Полінуклеотиди: профілактика та корекція вікових змін

Однією з обов'язкових умов сучасної косметології є відсутність побічних явищ та пролонгований результат. Дотримуючись саме цих постулатів, що прийшли в косметологію із загальної медицини, передові компанії використовують у складі топічних та ін'єкційних препаратів речовини натурального походження, що мають високу біосумісність зі шкірою, діючи на клітинному рівні.

Полінуклеотиди: що це?

Саме до таких компонентів належать полінуклеотиди, що є біополімерами, нуклеїновими кислотами (лат. nucleus – ядро), утворені нуклеотидними ланками, які, своєю чергою, складаються з азотистої основи, вуглеводного залишку і фосфатної групи.

Полінуклеотиди, складені з рибонуклеотидних ланок, називаються рибонуклеїновими кислотами (РНК), з дезоксирибонуклеотидних мономерів ⎼ дезоксирибонуклеїновими кислотами (ДНК). Розрізняються вони не лише за типом вуглеводного залишку, а й за типом азотистих основ. До складу всіх нуклеїнових кислот входять аденін, цитозин і гуанін, а також тімін (ДНК) та урацил (РНК). При позначенні полінуклеотидів вказують скорочені назви нуклеотидних ланок у напрямку зліва направо. Якщо фосфатна група одного нуклеотиду взаємодіє із З'-ОН-групою іншого нуклеотиду, утворюється динуклеотид з фосфодиефірним зв'язком. Такий динуклеотид несе на 5'-кінці вільну фосфатну групу, а на 3'-кінці вільну ОН-групу. Тому завдяки утворенню ще одного фосфодіефірного зв'язку можна приєднати новий мононуклеотид. Таким шляхом утворюються олігонуклеотиди та, нарешті, полінуклеотиди. У клітинах синтез нуклеїнових кислот здійснюється ферментами, які утворюють нові ланцюги полінуклеотидів, використовуючи як матрицю резидентну молекулу нуклеїнової кислоти.

Полінуклеотиди у препаратах

Полінуклеотиди для сучасних препаратів одержують із органічної сировини. Вони є особливою витяжкою з ДНК гонадної тканини самців лососевих. Оскільки ДНК молок лососевих риб та ДНК лейкоцитів людини дуже близькі, полідизоксирибонуклеотид (ПДРН) чудово діє на організм людини. Молоки багаті на нуклеїнові кислоти і білки-протаміни, які вже сотню років успішно використовуються в медицині. Препарати на основі полінуклеотидів, здобутих із молок лососевих риб, не провокують алергічних реакцій та інших серйозних побічних ефектів, тому є абсолютно безпечними для людини.

Дія

ПДРН у складі ревіталізуючих препаратів має ефект відновлення клітин з можливою перевагою корекції вікових змін для зволоження, ущільнення, еластичності шкіри та зниження виразності зморшок. Натрію дезоксирибонуклеат є складовим елементом структури ДНК та діє на клітинному рівні. Цей факт став ключовим у впровадженні цього елемента в безліч провідних продуктів з догляду за шкірою під час вікових змін.

Проблема

З моменту припинення активного зростання (до 25 років) наш організм поступово, рік у рік, зазнає вікових змін. У більшості жінок і чоловіків при активному способі життя і без постійного догляду за шкірою перші ознаки старіння, такі як дрібні та глибокі зморшки, заломи, зниження тургору та еластичності, в'ялість, нерівномірний, тьмяний колір шкіри, виявляються вже до 30-35 років. Спостерігається поступове зменшення товщини епідермісу та дерми, уповільнюються процеси оновлення та регенерації тканин. На темпи прояву вікових змін впливає не тільки генетичний фактор, а й гормональні зміни в організмі, спосіб життя, шкідливі звички, характер харчування та, звичайно, ультрафіолетове опромінення.

Хроно- та фотостаріння

Першою та найбільш видимою ознакою хроно- та фотостаріння є зниження здатності шкіри утримувати вологу, що в результаті призводить до зниження еластичності шару дерми. Це яскраво виражено глибиною зморшок у зонах мімічної активності при скороченні м'язів обличчя.

Крім того, після закінчення років відбувається ендогенне та екзогенне ушкодження, яке згодом не підлягає природному відновленню. Найбільш важливі зміни стосуються колагену та волокон еластину – основних складових сполучної тканини. Кількість колагену, синтезованого фібробластами, зазвичай знижується при зміні активності фібробластів. Посилюється впливом сонячного опромінення та зниженням естрогену в період менопаузи.

Що відбувається?

Внаслідок цих процесів відбувається витончення дерми, що спричинено порушенням синтезу колагенів І та ІІІ типів, зміною їх співвідношення, що корелює з віком людини. Розвивається виражений еластоз через чотирикратне збільшення продукції еластину та значне зниження фібриліну І. Цей патологічний процес призводить до формування неповноцінних укорочених еластичних волокон поряд з порушеннями синтезу глікопротеїнів MAGP-I і MGP-4. Спостерігається масивна акумуляція мас еластину в сосочковому та сітчастому шарах дерми, а також підвищена деградація колагену стають головними патогістологічними ознаками при фотостарінні. При хроностарінні вони посилюються через порушення ендокринного статусу. У перші п'ять років «менопаузального» старіння після менопаузи кількість колагену у шкірі жінок зменшується на 30%. Також слід звернути увагу на виснаження ресурсу й витончення шарів епідермісу внаслідрк зниження захисних функцій та порушення гідроліпідної мантії, дезактивації кератиноцитів, патологічної активності меланоцитів.

Враховуючи вищесказане, необхідно вживати заходів щодо відновлення клітин й активізації їх функцій на різних рівнях шкіри з метою корекції основних ознак фото- та хроностаріння.

Рішення

Використання полінуклеотидів є одним із перспективних методів комплексного підходу корекції, враховуючи комплексність механізмів розвитку старіння (як і інших косметологічних проблем).

---

Повна версія статті в журналі Les Nouvelles Esthetiques Україна 2, 2017

Ця стаття є частиною спецпроєкту БІОХАКІНГ

Ознайомитись з усіма статтями цієї теми ви можете: