Методи діагностики та лікування порушень пігментації шкіри

Олена Щедріна , лікар-дерматолог, косметолог, викладач DMK Ukraine (Україна)

Пігментоутворення – це складний біохімічний процес, який залежить багатьох чинників. Колір шкіри визначають чотири пігменти: меланін (коричневий) - накопичується в базальному шарі епідермісу, каротин (жовтий) - розташовується в кератиноцитах епідермісу, оксигемоглобін (червоний) - міститься в капілярах шкіри, дезоксигемоглобін (синій) - знаходиться в шкірних венулах. Окремо виділяють п'ятий пігмент – меланоїд, який є продуктом розпаду меланіну.

Саме порушення у синтезі меланіну призводять до утворення пігментації.

Лікування пігментації неможливе без розуміння механізмів утворення меланіну, а також причин виникнення патологічної пігментації.

Вирізняють величезну кількість порушень пігментації – їх називають меланозами. Якщо порушується синтетична функція меланосом та розподілу меланінових одиниць у кератиноцитах, виникає гіпер- або гіпомеланоз.

Причини виникнення дисхромій

Виділяють ендогенні та екзогенні причини пігментації.

До ендогенних відносять :

• генетичну схильність – люди першого фототипу, які за класифікацією американського дерматолога Фітцпатрика мають спадково білу шкіру з безліччю ластовиння по всій особі та тілу. Вплив ультрафіолету у них викликає сонячний опік та збільшення числа ластовиння;
• порушення гормонального фону – на вироблення меланіну безпосередньо впливають діяльність ендокринних залоз та гормони. Збій у роботі ендокринних залоз пояснює появу пігментних плям, що зустрічаються при вагітності, прийомі оральних контрацептивів та низки лікарських препаратів, при менопаузі у жінок та інших гормональних розладах;
• соматичні – захворювання печінки, нирок, органів ШКТ, дерматологічні захворювання та порушення обміну речовин, дефіцит вітаміну С, а також регулярний стрес та нервова напруга можуть стати причиною утворення пігментних плям на шкірі;
• вік – шкіра з віком стає все більш сприйнятливою до зовнішніх подразників та сонця, що провокує виникнення вогнищ гіперпігментації, які називаються старече лентиго.

До екзогенних відносять :

• ультрафіолетове випромінювання - тривале перебування на сонці або в солярії може призвести до появи множинних пігментних плям на обличчі та тілі; також UV-промені провокують не тільки активацію меланоцитів, але виникнення атипових клітин, що небезпечніше, ніж будь-які пігментні плями;
• порушення цілісності шкірного покриву (механічна, хімічна, термічна травми) – процедури, що супроводжуються травмуванням шкіри, а саме механічне та ультразвукове чищення обличчя при акні, ін'єкційні процедури, введення філерів, пластичні операції, використання кремів та мазей з сильною подразнюючою дією, хімічні пилки , лазерні шліфування, дермабразії, всі види епіляції.

Враховуючи всі перелічені фактори, для усунення пігментації може знадобитися допомога не тільки дерматокосметолога, а й гінеколога-ендокринолога та гастроентеролога. Ці фахівці допоможуть усунути соматичні проблеми організму, а дерматокосметолог займеться зовнішнім лікуванням.

Види дисхромій

Існує наступна класифікація дисхромій:

• гіпермеланози : первинні (вроджені, спадкові, набуті) та вторинні (постінфекційна та післязапальна меланодермія);
• гіпомеланози : первинні (вроджені та набуті) та вторинні (постінфекційні та післязапальні гіпохромії).

Для діагностики дисхромій часто використовують дерматоскопію та гістологічне дослідження (при підозрі на злоякісні новоутворення). Також можливе використання сіаскопії (спектрофотометричний інтракутований аналіз – діагностичний метод дослідження пігментних утворень шкіри, заснований на взаємодії хвиль променів світла різної довжини з меланіном, гемоглобіном та колагеном у шкірі на глибині до 2 мм) та лампи Вуда.

Ведення хворих з порушеннями пігментації відбувається у кількох напрямках (залежно від патоморфології, етіопатогенезу та побажань хворого)

Терапія порушень пігментації

Сучасна естетична медицина і дерматологія дозволяють позбутися практично будь-якого виду гіперпігментації.

Тактика ведення пацієнта з пігментацією включає:

1. виявлення та усунення причин соматичного характеру (консультація ендокринолога, гінеколога, гастроентеролога);
2. обстеження для профілактики зловмисності;
3. проведення лікувальних заходів у пацієнтів із гіперпігментацією в осінньо-зимовий період;
4. профілактика гіперпігментацій шляхом регулярного використання сонцезахисних засобів із SPF не менше 30.
5. перед прийомом лікарських засобів необхідно попередньо проконсультуватися з лікарем, чи не підвищують вони чутливість шкіри до сонця.

На сьогодні в арсеналі лікарів та пацієнтів є велика різноманітність лікарських, космецевтичних та хірургічних методик для боротьби з меланодерміями.

Призначаються зовнішні депігментуючі засоби у вигляді сироваток, кремів, мазей, які поділяються на три групи за механізмом впливу з урахуванням схеми меланогенезу:

• інгібітори тирозинази – препарати на основі койєвої кислоти, арбутину, фітинової та аскорбінової кислот, вітаміну Е, екстракту білої шовковиці, солі лакриці (дикалій гліцирризінат), кореня солодки, екстракту водорості Hillarys Siliquosa. Ця водорість здатна пригнічувати пігментацію на кількох рівнях каскаду меланогенезу: до синтезу меланіну зменшує вивільнення важливих медіаторів меланогенезу melanin synthesis; під час синтезу меланіну інгібує активність тирозинази; після синтезу меланіну інгібує дендрити меланоцитів та контролює перехід меланосом у кератиноцити;
• речовини, що оборотно пригнічують синтез меланіну , – препарати на основі азелаїнової кислоти; препарати на основі гідрохінону, що застосовувалися раніше, в даний час заборонені у зв'язку з його токсичністю (сьогодні думки про використання гідрохінону розділилися. У Європі заборона гідрохінону якийсь час обговорювалась, дослідження не підтвердили небезпеку речовини, але європейські бренди все одно використовують інші компоненти відбілювання .Виробники зі США та Канади включають гідрохінон до складу своєї продукції).
• фермент лігнін пероксидаза ліквідує вже сформований пігмент і не впливає на процес меланогенезу, відрізняється гарною переносимістю та рідкісними побічними ефектами.

Також добре використовувати систему дермоелектропорації – неінвазивну систему для трансдермальної доставки препаратів, що містять активні компоненти, які переводять меланін у безбарвну форму, у глибші шари шкіри.

Процедури мезотерапії в даному випадку полягатимуть в обколюванні пігментної ділянки розчинами, що містять такі активні речовини, як вітамін С, гліколеву, лінолеву кислоти, полівітамінні комплекси, гетерологічний колаген типу I.

Для більш вираженого впливу на патологічне вогнище застосовують активніші методи:

• хімічні пілінги на основі АНА-кислот (гліколева, молочна, яблучна, лимонна, мигдальна), ВНА-кислот (саліцилова), койєвої, трихлороцтової кислот, бета-каротину, касії, ферментів (папаїн, бромелайн), ретиноїдів. Застосовують також лужні пілінги на основі тіогліколевої кислоти, оксиду магнію і карбонату кальцію, при нанесенні якого менш ніж за три хвилини pH шкіри підвищується до 12,7 одиниць, викликаючи тим самим потужну кератолітичну дію, збільшення проникності шкіри та швидкості регенерації, на чому і ґрунтується Лікувальний ефект препарату. Різна глибина впливу та проникнення дозволяє проводити різноманітні курси процедур з різним реабілітаційним періодом;
• контрольована мікродермабразія – процедура видалення пігментних вогнищ шляхом механічного відлущування потоком мікрокристалів оксиду алюмінію високого ступеня очищення. Завдяки даній маніпуляції делікатно видаляється поверхневий шар епідермісу та одночасно стимулюється оновлення глибоких шарів, а також дерми;
• лазеротерапія - метод, заснований на явищі фототермолізу, тобто здатності пігментних плям поглинати енергію лазерного променя, що згодом призводить до їх деструкції і забезпечує хороший результат, що відбілює;
• фототерапія – видалення пігментних плям за допомогою імпульсного світлового випромінювання, що призводить до стимулювання вироблення колагену та еластину;
• ELOS-терапія – поєднання впливу світлової енергії та електричного струму. За допомогою поєднання IPL-і RF-випромінювання можна домогтися видалення епідермальної гіперпігментації за мінімального ризику пошкодження навколишніх тканин;
• кріотерапія - на пігментовані ділянки впливають рідким азотом, в результаті відбувається їх відмирання. Але при цьому методі є можливість того, що залишаться рубці.

У лікуванні та корекції гіпопігментацій також можливе використання зовнішніх препаратів, гомеопатичних та лікарських засобів, що містять аміфурин, екстракти водоростей . Однак при системних захворюваннях шкіри, таких як альбінізм, ці засоби не є ефективними. При таких захворюваннях застосовується фотохіміотерапія . Ця методика найчастіше використовується для лікування псоріазу та атопічного дерматиту, але в деяких випадках застосовується і для лікування депігментацій. Процедура підвищує чутливість шкіри до ультрафіолетового випромінювання, але має виражений побічний цитостатичний ефект, що може призвести в ряді випадків до раку шкіри. Останнім часом дедалі частіше почали застосовувати трансплантацію меланоцитів хірургічним методом.

Таким чином, упоратися з пігментними осередками можна на основі комплексного підходу до цієї проблеми з урахуванням розуміння індивідуальних механізмів її виникнення.

Вперше опубліковано в "Les Nouvelles Esthétiques Україна" №5 (111) 2018