Небажані ефекти перманентного макіяжу: ускладнення після анестезії

Анестезія під час перманентного макіяжу робиться з метою забезпечити клієнту максимальний комфорт та убезпечити процедуру перманентного макіяжу. Адже перебуваючи під дією анестезії, нерви клієнта не реагуватимуть на подразнення і жодна м'яз обличчя не смикнеться випадково. Це зможе гарантувати нанесення чітких ліній.

Однак це не знижує ризик використання самих анестетиків. Отже, із чим може зіткнутися майстер перманентного макіяжу при використанні анестезії?

Місцеві реакції : блідість, гіперемія та набряклість у місці нанесення препарату, легке печіння та свербіж відразу після нанесення препарату, геморагічний висип або точкові крововиливи.
Системні реакції : дуже рідко (<0.1%) алергічні реакції (у тяжких випадках – анафілактичний шок).
Місцеві реакції на препарат можуть зустрічатися досить часто (>1%) і є оборотними, а ось алергічна реакція у вигляді анафілактичного шоку, хоч зустрічається надзвичайно рідко (особливо при аплікаційній анестезії), але у 10-20% випадків закінчується летально.
Ми не розглядатимемо лікування анафілактичного шоку повною мірою, оскільки лікуванням займаються виключно медики, але симптоми цього явища та порядок дій у такій ситуації майстру ПМ повинні бути відомі в обов'язковому порядку.

Анафілаксія

Анафілактичний шок або анафілаксія - це стан різко підвищеної чутливості організму, що розвивається лише при повторному введенні медикаментів.

Швидкість виникнення анафілактичного шоку від кількох секунд або хвилин до 2 годин від початку контакту з алергеном. У розвитку анафілактичної реакції у хворих з високим ступенем сенсибілізації ні доза, ні спосіб введення алергену не відіграють вирішальної ролі. Однак велика доза препарату збільшує тяжкість та тривалість перебігу шоку.

Симптоми анафілактичного шоку

Першим симптомом або навіть провісником розвитку анафілактичного шоку є різко виражена місцева реакція в місці попадання алергену в організм - надзвичайно різкий біль, сильний набряк, припухлість і почервоніння в місці ін'єкції або нанесення препарату, сильний свербіж шкіри, що швидко поширюється по всій шкірі.

Швидко приєднується виражений набряк гортані, бронхіоспазм і ларингоспазм, що призводять до різкого утруднення дихання. Утруднення дихання призводить до розвитку прискореного, галасливого, хрипкого дихання. Розвивається гіпоксія. Хворий сильно блідне, губи та видимі слизові оболонки, а також дистальні кінці кінцівок (пальці) можуть стати синюшними. У хворого з анафілактичним шоком різко падає артеріальний тиск та розвивається колапс. Хворий може втратити свідомість або зомліти. Анафілактичний шок розвивається дуже швидко і може призвести до смерті протягом декількох хвилин або годин після потрапляння алергену до організму.

За тяжкістю перебігу розрізняють 4 ступеня анафілактичного шоку:

1 ступінь (легка): тривалість розвитку – від декількох хвилин до 2 год, характеризується свербінням шкіри, гіперемією шкірних покривів та висипу, появою головного болю, запаморочення, почуттям припливу до голови, чханням, першінням, ринореєю, гіпотензією, тахікардією, почуттям жару, наростаючою слабкістю, неприємними відчуттями у різних областях тіла;

2 ступінь (середньої тяжкості): середній ступінь тяжкості анафілактичного шоку характеризується найбільш розгорнутою клінічною картиною: токсидермією, набряком Квінке, кон'юнктивітом, стоматитом, циркуляторними порушеннями - почастішанням серцебиття, болями в серці, аритмією, пониження занепокоєнням, збудженням, почуттям страху смерті, тремтінням, блідістю, холодним липким потом, зниженням слуху, дзвоном і шумом у голові, непритомним станом. На цьому фоні можливий розвиток обструктивного синдрому на кшталт нападу бронхіальної астми з проявом ціанозу, наявністю шлунково-кишкового (нудота і блювання, здуття живота, набряк язика, болі внизу живота, пронос з домішкою крові в калі, різкі болі в животі) та ниркового ( позиви до сечовипускання, поліурії) синдромів.

