Плазмоліфтинг: теорія і практика застосування

Історія питання застосування аутокрові цікава та вкрай корисна для практикуючого лікаря. Родоначальниками ін’єкцій в організм його ж власної крові прийнято вважати шведських лікарів Grafstrom та Elfstrom. У 1898 році в США вони вперше у світі провели ін’єкції аутологічної крові в розчині кухонної солі при пневмонії та туберкульозі. У 1905 році німецький хірург Август Бір встановив, що власна кров пацієнта, введена йому в стегно, є чимось подібним до подразника для організму і дозволяє домогтися прискорення загоєння переломів. Згодом німецький хірург застосував ін’єкції аутокрові в тканині при різних патологічних станах. 

Наступним етапом у розвитку методів, що використовують аутокров, стало застосування плазми частини крові, вільної від еритроцитів і багатої тромбоцитами. Причиною застосування аутоплазми з багатим вмістом тромбоцитів стало відкриття того факту, що тромбоцити містять білкові фактори (PRP-factors), що ініціалізують регенеративний клітинний процес. 

Ефект застосування технології плазмоліфтингу багато в чому залежить від наявності рецепторів у тканинах до PRP-факторів. Саме цей факт пояснює інваріантність біологічної відповіді тканин на запровадження плазми, що містить тромбоцити. Практикуючому лікарю залишається спиратися на клінічний досвід колег та ретельно аналізувати ефективність терапії у конкретного пацієнта.

Новим етапом у розвитку застосування аутогемостимуляції стало використання ін’єкційної форми багатої тромбоцитами плазми, яка згодом отримала назву «плазмоліфтинг».
Принципова перевага ін’єкційної форми аутоплазми, що містить тромбоцити, полягає у зручності використання, можливостях її застосування не тільки в хірургічній, а й у терапевтичній практиці. Саме ін’єкційна форма аутоплазми, що містить тромбоцити, дозволила значно розширити сфери застосування (косметологія, стоматологія, травматологія, гінекологія та ін.).

Діапазон клінічного застосування плазмоліфтингу

• Хірургія. У класичній методиці PRP-терапії застосовується гель, введення якого в тканини можливе за наявності операційної рани. Застосування ін’єкцій плазми можливе до оперативного втручання, після, під час і замість нього.
• Косметологія. При проведенні ін’єкцій за технологією плазмоліфтингу частину аутоплазми (1-2 мл) можна використовувати для ін’єкцій в область губ, імітуючи результати після контурної пластики гелем на основі гіалуронової кислоти. Така «примірка нових губ» дозволить пацієнтові оцінити можливий результат, а лікареві – додатково мотивувати пацієнта на цю послугу. Інші медичні рідини при введенні в м’які тканини болючі, плазма ж – ні.

Застосування плазмоліфтингу в дерматокосметології

Естетична медицина активно розвивається сьогодні, особливо щодо вдосконалення наявних консервативних методик корекції зовнішніх даних людини. На етапі розвитку косметології аутоплазма, що містить тромбоцити, застосовується при комплексному лікуванні низки захворювань.

Показання

1. Хвороби шкіри та підшкірної клітковини, пов’язані з впливом випромінювання: стареча атрофія (млявість) шкіри.
2. Інші хвороби шкіри та підшкірної клітковини: атрофічні ураження шкіри.
3. Хвороби придатків шкіри:

• вугри звичайні;
• гніздова алопеція;
• інша андрогенна алопеція;
• телогенне випадання волосся;
• анагенне випадання волосся.

Протипоказання:

1. Злоякісні новоутворення.
2. Системні захворювання крові.
3. Психічні захворювання.
4. Алергічна реакція на антикоагулянт (натрій-гепарин) в анамнезі.

Стареча атрофія шкіри. Одним із проявів вікових змін шкіри є атрофія сосочкового шару дерми. Крім вікової інволюції організму, слід зазначити порушення функції антиоксидантної системи, інсоляцію, зневоднення і внутрішні чинники, що сприяють передчасному старінню шкіри: загальносоматичні захворювання, конституційні особливості, генетичні детермінанти. Виражені атрофічні зміни шкіри, що виникають до 50-річного віку, слід розглядати як передчасні. Інші атрофічні ураження шкіри виникають також внаслідок порушення метаболізму у шкірі та зниження активності ферментів.

Сучасні засоби, що застосовуються в дерматокосметології, зазвичай спрямовані на усунення наслідків основних причин атрофії шкіри, таких як порушення функції антиоксидантної системи, інсоляція, зневоднення.

Найбільш ефективні засоби омолодження шкіри є прямими або опосередкованими біологічними стимуляторами репаративних та ревіталізованих процесів дерми. Це гіалуронова кислота, вітаміни, білкові розчини, мікро- та макроелементи, гомеопатичні препарати. Ці препарати (за винятком гомеопатичних) часто провокують алергічні реакції, надмірну запальну реакцію після місцевого введення. Ефективність триває трохи більше ніж 6 місяців, набряклість дерми присутня понад 1 місяць. Подібні методики недостатньо ефективні, багато агресивних, супроводжуються місцевими реакціями.

