Післязапальна гіперпігментація: методи попередження та корекції

Чомусь багато фахівців вважають, що найкраща профілактика післязапальної гіперпігментації (ПВГП) при проведенні абразивних, інвазивних та інших процедур щодо травматичних технологій – не проводити ці процедури. Тобто замість того, щоб навчити пацієнта, як правильно доглядати шкіру постпроцедурно, нагадати про важливість зволоження та використання засобів із SPF, нам простіше відмовити його і не робити нічого? Ігнорування проблем ніколи не було можливістю їхнього ефективного вирішення!

Недовіра та відсутність адекватної комунікації між фахівцем та пацієнтом завжди провокує проблеми взаєморозуміння. В результаті більшість людей після процедури на запитання: «Кірки не здирали, кремом з SPF тричі на день користувалися?» – відповідають ствердно, перекладаючи всю моральну та фінансову відповідальність лише на лікаря.

Етіопатогенез проблеми

Принцип патогенезу ПВГП передбачає етапний протокол та регулярне якісне виконання рекомендацій лікаря.

Всі ми знаємо, що пігментація буває епідермальною, дермальною та змішаною. Найбільш складна щодо лікування дермальна пігментація в глибоких шарах дерми. Але, навіть якщо говорити про поверхневу гіперпігментацію, коли меланін залягає у верхніх шарах епідермісу, у разі якої застосування пілінгів та лазерної корекції дає результат вже з першого разу, відсутність належного ведення постпроцедурного догляду призведе до швидкого нового накопичення меланіну внаслідок активності гіперстимульованого меланіну. 

Давайте скористаємося системним підходом та розберемо терапію поетапно.

Превенція гіперпігментації

ПВГП простіше попередити, ніж видалити. Ряд експериментів Філіпа Депре продемонстрував, що усунення запального процесу зменшує ймовірність появи ПВГП на 80% (уже не кажучи про різке зниження больових відчуттів).

Саме цей принцип закладено в основу принципу роботи спеціальних постпілінгових масок, але вони захищають від зайвого запалення лише у перші години. Відсутність правильного догляду, що захищає чутливу оновлену шкіру, призведе до гіперстимуляції меланоцитів шляхом вторинного запалення, спричиненого УФ-випромінюванням, і, відповідно, до тієї ж ПВГП. Філіп Депре першим додав до протоколів постпроцедурного ведення пацієнтів обов’язкове триразове нанесення сонцезахисного засобу: наприклад, о 09:00, 12:00, 15:00. УФ-промені β-спектру потрапляють на нашу шкіру через усі гаджети (телефон, ноутбук) – ми маємо протидіяти цьому процесу.

Пацієнти, введені в обман мас-маркет-рекламою, на жаль, продовжують вірити в чарівний SPF-крем, який при одноразовому нанесенні вранці збережеться протягом усього дня, навіть після басейну або морського запливу. Численні дослідження показують, що навіть активне потіння знижує ефективність сонцезахисного засобу. Необхідно витратити час і донести до пацієнта, що лише фізична та хімічна присутність сонцезахисту на обличчі вбереже їх від інсоляції.

Стратегія роботи з пацієнтом із ПВГП у період активної інсоляції

Відразу виникає низка стандартних питань:

• «Вибрати абразивний пілінг, враховуючи всі вищезгадані ментальні та традиціоналістські особливості?» – це однозначно передплатити проблеми з боку пацієнта. Адже не встигне він вийти на простори інтернету, як одразу отримає величезну кількість жахливих історій та професійних рекомендацій (як правило, від осіб, які не мають жодної медичної освіти).
• «Чекати сезону з нижчим рівнем інсоляції?» – навряд чи пацієнту в період з травня по вересень сподобається спостерігати плями на своїй шкірі і не робити жодних дій.
• «Може, провести цикл так званих літніх пілінгів з низьким pH (і, як правило, з таким самим низьким ефектом)?» – у випадку з поверхневою гіперпігментацією такий підхід може спрацювати, але ж ми абсолютно з тим же успіхом можемо призначити топічне відбілююче/вирівнює тон шкіри засіб.

Згідно з дослідженням in vitro, топічні засоби при прямому контакті з меланіном мають більш виражений вплив, ніж кислоти та спеціальні імплантати, але не варто забувати про трансдермальний бар’єр, який на порядок зменшить активність інгредієнтів.

Але яку стратегію вибрати у разі змішаної чи дермальної гіперпігментації? Насамперед необхідно прибрати фактор запалення (будь-якого генезу), якщо він присутній. Далі слід розпочати терапію седації меланоцитів і лише потім приступати до фізичного усунення пластів залягання пігменту.

Найчастіше те, що ми приймаємо за дермальну гіперпігментацію, за фактом виявляється змішаною, це пояснює випадки неефективності топічних засобів навіть при правильному їх використанні.

В оману нас вводить найчастіше використовуваний засіб діагностики – лампа Вуда: вона може не проявити меланін, що глибоко залягає. Саме тому переважна більшість пацієнтів я волію вести як потенційно змішаний тип гіперпігментації. Відповідно, в літній період протокол обов’язково включатиме ін’єкційні мезоімплантати з ефектом седації меланоцитів, які блокують тирозиназу і впливають на процеси полімеризації тирозину в меланін. В ідеалі такий препарат має впливати на синтез еумеланіну.

Ключовий фактор успіху у боротьбі з гіперпігментацією після процедури – правильно підібраний догляд для терапії та захисту від УФ-променів. Депігментуючі, антиоксидантні продукти також посилюють відбілювання шкіри – їх потрібно використовувати в комплексі з пілінгами та ін’єкційними імплантатами. А застосування SPF-засобів, що містять не лише хімічні та фізичні фільтри, а й активатори білків теплового шоку, дає додатковий рівень захисту та профілактики.

До лікування пігментних плям, як і будь-яких інших дефектів шкіри, потрібен професійний комплексний підхід. Але також не варто забувати, що не менш важлива частина терапії – налагодження комунікації та довірчих стосунків фахівця з пацієнтом.