Редермалізація періоральної зони

Леся Лінник, пластичний хірург, член Всеукраїнської асоціації пластичних, реконструктивних та естетичних хірургів України (ВАПРЕХ), лікар вищої категорії, провідний спеціаліст «Інституту Гіалуаль» (Україна, Київ)

Стан губ та періоральної зони відображає загальний стан здоров'я. Колір, тургор, наявність складок та зморшок в області періоральної зони та губ можуть говорити про патологію деяких органів та систем. Недолік підшкірно-жирової клітковини призводить до швидкої появи «кисетних» зморшок та деформації контуру губ, за рахунок втрати об'єму дерми втрачається їхня «припухлість». Оскільки шкіра губ не має сальних залоз, губи швидше, ніж інші частини обличчя, починають відчувати нестачу вологи – стають сухими, втрачають зовнішній вигляд та форму. Крім того, шкіра губ не містить пігментів, тому позбавлена природного захисту від ультрафіолетового випромінювання.

Процес старіння губ визначається особливостями анатомії та фізіології цієї зони, а також підвищеною чутливістю губ та періоральної зони до впливу зовнішніх та внутрішніх факторів.

Внутрішні фактори старіння починають виявлятися після 35 років і з роками посилюються. Гормональне старіння (естрогенозалежне) призводить до формування дрібної мережі зморшок навколо губ, посилення носогубних складок, збільшення кількості видимих волосків над верхньою губою, витончення, сплощення і збліднення самих губ.
До зовнішніх факторів старіння відноситься, перш за все, фотоушкодження шкіри під дією УФА-і УФВ-променів. Внаслідок впливу вільних радикалів відбувається пошкодження клітин епідермісу та дерми, руйнується гідроліпідна мантія шкіри. Клінічно це виглядає як сухість та лущення губ. Потім проявляються порушення пігментації, знижується еластичність шкіри, виникає ризик розвитку новоутворень за рахунок ушкодження геному клітини на фоні порушення її нормального метаболізму.

Важливу роль провокуванні передчасного старіння грають шкідливі звички: куріння, неправильне харчування, алкоголь. Вони негативно впливають на якість шкіри періоральної зони, викликаючи та прискорюючи процес утворення вільних радикалів, що веде до порушення трофіки тканин. Стреси, безсоння ведуть до збоїв імунної системи всього організму та шкіри у тому числі, провокуючи запалення та появу новоутворень. Велике значення набуває і місце існування: метеофактори (холод, спека, вітер), забруднення атмосфери, кондиціонери, проживання в мегаполісах – все це веде до зневоднення та зниження стресостійкості шкіри, уповільнення процесів регенерації.

Таким чином, до проблем періоральної зони належать:

• вираженість носогубних складок;
• наявність оральних комісур («складок гіркоти» у куточках губ);
• наявність «кисетних» зморшок;
• опущення куточків губ («зморшки маріонетки»);
• порушення пігментації у періоральній ділянці;
• зменшення об'єму губ;
• деформація контуру губ;
• лущення губ і погіршення їхнього кольору.

Попередити чи лікувати?

В естетичній медицині на перше місце почали виходити методи профілактики та терапії естетичних недоліків, пов'язаних із процесами старіння, а не їх маскування (інвазивний візаж).

Затребуваність антивікової терапії нині зростає і зростатиме, оскільки цим способом можна призупинити швидкість старіння. На першому місці мають бути методи, що впливають на патофізіологічні механізми старіння. І лише після відновлення у шкірі нормального метаболізму допустимі інші види корекції (контурна пластика, ботулінотерапія та ін.).

Однією з процедур, що дозволяють профілагувати процеси старіння, є редермалізація за допомогою препаратів, що мають у складі сукцинат натрію (сіль бурштинової кислоти) та нестабілізовану гіалуронову кислоту.

