Ін’єкція = біль? Вибір методу анестезії
Анестезія при застосуванні ін’єкційних методик
На вибір методу анестезії при ін’єкційних anti-aging-методиках впливатиме сукупність кількох факторів, виходячи з яких ми можемо індивідуально підібрати найбільш ефективний, безпечний і зручний і для лікаря, і для пацієнта вид анестезії.
Так, на вибір анестезії впливають:
- площа поверхні шкіри, яка зазнаватиме ін’єкцій;
- кількість ін’єкцій за процедуру;
- анатомічні особливості області ін’єкції;
- поширеність іннервації зони передбачуваного ін’єктування;
- глибина ін’єкцій;
- стан здоров’я та емоційний стан пацієнта.
Шкіра людини є найбільшим органом відчуттів. Завдяки наявності розгалуженої мережі нервових волокон, що закінчуються в поверхневих шарах шкіри чутливими рецепторами, вона забезпечує сприйняття різних видів чутливості. У середньому, на один квадратний сантиметр людської шкіри припадає 100-200 больових рецепторів, 12-15 холодових, 1-2 теплові рецептори і близько 25 тактильних. Це доводить важливість болю як захисної реакції на агресивний вплив навколишнього середовища на людину, так що завдання больових рецепторів – попередити організм про небезпеку, що насувається.
Больові відчуття сприймаються вільними нервовими закінченнями чутливих нервових волокон. На шкірі людини немає ділянок, де повністю відсутні больові рецептори, проте розміщені вони в тканинах нерівномірно. Найбільше вони сконцентровані в області кінчиків пальців, на обличчі та на слизових оболонках. Багату іннервацію мають судини, сухожилля, окістя кісток. Підшкірно-жирова клітковина містить мало больових рецепторів.
Чутливість до больових подразників також залежить від емоційного стану людини, її психіки, статі (чоловіки більш чутливі до болю), біоритмів (при наближенні критичних днів у більшості жінок підвищується больова чутливість і значно знижується ефект застосування знеболювальних ліків). Значну роль у сприйнятті болю при проведенні ін’єкційних омолоджувальних процедур відіграє мотивація пацієнта.
Мезотерапія
При мезотерапії основними є внутрішньоепідермальний та дерамальний рівні введення лікарських препаратів. Тому основними характеристиками ін’єкцій при мезотерапії можна назвати поверхневе введення, велику кількість проколів шкіри, невеликий обсяг препарату, що вводиться за одну ін’єкцію, й охоплення ін’єкціями великої площі шкіри (поняття мезотерапевтичної зони). Тому при мезотерапії використовується або аплікаційна анестезія (через її поверхневість дії та можливості використовувати на великій площі шкіри), або не використовується в принципі. Рекомендації взагалі відмовитися від анестезії при мезотерапії пояснюються тим, що больові відчуття власними силами є стимулюючими і сприяють омолодженню шкіри.
Мезотерапія відрізняється від інших ін’єкційних методик ще й тим, що передбачає введення препаратів із різним механізмом на шкіру, що може проявлятися хворобливістю при взаємодії самого препарату зі шкірою. Наприклад, при мезотерапії виконуються ін’єкції ліполітичних препаратів у підшкірно-жировий шар. Однак при введенні ліполітичних препаратів основну роль у виникненні болю відіграє не прокол шкіри голкою, а сам препарат, що спричиняє, по суті, некроз жирової клітини. У таких випадках аплікаційна анестезія не буде ефективною, тому лікарі рекомендують застосовувати нестероїдні протизапальні та навіть глюкокортикостероїдні препарати внутрішньо.
Ін’єкції ботулотоксину
Точкою застосування ботулотоксину є мімічна мускулатура обличчя, тому переважно ін’єкції виконуються внутрішньом’язово. У низці випадків фахівці виконують внутрішньошкірне та підшкірне введення препаратів у розрахунку на їхню дифузію у підлягаючі м’язи. Тим не менш, попри поверхневе введення препаратів, аплікаційна анестезія не застосовується через малу кількість точок вколу препарату (в середньому від 5 до 20), залежно від кількості зон, що обробляються. Як правило, навіть найчутливіші пацієнти легко переносять процедуру через її короткочасність (5-15 хвилин). Для максимальної переносимості больових відчуттів при вколах голки найдоцільніше використовувати кріообезболювання за допомогою рідкого азоту або спеціальних кріоаплікаторів. Перевагами такого методу є швидкість, точкове та короткочасне знеболювання (5-10 секунд), відсутність побічних ефектів.
