Видалення волосся: причини «неефективності» епіляції

Основні способи видалення волосся можна розділити на методики, які забезпечують короткочасну відсутність волосся на оброблюваній зоні (електродепіляція, wax-депіляція, депіляційні креми та гелі), і методики, які руйнівно впливають на центри життєзабезпечення й репродукції волосся і мають тривалий ефект. До таких впливів належать коагуляція за допомогою електричного струму (електроепіляція), коагуляція за допомогою світла (лазерна епіляція), фотоепіляція або комбінований вплив світла й тепла (LHE-епіляція).

Кожна з методик епіляції, що забезпечує тривалий ефект відсутності волосся, досить добре зарекомендувала себе на косметологічному ринку й має певний успіх у пацієнтів. Але негативних відгуків про кожній з них також вистачає. Як же розібратися у безлічі процедур і що вибрати? Чи правильно рекомендується той або інший метод впливу для пацієнта? Можливо, потрібно шукати помилки й на рівні роботи фахівців, а не лише на рівні обладнання? Спробуємо допомогти розібратися в правильному виборі того чи іншого методу впливу.

Навіщо й чому?

Основні помилки, які в результаті призводять до незадоволення пацієнта й розвитку можливих побічних ефектів, допускаються фахівцями вже на етапі збору анамнезу. Найчастіше ними є:

• відсутність деталізації в зборі анамнезу;
• помилки у визначенні показань, протипоказань і мотивації пацієнта;
• відсутність діагностики гормональних порушень і невиправдана обіцянка швидких позитивних результатів при гірсутизмі;
• недостатнє пояснення пацієнтові фізіології росту волосся й принципу впливу LHE-технології, фото- або лазероепіляції;
• категорична рекомендація кількості процедур і періодичності візитів;
• відсутність інформованої згоди пацієнта;
• недостатньо докладне пояснення правил поведінки під час курсу процедур.

При першому відвідуванні пацієнтом фахівець повинен досить багато часу приділити опитуванню та огляду, поясненню основних законів фізіології та принципу роботи даної методики. На цьому етапі однією з основних помилок є неправильне визначення мотивації пацієнта.

Тому краще відмовитися від процедури, якщо клієнт заздалегідь ставить завищені цілі, які неможливо здійснити цим видом впливу, або є великий ризик ускладнень або загострень соматичних захворювань за такого впливу. 

Гормональні порушення

Друга дуже важлива помилка – це відсутність діагностики гормональних порушень у пацієнта та невиправдана обіцянка швидких позитивних результатів при гірсутизмі. Давайте розглянемо цей аспект більш докладно. 

Гірсутизм – це надлишковий ріст волосся в жінок в андроген-залежних зонах: над верхньою губою, на підборідді, на щоках (бакенбарди), вушних раковинах, спині, грудях, в ділянці сосків, нижньої частини живота, на передній і внутрішній поверхнях стегон. Він часто поєднується з порушеннями менструального циклу й акне. Гірсутизм варто диференціювати з гіпертрихозом – надлишковим ростом пушкового і термінального волосся в андроген-незалежних ділянках, де звичайний ріст волосся є нормою як у жінок, так і в чоловіків, але з урахуванням національних особливостей і віку. Так, ріст волосся на гомілках у жінок є нормою. У випадку появи надлишкового росту дана ситуація вважається гіпертрихозом. У чоловіків нормальним вважається ріст волосся на грудях, однак поява занадто великої кількості волосся буде проявом гіпертрихозу. А от поява термінального волосся на грудях в жінок є гірсутизмом. 

Причиною гірсутизму вважається підвищене виробництво в жінок чоловічих статевих гормонів (андрогенів) або підвищена чутливість волосяних цибулин до цих гормонів. Андрогени стимулюють перетворення тонкого, м’якого, малопігментованого пушкового волосся в андроген-чутливих зонах у грубі, пігментовані, стрижневі. Джерелами надлишкової кількості андрогенів можуть бути як яєчники, так і надниркові залози. Рідше зустрічаються інші причини – застосування деяких лікарських препаратів, сімейні фактори (сімейний гірсутизм). Іноді причину не вдається визначити, і тоді можна говорити про ідіопатичний гірсутизм, при якому на фоні надлишкового росту волосся в андроген-залежних зонах спостерігається нормальний менструальний цикл, нормальні рівні чоловічих статевих гормонів і нормальна репродуктивна функція. 

Сімейним гірсутизмом називають появу гірсутизму в певних родинах (генетичний гірсутизм) і певних етнічних групах. Так, серед деяких народів Середземномор’я й Кавказу гірсутизм зустрічається частіше, а в північноєвропейських народів – рідше. 

Є ще один ендокринологічний термін – це вірилізація. Він містить у собі гірсутизм, акне та нерегулярність менструальних циклів у поєднанні з ознаками маскулінізації (зниження тембру голосу, збільшення м’язової маси, залисини на скронях, збільшення клітора й посилення лібідо). Вірилізація також є результатом високого рівня циркулюючих гормонів та, як правило, є наслідком наявності андроген-секретуючої пухлини. 

