мозковим та лицьовим відділами черепа є лінія виступу надбрівних дуг, що переходить у задню поверхню виличного відростка та передньої частини вушного отвору. Таким чином, лобова частина належить до мозкового черепа, і її кістки менш схильні до старіння й інволюційних змін.

Кістки лицьового черепа зазнають досить активних трансформацій протягом усього життя, при цьому вони тонші, ніж кістки мозкового відділу черепа, і мають нижчу щільність. При народженні обсяг мозкового черепа переважає над обсягом лицьового. Далі переважно відбувається зростання і видозміна кісток лицьового черепа. Ці самі трансформації, лише у зворотному порядку, спостерігаються під час старіння.

Які зміни виникають у сфері лицьового скелета дорослої людини з настанням етапу зрілості? Давайте розберемо детальніше, що відбувається при резорбції кісткової тканини.

Область орбіти

Говорячи про зміни в області орбіти, зазначимо, що відбувається розширення та зміна її форми завдяки трансформації діагоналі між верхньо-медіальним та нижньо-латеральним кутами, при цьому верхня й нижня горизонталі залишаються на своєму місці, що призводить до розтягування орбітальної зв’язки та випинання жирових пакетів із утворенням фістонів (гриж).

Зі зміною обсягів жирової тканини області орбіти може виявитися вікове «зіяння орбіти». Головка брови в цьому випадку піднімається, і зона під нею починає дещо просвічувати орбіту. Візуально все виглядає як тінь біля медіального кута ока. Хвіст брови, навпаки, опускається, як і латеральний кут ока, формуючи «гусячі лапки».

Верхня щелепа

Верхня щелепа – це парна повітроносна кістка досить великого обсягу. Вона обмежена лобовим відростком, вилицею, альвеолярними відростками, формує грушоподібний отвір носа. І безпосередньо форма та розмір верхньої щелепи впливають на аналогічні характеристики обличчя.

Верхня щелепа – відділ, найбільш схильний до резорбції. Найактивніші вікові зміни спостерігаються в середній та медіальній частині кістки. Відбувається розширення грушоподібного отвору, зменшення обсягу носового відростка верхньої щелепи у поєднанні зі зниженням розміру та форми носових кісток призводить до вікової зміни пропорцій носа, візуально подовжуючи кінчик.

Також резорбція медіального відділу верхньої щелепи сприяє зміщенню м’яких тканин цієї області, будучи однією з ланок у ланцюжку формування носогубних складок. Зміни з боку обсягу кісткової тканини в ділянці альвеолярних відростків, а також висоти зубного ряду, відстані між зубами тощо призводять до зменшення об’єму верхньої губи та перетворенням м’яких тканин у вигляді формування кисетних зморшок. У молодому віці верхня губа у профіль виступає дещо вперед і має певний об’єм. У процесі резорбції вона сплощується, як і медіальна частина щік, і візуально обличчя виглядає стомленим.

Нижня щелепа

Нижня щелепа, як і верхня, схильна до досить виражених інволюційних змін. Так, стираються суглобові поверхні, зменшуються обсяги кісткової тканини тіла і бугристості кута (зона кріплення musculus masseter), який до того ж згладжується, йде активна резорбція в передній частині нижньої щелепи в проєкції кріплення мандибулярних зв’язок і м’язів, що опускають кут рота та нижню губу. Це призводить до формування зморшок-«маріонеток» та появи «брилів». Внаслідок усіх зазначених змін у людини змінюється форма лицьового черепа.

Вся викладена інформація необхідна для того, щоб об’єктивно розуміти можливості естетичної медицини в тому чи іншому віці за наявності певних змін. Найчастіше фахівці помилково обнадіюють пацієнтів у можливості корекції. Але коли відбуваються такі серйозні зміни, потрібна допомога колег – пластичних хірургів.

Щоб максимально призупинити вікові зміни, необхідно проводити профілактику. Говорячи про пацієнтів жіночої статі, потрібен поєднаний підхід лікаря естетичної медицини, гінеколога-ендокринолога та стоматолога-ортодонта. Участь гінеколога-ендокринолога є важливою для призначення замісної гормональної терапії в процесі менопаузи, клімаксу, щоб призупинити гормональний остеопороз. Стоматолог-ортодонт зможе профілактувати або лікувати зміни об’єму та форми зубного ряду, оскільки ця зона є підтримуючою для всієї нижньої третини обличчя. Лікарі-естетисти з профілактичної точки зору мають у своїй роботі використовувати продукти, що запобігають старінню м’яких тканин: біорепаранти, колагеностимулятори, мезопрепарати.

На початковій стадії резорбції кісткової тканини за незначних змін доцільно використання ниткового ліфтингу, препаратів контурної пластики, філерів на основі ГК для повернення моделювання реперних точок. Показані для профілактики й апаратні методи.

Таким чином, знаючи анатомію старіння, ми можемо говорити про те, що косметологія – наука профілактична, і для досягнення більш виражених та яскравих результатів необхідний поєднаний підхід фахівців різних галузей.