Алопеція. Волосся протягом життя змінюється під впливом генетичних, імунних, гормональних факторів та екзогенних впливів (спека та холод, хімічні агенти й механічні травми, стреси, дефіцит вітамінів і мікроелементів, виробнича шкода та інтоксикації). Відбуваються атрофічні та дистрофічні зміни у волосяних фолікулах і цибулинах волосся, волосся втрачає пігмент, рідшає, стає ламким. Найчастіше активне випадання волосся спостерігається у разі логічної алопеції, за якої волосся, минаючи фазу розвитку, з фази росту переходить відразу ж у фазу згасання. Відбувається це внаслідок сильних стресів, тяжких перенесених захворювань та інших серйозних причин.

Сучасні методи лікування, представлені різними трофостимулюючими, гормонокорегуючими, метаболічними, дефіброзуючими, седативними, санаторно-курортними і традиційними технологіями, починаючи від масажу волосистої частини голови та кріотерапії вогнищ до оксигенобаротерапії та трансплантації. Доступність обмежується високою вартістю та тривалістю лікування, а ефективність має найчастіше тимчасовий характер і зводиться до прийнятного стану волосся у процесі терапії.

Вугрова хвороба. Надзвичайно поширена вугрова хвороба – хронічне рецидивне захворювання, що характеризується поліетіологічністю (гіперактивність сальних залоз; гормональна активність; перехідний вік; порушення харчування; захворювання шлунково-кишкового тракту; гіповітаміноз; порушення обміну речовин; вплив токсичними та лікарськими препаратами; стрес) спадковістю. Клініка вугрової хвороби різноманітна (вугри звичайні, комедональні, папуло-пустульозні, інфільтровані, абсцедовані, депігментовані рубці) і при ураженні шкіри обличчя завдає пацієнту естетичний дискомфорт, що призводить до частих нервових зривів та депресії.
Включення курсу ін’єкцій аутоплазми, що містить тромбоцити, в комплексне лікування акне позитивно впливає на перебіг терапії.

Поєднання з іншими методиками

Важливою умовою ефективної корекції є дотримання протоколів поєднання ін’єкцій аутоплазми, що містить тромбоцити, з іншими ін’єкційними омолоджувальними процедурами. У своїй практиці лікарі найчастіше комбінують застосування плазмоліфтингу з ін’єкціями ботулотоксину типу А, введенням філерів на основі гіалуронової кислоти, біоревіталізацією, інтраліпотерапією, хімічними пілінгами, нитковим ліфтингом.

Поєднання з ботулотоксином типу А. Комбінування ін’єкцій аутоплазми та ботулінічного токсину типу А дозволяє одночасно розгладити мімічні зморшки й покращити якість шкіри. Однак при поєднанні плазмоліфтингу з ін’єкціями ботулотоксину необхідно бути обережними. Завдяки регенераторній дії плазми покращується кровопостачання тканин, прискорюється реіннервація, відповідно, зменшується термін дії ботулотоксину. Таким чином, плазмоліфтинг слід робити не менш як за тиждень і не раніше ніж через 3 тижні після введення ботулотоксину.

Поєднання з контурною пластикою філерами на основі гіалуронової кислоти. Проведення процедури плазмоліфтингу створює у шкірі умови для синтезу колагену. Клінічний досвід показує, що гіалуронові філери, що вводяться після ін’єкцій плазми, тримаються в тканинах довше, ніж зазвичай. Протокол комплексної програми омолодження при такому поєднанні процедур включає курс процедур плазмоліфтингу (2-4 процедури з інтервалом в один тиждень), потім через 7-10 днів – контурну пластику філером.

Поєднання плазмоліфтингу з мезотерапією. Поєднання плазмоліфтингу з мезотерапією особливо виправдане для лікування волосистої частини голови при різних видах алопеції. Позитивні результати вдається отримувати в разі поєднання ін’єкцій плазми з ін’єкціями тренталу, що допомагає досягти покращення мікроциркуляції крові. У цьому випадку рекомендуємо застосовувати таку схему: на курс – 3 процедури плазмоліфтингу з інтервалом на тиждень, через місяць – підтримуюча процедура плазмоліфтингу, надалі – 6-8 процедур мезотерапії з інтервалом на тиждень. Цей курс можна повторювати 2 рази на рік.

Поєднання плазмоліфтингу з біоревіталізацією. Це поєднання дозволяє не тільки продовжити ефект від біоревіталізації, але й досягти найкращих результатів у боротьбі з фотостарінням шкіри обличчя, шиї, зони декольте.

У такому випадку виправдана схема «тиждень – через тиждень»: чергування процедур плазмоліфтингу та біоревіталізації з інтервалом між процедурами 1 тиждень, на курс рекомендується проводити по 4 процедури кожного виду (всього 8 процедур).

Існує також інша схема: після 2 процедур плазмоліфтингу виконують лише 2 процедури біоревіталізації, отримуючи при цьому досить тривалий позитивний ефект. Вибір між схемами, що наводяться, лікар робить на основі клінічної ситуації і виходячи з передбачуваної «біологічної» відповіді тканин.

Поєднання плазмоліфтингу з хімічними пілінгами. Така схема виправдана для досягнення більш швидкої реепітелізації й стимулювання регенерації. Допустиме застосування як маски з аутоплазми, так і ін’єкційне введення аутоплазми, що містить тромбоцити, на 5-7 день після пілінгу.

Підсумовуючи, можна сказати, що одними з найважливіших факторів популярності методики є відсутність можливості алергічних реакцій, простота і зручність використання, а також області застосування, що постійно розширюються. Метод може використовуватися як монотерапія, а також є базовою ін’єкційною процедурою в дерматокосметології та поєднується практично з усіма ін’єкційними й апаратними методами.