Забули пароль?

Реєстрація

компанії

бренди

На сервері відбулася непердбачувана помилка. Вона незабаром буде виправлена

Опишіть помилку/проблему

Ви помітили помилку? Звертайтеся до редакції

A confirmation email has been sent to your {email} email!

Your password has been successfully changed!

Something went wrong. Please try again later.

The password change request has been successfully sent to your email address.

правилами публікації коментарів 

Правила публікації коментарів

Стаття перекладена на українську мову за допомогою автоматичного перекладу. Редакція працює над його покращенням.

ми працюємо над перекладом. Перейдіть за посиланням або скористайтеся Google Translate

Терапія

Згідно зі статистичними даними Всесвітньої організації охорони здоров&rsquo;я, у 2019 році в багатьох країнах світу, в тому числі в Україні, значно збільшилася кількість хворих на вагінальні інфекції, а саме кандидозний вульвовагініт.

Кандидозний вульвовагініт реєструється не тільки як самостійне захворювання, але і як супутнє інфекцій, що передаються статевим шляхом.

Кандидозний вульвовагініт &ndash; інфекційне ураження слизової оболонки вульви та піхви, частота якого становить 30-45% у структурі інфекційних захворювань нижнього відділу генітального тракту.

Вчені по всьому світу дотримуються гіпотези, що зростання частоти виникнення вульвовагінального кандидозу важко контролюється через високий відсоток самолікування пацієнток.

Статистичні дані свідчать про те, що близько 75% жінок віком до 25 років мали як мінімум один епізод вульвовагінального кандидозу в анамнезі, 40-50% &ndash; повторні епізоди та 5% жінок &ndash; рецидивну форму захворювання. При цьому у 20-50% жінок у складі нормальної мікрофлори піхви визначаються гриби Candida без прояву клінічних симптомів.

<h2>Причини вагінальної інфекції</h2>

Збудником кандидозного вульвовагініту є дріжджоподібні гриби роду Candida, які належать до класу аеробів, сімейства Cryptococcaceae класу незавершених грибів Deuteromycota.

Рід Candida &ndash; це одноклітинні, умовно-патогенні організми відносно великої величини (d = 1,5-10 мкм), овальної, круглої або видовженої форми. Це дріжджові гриби, позбавлені статевої стадії життєвого циклу. Розмноження у них відбувається у вигляді брунькування.

На сьогодні вивчено понад 170 біологічних видів дріжджоподібних грибів, серед яких у переважній більшості випадків (85-90%) збудником вульвовагініту є Candida Аlbicans.

Candida Аlbicans чудово почувається в симбіозі з багатьма мікроорганізмами, у тому числі лактобактеріями, за умови, що pH середовище піхви кисле. У кислому середовищі лактобактерії виробляють молочну кислоту, яка допомагає зберігати мікробіом у цілісності.

Здорова флора піхви має природні механізми самоочищення та самозахисту від дріжджових інфекцій і грибкових захворювань.

За нормальних умов піхва жінки репродуктивного віку має кисле середовище, pH (кислотність) піхви перебуває в діапазоні 3,7-4,4, яке забезпечує наявність лактобактерій.

Популяції лактобактерій, відповідно, і вироблення молочної кислоти, знижуються за змін рівня рН піхви на більш лужну &ndash; понад 4,7. Внаслідок цього збільшується проходження епітеліального бар&rsquo;єру слизової оболонки та посилюється проникнення Candida Аlbicans у сполучну тканину, підвищується подолання тканинних та клітинних захисних механізмів, зростає проникнення бактерій у судини. Таким чином, піхва стає середовищем, що сприяє поширенню патогенних мікроорганізмів і дріжджів.

На зміну pH піхви можуть вплинути як екзо-, так і ендогенні фактори: використання мила або інших засобів догляду за інтимною зоною з вмістом агресивних хімічних інгредієнтів; носіння синтетичного одягу, що сильно облягає; відвідування басейну, сауни; порушення менструального циклу; перед- і менопауза; прийом контрацептивів, антибіотиків, гормонів; наявність ендокринних захворювань, цукрового діабету, туберкульозу, інфекцій, що передаються статевим шляхом.

