Дерматоскопічні критерії вікових процесів шкіри

Яна Гончарова , д. м. н., професор (Україна - Катар)

Інновації у діагностиці

Клінічні прояви вікових змін шкіри традиційно поділяють на дві групи: обов'язкові клінічні ознаки, які спостерігаються абсолютно у всіх людей, та необов'язкові (другорядні). До першої групи відносять зморшки (мімічні та старечі), сухість шкіри, атрофію, птоз. До другої – набряк і пастозність навколо очей, пористість шкіри, телеангіектазії, рожеві вугри, зірчасті ангіоми, «рубінові тільця», гіпертрихоз, гірсутизм, гіперпігментацію, себорейні кератоми, старечі плями, бородавки, ксантелезми.

Клінічний діагноз старіння шкіри не становить труднощів, проте в деяких випадках виникає необхідність оцінити еволюцію цих змін, наприклад, з метою аналізу ефективності косметичних процедур, що омолоджують. Для діагностики стану шкіри існують різні апарати, що дозволяють оцінити ступінь зволоження, тургор, стан рельєфу тощо. буд. Як правило, це неінвазивні органозберігаючі методи дослідження.

Візуальний огляд як найперший і найпростіший метод діагностики в дерматології неоціненний, а для більшої його інформативності він може бути підкріплений оглядом у лупі, вітроскопією, дерматоскопією, ультразвуковим дослідженням. Візуальна діагностика безпосередньо пов'язана з можливістю архівування та зберігання зображення шкіри, що дозволяє проводити оцінку в динаміці, робить більш доступним консультування пацієнта іншими фахівцями, консиліумом. З цією метою успішно використовується цифрова фотографія.

Завдяки науковим розробкам та впровадженню в практику інноваційних технологій в останнє десятиліття з'явилися нові неінвазивні високодозвільні методи дослідження структури шкіри та інших тканин. До них відносяться дерматоскопія, цифрова фотографія, оптична когерентна томографія, високочастотне ультразвукове сканування, ядерно-магнітний резонанс, багатофотонна мікроскопія, конфокальна лазерна мікроскопія, що сканує.

Можливості дерматоскопії

Дерматоскопія є методом оптичного дослідження шкіри, який бере свій початок у 1663 р., коли Johan Kolhaus вперше використовував мікроскоп для дослідження кровоносних судин нігтьового ложа. Через два століття, 1879 р. німецький хірург Carl Hueter застосував ідею свого попередника для детального вивчення кровоносних капілярів нижньої губи. А роком раніше Ernst Abbe і Carl Friedrich Zeiss запропонували метод мікроскопії з імерсійним маслом, який у 1893 р. був трансформований у мікроскопію шкіри за Paul Gerson Unna, який встановив, що верхні шари епідермісу перешкоджають проникненню світла в дерму. Для дифузії світла через поверхневі шари шкіри та отримання зображення структур епідермісу та верхніх відділів дерми було використано водорозчинну олію.

У 1987 р. групою вчених на чолі з Hubert Pehamberger було представлено перший диференціально-діагностичний алгоритм (pattern analysis), заснований на вивченні дерматоскопічних ознак доброякісних та злоякісних пігментних пухлин шкіри. Для проведення дерматоскопічного дослідження використовувався стереомікроскоп, який дозволяв одержувати тривимірне зображення всіх структурних елементів пігментних новоутворень шкіри із збільшенням від 6 до 40.

Починаючи з 1990 р., широке використання дерматоскопа призвело до реального збільшення числа випадків виявлення та клінічного спостереження ранніх форм меланоми шкіри.

У процесі досліджень було визначено основні та додаткові дерматоскопічні ознаки пігментних новоутворень шкіри, які зіставлялися з даними морфологічних досліджень операційного матеріалу. Цей алгоритм дозволяє проводити диференціальну діагностику меланоцитарних та немеланоцитарних, а також злоякісних та доброякісних пігментних новоутворень шкіри за характерними структурними елементами, які виявляються при дерматоскопії та відповідають певній морфологічній структурі.

Групою вчених на чолі з Otto Braun-Falco було винайдено ручний дерматоскоп, який дозволив розширити наукові дослідження та впровадити дерматоскопію у повсякденну клінічну практику. Починаючи з 1990 р. широке використання дерматоскопа призвело до реального збільшення числа випадків виявлення та клінічного спостереження ранніх форм меланоми шкіри. З 1994 р. до теперішнього часу в онкодерматологічній практиці для діагностики меланоми використовується клінічне правило ABCD, запропоноване Robert J. Friedman у 1985 р. Правило ABCD включає оцінку пігментного утворення шкіри за чотирма параметрами: А – асиметрія пігментної плями; – нерівномірність фарбування, D – діаметр понад 6 мм. Наявність трьох ознак і більше свідчить на користь злоякісної пухлини. Подібно до клінічного правила ABCD був запропонований дерматоскопічний індекс, що дозволяє виявити потенційно небезпечні меланоцитарні новоутворення.

