Ускладнення при ін’єкційній корекції губ

---

Магдалина Аль-Нагаш, естетичний хірург, головний лікар центру лазерних технологій NUCU Cosmetic, дійсний член ISD (США) (Україна)

---

Періоральна зона – одна з перших анатомічних ділянок, які використовували як об’єкт контурної пластики. Саме банальна процедура збільшення губ, що стала популярною майже 15 років тому, з одного боку, стала першим ступенем у розвитку контурної пластики, а з іншого – у зв’язку з величезною кількістю побічних ефектів та негативних результатів досить сильно дискредитувала ін’єкційні методи корекції.

Сучасні продукти й методи корекції дозволяють отримати найрізноманітніший результат – від корекції форми та об’єму до абсолютно природного легкого ефекту «цілованих губ».

Необхідність систематизувати побічні ефекти застосування філерів у цій галузі та розробити єдині методи діагностики й терапії продиктована величезною кількістю випадків, коли до мене зверталися за допомогою колеги – фахівці, які отримали негативний результат.

Зростаюча популярність процедур призвела до збільшення кількості пропозицій, що логічно спричинило зростання числа небажаних ефектів.

Подібні небажані ефекти я поділяю на три групи:

• спричинені препаратом, тобто зазначені в інструкції побічні та небажані ефекти. Як правило, препарати великих виробників зі світовим ім’ям значно рідше призводять до подібних наслідків, а ось застосування препаратів сумнівного виробництва та походження збільшує ризики в геометричній прогресії;
• спричинені фахівцем: розширення ринку призвело до ситуації, коли найчастіше процедуру виконує спеціаліст, який має надзвичайно низький досвід у цій галузі. Рівень досвіду та кількість небажаних ефектів – обернено пропорційні величини;
• спричинені пацієнтом: нерідко пацієнт наполягає на проведенні тієї чи іншої процедури внаслідок її надзвичайної популярності, а оскільки в нашій галузі пацієнт є одночасно і клієнтом, лікар йде на поводу у таких наполегливих прохань і виконує процедури, які не показані в цьому випадку. Другою стороною проблеми є приховування інформації про свій анамнез пацієнтом від лікаря.

Ця стаття узагальнює мій досвід у першій та другій групі. Я хочу продемонструвати методики й алгоритми поєднання процедур, які призводять до зменшення ризиків побічних та небажаних ефектів, свій досвід терапії в подібних ситуаціях, а також досвід, отриманий під час консультацій, які надаються колегам у складних випадках.

Що стосується захисту від проблем третьої групи, то вона в руках самих фахівців, а саме у беззастережній довірі, яка має існувати між лікарем та його пацієнтом.

Застосування синтетичних філерів

До найбільш складної групи проблем я відношу як застарілі, так, на жаль, і свіжі результати введення перманентних філерів. На мій глибокий подив, багато хто продовжує використовувати синтетичні філери у своїй роботі, орієнтуючись, безумовно, на їх низьку комерційну собівартість. Однак ще раз звертаю увагу таких «експертів», що той пул проблем, який, як правило, виникає після застосування синтетичного філера, повністю дискредитує репутацію фахівця і може призвести не лише до моральних, а й до абсолютно відчутних фінансових втрат у вигляді компенсації лікування та моральної шкоди пацієнтові.

На жаль, консервативні методики видалення синтетичних філерів вимагають не лише тривалого часу, дуже високої компетенції лікаря, який виконує процедуру, а й досить часто є неефективними. Хірургічний метод видалення результативніший, хоча й морально витратний у плані реабілітаційного періоду. Не можна також не зважати на можливість рубцювання «кишені», утвореної інфільтратом філера, та рецидиву запального процесу.

Алгоритм консервативного лікування, розроблений мною, передбачає:

• стероїдні препарати ГКС ін’єкційне введення Дипроспану 1 мл у конгломерат філера;
• антибіотикотерапію: Цефтріаксон 1 г внутрішньом’язово 1 раз на добу 5 днів;
• антигістамінну та протизапальну терапію: Еріус 1 раз на добу 5 днів + НПЗЗ по 1 таблетці на день.

І головне, треба пам’ятати, що запалення з інфільтратом – показник для хірургічної корекції.

Експерименти з напівсинтетичними філерами

До другого складного розряду проблем я відношу використання напівсинтетичних філерів. Згідно з багатьма джерелами, введення філерів гідроксиапатиту кальцію і подібних до них, тобто тих, що містять частинки, в область сфінктерів у зв’язку з загрозою виникнення інфільтратів не показано. Однак багато фахівців продовжують експериментувати і в результаті часто отримують негативний, неприродний результат, оскільки подібні філери зовсім не створюють природних тактильних відчуттів у чутливих та ніжних тканинах періоральної області, але й утворюють ті самі інфільтрати. Найчастіше це відбувається у сфері комісури рота.

Алгоритм консервативного лікування:

• стероїдні препарати ГКС: Дексаметазон – безпосередньо ін’єкції у вузол, до розчинення вузла. Під час ін’єкції бути обережними!
• антигістамінна та протизапальна терапія: Еріус 1 раз на добу 5 днів;
• за показаннями: антибіотикотерапія.

Ускладнення після введення філерів ГК

Серед побічних та небажаних ефектів найпопулярнішої групи філерів – філерів гіалуронової кислоти – найбільш небезпечним ускладненням є ішемія та інфікування. Дуже важливо правильно диверсифікувати ці дві проблеми, оскільки алгоритм терапії буде різним.

Безумовно, прояви інфікування та ішемії відрізнятимуться. У разі ішемії будуть превалювати ознаки компресії, нестачі живлення тканин. Важливо розрізняти компресійну й аспіраційну ішемію. У разі останньої вже на другий день, як правило, видно малюнок колатеральної судини, що проявляється на шкірі. Процес супроводжується болем, печінням.

Класичний алгоритм терапії:

• руйнування препарату: одноразово ін’єкція лонгідази в зону ішемії, підшкірно, 1000 МО у 0,5 мл лідокаїну 2%;
• запобігання інфікуванню: антибіотикотерапія Сумамед по 500 мг 1 раз на день, 3 дні;
• антигістамінні препарати – Еріус 1 таблетка 1 раз на добу 3 дні
• препарати, що покращують кровообіг – Детралекс по 1 таблетці 2 рази на день 3 дні. Зовні Ліотон-1000 + Індовазин на день до зникнення симптомів. На ніч – мазь Целестодерм.

Я рекомендую застосовувати в зоні ішемії нітрогліцеринову мазь. Наші американські колеги часто обмежують усю терапію випадків ішемії періоральної області саме подібною маззю та отримують чудові результати.

Випадки інфікування, безумовно, набагато легше і правильніше попередити, ніж боротися з ними. Санітарно-гігієнічні умови проведення процедури та якість самого продукту, а також виконання пацієнтом гігієнічних рекомендацій після процедури – запорука успіху та безпеки.

Алгоритм терапії інфікування залежить від тяжкості випадку. Якщо динаміка досить м’яка, можна обмежитись таким алгоритмом:

• антибіотикотерапія та стероїдні препарати Сумамед 1 г на добу 5 днів + ГКС: Дексаметазон – 1 мл в/м 2 рази на день 3 дні;
• антигістамінна та протизапальна терапія: Еріус 1 раз на добу 5 днів;
• після формування нориці на 2-й день терапії: прокол голкою 18 G у стерильній маніпуляційній, евакуація гнійного вмісту, дренування.

Заборонено вводити будь-що в інфільтрат і надавати розсмоктувальну дію безпосередньо в його зоні (УЗД, електрофорез).

Терапія гіперкорекції та набряклості

Найпоширеніші випадки небажаних ефектів – гіперкорекція та набряк тканин. У разі гіперкорекції я використовую базовий алгоритм терапії, популярний у всіх фахівців.

Залежно від вираженості ефекту:

• ін’єкції гіалуронідази/лонгідази, або
• ультразвукова деструкція, або
• електрофорез із лонгідазою.

Випадки вираженої набряклості, як на мене, останнім часом стали зустрічатися набагато частіше. Думаю, це пов’язано як з екологічними факторами впливу на організм пацієнта, так і анамнезом процедур, виконаних раніше. Наприклад, я часто спостерігаю значно більшу кількість набряків у пацієнтів, які раніше «пробували», можливо, менш якісні, дешеві філери маловідомих виробників (швидше за все, це пов’язано з нижчим рівнем очищення подібних філерів від бактеріального залишку або незв’язаного крослінкінгу). Також рівень набряклості прямо пропорційний рівню травмування під час процедури. Крім цього, існує певна статистика випадків вираженого набряку при ангіопатіях невстановленого генезу (згодом виявлялося хронічне аутоімунне захворювання на стадії ремісії або вперше встановлювався діагноз аутоімунного захворювання). І в такій ситуації гарантією відсутності набряку не виступали навіть якісний продукт і відпрацьована ефективна методика запровадження.

Зазвичай, навіть за відсутності терапії, такі випадки саморозв’язуються  на 3–4-й день. У деяких особливо тяжких випадках я призначаю сечогінний та антигістамінний препарати.

Загалом, як я вже говорила, процедура корекції періоральної області є найбільш вдячною та потенційно найбільш сприятливою у плані побудови довгострокових відносин із пацієнтом.

Відповідність результату очікуванням пацієнта, застосування безпечних та ефективних продуктів, високий клас спеціаліста – ось парадигма та стовідсоткова запорука успіху у практиці лікаря.

Виконуючи корекцію губ та періоральної області, необхідно керуватися фундаментальним принципом «не нашкодь!», зберігати природність цієї зони та застосовувати базові естетичні комплексні підходи оцінки обличчя. А в разі виникнення побічних чи небажаних ефектів важливо здорово поглянути на речі та допомогти своєму пацієнтові пройти цей складний період, не боятися самому звернутися по допомогу до колег. Адже закони статистики не піддаються ветуванню та скасуванню: чим більше фахівець працює, чим більше у нього пацієнтів, тим вища ймовірність того, що він зіткнеться з побічним чи небажаним ефектом процедури, і ніхто з нас не застрахований від такої ситуації. Закликаю керуватися в нашій практиці основними принципами колегіальної та лікарської етики, і це, звичайно ж, призведе до ще більшої популяризації процедури й методики, і й усієї косметології та естетичної медицини загалом.

---

Вперше опубліковано: KOSMETIK international journal, №2 (56) / 2014