Шкірні прояви венеричних захворювань
Маркери венеричних патологій
Розвиток індустрії краси гостинно відчинив двері косметичних кабінетів, зробивши звичними для своїх відвідувачів процедури, які здавалися раніше недоступними, а разом з тим – і шкірно-венеричним хворобам, що потрапили до щоденної практики косметолога.
Алла Мельник, лікар-дерматовенеролог, Лубенський обласний шкірно-венерологічний диспансер, член Української академії дерматовенерологів (УАДВ), Української асоціації лікарів дерматовенерологів та косметологів (УАЛДВК) (Україна)
Кінець ХХ століття та початок ХХI характеризується різким зростанням числа захворювань, що передаються статевим шляхом (ЗПСШ), як в Україні, так і в країнах пострадянського простору.
До класичних венеричних захворювань належать сифіліс, гонорея, м'який шанкер, донованоз, паховий лімфогранулематоз; до ЗПСШ – хламідіоз, кандидоз, трихомоніаз, генітальний герпес, уреаплазмоз, гострі кондиломи, контагіозний молюск, лобковий педикульоз (воші), короста.
Фахівцю beauty-індустрії необхідно знати клінічні прояви венеричних захворювань та їх диференційну діагностику і вправно використовувати їх у своїй професійній діяльності, щоб, по-перше, убезпечити себе від контакту з потенційно нездоровою людиною, і по-друге, запобігти поширенню захворювання серед клієнтів і персоналу закладу.
Сьогодні шкірні прояви венеричних захворювань дуже варіабельні та багатогранні через такі поширені явища, як самолікування, занедбаність клінічної картини в окремих випадках, помилки діагностики й лікування у непрофільних фахівців.
Згідно з особистими спостереженнями, середня частота виявлення шкірно-венеричної патології у пацієнтів, первинно оглянутих та спрямованих косметологами, становить 0,3% на 1000 осіб з коростою, 1,7% – контагіозним молюском, 2,8% – гострими кондиломами, у 0,1% випадків – активні шкірні прояви сифілісу. Висновком з вищесказаного буде таке: ретельний огляд шкірних покривів клієнта – перший і найголовніший інструмент у руках косметолога.
Отже, розглянемо шкірні маркери окремих венеричних патологій.
Сифіліс – хронічна венерична хвороба, для якої характерні ураження шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів, кісток та нервової системи.
Шкірні прояви сифілісу різноманітні, тому його називають «мавпою всіх венеричних хвороб» (фото 1). На різних стадіях хвороби на шкірі і слизових оболонках зазначають появу множинних червоно-коричневих папуломакульозних висипань, плямистої еритеми, ерозій, виразок, практично безболісних, з круглими контурами, рівним, блискучим дном, часто блюдцеподібних, у зонах великих складок шкіри – плоских мокнучих скупчень папул (кондилом), бляшок з полігональними обрисами, що супроводжуються збільшенням регіонарних лімфатичних вузлів. Частим симптомом є дрібновогнищева («ареолярна») алопеція, випадіння вій, брів як ізольованого, так і змішаного характеру.
Фото 1. Шкірні прояви сифілісу
При гонореї (фото 2) характерними симптомами є виділення зі статевих органів, подразнення та мацерація шкірних покривів навколо них, у запущених випадках на шкірі з'являються геморагічні папули, виразки, ділянки кератозу.
Фото 2. Гонорея
Хламідійна інфекція, вражаючи, в першу чергу, сечостатеву систему, призводить до загальної алергізації організму і маніфестує такими проявами, як свербіж, папульозні, пустульозні, сквамозно-корочкові висипання, долонно-підошовні кератодермії, ураження нігтів. Хламідіоз може імітувати такі захворювання, як кропив'янка, псоріаз, ексудативна еритема.
Трихомоніаз – поширене захворювання, що спричиняється найпростішими, що виникає в результаті сексуальних контактів, провокуючи запальні процеси сечостатевої системи та підвищення частоти випадків інфікування ВІЛ. При цьому на шкірі статевих органів, внутрішньої поверхні стегон, надлобкової області спостерігаються еритема, папульозні висипання, скоринки, іноді розчісування, пігментація (фото 3).
Фото 3. Шкірні прояви трихомоніазу
Генітальний герпес – хронічне вірусне захворювання рецидивуючого характеру, збудником якого є вірус простого герпесу (ВПГ) II та/або I типу, що передається переважно статевим шляхом. Сьогодні доведено етіологічну роль цього захворювання у виникненні раптової екзантеми, синдрому хронічної втоми, генералізованої форми саркоми Капоші. Захворювання дуже контагіозне, інфікування відбувається за близьких контактів. Аутоінфікування можливе в тих випадках, коли хворий сам переносить вірус з осередку на інтактні частини тіла: обличчя, руки, очі, ротову порожнину або статеві органи. Елементами висипу є везикули (фото 4), часто болючі, схильні до злиття в грона, згодом – скоринки, еритема шкіри пахових складок, шкіри промежини, сідниць, стегон, області тазостегнових суглобів.
Фото 4. Везикули при генітальному герпесі
Лобковий педикульоз (фтиріаз) – венеричне захворювання паразитарного характеру, що спричняється лобковою вошою (фото 5). Сьогодні спостерігається тенденція до зростання кількості випадків захворювання в Україні. Паразити переважно локалізуються в області лобка, промежини, пахвових западин, рідко – вусів, брів, вій і волосистої частини голови у дітей, оскільки на цих ділянках розміщена велика кількість апокринових залоз, на які специфічно орієнтований нюх лобкових вошей. Воша має вигляд сіро-білої точки, розташовується в основі волосся, міцно утримуючись на ньому. Після укусів вошей з'являються швидкопрохідні блакитні або сіруваті плями, які особливо чітко візуалізуються на шкірі живота, грудях, бічній поверхні тулуба і стегон. Необхідно диференціювати фтиріаз з імпетиго, піодермією, мікробною екземою, нейродермітом, себорейним і контактним дерматитом, псоріазом.
Фото 5. Лобковий педикульоз
Короста – інфекційне паразитарне захворювання шкіри, яке супроводжується вираженим свербінням шкіри, переважно в нічний час. Прояв захворювання суворо залежить від реакції на кліщову інвазію і навіть від професії хворого. Так, згідно зі статистичними даними, частіше виникнення захворювання спостерігається при «сидячому» способі життя – у кравців, майстрів годинників, майстрів манікюру тощо, а елементи висипу – в областях шкірного покриву, що перебувають під тиском. Типовими висипаннями при корості є папули, папуловезикули, екскоріації, кліщові ходи, еритема; захворювання часто ускладнюється піодермією. Улюбленими місцями локалізації висипки при корості є міжпальцеві складки, зап'ястки, пахвові западини, молочні залози, умбілікальна область, стегна, сідниці, шкіра статевих органів. Клінічні прояви корости варіюють за наявності у пацієнта іншої шкірної патології (сифіліс, псоріаз, червоний плоский лишай, іхтіоз тощо). Диференційну діагностику необхідно проводити із строфулюсом, пруриго.
Контагіозний молюск – інфекційне захворювання, для якого характерна висипка у вигляді дрібних, щільних еритематозних вузликів із трохи блискучою поверхнею частіше на шкірі живота, молочних залоз, статевих органах, внутрішній поверхні стегон (фото 6). У центрі вузликів, як правило, спостерігається пупкоподібне заглиблення, іноді з отвором, при натисканні на яке виділяється біла, щільна кашкоподібна маса, в якій наявні специфічні тільця, що отримали назву «овоїдних». Диференціювати це захворювання необхідно з пустульозним сифілісом, епітеліомою, вітряною віспою, вакциніформним пустульозом.
Фото 8. Висипка при контагіозному молюску
Тактика косметолога
У разі підозри на наявність на шкірі клієнта будь-яких проявів венеричних хвороб необхідно направити його до профільного фахівця – дерматовенеролога – з метою очної консультації та серологічного обстеження крові.
Категорично забороняється механічно/фізично впливати на елементи висипу до встановлення чи спростування діагнозу; приймати будь-які лікарські препарати, щоб не спотворити клінічну картину захворювання. Це стосується також і «народних» методів лікування.
У разі виявлення контагіозного молюска, який сьогодні досить часто зустрічається у рутинній практиці косметолога, рекомендується його видалення шляхом кріодеструкції або лазером. Саме ці процедури вважаються найбільш атравматичними й ефективними у разі діагностики цієї шкірної патології.
У разі виявлення кондилом рекомендується передусім додаткове обстеження у дерматовенеролога, а також лазерна або кріодеструкція в умовах косметичного кабінету. Саме лазерне видалення з усіх доступних сучасних методик зарекомендувало себе як найбільш ефективний спосіб видалення цих утворень. До того ж процес у такому разі охоплює досить великі ділянки шкіри, а деструкція лазером відбувається без опіків і травм здорових «сусідніх» тканин.
Важливий момент у таких випадках – доброзичливий, делікатний підхід до клієнта, з урахуванням психотипу й особливостей його характеру, з метою «не налякати», а співчутливо порадити з дотриманням принципів етики та деонтології в системі «косметолог-клієнт».
Отже, у цій статті ми розглянули основні клінічні прояви венеричних хвороб на шкірі, їхню різноманітність, професійна верифікація яких незамінна у щоденній практиці фахівця естетичної медицини.
Вперше опубліковано: Косметолог №4, 2017
Читайте також