Дерматоскопія є цінним допоміжним методом, що дозволяє диференціювати утворення меланоцитарної природи (пігментний невус або «родинку») від актинічних кератів, себорейних кератів та інших пігментацій немеланоцитарного генезу (фото 1, 2). Ця сфера застосування дерматоскопії досить добре вивчена. Нерідко дерматоскопія допомагає встановити діагноз інших необов'язкових ознак старіння шкіри, таких як базаліоми, ксантоми, судинні утворення.

Фото 1

Фото 2

Ідея застосувати дерматоскопію з метою оцінки ефективності косметичних процедур, що омолоджують, спираючись на аналіз основних ознак старіння, - це новий напрямок в дерматокосметології.

Використання дерматоскопії в оцінці старіння

Ідея застосувати дерматоскопію з метою оцінки ефективності косметичних процедур, що омолоджують, спираючись на аналіз основних ознак старіння, - це новий напрямок в дерматокосметології.

Стан мімічних зморшок можна оцінити за ступенем вираженості епідермальної заломи (фото 3).

Фото 3

Поява старечих зморшок пов'язана з в'ялістю шкіри, тому такі зморшки дрібніші і виглядають у вигляді сітки, ступінь виразності якої добре проглядається при дерматоскопічному дослідженні. Як мімічні, і старечі зморшки краще візуалізуються без натиску дерматоскопа на досліджувану шкіру, оскільки тиск дерматоскопа на тканини призведе до розгладжування рельєфу. Сухість шкіри оцінюють за вираженістю лущення. Поверхневі висохлі та ороговілі клітини-епідермоцити краще видно при «сухій» дерматоскопії без використання контактного гелю (фото 4).

Фото 4

Однією із складових вікової атрофії шкіри є зменшення кількості шарів епідермісу. Ступінь атрофії епідермісу при дерматоскопії оцінюється побічно по тому, наскільки добре видно капіляри сосочкового шару дерми, що підлягають.

Проводячи дерматоскопічне дослідження, можна також оцінити виразність геліодерміту, який дерматоскопічно має вигляд нерівномірно забарвленої шкіри з чергуванням гіперпігментації, гіпопігментації до ахромії та еритеми (фото 5).

Фото 5

Як відомо, із віком змінюється зовнішній вигляд т.з. пір або усть сально-волосяних фолікулів. Їхній стан багато в чому зумовлений гормональними змінами. У період менопаузи пори розширюються, але при цьому запустіють і виглядають як розширені гирла, що зяють, фолікулів. Виразність пір також може бути оцінена при дерматоскопії (фото 6). Так само при дерматоскопії ми можемо оцінити наявність і вираженість комедонів.

Фото 6

Для оцінки еволюції в процесі косметичного лікування або дерматоскопічної діагностики старіння шкіри важливо проводити дерматоскопію щоразу на тому самому місці, тобто на стандартній зоні

У результаті, можна назвати такі дерматоскопічні ознаки старіння шкіри: мімічні зморшки, старечі зморшки, сухість шкіри, атрофія, нерівномірність забарвлення, пори, комедони.

Індекс старіння шкіри

На фото 7 представлено дерматоскопію нормальної шкіри пацієнтки 25 років. На ній лущення відсутнє, нормальний діаметр пір, відсутні пігментні плями і телеангіектазії, мікрорельєф не виражений.

Фото 7

Така дерматоскопічна картина може бути прийнята за стандарт або згідно з запропонованою нами шкалою вікових змін (див. таблицю 1) відповідає 0 балів.

Табл. 1. Дерматоскопічна оцінка з обчисленням індексу старіння шкіри

Для оцінки еволюції в процесі косметичного лікування або дерматоскопічної діагностики старіння шкіри важливо проводити дерматоскопію щоразу на тому самому місці, тобто на стандартній зоні. Враховуючи особливості та відмінності шкіри на різних зонах обличчя, нами було обрано три ділянки – центральна частина чола (міжбров'я), періорбітальна область (область «гусячих лапок»), зона на середині щоки (проекція fossa canina). Вибір зон може бути довільним, головне, щоб зона дерматоскопії збігалася при кожному дослідженні в однієї і тієї ж пацієнтки.

Для порівняння на фото 8 визначаються різного діаметра виражені пори, закриті комедони (3 бали), незначна осередкова гіперпігментація (1 бал), множинні телеангіектазії (3 бали). Нами було запропоновано індекс старіння шкіри (ПОЗК), згідно з яким у випадку, представленому на фото 8, ПОЗОВ дорівнює 7 балам. Значення ПОЗОВ із мінімальними ознаками старіння – 0-2 бали, з помірними ознаками старіння – 2 - 8 балів, з вираженими ознаками старіння – 8-15 балів. Цінність цього індексу – в оцінці еволютивних змін, наприклад, до та після хімічного пілінгу з використанням трихлороцтової кислоти або інших інвазивних процедур.

Фото 8

Таким чином, дерматоскопія вікових змін шкіри є цінним та перспективним методом додаткової діагностики та оцінки ефективності інвазивних косметичних процедур.

Вперше опубліковано: KOSMETIK international journal, №2/2011