Невідкладні стани в практиці косметолога

---

Олена Щедрина, лікар-дерматолог, косметолог, викладач DMK Ukraine (Україна)

---

Невідкладний стан – це сукупність клінічних ознак, які вимагають надання першої допомоги, невідкладної медичної допомоги чи госпіталізації пацієнта.

Не всі зазначені нижче стани загрожують життю безпосередньо, але при цьому вимагають надання допомоги з метою запобігання значному та довгостроковому впливу на фізичне або психічне здоров'я людини, яка їх пережила.

Алергічні реакції

Алергічні реакції, або реакції гіперчутливості, є відповіддю імунної системи, що супроводжується пошкодженням здорових тканин власного організму. У процесі беруть участь антитіла, лімфоцити та інші клітини, які є компонентами імунної системи. Алергічні реакції бувають легкими, середньої тяжкості та важкими. Як правило, вони обмежуються подразненням і свербінням очей, сльозотечею, чханням і місцевим набряком, але можуть бути небезпечними для життя, якщо раптово утруднюється дихання, порушується серцева діяльність і різко знижується артеріальний тиск, тобто настає анафілактичний шок.

Загальна і найбільш істотна ознака шоку – гостре зменшення кровотоку з порушенням периферичного, а потім і центрального кровообігу під впливом гістаміну та інших медіаторів, що рясно секретуються клітинами. Зазвичай проявляється різними симптомами протягом кількох хвилин чи годин.

Класифікація за клінічним перебігом анафілактичного шоку:

• блискавичний перебіг – найгостріший початок, зі швидким, прогресуючим падінням АТ, втратою свідомості, наростаючою дихальною недостатністю. Відмінна риса – резистентність до інтенсивної протишокової терапії та прогресуючий розвиток аж до глибокого коматозного стану;
• рецидивуючий перебіг – характерно виникнення повторного шокового стану через кілька годин або доби після клінічного поліпшення. Іноді рецидиви шоку перебігають значно важче, ніж початковий період, вони резистентніші до терапії;
• абортивний перебіг – асфіксічний варіант шоку, за якого у хворих клінічні симптоми легко усуваються; часто не вимагає застосування будь-яких лікарських препаратів.

Першим симптомом або навіть провісником розвитку анафілактичного шоку є різко виражена місцева реакція в місці введення алергену в організм – незвичайно різкий біль, сильний набряк, припухлість і почервоніння (наприклад, в місці ін'єкції лікарського препарату), сильний свербіж, що швидко поширюється по всій шкірі, генералізований свербіж), різке падіння артеріального тиску. Далі швидко розвивається виражений набряк гортані, бронхо- та ларингоспазм, дихання стає прискореним, галасливим, хрипким, розвивається гіпоксія. Людина сильно блідне, губи та видимі слизові оболонки, а також пальці можуть стати синюшними. Різко падає артеріальний тиск, розвивається колапс, людина може знепритомніти.

Алгоритм допомоги

У разі виникнення анафілактичного шоку лікар має виконати низку дій:

• Викликати спеціалізовану допомогу (реанімаційну бригаду).
• Негайно припинити контакт пацієнта з алергеном. Якщо швидке видалення тригерного механізму неможливе, не затримувати початок специфічного лікування!
• Негайно ввести внутрішньом'язово глибоко переднелатеральну поверхню стегна 0,1% розчин адреналіну 0,5 мл. Повторне введення адреналіну здійснюється з інтервалом 10 хвилин під контролем артеріального тиску.
• При порушенні перфузії необхідно підняти нижню частину тулуба пацієнта (становище Тренделенбурга), якщо є ознаки порушення прохідності дихальних шляхів та порушення дихання – підняти і верхню.
• Тільки після ін'єкції адреналіну можна ввести повільно внутрішньовенно глюкокортикостероїди: преднізолон 1–2 мг/кг, або сукцинат гідрокортизону 200 мг, або дексаметазон 0,15–0,6 мг/кг.
• При стабільній гемодинаміці додаємо внутрішньовенно струминно антигістамінні препарати, які запобігають подальшому прогресу процесу: 1% розчин димедролу 1–2 мг/кг або супрастин 10 мг.
• Внутрішньовенно проводимо інфузію 500-1000 мл фізіологічного розчину (NaCl 0,9%).
• Далі слід провести симптоматичну терапію залежно від переважаючого клінічного варіанта:

