Процедура ліпофілінгу у практиці дерматокосметолога

При використанні «закритої системи» аутоліпофілінгу метод абсолютно безпечний та виключає інфікування, тому доступний для проведення дерматокосметологом в умовах маніпуляційної. Систему в Україні представив її розробник – італійський пластичний хірург Маріо Гойсіс у рамках конференції «Портрет складного пацієнта».

Проведення процедури

Процедура є малоінвазивною та виконується під місцевою анестезією розчином Кляйна. Жир, що використовується для пересадки, може бути вилучений з будь-якої частини тіла (живот, боки), де є необхідна кількість. Аспірацію 15-20 мл жиру проводять спеціальною канюлею з перфорацією в закриту систему Goisis System, де він перед введенням пацієнту фільтрується та очищається. Готовий аутологічний філер повільно вводять канюлями 21-22 G, щоб повністю інтегрувати його в навколишні тканини та збільшити ймовірність приживання. Оскільки 25-30% пересаджених жирових клітин не виживають, зазвичай при ліпофілінгу проводиться невелика гіперкорекція проблемних зон. Загалом процедура триває близько години, залежно кількості зон введення. Найчастішими зонами для заповнення обсягу є обличчя, руки, зовнішні статеві органи. Інші зони (груди, сідниці, гомілки) вимагають більшої кількості аутологічного філера.

Тривалість збереження ефекту визначається багатьма факторами: методом забору, кількістю та зоною введення, індивідуальними особливостями. Жир, який зберігається за півроку після ліпофілінгу, залишається назавжди (близько 70%). Після 4-6 місяців, при необхідності, може бути виконано повторне пересадження жирової тканини для досягнення бажаного результату. Повторні процедури потрібні приблизно 30% пацієнтів.

Оцінка результатів процедури вперше проводиться через 3 тижні, коли підуть післяопераційні набряки. Повторну оцінку проводять через 4-6 місяців, коли мертві жирові клітини повторно поглинаються організмом, а пересаджена жирова тканина, що залишилася, остаточно приживається, проростає капілярною сіткою і починає повноцінно функціонувати (фото 1).

Фото 1. Пацієнтка до та після процедури аутоліпофілінгу

Протипоказання та можливі ускладнення у методу ті самі, як і в інших ін'єкційних процедур. Більш серйозні ризики, що включають ускладнення після введення місцевого анестетика та жирову емболію, можуть виникнути як через неправильну техніку проведення процедури, так і через індивідуальну реакцію організму на ліпофілінг.

Перевагою даної методики є естетичне поліпшення як у донорській, і у реципієнтної зоні; жир, що виживає, є постійним; матеріал, що вводиться повністю натуральний; метод економічно вигідний, малоінвазивний, не займає багато часу, демонструє малий відсоток ускладнень.

Однією з основних переваг методу є одержання 15–20 мл аутологічного філера, що за волюмізуючими здібностями відповідає 10–12 мл гіалуронового філера. Крім того, використовуючи спеціальний фільтр, що подрібнює та гомогенізує отриману жирову тканину, можна приготувати біоревіталізуючу емульсію. Емульсія вводиться папульно та лінійно ретроградно для покращення якості шкіри (ущільнення, зволоження, регенерації).

Серед недоліків – те, що пацієнту можуть знадобитися повторні процедури, а стабільність результату залежить від гормональних та вагових змін. Ліпофілінг неможливий у дуже худих пацієнтів.

Змішувати чи не змішувати?

Повідомлені показники виживання жирових клітин у медичній літературі сильно різняться (10-90%) і залежать від методу забору, обробки та введення жирових клітин. Щоб вирівняти цей показник, багато хірургів пропонують додавати до препарату аутологічну плазму (PRP), яка відома як природний резервуар факторів росту, що стимулюють відновлення та регенерацію тканин.

Очищений жир, отриманий за методом Coleman, змішували з різною кількістю PRP для in vitro, in vivo (мишей) та клінічних експериментів: > 50% PRP – для омолодження шкіри, корекції поверхневих рубців, підочноямкової області, 20% PRP з 80% очищеного жиру – для глибокого наповнення (носогубні складки, губи чи дефекти м'яких тканин). Дослідження in vitro показали, що PRP збільшує виживання жирових клітин та диференціювання стовбурових клітин.

Досліди на тваринах показали, що виживання жирового трансплантату було значно збільшено за рахунок додавання PRP. Декілька клінічних випадків підтвердили поліпшення загоєння ран та кращої регенерації тканин при змішуванні жиру з PRP.

При використанні закритої системи Goisis System етап додавання PRP може бути необов'язковим. Метод є щадним і передбачає задовільне виживання жирових клітин та велику кількість стовбурових клітин на відміну від класичного методу.

Вперше опубліковано: Les Nouvelles Esthetiques Україна 1 (107)/2018