Біоревіталізація
Відомо, що в основі процедури біоревіталізації лежать принципи мезотерапії, зокрема, принцип локальності. Оскільки для біоревіталізації застосовуються препарати нестабілізованої гіалуронової кислоти з високою молекулярною масою, а 50% усієї кількості гіалуронової кислоти зосереджено в дермі, ін’єкції при біоревіталізації виконуються внутрішньодермально. Як і при мезотерапії, обробки зазнають великі площі шкіри (обличчя, шия, декольте, тил кистей на кшталт «рукавичок» тощо), за одну процедуру виконується велика кількість ін’єкцій (100-300, залежно від техніки, що застосовується). На відміну від мезотерапії, де в області обличчя переважають техніки ін’єкції «наппаж» та папульна техніка, біоревіталізація запозичила у контурної пластики її основну техніку – лінійного ретроградного введення. Більшість схем ін’єктування гіалуронової кислоти у програмах біоревіталізації поєднують папульну та лінійно-ретроградну техніку введення. Лінійно-ретроградна техніка введення значно болючіша і травматичніша, ніж папульна, тому біоревіталізацію виконують із застосуванням аплікаційної анестезії.
Контурна пластика
Контурна пластика відрізняється великою різноманітністю ін’єкцій. Так, препарати вводяться в різні шари (внутрішньоепідермально, дермально, у підшкірно-жирову клітковину, субмускулярно, супраперіостально) та в різноманітні (з точки зору поширеності іннервації) області шкіри. Ін’єкції виконуються у різних техніках – лінійній (антеградній та ретроградній), техніці окремих уколів, віяловій тощо та вимагають великих обсягів препаратів (1-10 мл). Виходячи з цього, є сенс розглянути кожен вид анестезії, зупиняючись на її перевагах та недоліках для кожної зони ін’єкції.
Види анестезії
Аплікаційна анестезія
Цей вид знеболювання передбачає нанесення анестетика у вигляді крему, гелю, рідше розчину на передбачувану область введення голки. Оскільки для надходження у глибші шари шкіри препарат має подолати епідермальний бар’єр, краще використовувати ліпофільні формули анестетиків. Водні розчини, хоч і використовуються для нанесення на шкіру, призначені для знеболювання слизових оболонок, які вистелені багатошаровим плоским неорогіваючим епітелієм і тому більш проникні для анестетика.
Для збільшення глибини та швидкості проникнення препарату застосовується оклюзійна пов’язка, найчастіше використовується поліетиленова плівка. Створюючи вологе тепле середовище, воно посилює міжклітинну проникність, збільшуючи глибину проникнення анестетика.
Низка фахівців наносять знеболювальні препарати на інтактну шкіру і тільки після закінчення експозиції анестетика, безпосередньо перед виконанням ін’єкції, видаляють його залишки розчином антисептика. Однак умови оклюзії (вологе, тепле середовище, мацерація рогового шару) полегшують проникнення інфекції з поверхні шкіри до глибших її шарів. Тому обробка шкіри антисептиком має проводитися обов’язково до нанесення анестетика, а не після!
Переваги: безпечна, не вимагає спеціальної підготовки спеціаліста для її виконання, відносно нетривала, після проведення процедури чутливість відновлюється швидко, що прискорює відновлення звичайного способу життя після ін’єкції.
Недоліки: вимагає великої витрати часу (настає через 15-45 хвилин після нанесення), дорога порівняно з ін’єкційними препаратами для анестезії, не забезпечує повної блокади больової чутливості, а лише послаблює її (рівень послаблення хворобливості залежить від факторів, зазначених на початку статті).
Як і всі лікарські препарати, аплікаційні анестетики не позбавлені побічних ефектів. Найбільш поширеними є місцеві реакції: транзиторна еритема (рис. 1), незначна набряклість, збліднення шкіри (внаслідок вазоконстрикції), відчуття печіння, пощипування, поколювання, які, як правило, тривають від 30 хвилин до кількох годин, а також алергічні реакції, які, на щастя, зустрічаються рідко. Особливо яскраво ці реакції проявляються при застосуванні агресивних спиртовмісних антисептиків і при використанні як оклюзії клейкої плівки, оскільки і сам клей може спровокувати контактний дерматит. У клієнтів з чутливою шкірою поява описаних вище змін часто супроводжується лущенням, що починається через 24 години і триває від одного до декількох днів.
Інфільтраційна анестезія
Інфільтраційна анестезія заснована на пошаровому просочуванні тканин розчином анестетика. Зазвичай вона застосовується при ін’єкціях в області губ та об’ємної корекції м’яких тканин середньої третини – області губ, вилиць, малярної області, іноді застосовується при корекції нососльозної борозни та носогубної складки. Об’єм анестетика, що вводиться, коливається від 1 до 3 мл на 1 сторону. При внутрішньошкірному введенні філерів доцільна поверхнева інфільтрація. Її зручніше виконувати голками 30G, 4 мм, при глибокому введенні філера використовується голка 30G, 13 мм.
Переваги: настає швидко (1-7 хвилин), дає хороший знеболювальний ефект, дозволяє знеболити конкретну ділянку для передбачуваного втручання (на відміну від провідникової анестезії, яка поширюється на всю область, що іннервується заблокованим нервом). При поєднанні з вазоконстрикторами (наприклад, з адреналіном) зменшує ризик потрапляння в судину, внаслідок чого виникає гематома, та ризик внутрішньосудинного введення філера, що може призвести до розвитку некрозу.
Недоліки: хвороблива сама собою. Тривалість анестезії зазвичай набагато перевищує тривалість процедури (1-2) години, завдаючи незручності пацієнтові. Наприклад, при застосуванні в області губ виникає небезпека опіку при вживанні гарячих напоїв та страв, ризик прикушування губи. Тому при використанні цього виду анестезії в області губ пацієнту рекомендується не вживати їжу, поки чутливість не відновиться. Спричиняє набряклість, слинотечу та деформацію тканин (наприклад, губ) (рис. 2).
Але, попри все вище перераховане, інфільтраційна анестезія все ж таки краща для цієї області, оскільки аплікаційна анестезія не забезпечує належного рівня анестезії губ, а провідникова вимагає блокування й інфраорбітального, і підборідного нервів, що означає набагато більшу площу анестезії, ніж область губ, при цьому набряклість також спостерігатиметься.
При застосуванні такого виду анестезії для контурної об’ємної корекції слід враховувати, що введений анестетик сам по собі збільшує обсяг м’яких тканин, маскуючи реальний дефіцит об’єму. У такому разі фахівцю потрібно розвивати «3D-уяву», щоб розуміти, як виглядатиме пацієнт після розсмоктування анестетика та зникнення набряку.
Провідникова анестезія
Найчастіше провідникова анестезія використовується для блокади:
- n. infraorbitalis (гілка n. maxillaris) – для введення філера в носогубну складку, верхню губу (кисетні зморшки, збільшення об’єму верхньої губи та корекція її контуру), в малярну область, в область нижньої повіки (нососльозна та вилицева борозни);
- n. mentalis (гілка n. mandibularis) – для введення філера в область нижньої губи, зморшок скорботи, підборідну область.
Рідше блокуються n.supraorbitalis та n. supratrochlearis (ін’єкційний ліфтинг брів) та n. zygomaticofacialis (при ін’єкціях в області вилиць). В разі прийнятті рішення про блокаду інфраорбітального нерва варто враховувати глибину та напрямок ін’єкцій в області його проєкції на шкіру. При ін’єкціях в малярній ділянці, області нососльозної борозни точки проколу шкіри збігаються з виходом нерва. Якщо планується виконувати глибокі ін’єкції перпендикулярно до шкіри, є ризик травмувати голкою заблокований інфраорбітальний нерв. У разі збереження чутливості клієнт відчує наближення голки до нерва і попередить про це. Тому при глибоких ін’єкціях області проєкції n. infraorbitalis на шкіру безпечніше застосовувати аплікаційну анестезію.
Переваги та недоліки: провідникова анестезія має ті ж недоліки та переваги, що й інфільтраційна анестезія, за винятком кількох відмінностей. Вона потребує як додаткового навчання і досвіду, так і хорошого знання анатомії для виконання блокади окремих нервових стовбурів. Блокада всього стовбура нерва забезпечує повну анестезію всієї області, що іннервується цим нервом, що не завжди необхідно при обмежених за площею ін’єкціях. Тривалість анестезії може досягати 10-12 годин, що змушує багатьох клієнтів відмовлятися від неї при повторних ін’єкціях через неприємні відчуття.
Побічні ефекти залежать від діючих речовин, що входять до складу препарату. Крім того, препарати провідникової анестезії мають системну дію, можуть призвести до алергічних реакцій негайного типу. Для мінімізації ризику виникнення алергічної реакції перед застосуванням препарату виконується внутрішньошкірна проба. При поєднанні з вазоконстрикторами можуть провокувати тахікардію та порушення артеріального тиску. Варто уникати внутрішньосудинного їх введення.
За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна