Профілактика та лікування захворювань шкіри: нормалізуємо харчування

Сьогодні велика увага у публікаціях приділяється кремам, маскам, шампуням з особливими компонентами, які зовні підтримують нормальний стан верхніх шарів шкіри, перешкоджають випаданню волосся, зміцнюють нігті. А тим речовинам, які забезпечують живлення шкіри та її придатків зсередини, уваги приділяється дуже мало. Але очевидно, що здоров’я шкіри, яка є частиною організму людини, тісно пов’язане з харчуванням і загальним здоров’ям.

Погіршення стану шкіри, її швидке старіння чи розвиток шкірних захворювань можуть бути спровоковані недостатністю чи надлишком харчування, дисбалансом окремих компонентів їжі, іншими аліментарними факторами.

Багато захворювань травної, ендокринної, імунної, нервової, кровоносної систем, що супроводжуються порушенням обміну речовин, часто проявляються змінами на шкірі. Велику шкоду завдають їй і спроби «посидіти» на дієті. Адже будь-яка дієта – це обмеження, а іноді й виключення з харчування важливих для шкіри поживних речовин (нутрієнтів). Тривалий недолік хоча б одного нутрієнта може призвести до порушень у роботі організму, що суттєво зашкодить як шкірі, так і здоров’ю загалом. Особливо це стосується білків, жирів та вуглеводів – основних компонентів їжі, які забезпечують усі життєво важливі функції, дають енергію, без якої організм людини жити не може, є основним джерелом вітамінів, мінералів, органічних кислот, антиоксидантів і багатьох інших необхідних речовин.

Білки – незамінна частина їжі

Найбільш важливим хімічним компонентом шкіри є білок і його амінокислоти. Білки, на відміну жирів і вуглеводів, не накопичуються й утворюються з інших харчових речовин. Вони є незамінною частиною їжі та мають щодня надходити в організм. Біологічна цінність білка визначається його амінокислотним складом. Із 20 амінокислот, що беруть участь у побудові білка, 8 є незамінними і надходять в організм лише з їжі. Нестача навіть однієї амінокислоти призводить до погіршення використання інших амінокислот для побудови білків. Біологічну повноцінність білка визначає його амінокислотний склад. Повноцінними вважаються білки яєць, молочних продуктів, м’яса та риби. Менш повноцінні білки їжі рослинного походження. Для задоволення потреб організму в амінокислотах бажано поєднання тваринних і рослинних продуктів. Білкова недостатність призводить не тільки до погіршення структури шкіри, але й до порушення засвоєння нею вітамінів та мікроелементів, знижує опірність шкіри до інфекцій, уповільнює репаративні процеси в тканинах.

У шкірі містяться структурні білки: колаген, ретикулін, еластин та кератин. Для їх синтезу потрібні замінні й незамінні амінокислоти. Наприклад, лізин, метіонін (незамінні) та пролін (замінна) безпосередньо беруть участь у синтезі колагену й інших білків шкіри. Вони також необхідні для нормального формування кісток, засвоєння кальцію, обміну жирів та фосфоліпідів, синтезу антитіл, гормонів і ферментів, росту волосся й нігтів. Відомо, що лізин має противірусну дію, особливо щодо вірусів, які спричиняють герпес та гострі респіраторні інфекції. Метіонін має виражену антиоксидантну дію, оскільки є хорошим джерелом сірки, що інактивує вільні радикали. Пролін покращує стан шкіри завдяки збільшенню продукції колагену та зменшенню його втрати з віком, а також необхідний для відновлення хрящових поверхонь суглобів, зміцнення сполучної тканини. Продукти, що містять пролін, краще вживати в комбінації з продуктами, багатими на аскорбінову кислоту.

Основними харчовими джерелами цих амінокислот є молочні продукти, яйця, риба та м’ясо. Для того, щоб задовольнити потреби організму в цих амінокислотах за допомогою продуктів тваринного походження, достатньо щодня вживати, наприклад, 100 г сиру, 120 г риби або м’яса та 1 яйце.

Необхідно пам’ятати, що надлишок білків також негативно впливає на шкіру. Кількість продуктів розпаду білка – сечовини, сечової кислоти, аміаку тощо у шкірі майже в 3 рази перевищує рівень їх вмісту в крові та стає ще більшим в разі надмірного надходження білка до організму. Погіршення функцій шкіри має місце ще й тому, що при надлишку білка в харчуванні страждають печінка (від надміру великої кількості амінокислот, що надходять до неї), нирки (через виділення з сечею підвищеної кількості продуктів обміну білків), кишківник (оскільки в ньому посилюються процеси гниття). Тому рівень вмісту такого важливого компонента в їжі має відповідати індивідуальній добовій потребі людини.

Про важливість жирів

Не менше потрібні нашій шкірі й жири – саме вони роблять шкіру ніжною, а волосся блискучим і здоровим. Жири з їжі наш організм перетворює на власний жир іншого складу. Тому важливо, щоб у харчуванні були різноманітні жири, які забезпечували б організм необхідною сировиною для синтезу власних жирів. У природі немає жирів біологічно повноцінних. Так, наприклад, у рослинних оліях переважно містяться поліненасичені жирні кислоти (олеїнова, лінолева, арахідонова), а в жирах тваринного походження (сало, різні сорти м’яса та птиці, вершкове масло, молочні продукти) – насичені жирні кислоти. Винятком є морські продукти, які є джерелом ліноленової поліненасиченої жирної кислоти. Насичені жирні кислоти в біологічному відношенні малоактивні, але їх надлишок може порушувати обмін холестерину, призводити до розвитку атеросклерозу. Біологічна цінність жирів для організму значною мірою визначається вмістом поліненасичених жирних кислот: омега-6 (лінолева, арахідонова) та омега-3 (ліноленова). Вони утворюються в організмі, і тому фактор харчування у цьому випадку особливо важливий.

На сьогодні встановлено, що найважливішу роль у старінні шкіри та розвитку багатьох її захворювань, таких як екзема, атопічний та контактний дерматити, червоний плоский лишай, епітеліальні пухлини тощо, відіграє порушення ліпідного обміну – посилення перекисного окислення ліпідів, ослаблення системи антиоксидантного захисту, зміна синтезу протизапальних простагландинів з поліненасичених жирних кислот. Недостатнє надходження з їжею лінолевої кислоти посилює розвиток лускатих шкірних розладів і призводить до значної епідермальної нестачі води. Добову потребу в лінолевій кислоті забезпечує вживання всього 20 г рослинних олій – соняшникової або кукурудзяної або 35 г волоських горіхів.

Але необхідно пам’ятати, що підвищене вживання омега-6 кислот призводить до агрегації тромбоцитів, утворення тромбів і посилення синтезу простагландинів, які підвищують інтенсивність запальних реакцій у шкірі. В разі надлишку рослинних олій у харчуванні відбуваються зрушення жирнокислотного складу мембран клітин шкіри – підвищується рівень арахідонової (омега-6) та розвивається дефіцит ліноленової (омега-3) кислот. Підвищення рівня ліноленової кислоти в крові та в мембрані клітин шкіри виявляється у людей з атопічним дерматитом.

Їжа сучасної людини перенасичена рослинними жирами, що передусім містять омега-6 жирні кислоти. Це низькожирні олії, маргарини, майонези, печиво, цукерки та інші кондитерські вироби. Про це потрібно пам’ятати і завжди звертати на це увагу клієнтів. Останніми роками більше уваги приділяється поліненасиченим жирним кислотам сімейства омега-3, які не тільки уповільнюють старіння шкіри, але й усувають помітну частину «вікових» проблем. Вони стимулюють синтез протизапальних простагландинів, стабілізують клітинні мембрани, мають антиоксидантні властивості. Добовий вміст у раціоні омега-3 жирних кислот має становити не менше 2, але й не більше ніж 5 г/добу. Основними їх джерелами є риба й овочеві олії. З риби, що живе в холодних морях і містить велику кількість омега-3, виділяють скумбрію, оселедець і лосося. У 100 г лосося міститься 1,0-1,4 г, скумбрії – 2,5 г, оселедця – 3,4 г омега-3 жирних кислот. Термообробка порушує хімічну конфігурацію жирних кислот, отже, вживати рибу краще у слабосоленому вигляді. З рослинних олій найбільш багаті лінолевою кислотою лляна (55%), рапсова (9,2%) та соєва (7,8%). Омега-3 кислоти містяться також у волоських горіхах та бурих морських водоростях – ламінарії та фукусі. Але людина краще засвоює жирні кислоти із продуктів тваринного походження.

Харчові добавки та лікарські препарати з жирів риб, які зараз часто призначають лікарі, можуть містити значну кількість омега-3 жирних кислот і велику кількість вітамінів А та D. Їх безконтрольне застосування може призвести до передозування. Тому при призначенні препаратів необхідно враховувати вміст у раціоні продуктів, багатих на ці нутрієнти.

Жири сприяють всмоктуванню жиророзчинних вітамінів (ретинолу, кальциферолів, токоферолів, філлохінонів). Деякі із жирів їжі містять зазначені вітаміни. Наприклад, з рослинними оліями надходить вітамін Е, а з тваринними жирами – А та D.

Дуже важливі для нашої шкіри та жироподібні речовини – холестерин та лецитин.

Холестерин – це структурний компонент усіх клітин і тканин людини. В епідермісі міститься близько 16%. Велика його роль у синтезі статевих гормонів, жовчних кислот, гормонів надниркових залоз. Під впливом сонячних променів з нього в шкірі утворюється вітамін D. Якщо протягом тривалого періоду концентрація холестерину в крові знижена, то може початися руйнування еритроцитів з подальшим розвитком недокрів’я. Але відомий і зв’язок надлишкового надходження харчового холестерину з розвитком атеросклерозу. Тому «боротьбу» із холестерином треба вести розумно. Слід обмежити його надходження до 350-400 мг на добу та наповнити харчування компонентами, які нормалізують обмін жирів і холестерину. А це поліненасичені жирні кислоти омега-3 та омега-6, лецитин, магній, йод, аскорбінова кислота, органічні кислоти (містяться в овочах та фруктах) та інші нутрієнти. Небезпеку становить холестерин, який синтезується нашим організмом. Цей синтез стимулюється надлишком вуглеводів (цукор, кондитерські вироби, надлишок крохмалевмісних продуктів), насичених жирних кислот (жирні сорти м’яса, ковбасні вироби, жирні молочні продукти) та великими дозами алкоголю. На холестерин багаті продукти тваринного походження. Так, наприклад, у 100 г сиру міститься 1040 мг, масла вершкового – 190 мг, жирної сметани – 130 мг, печінки яловичої – 190 мг холестерину. Але це не означає, що від цих продуктів слід відмовитися, їх просто потрібно вживати у помірних кількостях. Тим більше, що в таких продуктах, як вершки, сир, яєчний жовток, сир, холестерин добре збалансований з лецитином. Відсутній холестерин у продуктах рослинного походження.

Важливу роль у забезпеченні проникності клітинних мембран і підтримці правильного внутрішньоклітинного обміну відіграють фосфоліпіди. Найбільш важливий з них – фосфатидилхолін, або лецитин. Йому властива ліпотропна дія, яка пов’язана з наявністю у його складі холіну. Він є антагоністом холестерину і відіграє важливу роль у захисті організму від атеросклерозу. Лецитин прискорює окислювальні процеси, впливає на механізми росту, підвищує опірність організму впливу токсичних речовин, стимулює жовчовиділення, бере участь у водному обміні, сприяє всмоктуванню жиру в кишківнику, стимулює утворення еритроцитів і гемоглобіну. Добова потреба людини в лецитині становить 0,5 г. На лецитин багаті яєчний жовток, печінка, м’ясо кролика, оселедець жирний, нерафіновані рослинні олії, боби, гречана та вівсяна крупа, зелений горошок.

В одній з наступних статей поговоримо про вуглеводи і розберемося, чи існує взаємозв’язок між здоровим раціоном харчування та проблемною шкірою.

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна