Кислотність шкіри та інфекція

Світлана Ткаченка, кандидат медичних наук, доцент кафедри дерматології, венерології та медичної косметології Харківського національного медичного університету (м. Харків).

Про те, що поверхня шкіри має кислу рН, стало відомо ще наприкінці 19-го століття. Пізніше Альфред Маркіоніні довів захисні властивості ацидофільності оболонки і з того часу в косметології використовується термін "кислотна мантія Маркіоніні". Отримані за півтора століття наукові дані вказують, що за винятком деяких ділянок, поверхня шкіри має кислотні властивості. Сьогодні завдяки роботам Отто Брауна-Фалько загальновизнаною нормою pH поверхні шкіри вважається 5,5.

Ми вже розповідали, що таке кислотність і від чого вона залежить , а також, як вона впливає на мікрофлору шкіри . Сьогодні ми поговоримо про те, як вона пов'язана з інфекціями на шкірі.

Сприятливе середовище

Шкірний антимікробний захист включає механічну ригідність (нееластичність) рогового шару, знижений вміст вологи, ліпіди рогового шару, лізоцим, pH 5. Загальноприйнятим сьогодні вважається той факт, що нормальна рН поверхні шкіри благотворно впливає на мікрофлору шкіри.

Кисла pH шкіри (pH 4,0–4,5) допомагає резидентній бактеріальній флорі залишатися прикріпленою до шкіри та перешкоджає проникненню в шкіру патогенних мікроорганізмів, тоді як лужна pH (8,0–9,0) сприяє розсіюванню бактерій. Кислоти, що продукуються резидентними бактеріями, також сприяють локальному захисту. Наприклад, S. epidermidis, P. acnes, Pityrosporumovale, Corynebacteria продукують ліпази та естерази, які розщеплюють тригліцериди на вільні жирні кислоти, призводячи до зниження рН поверхні шкіри та формуючи таким чином несприятливі умови для шкірних патогенів.

Кисла рН шкіри також полегшує вироблення натуральних антимікробних пептидів, допомагає загоювати рани та регулює кератинізацію та десквамацію. Шкірна флора продукує білкові та ліпідні антибактеріальні компоненти – бактеріоцини, які залучені до бактеріальних конкурувань за виживання у цьому мікрооточенні. Наприклад, бактеріоцин Pep 5, що продукується S. epidermidis, частково активний щодо інших стафілококів, особливо S. aureus. Цікаво, що кисла рН шкіри підвищує активність цих антибактеріальних ліпідів та пептидів за рахунок кращої взаємодії з бактеріальною мембраною.

Дерматози та кислотність

Кисла рН шкіри балансує оточення для резидентних бактерій. Зміни шкірної рН та інших факторів відіграють роль у патогенезі певних дерматозів, у їх запобіганні та лікуванні.

P. acnes - класичний приклад того, як незначне олужнення шкірної поверхні може полегшити перехід резидентної бактерії в патогенну. При нормальному рН 5,5 ріст P. acnes мінімальний, але легке зрушення у лужну сторону допомагає цьому мікроорганізму посилено розвиватися.

При використанні оклюзійних пов'язок у лікувальній практиці необхідно враховувати, що пролонгована оклюзія шкіри вірогідно порушує шкірну рН та зростання нормальної шкірної флори, прискорює трансепідермальну втрату води та емісію вуглекислого газу. Нещодавні дослідження показали залежність між зміною шкірної рН та її наслідками при атопічному дерматиті, особливо порушення у функціонуванні шкірного бар'єру та підвищеної колонізації S. aureus. При атопічній екземі як шкірна рН достовірно підвищується проти нормальної здорової шкірою, але й посилюється зростання S. aureus і продукція экзотоксина, що може індукувати екзему і здорової шкірі.

Ризик кандидозної інфекції

Зміни шкірної рН від кислотної до лужної можуть бути фактором ризику для розвитку кандидозної інфекції. Цікаво дослідження, в якому попередньо забуферене до рН 6,0 і 4,5 праве і ліве передпліччя наносили суспензію C. albicans і виробляли оклюзію на 24 години. Більш виражені запальні явища були при високому рН, що підтвердило підвищення вірулентності дріжджів високими значеннями кислотності шкіри, а також здатність до рН модулювати протиінфекційну захисну здатність.

Виявлено також, що рівень рН у складках шкіри у 50 хворих на цукровий діабет 2 типу (інсулінонезалежним) пацієнтів був достовірно вищим, ніж у здорових волонтерів. Виходячи з цього, кислотності шкіри приписують роль чинника ризику кандидозної інфекції. Пацієнти, які перебувають на діалізі, також продемонстрували достовірне збільшення кислотності поверхні шкіри.

На поверхні шкірних складок, таких як пахвові западини, рН фізіологічно вищий, ніж в інших місцях шкіри, що сприяє зростанню локальної флори. Крім того, було з'ясовано, що пахвові дезодоранти працюють за рахунок дії на локальні бактерії секрету аксілярних апокринових залоз. Нанесення дезодоранту показало достовірне зниження рН в аксілярній ділянці, що інгібувало зростання бактерій у пахвовій ділянці.

Вода та мило як фактори впливу

​

Як вважалося раніше, багато зовнішніх факторів впливають на рН поверхні шкіри. Деякі їх включають використання мила, детергентів, косметичних продуктів. Тривале використання цих агентів порушує кислотність поверхні шкіри і певною мірою пошкоджує шкірну мікрофлору, принаймні на короткий час. Є дані, що миття водою та милом пошкодженої шкіри не є ефективним у плані редукції бактеріальної колонізації. Відомо, що невеликі зміни величини pH поверхні шкіри щодо нормального рівня (pH 5,5) до лужних значень (наприклад, pH 6,0) можуть посилити ріст P. acnes, але не впливають на проліферацію S. aureus. Цей висновок є особливо важливим, оскільки невелике підвищення pH може статися в результаті використання мила. Зростання Brevibacterium epidermidis, з яким пов'язують неприємний запах тіла, може бути запобігання тільки якщо pH буде знижено до 5,0 або більш низьких значень. Цікаво, що миття водопровідною водою з рН близько 8,0 може підвищувати кислотність шкіри та утримувати її в такому стані до 6 годин після процедури.

У той же час мікрофлора здорової шкіри досить стійка до зовнішніх впливів екосистеми. Дослідження показали, що якщо митися щодня протягом трьох тижнів або такий самий час не митися, це не призведе до надмірного зростання транзиторної мікрофлори, ні до значного зрушення у складі резидентних мікроорганізмів.

При цьому повторні використання лужних клінзерів, детергентів та навіть звичайна вода (pH 8,0) можуть несприятливо впливати на природний рН шкіри та порушувати нормальну флору. Щоб підтримувати нормальну фізіологію та мікрофлору шкіри, потрібно використовувати косметику та шкірні клінзери, які не ушкоджують рН шкіри, або варто враховувати побічні ефекти на шкірну флору та своєчасно їх коригувати. Також щоб регулювати здорову шкірну флору та підтримувати оптимальну шкірну біохімію, можна використовувати перспективні на думку дослідників топічні пре-і пробіотики.