3 ступінь (важка): проявляється втратою свідомості, гострою дихальною та серцево-судинною недостатністю (задишка, ціаноз, стридорозне дихання, малий частий пульс, різке зниження артеріального тиску, високий індекс Алговера);

4 ступінь (вкрай важка): блискавично розвивається колапс (блідість, ціаноз, ниткоподібний пульс, різке зниження АТ), коматозний стан (із втратою свідомості, мимовільними дефекацією та сечовипусканням), зіниці розширені, реакція їх на світло відсутня. При подальшому падінні артеріального тиску пульс та артеріальний тиск не визначаються, зупиняється серце, припиняється дихання.

Можливі варіанти анафілактичного шоку з переважним ураженням:

• шкірних покривів з наростаючим шкірним свербінням, гіперемією, появою поширених кропив'янки, набряків Квінке;
• нервової системи (церебральний варіант) з розвитком сильного головного болю, появою нудоти, гіперестезії, парестезії, судом з мимовільним сечовипусканням та дефекацією, втратою свідомості з клінічними проявами на кшталт епілепсії;
• органів дихання (астматичний варіант) з домінуючою задухою та розвитком асфіксії через зміну прохідності верхніх дихальних шляхів внаслідок набряку гортані та порушення прохідності середніх та дрібних бронхів;
• серця (кардіогенний) з розвитком картини гострого міокардиту чи інфаркту міокарда та інших органів.

Проте існує закономірність: що менше часу минуло з моменту надходження алергену до організму, то важче клінічна картина шоку. Найбільший відсоток летальних випадків анафілактичний шок дає при розвитку через 3-10 хв. після потрапляння в організм алергену.

Перша допомога у разі виникнення анафілактичного шоку

Насамперед, перед процедурою, майстру, обов'язково слід з'ясувати у клієнта, чи має він в анамнезі неспецифічні реакції на будь-які види анестетиків. Якщо в минулому клієнт відзначав будь-який підозрілий стан при використанні анестезії, навіть не ускладнений (головний біль, підвищення тиску, запаморочення, почервоніння, свербіж тощо) це може бути ознакою розвитку алергічної реакції. У такому разі краще відмовитись від застосування анестезії взагалі.

У разі застосування місцевих анестетиків аплікаційно, доза препарату, що проникає в кров, як правило, дуже мала, і може прирівнюватися до дози, що застосовується медиками для аллергопроби. Тому при застосуванні анестетика аплікаційно, ймовірніше розвиток анафілактичного шоку 1 ступеня тяжкості з переважним ураженням шкірних покривів. Якщо ж на ранній стадії не прореагувати на стан клієнта, відповідно ступінь та перебіг анафілактичної реакції може посилитися (хоча мала доза та спосіб введення препарату не обов'язково можуть впливати на тяжкість перебігу реакції, якщо у клієнта стан різко підвищеної чутливості організму до алергену).

Якщо у клієнта спостерігаються ознаки анафілаксії 1 ступеня тяжкості, слідує:

• негайно видалити залишки анестетика із поверхні шкіри;
• добре промити місце нанесення анестетика проточною водою;
• укласти клієнта у горизонтальне положення;
• розкрити ампулу дексаметазону або преднізолону та змоченим ватним диском рясно промазувати місце нанесення анестетика протягом декількох хвилин;
• дати клієнту випити таблетку антигістамінного препарату (наприклад димедрол, супрастин, тавегіл, кларитин тощо);
• забезпечити доступ свіжого повітря;
• дати випити гарячий чай;
• змастити місце нанесення анестетика гідрокортизоновою маззю;
• після стабілізації стану, відправити клієнта додому, перенести процедуру на інший день (без застосування анестетика).

Якщо у клієнта спостерігаються ознаки анафілаксії 2,3,4 ступеня тяжкості, слідує:

• негайно викликати бригаду швидкої допомоги;
• виконувати ті ж дії, що і у випадку 1 ступеня тяжкості;
• спостерігати, щоб не сталося вдихання блювотних мас - тримати голову набік і фіксувати мову, якщо вона западатиме;
• обов'язково слід мати аптечку з розширеним набором ліків;
• можливо до прибуття бригади швидкої допомоги черговий лікар може проінструктувати Вас провести якісь дії (реанімаційні заходи можуть проводитися лише медперсоналом).

Будьте пильні та уважні до своїх клієнтів. Ніколи не панікуйте та тверезо оцінюйте ситуацію. Пам'ятайте, ваші знання – це зброя у будь-яких ситуаціях.