Естетична гінекологія: лазерна корекція вікових змін інтимної зони

Вплив часу на організм і зовнішність жінки нещадний і стосується інтимної зони так само, як і організму в цілому. Сьогодні ми маємо стійку тенденцію до збільшення тривалості життя у всьому світу, зокрема в Україні. За статистичними даними на 2019-2020 роки, середня тривалість життя жінки в Україні близько 77 років. Середній вік настання менопаузи становить 50 років, тобто третину свого життя жінки мають провести в менопаузі.

«Старіти нудно, але це єдиний спосіб жити довго», – сказав Бернард Шоу.

Все більшої популярності набуває концепція «успішного старіння», яка має в собі напрям не лише на довголіття, а й на якість життя. Згідно з цією концепцією, хронологічний вік людини має відповідати або бути вищим за її фізіологічний, психічний і соціальний вік.

Старіння інтимної зони: зовнішні прояви

Зовнішні прояви старіння інтимної зони стосуються в першу чергу змін шкіряних покровів вульви, де так само, як на шкірі інших частин тіла виникає дрябкість, зниження тургору, пружності, еластичності. Це проявляється, перш за все, провисанням великих статевих губ, гіпотрофією малих статевих губ, зяянням інтроітусу. Зміни слизової оболонки вульви – це  блідість, сухість, вразливість, стоншування, крихкість тканин. Безпосередньою причиною цих змін є різке падіння естрогенів (головних жіночих гормонів) в організмі жінки, рецептори до котрих розташовані в шкірі та слизових оболонках вульви, піхви, а також у слизовій уретри й сечового міхура. Як відомо, піхва, уретра, сечовий міхур і нижня третина сечоводів у процесі ембріогенезу розвиваються зі спільного зародкового листка (мезодерми), тісно пов’язані анатомо-функціонально, мають спільне кровопостачання й лімфатичну систему. Будова уретрального епітелію схожа з епітелієм піхви; він також здатний синтезувати глікоген і так само чутливий до естрогенів, як і слизова піхви.

Існує навіть окремо виділений генітоурінарний менопаузальний синдром (ГУМС), що поєднує симптомокомплекс вторинних ускладнень, пов’язаних із розвитком атрофічних і дистрофічних процесів в естрогенозалежних тканинах. Саме дефіцит естрогенів сприяє зниженню кількості вагінальних лактобацил, а також підвищенню рН, внаслідок чого виникає вагінальна сухість, свербіж піхви, диспареунія. Також можуть з’являтися симптоми з боку сечовидільної системи – болюче сечовипускання (дизурія), нетримання сечі й рецидиви інфікування сечовивідних шляхів.  Після опитування жінок у менопаузі з’ясувалося, що вульвовагінальна атрофія негативно впливає на стосунки, якість життя, повсякденну діяльність і сексуальну функцію.

Основними складнощами в менеджменті ГУМС є те, що жінки вважають ці прояви природними віковими змінами, майже 40 % думають, що ці порушення є зворотними, близько 70 % (!) жінок не обговорюють ці проблеми з лікарем і страждають мовчки.

Методи лікування ГУМС

Основна терапевтична мета лікування сечостатевого синдрому менопаузи – полегшення  симптомів жінки. Варіанти лікування передбачають, крім місцевої та системної гормональної терапії, зміну способу життя й негормональне лікування, переважно це використання зволожувачів і лубрикантів. Також одним із сучасних методів негормонального лікування ГУМС є фракційна лазерна обробка стінок піхви й вульви за допомогою СО2-лазера. Енергія лазера поглинається водою, яка розташована внутрішньоклітинно, спричиняючи абляцію тканин. Точковий вплив на тканину провокує теплові мікроміліметрові пошкодження тканин.  Дрібний малюнок лазерного опромінення є більш лагідним для  тканини – чергування зони абляції й непошкодженої зони дозволяє швидко та повноцінно відновити епітелій. Під дією лазера відбувається миттєве скорочення  й потовщення волокон колагену, ініціюється процес неоколагеногенезу та неоваскуляриації, зростає число фібробластів, колагену й еластину у сполучній тканині. Також збільшується кількість глікогену, що сприяє збільшенню лактобактерій, які, у свою чергу, утворюють молочну кислоту, перекис водню і підтримують низький pH середовища піхви, що сприяє нормалізації біоценозу піхви.

Проводити процедури фракційної лазерної обробки стінок піхви при збереженій менструальній функції краще в першій фазі менструального циклу з інтервалом в місяць після попередньої консультації гінеколога і виключення протипоказань. Якщо жінка перебуває в менопаузі, процедура лазерного вульво-вагінального лікування призначається на будь-який день, лише потрібно напередодні пройти необхідне обстеження в гінеколога. Протягом декількох днів після процедури показаний статевий спокій. Кількість процедур визначає лікар з урахуванням клінічної картини  та результатів попередніх процедур.

Як правило, значне покращення симптомів сечостатевого синдрому менопаузи спостерігається після декількох процедур лазерної обробки стінок піхви.

Численні дослідження показують, що пацієнтки легко переносять лікування за допомогою цієї лазерної системи.  Больові відчуття оцінюються як слабко виражені або відсутні зовсім. Для запобігання будь-якого дискомфорту під час проведення процедури рекомендується знеболення зони інтроітусу аплікаційним анестетиком за 10 хвилин до початку. Стандартно рекомендується проведення чотирьох процедур лікування з інтервалом 1 місяць, а надалі – підтримка досягнутого ефекту одноразовою процедурою 1 раз на 6-12 місяців.

Відповідно до недавньої заяви комітету Міжнародної урогінекологічної асоціації у відповідь на попередження FDA  в серпні 2018 року щодо використання лазерних пристроїв для вульвовагінального «омолодження» і косметологічних вагінальних процедур, на сьогодні вкрай необхідне проведення довготривалих рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень для подальшої оцінки  ефективності та безпеки використання лазера для корекції вульвовагінальних симптомів, і перш за все –  вагінального омолодження.  Крім того, необхідні клінічні рекомендації для фахівців, що дозволяють стандартизувати наявну на сьогодні методику лазерної корекції в гінекологічній практиці.

Але ж наразі ми маємо позитивний клінічний досвід з покращенням самопочуття, відновленням пружності та зволоженості тканин вульви й піхви, значне зменшення епізодів нетримання сечі в разі напруження, покращення сексуальності та відчуттів під час інтимних стосунків.

Інтимне омолодження

Звичайно, що, окрім функціонального дискомфорту, жінку непокоять психологічні проблеми щодо зовнішнього вигляду інтимної зони, сексуальності, привабливості. Коли є впевненість у здоров’ї та привабливості інтимної зони, жінка почувається цілісно привабливою та впевненою у собі. Треба зауважити, що зовнішній вигляд інтимної зони залежить насамперед від пружності й наповненості великих статевих губ. Саме тому аугментація будь-яким наповнювачем підшкірної клітковини великих статевих губ є безпрограшним втручанням з точки зору зовнішньої корекції. Наповнювачем може бути аутожир, плазмогель, філери гіалуронової кислоти, полімолочної кислоти. Зазвичай для гарного зовнішнього ефекту достатньо аугментувати в кожну велику статеву губу близько 1,5 мл філера високої щільності з потужними волюмізувальними властивостями.

Треба зауважити, що віковими особливостями цієї зони часто буває надлишок шкіри великих статевих губ, і така ситуація потребує хірургічної лабіопластики. При цьому зазвичай зі шкіри великої статевої губи видаляється клапоть еліпсоїдної форми, рубець після ушивання має сховатися в складку між великою та малою статевою губою. Лабіопластика малих статевих губ є менш поширеною у пацієнток старшої вікової групи. Традиційно хірургічними втручаннями лишаються  перінеопластика, робота з рубцевими змінами промежини, кольпорафія.

Процедури ревіталізації

З якістю шкіри цієї зоні теж потрібно працювати, причому майже так само, як зі шкірою обличчя й тіла: біоревіталізація, плазмоліфтинг, пілінги й апаратні втручання. Говорячи про будь-які процедури ревіталізації, треба зауважити, що лише курсові втручання забезпечать виражений стійкий результат, тому треба планувати курс щонайменше з чотирьох процедур раз на 2-3 тижні. Якщо говорити про ін’єкційні методики, одними із лідерів для вікових пацієнток виступають препарати на основі плазми.

Плазмотерапія – вид клітинної терапії, основним ефектом якої є відновлення й регенерація тканин під впливом факторів росту, що містяться в тромбоцитах. Тромбоцитарна аутоплазма нормалізує тканинне дихання, стимулює синтез колагену, еластину і міжклітинної речовини, покращує гідратацію тканин. Існує декілька варіантів плазмотерапії: плазма, збіднена тромбоцитами, – використовується як стартова терапія, для реабілітації після пластичних операцій, пілінгів, допомагає при гіперпігментації. Плазма, збагачена тромбоцитами, добре працює при виражених вікових змінах і набряках, допомагає швидкому загоєнню ран. Плазма, збагачена тромбоцитами й фібрином, забезпечує контрольований фібріноліз, використовується при рубцевих змінах, вираженій в’ялості шкіри та слизових.

Не слід забувати про інтимні пілінги, які не лише висвітлюють шкіру інтимних ділянок, а й мають ліфтинговий та ревіталізувальний ефект. Їх використання абсолютно комфортно й може поєднуватися з іншими процедурами. Комбінація названих методів дає добрі результати.

Вагінальне лазерне омолодження

Серед апаратних методик у лідерах – зовнішнє шліфування СО2-лазером у режимі слабкої абляції. Це впливає на товщину епідермісу, збільшує його щільність, покращує кровообіг, еластичність і зовнішній вигляд інтимної зони. Крім того, за допомогою лазера можливо відбілювання шкіри інтимних ділянок. Відомо, що частим супутником вікових змін інтимної зони є гіперпігментація вульви, періанальної зони, пахових ділянок. Це пов’язано з відносною гіперандрогенією, яка виникає внаслідок зменшення числа естрогенів. Безумовно, зовнішнє лазерне втручання є лише симптоматичним, але вкрай дієвим.

Окрема заслуга СО2-лазера в лікуванні склероатрофуючого ліхена – проблеми, яка найбільше поширена у жінок старшої вікової групи; проявляється побілінням, значною витонченістю і вразливістю тканин вульви й супроводжується сильним свербежем; причини й патогенез залишаються до кінця  не з’ясованими. В цьому випадку поєднання зовнішнього шліфування СО2-лазером з плазмотерапією дають виражений протисвербіжний ефект і допомагають загальмувати процес хвороби.

Стаття вперше була опублікована в ”Les Nouvelles Esthétiques Україна” №1 (131) 2022