При зміні рН піхви з кислотного на лужний пацієнти скаржаться на появу густих, білих, сирних виділень, свербежу та печіння в області зовнішніх статевих органів, набряк та гіперемію слизової оболонки вульви й піхви, уретрит, ендоцервіцит, цистит.

<h2>Методи діагностики та профілактика захворювання</h2>

У разі появи перелічених вище симптомів, а краще &ndash; один раз на місяць для профілактики, в домашніх умовах необхідно виконати скринінговий рН-тест за допомогою тест-смужок. Це експрес-метод, який дозволяє спеціалісту (і/або самій жінці) негайно (протягом 20 секунд після нанесення секрету на лакмусовий індикатор) зорієнтуватися у благополуччі/неблагополуччі мікрофлори піхви, отримати відповідь про патологічні зміни та виключити непотрібні лабораторні дослідження мазків здоровим пацієнтам.

Мікроскопічний метод дозволяє оцінити інтенсивність запальної реакції у піхві. Сучасна мікроскопія дозволяє виявити до 10 морфотипів мікроорганізмів, що мешкають у піхві, зокрема&nbsp; Lactobacillus spp., Gardnerella vaginalis, Bacteroides spp., Mobiluncus spp., Leptotrichia spp., Fusobacterium spp., Veillonella spp., Candida spp., Candida spp. грамнегативні палички.

Мікробіологічний метод (культуральний) &ndash; &laquo;золотий стандарт&raquo; у діагностиці багатьох інфекційних захворювань. Культивування клітин являє собою процес, за допомогою якого окремі клітини (або єдина клітина) прокаріотів або еукаріотів штучно вирощуються в контрольованих умовах in vitro. Також однією з переваг цього методу є можливість визначення чутливості до антибактеріальних препаратів мікроорганізмів, які потенційно мають клінічне значення. Метод культури клітин &ndash; це посів матеріалу на живильне середовище, що дозволяє визначити родову та видову приналежність грибів, їх чутливість до антифугальних препаратів, а також характер і ступінь мікробної обсімененості іншими умовно-патогенними бактеріями.

Полімеразна ланцюгова реакція (молекулярно-генетичний метод) дозволяє виявити й накопичити (ампліфікувати) нуклеїнову кислоту мікроорганізму без його виділення, що дозволяє ідентифікувати мікроорганізми, які не можуть бути культивовані в лабораторних умовах.

Для того щоб зберегти свій організм і профілактувати виникнення кандидозної дріжджової інфекції, необхідно дотримуватися нескладних правил особистої гігієни з використанням препаратів лінії інтимної гігієни. Насамперед, потрібно взяти за правило один раз на місяць, для контролю стану мікрофлори, проводити тестування pH вагінального секрету.

Під час лікування кандидозного вульвовагініту необхідно суворо коригувати своє харчування: уникати вживання дріжджових продуктів на основі цукру, вина, пива, хлібобулочних виробів, сухофруктів. Віддати перевагу продуктам, які відновлюють баланс кишкової та вагінальної флори: кефір, йогурт, квашена капуста, продукти з високим вмістом клітковини.

Підсумовуючи, слід зазначити, що завдяки сучасним методам у галузі лабораторної діагностики на сьогодні вивчено понад 170 видів дріжджових грибів, але саме гриб роду Candida Аlbicans є збудником кандидозного вульвовагініту. Для профілактики дріжджових вульвовагінітів та їх рецедівів необхідно насамперед знати й контролювати рівень pH піхви.

Пам&rsquo;ятати, що основною причиною підвищення кислотності піхви є зміна кількості лактобактерій, яка може виникнути з таких причин:

<ul>
	<li>клімакс чи порушення балансу гормонів;</li>
	<li>використання мила або інших засобів для інтимної гігієни з вмістом агресивних хімічних інгредієнтів;</li>
	<li>часті статеві акти із постійною зміною сексуальних партнерів.</li>
</ul>

Під час менструації та в період вагітності жінці необхідно максимально ретельно стежити за станом своїх статевих органів і дотримуватись особистої гігієни.

Перманентна підвищена кислотність призводить до появи низки гінекологічних та венеричних захворювань, а одним із найстрашніших наслідків є безпліддя або позаматкова вагітність.&nbsp;

Статтю вперше було опубліковано в Les Nouvelles Esthetiques Україна, №1 (119), 2020

Вагінальні інфекції: методи діагностики та профілактика захворювань