Інтенсивні ушкоджувальні процедури: як скоротити реабілітаційний період

Усі процедури, що ушкоджують шкірний покрив, за механізмом дії можна розділити на три категорії:

• власне ушкодження;
• дозоване запалення;
• додаткова стимуляція.

В разі правильного підходу та призначення адекватних підготовчих заходів фахівець може у рази скоротити тривалість періоду відновлення, полегшивши та прискоривши у такий спосіб процес повернення пацієнта до активного соціального життя.

Власне ушкодження

Ушкоджувальні процедури поділяються за глибиною ушкодження на поверхневі, серединні та глибокі.

Поверхневе ушкодження – це руйнування лише рогового шару епідермісу.

Серединне ушкодження – це руйнація практично всього епідермісу з частковим ушкодженням сосочкового шару дерми.

Глибоке ушкодження – це руйнація лише на рівні ретикулярної дерми.

Внаслідок руйнування ми видаляємо дефектні структури шкіри (гіперкератоз, зморшки, гіперпігментації тощо). Необхідно пам’ятати, що процеси старіння на морфологічному рівні проявляються не тільки гіпотрофією й атрофією органів, а й накопиченням дефектних структур. Як ми знаємо, життя – це динамічна рівновага між процесами синтезу та розпаду. Дійсно, молода і здорова шкіра буде тільки в тому випадку, коли вчасно буде зруйновано і синтезовано всі її компоненти. При в’яненні порушується процес руйнування, що призводить до накопичення дефектного колагену, еластину, ГК (точніше, протеогліканів). Якщо ми не допоможемо шкірі зруйнувати ці дефектні структури, то досягти її реального омолодження на морфологічному рівні неможливо.

Ефективність процедури залежить не тільки від глибини ушкодження, а й від можливості шкіри повноцінно відновити себе. При виборі глибини ушкодження шкіри фахівець має правильно оцінити регенераційні можливості у цього пацієнта. На практиці виходить, що, з одного боку, чим старше пацієнт – тим нижче регенераційний потенціал його шкіри і тим гірше вона відновлюється після ушкоджувальних процедур. З іншого боку, чим старше пацієнт – тим більшу інтенсивність ушкодження необхідно використовувати для отримання вираженого результату. Такий парадокс має бути усунений за допомогою правильної підготовки до ушкоджувальних процедур й інтенсивної реабілітації після них.

Ушкоджувальна процедура механічним, хімічним чи фізичним шляхом дозовано руйнує шкіру чи її структури. Залежно від обраного методу ми можемо або повністю по всій поверхні пошарово руйнувати структури шкіри (наприклад, при проведенні пілінгів, дермабразії, лазерного шліфування), або глибоко пошарово руйнувати обмежені ділянки шкіри (фракційний термоліз), або руйнувати певні структури шкіри в глибині, без ушкодження поверхневих шарів (радіохвиля, фото, лазерне, УЗ, ін’єкційні препарати з низьким рН).

Залежно від методу пошкодження і підбиратиметься топічна терапія.

Дозоване запалення

Тривалий час фахівці основну увагу приділяли саме дії ушкоджувальних процедур. Вважалося, що чим сильніше ушкодження, тим більшого ефекту можна досягти. Запальна реакція вважалася супутньою, передбачалося, що від неї залежав лише розвиток ускладнень.

Але останнім часом особлива увага за правом була приділена позитивним аспектам запальної реакції. Дозоване запалення надає часом більшого морфологічного омолоджувального ефекту, ніж власне ушкодження. Що цікаво, запалення не завжди безпосередньо залежить від глибини ушкодження, але співвідноситься з особливостями ушкоджувального агента й реактивності шкіри. Спричинена запальна реакція, за сучасними уявленнями, призводить не тільки до розвитку ускладнень, але також визначає швидкість, ефективність і повноту процесів регенерації, що визначає кінцевий результат процедури.

Запальна реакція – це типова реакція організму на будь-яке ушкодження, яка перебігає через певні стадії.