Серед основних цілей редермалізації такі:

• реконструкція та зміцнення дерми (за рахунок посилення метаболічних процесів та відновлення основної речовини);
• стимуляція репаративних процесів;
• відновлення клітинного метаболізму;
• оксигенація шкіри;
• збільшення енергетичного потенціалу клітин;
• відновлення гідробалансу дерми;
• активація мікроциркуляції (підвищення вазомоторної активності судин, зменшення стазу крові);
• створення оптимального фізіологічного середовища для клітин шкіри.

Показаннями до процедури редермалізації в періоральній зоні є:

• профілактика хроно- та фотостаріння;
• профілактика раннього старіння шкіри, обумовленого стресом (куріння, прийом лікарських препаратів, проживання у мегаполісах);
• корекція вікових змін шкіри (зморшки, зневоднення, гіпотонія, атонія шкіри);
• фізіологічна підготовка шкіри до контурної пластики;
• підготовка шкіри до дермабразії, глибоких та серединних пілінгів;
• реабілітація після агресивних впливів на шкіру (хімічні, фізичні, механічні).

Видимими ознаками відновлення та омолодження періоральної зони будуть покращення тургору та тонусу шкіри, розгладжування мікрорельєфу шкіри, вирівнювання тону, «армування» підвищеного мімічного навантаження. Крім того, підвищується стресостійкість шкіри до зовнішніх несприятливих факторів та її потенціал.

Корекція незначних змін проводиться тоді, коли є початкові ознаки формування змін: неглибокі дермальні тріщини, початкові етапи опущення куточків рота та формування зморшок маріонетки, невелика асиметрія. Процедура виконується за допомогою папульної або лінійної техніки за схемами (рис. 1-3).
Кількість препарату та частота проведення процедур редермалізації визначаються станом шкіри, ступенем ушкодження різними факторами, вираженістю зморшок, віком пацієнта.

Редермалізація також необхідна для фізіологічної «іммобілізації» шкіри над м'язами, збільшення внутрішнього обсягу тканин у місцях найбільш виражених атрофічних процесів, що призводить до розгладжування зморшок.

Доцільні поєднання

Контурна пластика в області губ і періоральної зони необхідна для заповнення втраченого обсягу, для вирівнювання контуру, але в області введення філера відбувається порушення трофіки тканин. Тому і до, і після ін'єкційного візаж необхідно провести редермалізацію з метою пролонгації дії філлера і поліпшення стану шкіри. Доцільно провести 2-3 процедури редермалізації як до, так і після контурної пластики.

Періоральна зона залишається «зоною підвищеного ризику» для ботулінотерапії, проте використання невеликих доз токсину в техніці поверхневих ін'єкцій можливе для зняття мімічного навантаження (вертикальні зморшки над верхньою губою, опущені куточки рота, посмішка з оголенням ясен, зморшки на підбір). Використання ботулотоксину може призвести до порушення дренажної функції м'язів та шкіри (лімфостазу). Тому з метою покращення трофіки тканин доцільно проводити редермалізацію за два тижні до ботулінотерапії та через два місяці після неї.
Поєднання редермалізації з апаратними методиками (мікрострумова терапія, лазерна корекція, фракційний фототермоліз та ін.) у вирішенні проблем періоральної зони дозволяє модулювати запальну реакцію, стимулювати активність клітин шкіри, спрямовуючи процес репарації по фізіологічному шляху. Доцільними є підготовчі процедури (2 процедури редермалізації з інтервалом 1–2 тижні), а також відновлювальні (2–3 сеанси після апаратного впливу).

Зараз на першому місці мають стояти процедури реальної anti-age-терапії, тобто терапії, що впливає на патофізіологічні механізми старіння. Тільки після повного відновлення функції та морфології шкіри допустимі інші види корекції. Після таких корекцій знову потрібна повноцінна реабілітація зони. Саме таким чином можна досягти реальних стійких результатів.

Вперше опубліковано: KOSMETIK international journal, №2 (56) / 2014, стор. 30-33