Порушення пігментації: причини та види

Порушення пігментації шкіри є косметичною і часто психологічною проблемою. Вони можуть бути невеликими або займати великі ділянки шкіри. Насамперед такі зміни мають непривабливий вигляд, але можуть бути симптомом небезпечних захворювань.

Захист від ультрафіолету

Як відомо, колір шкіри залежить від наявності в ній особливого пігменту – меланіну, який розсіяний у відросткових клітинах – меланоцитах. Він синтезується з тирозину внаслідок складних хімічних реакцій. Ензимом, який відповідає за перетворення, що призводять до синтезу меланіну, є тирозиназа.

Колір шкіри залежить переважно від активності меланоцитів, тобто від кількості гранул меланіну, що виробляються. Кількість меланоцитів на окремих ділянках тіла є різною. Найбільше їх в області статевих органів (понад 2 000 на 1 кв.см шкіри), значна кількість присутня також у шкірі щік (близько 1 200–1 300 на 1 кв.см). На підошві ноги міститься менше меланоцитів, ніж на тильній стороні стопи. Без пігментів наша шкіра була б блідою, а там, де кровоносні судини близько розташовані до поверхні шкіри, були б ділянки шкіри рожевого кольору.

Меланін містить два пігменти – еумеланін (чорно-коричневий пігмент) та феомеланін (червоно-жовтий пігмент). Вони діють по-різному: еумеланін знижує проникнення сонячного випромінювання крізь епідерміс, а також має здатність нейтралізації вільних радикалів, має сонцезахисну дію. Водночас феомеланін нестійкий до сонячного випромінювання, є потенційно фототоксичним і може пошкоджувати дезоксирибонуклеїнову кислоту (ДНК).

У сукупності з роговим шаром шкіри меланін є основним захисним чинником від ультрафіолетових променів. При ультрафіолетовому випромінюванні меланоцити збільшують вироблення меланіну, і шкіра стає смаглявою. Завдяки цьому зменшується кількість променів, які досягають глибших шарів шкіри.

Порушення пігментоутворення виникають як внаслідок підвищення вироблення пігментів, так і внаслідок зниження або повної відсутності їх вироблення.

Причини їх виникнення зазвичай мають ендогенну або екзогенну природу. У цьому випадку значення можуть мати генетичні компоненти, запальні процеси у шкірі, вплив певних видів металів (мідь, залізо), а також зовнішні фактори – холод, тепло, тиск, тертя, застосування косметичних засобів чи певних лікарських засобів. Також вплив на пігментоутворення надають гормональні зміни: наприклад, гормон, що виробляється гіпофізом (MSH – melanocyte stimulating hormon), статеві гормони (переважно естрогени) та деякі інші. Залежно від виду порушення плями відрізняються за розміром, симетрією, проявом, кольором і процесом поширення.

Гіпо- та депігментація

Якщо колір шкіри на окремих її ділянках або по всій поверхні світліший, ніж зазвичай, це явище називають гіподепігментацією шкіри. Депігментація проявляється у формі таких порушень пігментоутворення, як альбінізм, вітіліго чи лейкодерми.

Альбінізм. Це найскладніша форма вродженої відсутності пігменту, за якої волосся і шкіра здаються білими. Клітини, що утворюють пігмент, в організмі є, але вони не виробляють меланін. Люди, які страждають на альбінізм, мають очі червоного кольору, оскільки кровоносні судини просвічуються через незабарвлену райдужну оболонку.

Серед корінних жителів європейських країн кількість альбіносів становить 50 осіб на 1 млн населення. Через потовщення рогового шару шкіра альбіносів майже не захищена від ультрафіолетових променів. У зв'язку з цим уже в молодості у них виникають проблеми зі шкірою, які зазвичай з роками загострюються. Людям з альбінізмом необхідний постійний захист від сонця та медичне спостереження.