• Перша стадія – альтерація (ушкодження)

Після ушкодження, отриманого шкірою внаслідок процедури, розвиватиметься додаткове ушкодження через викид лізосомальних ферментів, перекисів і супероксид-радикалу. Мета цієї реакції організму – максимально очистити зону травми від усіх ушкоджених клітин і позаклітинних структур, які заважають правильному загоєнню. Стадія триває зазвичай протягом доби. Під час фази альтерації відбувається також руйнація старого ушкодженого колагену й еластину, що накопичився з віком, а також дефектних клітин.

• Друга стадія – ексудація (набряк)

Характеризується викидом великої кількості прозапальних цитокінів, міграцією спочатку фагоцитів та імунокомпетентних клітин у зону ушкодження, а потім і фібробластів. Підвищується проникність судин і розвивається локальний набряк. Мета реакції – завершити процеси руйнування та підготувати процеси відновлення. Внаслідок активації металопротеаз, гіалуронідаз та фагоцитозу відбувається делікатне видалення, але тільки вже пошкоджених волокон, матриксу, клітин. При цьому зона ушкодження не розширюється, а обмежується. Тривалість стадії залежить від глибини ушкодження. Руйнування ГК призводить до утворення олігосахаридів, які з’єднуються з рецепторами RHAMM та забезпечують міграцію фібробластів у зону ушкодження, а стимуляція рецепторів CD44 дозволяє стимулювати синтез нової гіалуронової кислоти, колагену й еластину. Олігосахариди, що утворилися при руйнуванні матриксу гіалуронідазами, також стимулюють зростання мікроциркуляторного русла в зону ушкодження. Паралельно прозапальні цитокіни стимулюють експресію CD44 рецепторів, що підвищує чутливість фібробластів до олігосахаридів і посилює їх стимуляцію. В результаті такої спільної дії різко підвищується синтез ГК у зоні навколо вогнища ушкодження з формуванням запального валу. Коли концентрація ГК у зоні ушкодження підвищується у 40 разів і більше, стадія ексудації перетворюється на стадію проліферації. Своєю чергою, олігопептиди, що утворюються при розпаді колагену та еластину, стимулюють фібробласти на неосинтез волоконних структур.

• Третя стадія – проліферація (відновлення)

Спочатку відбуваються процеси проліферації й активізації фібробластів, а також формування нового мікроциркуляторного русла. Потім фібробласти синтезують гіалуронову кислоту та інші компоненти матриксу, а також волокна колагену й еластину. Матрикс складається з гелю гіалуронової кислоти та інших мукополісахаридів, протеогліканів. Ці молекули синтезуються швидко (протягом кількох днів) і вимагають правильного просторового розташування. Матрикс формує той тривимірний простір, куди мігрують фібробласти та проростають судини. Потім фібробласти синтезують волокна колагену та еластину. Для волокон дуже важливе правильне просторове розташування. Колаген за своїми фізичними характеристиками схожий на тонку сталеву нитку, і якщо таку нитку заплутати в клубок, виходить дуже щільна, нееластична структура. Таку ситуацію ми спостерігаємо у разі розвитку гіпертрофічних рубців. Якщо колаген правильно сплетено в багаторівневу сітку, тоді така структура дуже міцна, але при цьому дуже рухлива й еластична. Таку ситуацію ми спостерігаємо за нормального загоєння без утворення рубця. Для того, щоб після пошкодження загоєння відбувалося максимально швидко і колаген був правильно сплетений в сітку, необхідна велика кількість гіалуронової кислоти в матриксі. Вона формує спеціальний м’який гель, у якому фібробласти можуть легко правильно розміщувати волокна. Колагенова сітка відновлюється у шкірі протягом 1 місяця та більше.

Додаткова стимуляція

Деякі методики мають додаткові механізми стимуляції. Так, гліколева кислота, крім шкідливої ​​дії та запальної реакції, має ще власну фармакодинамічну дію. Експерименти in vitro та in vivo показують, що гліколева кислота може стимулювати синтез колагену фібробластами. А промені певної довжини дозволяють безпосередньо стимулювати виробництво енергії мітохондріями. Інфрачервоне випромінювання стимулює мікроциркуляцію тощо. Поєднання одразу кількох діючих чинників різної природи одномоментно дозволяє створити комплексний результат.