Гірсутизм зустрічається приблизно в 5% жінок. І парадокс у тому, що велика частина із цих 5% будуть приходити до вас на процедуру, щоб вирішити зазначену проблему зовні, не намагаючись відшукати причину. 

Основний перелік станів, які призводять до гірсутизму:

• синдром полікістозних яєчників (СПКЯ);
• вроджена дисфункція кори надниркових залоз (ВДКН);
• новоутворення (пухлини надниркових залоз і яєчників);
• синдром Кушинга;
• гіпотиреоз;
• пролактинома;
• гіпертекоз яєчників;
• ідіопатичний/сімейний гірсутизм;
• лікарські препарати (міноксидил, циклоспорин, кортикостероїди (кортизол, гідрокортизон та ін.), діазоксид, стрептоміцин, інтерферон, ацетазоламід).

Також гірсутизм можуть викликати деякі оральні контрацептиви, оскільки деякі із прогестинів володіють андрогенними властивостями. Особливо ці властивості характерні для прогестинів, використовуваних у перших оральних контрацептивах. Сьогодні ж прогестини з андрогенним ефектом рідко застосовуються в сучасних оральних контрацептивах – більш популярними є оральні контрацептиви з антиандрогенною дією.

Тактика ведення пацієнтів з гірсутизмом

Отже, якщо до вас прийшла клієнтка із проблемою росту волосся над верхньою губою, ви обов’язково повинні перевірити ріст волосся і в інших андроген-залежних зонах, навіть якщо ця проблема її не хвилює.

Обов’язкові питання, які ви маєте задати при огляді:

1. Які препарати пацієнтка приймала або приймає? Якою косметикою користується? Який комплекс полівітамінів уживає? Чи приймає протизаплідні засоби?
2. Чи є подібні проблеми в мами, сестри або найближчих родичів?
3. Чи є в анамнезі ендокринна патологія? 
4. Чи відзначаються порушення менструального циклу й схильність до акне?

Якщо ви запідозрили гірсутизм, ваші подальші дії повинні бути спрямовані на обов’язкове консультативне відвідування клієнтом лікаря-ендокринолога або гінеколога-ендокринолога. Ви запитаєте – чому? Чим небезпечний гірсутизм? 

Сам по собі надлишковий ріст волосся не є загрозливим для життя і здоров’я фактором. Однак гірсутизм може бути наслідком серйозних захворювань, перерахованих вище. Тому звертатися до лікаря при гірсутизмі потрібно завжди. Насамперед, з тієї причини, що гірсутизм може бути однією з перших ознак пухлини або іншого серйозного захворювання, яке вимагає негайного лікування. 

Крім того, гірсутизм часто поєднується з безплідністю та порушеннями менструального циклу. І якщо в 18 років ваша пацієнтка зіштовхнулася тільки із проблемою надлишкового росту волосся, то в 25 років у неї може виникнути проблема безплідності, адже в основі всіх цих явищ лежить одна причина – гіперандрогенія. 

Отже, для встановлення причин гірсутизму й джерела підвищеної секреції андрогенів необхідна консультація фахівця та обстеження. 

Результати обстежень визначають основні підходи до лікування гірсутизму. Це насамперед видалення або блокування джерела надлишкової секреції андрогенів. Але яка б терапія не була обрана, пацієнт має очікувати результатів не раніше, ніж через 3–6 місяців. Тому необхідним є паралельний вплив певним методом епіляції або комбінації цих методів при будь-якому виді гірсутизму. Вибір методики залежить від кольорів і структури волосся, від кольору шкіри, від порогу больової чутливості клієнта, від загальної площі оброблюваної зони. При сімейному та ідіопатичному гірсутизмі лікування полягає лише у видаленні волосся (епіляції) без гормональних втручань. 

Яка ж подальша тактика при вже діагностованому гірсутизмі? Які результати ми можемо пообіцяти за курс? 

Це зменшення загальної кількості волосся, посвітління волосся, зменшення їхньої твердості, але й не виключаємо повного видалення волосся (все індивідуально й залежить повної корекції гормонального стану). 

У цьому випадку виникає питання: можливо, немає необхідності пропонувати цей вид процедур таким пацієнтам, якщо повне видалення сумнівно? 

Відповідь: така необхідність є! По-перше, тому що таких пацієнтів велика кількість, і вони першими постукають до вас у двері. По-друге, тому що ці пацієнтки втомилися від постійного депілювання або гоління. Їм психологічно важко усвідомлювати, що вони роками повинні робити ті ж дії, що й чоловіки. Тому загальне зменшення кількості волосся, знебарвлення й м’якість – це завжди позитивний результат для них. 

Але фахівцям у цьому випадку важливо знати, що в цих пацієнтів періоди зміни циклів росту волосся не відповідають наведеним у таблиці 1, тому визначати зміну періоду анагену слід індивідуально.