Складна патологічна реакція: фотодерматози та фотодерматити

Діагностика й клінічні прояви

Logo

Фотодерматити або фотодерматози – група захворювань, що індукуються сонячним опроміненням за наявності підвищеної до нього чутливості. Розберемося, які фізіологічні процеси у шкірі допомагають захистити її від негативного впливу ультрафіолету.

Вплив УФ-променів

Роговим шаром поглинається близько 70% спектрів променів UVB, проте близько 15% доходить до дермального шару, провокуючи активний синтез меланіну. Промені спектру UVA мають більшу довжину хвилі і впливають на шкіру м'якше, не провокують значних опіків і менш небезпечні з точки  онкології. Однак вони призводять до незворотних змін у сполучній тканині: з'являються «судинні зірочки», розширюються венули, заламується колаген та еластин, від чого шкіра втрачає пружність, з'являються дрібні зморшки та пігментні плями.

У представників білої раси засмага формується у дві стадії, а кількість меланіну в шкірних покривах безпосередньо залежить від експозиції під променями.

Як відомо, виділяють чорний пігмент (еумеланін) та жовто-коричневий (феомеланін). Останній депонується у волоссі, ластовинні й характеризується поганою здатністю до поглинання ультрафіолету. Меланін має захисну дію: поглинає вільні радикали, перешкоджаючи реакціям окислення; служить оптичним екраном, який поглинає промені; пов'язує іони двовалентного заліза, які руйнують пероксиди, що призводить до утворення вільних радикалів.

Види реакцій

В разі впливу ультрафіолетових променів на шкірі можуть виникнути фототравматичні, фототоксичні, фотодинамічні та фотоалергічні реакції.

В разі фототравматичної дії надмірне опромінення призводить до фізіологічної реакції шкірних покривів у вигляді набряку та еритеми, що, як правило, призводить до пігментації.

Фототоксичні й фотодинамічні реакції можуть бути спровоковані впливом УФ-променів та фотосенсибілізаторів, які посилюють фотохімічні процеси у шкірі. Клінічно ці реакції проявляються у вигляді яскравої еритеми, набряку й міхурових елементів, які виникають найближчим часом після дії променів.

Виділяють ендогенні фотосенсибілізатори, які є результатом порушення обміну речовин та накопиченням метаболітів у шкірі, й екзогенні. Останні надходять у шкіру зсередини організму або зовні: професійні фактори, пестициди та гербіциди, екстракти різних рослин, лікарські засоби (сульфаніламіди, барбітурати, аміназин, оральні контрацептиви, антибактеріальні й антигістамінні препарати, цитостатики тощо).

Фотоалергічні дерматози виникають при посиленому вільнорадикальному окисленні ліпідів, зниженні активності ферментів антирадикального захисту, підвищенні вмісту кількості продуктів перекисного вмісту ліпідів, зниженні кількості природних антиоксидантів тощо.

Косметологічні продукти можуть містити деякі компоненти, що призводять до фотоалергічних реакцій: парабени, бензофенони, саліцилати, циннамати. Фотосенсибілізуючу дію мають і арбуніновмісні косметичні засоби (гідрохінон, арбутин, танін, похідне ізокумарину – бергенін).

Підвищена чутливість шкірних покривів до ультрафіолетових променів розвивається після деяких косметологічних процедур: хімічних пілінгів, мікродермобразії, воскової епіляції, татуажу з використанням солей кадмію та інших.

Загальноприйнятої класифікації фотодерматитів на сьогодні немає.

За клінічними характеристиками виділяють:

  • гострі фотодерматити;
  • хронічні (еритематозні, бульозні, пруриго-екзематозні, атрофо-дегенеративні);
  • професійні фотодерматози;
  • порушення пігментації;
  • медикаментозно та косметично спровоковані;
  • фотодерматити харчового походження.

У 1999 році Т. Фіцпатрік, К. Вулф і Р. Джонсон розділили фотодерматози на такі групи:

  • гострі – сонячний опік;
  • фототоксичні реакції – фотофітодерматит, лікарський фотодерматит;
  • ідіопатичні – сонячна сверблячка, світлова віспа, поліморфний фотодерматоз;
  • фотоалергічні реакції – лікарські, сонячна кропив'янка;
  • хронічні – старече лентиго, стійка сонячна еритема, сонячний кератоз, сонячна геродермія;
  • гострі чи хронічні – варіегатна порфірія, пігментна ксеродерма, еритропоетична протопорфірія, пелагра, пізня шкірна порфірія;
  • злоякісні пухлини шкірних покривів – плоскоклітинний рак, меланома, базально-клітинний рак.

Діагностика

У діагностиці фотодерматитів анамнестичні дані відіграють важливу роль, оскільки вони дозволяють припустити вплив УФ-променів на шкірні покриви, що значно спрощує підхід до правильного діагнозу (характер роботи пацієнта, прийняття або застосування фотосенсибілізуючих лікарських та косметичних засобів тощо).

Необхідно враховувати, що час між інсоляцією та реакцією шкіри у кожного різновиду фотодерматиту різна:

  • сонячна кропив'янка проявляється через кілька хвилин після дії променів, а висипи регресують протягом декількох годин після їх появи;
  • фотодинамічні реакції розвиваються за кілька годин, а іноді доби;
  • для фотоалергічних процесів характерний найдовший інкубаційний період – до двох і більше діб, шкірні висипи (за відсутності повторного опромінення) існують багато днів, які інволюція часто закінчується пігментацією.

Важливу роль відіграє і сезонність розвитку захворювання: у весняно-літній період причиною цих патологій є промені спектра UVB (290-320 нм), а загострень, що спостерігаються цілий рік, – UVA (320-400 нм).

Клінічні прояви

Найчастіше прояви гострих фотодерматитів характеризуються поліморфними висипами у вигляді еритеми, папул, набряку, рідше пухирів, які мають чітку межу з неураженою шкірою. Хворі часто мають скарги на виражений свербіж, печіння, іноді біль шкірних покривів.

При хронічному перебігу цієї групи дерматозів спостерігаються еластоз, потовщення епідермісу, еритема, папули, дисхромії, телеангіектазії. Інтенсивність суб'єктивних відчуттів значно нижча, а межі ураженої та здорової шкіри – менш чіткі. Часто до патологічного процесу залучаються і неопромінені ділянки шкірних покривів.

Терапія

Лікування фотодерматозу комплексне, яке необхідно проводити з урахуванням всієї симптоматики. Застосовують зовнішні глюкокортикоїдні, комбіновані та зволожувальні засоби. Однак головним зовнішнім засобом, особливо на стадії ремісії, є препарати, які зменшують чутливість шкіри до впливу сонячного випромінювання (із захисним фактором не менше ніж 40). Всередину призначають десенсебілізатори, антиоксиданти, антигістамінні, нестероїдні протизапальні препарати тощо.

Наприкінці хотілося б зазначити, що всі фотодерматити є складною патологією, що потребує ретельного обстеження і лікування. Проте профілактика у цьому випадка виходить на перше місце, оскільки «розумне» ставлення до сонця і застосування сонцезахисних засобів є головним гарантом у тривалості ремісії захворювання.

Ця стаття є частиною спецпроєкту «Профілактика фотостаріння»

Ознайомитись з усіма статтями цієї теми ви можете:

СПЕЦПРОЄКТ. Профілактика фотостаріння

Література:

  • Косметолог №3, 2019

Стаття вперше була опублікована на сайті 14 травня 2021 року.