а) при артеріальній гіпотензії, що зберігається, після заповнення об'єму циркулюючої крові – вазопресорні аміни, внутрішньовенне титроване введення до досягнення систолічного артеріального тиску ≥ 90 мм рт. ст.: допамін внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 4-10 мкг/кг/хв., але не більше 15–20 мкг/кг/хв. (200 мг допаміну на 400 мл 0,9% розчину натрію хлориду) – інфузію проводять зі швидкістю 2–11 крапель на хвилину;

б) при розвитку брадикардії вводять 0,1% розчин атропіну 0,5 мл підшкірно, за необхідності вводять ту саму дозу повторно через 5–10 хв;

в) при маніфестуванні бронхоспастичного синдрому показано внутрішньовенне повільне струменеве введення 2,4% розчину еуфіліну 1 мл (не більше ніж 10 мл) на 20 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або інгаляційне введення β2-адреноміметиків – сальбутамол 5; якщо переважає набряк Квінке – адреналін 2–4 мг через небулайзер.

Потрібно постійно стежити за диханням і станом серцево-судинної системи (вимірюючи частоту серцевих скорочень й  АТ)! Якщо сталася зупинка серця та дихання, необхідно негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію

Псевдоалергія

Важливо пам'ятати, що бувають ситуації, коли клінічні прояви, схожі на справжню алергічну реакцію легкого або середнього ступеня важкості, не є такими. Це так звана псевдоалергічна, або хибна, реакція. Сюди належить нестерпність окремих медикаментів, рослинних інгредієнтів, харчових продуктів псевдоалергічного типу. Як правило, виникає несподівано, але не миттєво. Якщо реакція виникла від кількох хвилин до трьох годин, це справжня алергія, а от якщо минуло від 4–5 годин до доби, ми, швидше за все, маємо справу з псевдоалергією.

Діагностувати хибну алергію досить просто: роблять аналіз на рівень імуноглобуліну IgЕ. У разі псевдоалергії він не підвищується, а за істинної алергії – так. Також для визначення природи алергічної реакції робляться цитологічні мазки й тести шкірних покривів.

При помилковій алергії у пацієнта часто є проблеми ендокринної системи та ШКТ. У такій ситуації слід призначити насамперед сорбенти й антигістамінні засоби. Надалі необхідні консультації суміжних фахівців: ендокринолога, гастроентеролога, гінеколога.

Судинні проблеми

Зовсім здорових людей не буває, і, за статистикою, 30–35% пацієнтів страждають на судинні захворювання того чи іншого ступеня тяжкості, найчастіше це артеріальна гіпер- та гіпотензія. Такі стани можуть бути як початковими, поодинокими стрибками АТ, так і хронічними, з тенденцією до кризових ситуацій. Отже, що має зробити лікар, якщо пацієнт відчув себе погано?

Гіпертонічний криз – це раптове значне підвищення артеріального тиску, яке практично завжди супроводжується появою або посиленням симптомів з боку органів-мішеней або вегетативної нервової системи.

При гіпертонічному кризі необхідно викликати бригаду швидкої допомоги. До її приїзду потрібно заспокоїти пацієнта (збудження тільки сприяє підйому артеріального тиску), надати йому напівсидяче положення, дати доступ кисню (відкрити вікно, розстебнути одяг), простежити, щоб пацієнт дихав рівно і глибоко. Можна прикласти до голови холодну грілку або компрес. Під язик покласти таблетку каптоприлу 25–50 мг (або ніфедипін 10–20 мг, або клонідин 0,075–0,3 мг), якщо через пів години покращень немає, можна дати ще раз препарат зі списку (але не більше двох разів!) або ввести внутрішньом'язово клонідин 0,01% 0,5–2 мл або дибазол 1% 3–5 мл; у разі прискореного серцебиття – пропранолол 20–80 мг під язик. При вегетативних порушеннях ефективні седативні препарати – настоянка собачої кропиви або валеріани, корвалол.

Якщо стан пацієнта не покращується і з'являються симптоми, характерні для ускладненого гіпертонічного кризу, а саме біль за грудиною, аритмія, неврологічна симптоматика, АТ необхідно знизити протягом години. Терміново має бути розпочато внутрішньовенну краплинну інфузію: нітропрусиду натрію 0,25–10 мкг/кг/хв. 50–100 мг у 250 мл 5% розчину глюкози, або нітрогліцерину 50–200 мкг/хв., або верапамілу 5–10 мг внутрішньовенно крапельно 3-25 мг/годину; паралельно можна ввести фуросемід внутрішньовенно болюсно 40-200 мг.

Пацієнти з подібною клінікою мають бути екстрено госпіталізовані до відділення невідкладної кардіології.

Артеріальна гіпотензія – раптове зниження артеріального тиску, може супроводжуватися непритомністю. Пацієнт скаржиться на головний біль тупого характеру, що тисне, іноді пульсуючий, що супроводжується нудотою, блюванням, прискореним серцебиттям. Пацієнт блідий, пульс слабкого наповнення.

При наданні першої медичної допомоги необхідно укласти пацієнта на спину так, щоб голова була дещо опущена, а ноги піднесені, для полегшення дихання звільнити шию і груди від стискного одягу, натерти нашатирним спиртом віскі і піднести до носа ватку, змочену нашатиром, обличчя оббризкати холодною водою . Підшкірно ввести 10% розчин кофеїну 1 мл. Коли пацієнт прийшов до тями, потрібно напоїти його гарячим солодким чаєм чи кавою. Якщо самопочуття не покращується, негайно викликати бригаду ШМД.

При виключенні есенціальної гіпотензії та гіпотензії, спричиненої прийомом медикаментів, артеріальна гіпотензія є симптоматичною, діагностичний пошук проводиться відповідно до схем при таких захворюваннях, як інфаркт міокарда, ТЕЛА, шок тощо.

Якщо стан зберігається, необхідно почати введення вазопресорних амінів, внутрішньовенне титроване до досягнення систолічного артеріального тиску ≥ 90 мм рт. ст.: допамін внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 4–10 мкг/кг/хв., але не більше ніж 15-20 мкг/кг/хв. (200 мг допаміну на 400 мл 0,9% розчину натрію хлориду), інфузію проводять зі швидкістю 2–11 крапель на хвилину. У разі зупинки серця та дихання необхідно негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію.

Лікарю-косметологу слід пам'ятати, що зниження артеріального тиску може відбутися і в абсолютно здорової людини. Так звана ортостатична гіпотензія, або ортостатичний колапс, – це стан, коли відбувається зниження артеріального тиску внаслідок зміни положення тіла з горизонтального на вертикальне і навпаки або реакція організму на тактильні подразники (при нанесенні тих чи інших космецевтичних засобів, ін'єкційних або апаратних процедур). У таких випадках не слід плутати такий стан з алергічною реакцією. Схильністю до ортостатичного колапсу відрізняються люди, які погано треновані фізично, не загартовуються, метеочутливі, зловживають дієтами.

***

На закінчення слід зазначити, що якісно зібраний анамнез, кваліфікація фахівця естетичної медицини, вчасна невідкладна допомога запобігають подібним ситуаціям і найчастіше рятують життя пацієнта!

Вперше опубліковано:  Les Nouvelles Esthetiques Україна, 2018/№1