Вітіліго. Найчастіше зустрічається таке порушення пігментоутворення, за якого меланоцити місцями відсутні. У зв'язку з цим на шкірі з'являються плями білого кольору – вітіліго, які сильніше виділяються на шкірі темного кольору. Часто поява білих плям призводить до втрати пігменту волосся. Виникнення вітіліго пов'язують із захворюваннями або функціональними порушеннями залоз, які виробляють гормони – наприклад, щитоподібної залози, надниркових залоз або підшлункової залози. Початкова причина виникнення вітіліго невідома.

Слід відрізняти вітіліго від так званого висівкового лишаю (Pityriasis versicolor) – гіпопігментації на спині та грудях у формі плям, виникнення якої спричиняють дріжджові грибки. Часто лишай з'являється після відвідування сауни чи солярію, його необхідно лікувати протигрибковими засобами.

Лейкодерма. Депігментовані ділянки шкіри, які часто з'являються на тлі екземи чи псоріазу.

Гіперпігментація

Гіперпігментація виникає внаслідок надмірного скупчення в епідермісі та дермі меланоцитів. Вона проявляється у вигляді ластовиння, хлоазми/мелазми або лентиго.

Ластовиння – це світло-або темно-коричневі дрібні цятки величиною в кілька міліметрів, розташовані на відкритих ділянках шкіри – переважно на обличчі, а також на зап'ястках і передпліччі. Вони з'являються під впливом прискореного процесу меланогенезу, насамперед в осіб першого типу шкіри, тобто з дуже світлою шкірою. Інтенсивність ластовиння посилюється під впливом сонячного випромінювання. Хлоазма/мелазма дуже часто виникає у період вагітності (тому її називають ще «маска вагітності»), а також у жінок, які приймають протизаплідні засоби. До виникнення гіперпігментації може призвести також використання косметичних засобів або прийом деяких ліків.

У більшості випадків хлоазма з'являється на лобі, щоках або скронях у формі плям темно-коричневого кольору з неправильними контурами, які майже симетрично розташовуються на обох половинах обличчя.

Хлоазма/мелазма збільшується під час перебування на сонці. Тому люди, у яких виявляються ці порушення, мають уникати впливу сонячних променів та щодня захищати уражені ділянки шкіри сильними сонцезахисними засобами. Іноді після народження дитини або припинення прийому протизаплідних пігулок пігментні плями зникають.

Лентиго – це плями неправильної форми, світло- або темно-коричневого кольору. У них є підвищена кількість меланоцитів і спостерігається підвищений синтез меланіну. Причиною таких змін можуть бути сильні сонячні опіки шкіри. Поява лентиго на шкірі обличчя та зап'ястках у людей похилого віку пов'язана з багаторазовою схильністю до сонячного випромінювання (lentigines solaris), а також з частим застосуванням фотохіміотерапії (PUVA) в медичних цілях.

Слід також згадати про зміни пігментації у вигляді коричневих смуг або сіточки, що з'являються переважно в області декольте або на бічних ділянках шиї. Їхня поява пов'язана з нанесенням безпосередньо на шкіру духів або одеколону, що містять бергаптен, з одночасним перебуванням на сонці. Такі зміни називаються дерматитом Берлока (Berlocque dermatitis).

Іншим типом порушень пігментації є зміни, пов'язані з гострим або хронічним запальним процесом, що стався в минулому. Такі порушення спостерігаються, наприклад, у результаті запальних змін при висипі вугрів. Вони з'являються також у тих місцях, де раніше розташовувалися вогнища висипу вугрів або інші шкірні висипання, сонячні опіки і пошкодження шкірного покриву.

Значною групою порушень пігментації є порушення, що виникли в результаті лікарської терапії . Вони становлять приблизно 10-20% усіх випадків набутих порушень пігментації. Такі порушення можуть з'являтися внаслідок дії ліків з різним хімічним складом та різною фармакологічною дією – наприклад, ліків групи тетрацикліну (міноцклін, доксициклін) або нестероїдних протизапальних препаратів (парацетамол, саліцилати). Пігментні зміни на шкірі можуть з'являтися також внаслідок застосування ліків проти малярії, цитотоксичних (наприклад, перекис сечовини, флюороурацил), психотропних препаратів (фенотіазин, трициклічні антидепресанти), кардіологічних ліків (аміодарон) та інших препаратів. Пацієнти часто застосовують кілька лікарських засобів одночасно, і в цьому випадку визначити причину порушення пігментації нелегко.

Досягти успіху

Найчастіше пігментні плями нешкідливі і вимагають терапевтичного лікування. Однак вони спричиняють психологічний дискомфорт, у зв'язку з чим виникає потреба вдатися до терапевтичних методів.

Для усунення гіперпігментації найважливіше – уникати впливу ультрафіолетових променів і регулярно захищати шкіру засобами з високим фактором захисту SPF.

Всі відбілювальні процедури, як правило, проводять в осінньо-зимовий період, щоб уникнути рецидивів гіперпігментації, які швидко виникають.

Людям, які особливо гостро переживають наявність порушень пігментоутворення, можна порадити використовувати косметику для маскування. Вирівнюванню кольору шкіри сприяють освітлювальні природні речовини або засоби автозасмаги. Штучна засмага, зрозуміло, не є захистом від ультрафіолетового випромінювання, тому сильного впливу сонця все-таки слід уникати.

За відсутності пігменту проводяться складніші процедури, ніж при гіперпігментації. Ділянки шкіри, на яких відсутній пігмент, надзвичайно чутливі до сонячних опіків.

При гіпопігментації утворюється дуже мало меланоцитів, тому ультрафіолетові промені можуть безперешкодно потрапляти в глибші шари шкіри.

Виходячи з цього, слід захищати уражені ділянки шкіри від ультрафіолетового випромінювання сонцезахисними засобами, а також уникати прямого потрапляння сонячних променів та відвідування солярію.

Успіху в усуненні вітіліго можна досягти за допомогою бальнеофототерапії. При цьому використовуються псорален – біологічно активні речовини, що підвищують світлочутливість шкіри, у поєднанні з променями УФ-А. У деяких випадках вдається стимулювати відновлення вироблення меланіну. Ця терапія проводиться протягом кількох місяців. Однак при альбінізмі цю форму терапії застосовувати не рекомендується.

В окремих випадках репігментація відбувається при використанні кремів з вітаміном D або кортизоном у комбінації з УФ-опроміненням. Іноді корисним є кліматичний вплив Мертвого моря.

Прийом таблеток, що містять бета-каротин, сприяє відновленню пігментації. Шкіра стає менш чутливою до світла, і різниця між коричневими і білими плямами зменшується.

Обережно, небезпека!

Порушення пігментації можуть стати вихідним пунктом розвитку онкологічних захворювань – злоякісних меланом. Так, меланома може розвинутися із злоякісного лентиго, тобто утворення з нерівною формою та нерівномірним розподілом пігменту (Lentigo maligna melanoma). Симптомом злоякісного переродження є вузлики, що промацуються в області плями. Такий тип меланоми частіше з'являється у людей похилого віку і розташовується в основному на відкритих ділянках шкіри. Від лентиго походить також меланома, що вражає нижні кінцівки (Melanoma acro-lentiginosum).

Інший тип злоякісної меланоми – поверхнево-поширювальна меланома (Superficial spreading melanoma), як правило, розвивається з пігментних змін і має місце у 60-70% випадків. Також в області пігментних змін може розвинутися вузликова меланома (Nodular melanoma).

Ця стаття є частиною спецпроєкту Пігментація шкіри та її корекція

Ознайомитись з усіма статтями цієї теми ви можете:

СПЕЦПРОЄКТ. Пігментація шкіри та її корекція

Література:

Кордула Анхудт, доктор медичних наук, лікар-дерматолог, що спеціалізується на естетичній дерматології, лазерній медицині та дерматокосметології (Німеччина)

KOSMETIK international journal, №1 (35)