Рубцеві алопеції: які процеси призводять до деструкції фолікула

Рубцеве облисіння – це захворювання, за якого волосяні фолікули повністю відмирають, на їхньому місці формується фіброзна тканина, внаслідок чого відновлення волосся стає неможливим. Найчастіше рубцеві алопеції виникають внаслідок механічних травм, термічних і хімічних опіків, обморожень, опромінення, внаслідок перенесених захворювань (оперізуючий лишай, запущений сифіліс), деяких форм грибкових інфекцій (стафілококові ураження шкіри), при саркоїдозі, плоскому лишаї, волосяної та атрофічної форми, дискоїдному вовчаку, склеродермії як локалізованої, так і системній тощо.

Рубцеве облисіння може стати наслідком впливу різних паразитуючих мікроорганізмів, наслідками нагноєного прояву трихомікозів, парші тощо. Рубцеві типи облисіння узагальнюються як неправильний склад волосяного покриву на всіх або окремих ділянках тіла, які відповідно до вікової, статевої та расової приналежності зазвичай вкриті волоссям. Ця аномалія може бути як набутою, так і вродженою. Але зрештою вона призводить до непоправної втрати волосся.

Форми рубцевих облисінь

• Епілююче запалення волосяного фолікула голови

Це захворювання має стафілококову природу, найчастіше на нього страждають чоловіки.

• Псевдопелада – алопеція атрофічна

Зазвичай захворювання виникає у людей 35-40-річного віку. Причини та походження хвороби не виявлено. Захворювання бере початок із невеликих атрофічних областей, позбавлених волосся, розвивається повільно. Зародкові вогнища розширюються, починають зливатись один з одним, утворюючи великі області різних форм. У процесі розвитку захворювання захоплюються нові волосяні цибулини, навколо яких утворюється рожевий віночок, який потім переходить у кератоз. Згодом розвиток хвороби сповільнюється й у результаті зупиняється зовсім. Повне облисіння найчастіше не настає зовсім. Відновити волосся не можна, оскільки волосяні фолікули атрофуються.

• Підривне запалення волосяного фолікула голови

Хронічне захворювання, що провокують бактерії сімейства стафілококів, спостерігається переважно у чоловіків. Спочатку виникають гнійнички розміром до сочевиці. Поступово запалення зазнає область навколо волосяного фолікула. В результаті на частині голови з волосяним покривом утворюються множинні або окремо рожеві або червонуваті вузлики діаметром 3-5 мм (іноді більше), які розташовуються найчастіше на маківці та потилиці, часто розростаються в горбики, що піднімаються над рівнем шкіри. Дрібні гнійні запалення поєднуються у більші, які з’єднуються між собою канальними ходами. Колір шкіри в осередку багряний, підвищена чутливість, відчувається різкий біль під час торкання. У центрі цих вузликів на більш пізніх стадіях виникають коливання рідинного гною, при розтині вузликів виявляються багато з’єднаних між собою гнійних канальчиків. В разі дії тупим предметом на уражену область з канальців витікає гнійна жижа. У поодиноких випадках шкіра навколо фолікула уражається виразками. Виразкові області мають чіткі межі та розділені одна від одної відносно здоровими шкірними ділянками. У фінальній стадії вузлики бліднуть. Утворюються гладкі області облисіння діаметром 1-2 см. Вони злегка піднімаються над рівнем шкіри голови і мають трохи опуклу форму. Уражені ділянки мають зубчасті контури. Це захворювання прогресує не дуже швидко, але часто фіксуються рецидиви.

• Променевий дерматит

Обумовлюється зовнішнім впливом рентгенівських променів. Часто виникає під час або після радіотерапії для лікування злоякісних пухлин. Шкідливий ефект випромінювання обумовлений тим, що у фазі активного росту волосся чутливе до радіаційного впливу. Певна доза випромінювання провокує атрофію волосяних фолікулів. При регулярному рентгенівському випромінюванні променевий дерматит може перейти в хронічну форму.

Ще одним різновидом променевого дерматиту вважають радіаційний некроз. Він спричиняється тривалою дією низьких температур і прямих сонячних променів.

• Склеродермія

Захворювання, що характеризується аномальним затвердінням шкіри та припиненням росту волосся на цій ділянці. Коли хвороба переходить на волосисту частину голови, уражені ділянки зазвичай мають форму правильних ліній – лінійна склеродермія.

Лінійна склеродермія як підвид бляшкової перебігає за тим самим сценарієм: набряк, ущільнення і в результаті атрофія шкіряно-волосяних ділянок. На першому етапі з’являється набряк червоно-фіолетового кольору. Потім поверхня вогнища світлішає до біло-жовтого кольору, з’являється характерна гладкість і блиск. Найчастіше лінійна склеродермія утворюється в області чола. При переході на волосисті частини голови лінійна склеродермія призводить до утворення рубцевої алопеції. Волосся не відновлюється. У фінальній стадії склеродермії шкіра на уражених ділянках пігментується, вони стають трохи запалими.

Склеродермія системна багато в чому схожа на обмежену склеродермію. У своєму розвитку хвороба проходить ті самі стадії: набряк, ущільнення й атрофія. Через щільне прилягання м’яких тканин до кісток голова набуває черепоподібного вигляду. Волосся на голові та на інших ділянках шкіри випадає. Тіло вкривається великою кількістю областей із розширенням дрібних кровоносних судин.

• Червоний вовчак

Захворювання, яке найчастіше спостерігається у жінок. Червоний вовчак має дві форми, за яких уражаються волосяні ділянки голови: системний та дискоїдний (хронічний).

Системний червоний вовчак найчастіше призводить до дифузної алопеції та значно рідше – до рубцевої.

При дискоїдному червоному вовчаку основними клінічними ознаками є почервоніння і локальне збільшення температури ділянки шкіри, утворення навколо волосяного фолікула бляшок гострої форми, внаслідок чого настає рубцева шкірна атрофія. До ураження схильні й волосиста частина голови, і шкіра на інших ділянках тіла. У кінцевій стадії червоний вовчак призводить до глибокої рубцеподібної атрофії та незворотної загибелі волосяних фолікулів.

• Рубцюючий пемфігоїд

Доброякісне ураження слизових оболонок. Найбільш схильні до рубцюючого пемфігоїду літні жінки. Захворювання зазвичай не позначається загальному стані здоров’я пацієнтів. На початковому етапі рубцюючого пемфігоїду уражаються слизові оболонки порожнини рота і статевої системи, через деякий час хвороба переходить на шкіру. Окремі ділянки тіла вкриваються рубцями, зрощеннями, бульбашками, часто уражаються області волосистих ділянок голови, що призводить до загибелі волосяних фолікул на цих ділянках.

• Надбрівна ульеритема

Це особлива форма запалення певних ділянок обличчя, що характеризується утворенням певного типу наростів, найчастіше зустрічається у дітей та підлітків до 16 років. Захворювання починається з появи дрібних фолікулярних бородавок. Уражені ділянки червоніють, згодом шкіра на них починає лущитись. Часто супроводжується волосяним лишаєм на руках і ногах, хворий може також позбутися волосся на зовнішній ділянці брів.

• Плоский червоний лишай

Це досить рідкісне захворювання, яке може утворитися й на волосистих ділянках голови. Виділяють три атипові форми червоного плоского лишаю: перифолікулярна, ерозивна та бульозна. За статистикою, майже в половині випадків червоний лишай будь-якої з перерахованих вище форм переходить на волосисту частину голови. За формою ураження результат захворювання червоним плоским лишаєм схожий з останньою стадією псевдопелади, проте за характерними ураженнями інших частин тіла можна безпомилково діагностувати плоский лишай.

• Синдром Літла-Ласюера

Для цього синдрому характерне облисіння рубцевого типу волосистої частини голови та нерубцеве облисіння по всьому тілу. Найчастіше це захворювання вражає жінок після 30 років.

• Порокератоз Мібелі

Нарістне захворювання, що має спадковий характер. Захворювання не має вікових та статевих груп, може початися у будь-якої спадково схильної людини та в будь-якому віці. Хвороба починається з утворення невеликих потовщень на шкірі. Потім потовщення розростаються та вкриваються бляшками. Якщо бляшки вкривають волосисту частину голови, зростання волосся блокується, виникає рубцева алопеція.

• Нетримання пігменту

Найчастіше зустрічається у дитячому віці, переважно на нього страждають дівчатка першого року життя. Захворювання характеризується бульозними висипаннями і дисхромією, що за формою нагадує бризки чорнила. Через кілька років стан шкіри приходить у норму. Нетримання пігменту є лише однією з ознак аномального розвитку дитячого організму, у таких хворих спостерігаються аномалії зубів, нігтів та очей, у чверті випадків нетримання пігменту призводить до рубцевого облисіння.

• Бульозний епідермоліз

Захворювання шкіри, що має спадковий характер. При утворенні бульбашок на частини голови з волосяною рослинністю відбувається атрофія волосяних фолікул. Навіть після лікування або операційного видалення міхура волосся або зовсім не росте на тому місці, або проростають рідкі тонкі волосинки.

• Муцинозна алопеція, або фолікулярний муциноз

На сьогодні ця патологія вивчена недостатньо, статистичний матеріал ще не узагальнено. Тому поки що немає однозначних рекомендацій щодо її лікування. Вважається, що рубцеве облисіння при фолікулярному муцинозі пов’язане з переродженням сальних залоз муцинного характеру і мутацією волосяного фолікула. Втручання у захворювання муцину вже свідчить про неправильне функціонування щитоподібної залози. Таким чином, робота щитоподібної залози сильно позначається на збільшенні кількості волосся навіть тоді, коли процес утворення нового волосся стабілізувався.

Муцинозна алопеція характеризується специфічним шкірним висипом, який часто супроводжується сильним запаленням і лущенням шкіри на частині голови з волосяною рослинністю, а також втратою волосся. Якщо фолікулярний муциноз зародився на шкірі волосся голови, у пацієнта гарантовано сформується рубцева алопеція.

Незважаючи на недостатність знань про перебіг муцинозної алопеції, найкращим виходом буде звернення до фахівця-ендокринолога, який перевірить функціональний стан щитоподібної залози.

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна