Кріохірургія в косметології: можливості методу

Хоча за статистикою близько 97% клієнтів, які звертаються до лікаря-косметолога, мають доброякісні новоутворення, які можна лікувати в умовах косметологічної клініки, перед прийняттям рішення про видалення шкірного новоутворення дуже важливо пам’ятати про деякі правила. Отже, почнемо з головного.

Пам’ятка лікарю-косметологу, який вирішив видалити своєму пацієнтові бородавку, папілому або родимку:

• розпитати пацієнта й зібрати історію виникнення та зростання цього новоутворення;
• не поспішати, мати достатньо часу, використовувати хороше освітлення та збільшення, щоб уважно розглянути й ідентифікувати новоутворення шкіри;
• мати необхідні знання для постановки правильного діагнозу і диференціації від злоякісних новоутворень;
• усвідомлювати свою відповідальність й обмеженість діагностичних методів в умовах косметологічної клініки та за найменшої підозри направити пацієнта до спеціалізованої клініки. 

У 75,7% випадків встановити остаточний діагноз пухлини шкіри є можливим на підставі лише клініко-анамнестичних даних.

За тканинною належністю у пацієнтів, які звертаються до косметолога, переважають епідермальні пухлини (70%) і більшість з них належить до тих, розвиток яких, безумовно чи ймовірно, пов’язаний із вірусом. Інтенсивні імунологічні та вірусологічні дослідження останніх десятиліть дозволили виявити велику групу вірусів людини та розглядати виникнення й поширення більшості епідермальних новоутворень як своєрідну реактивну проліферацію тканин у відповідь на вірусний вплив в умовах зниження імунітету.

Який спосіб вибрати?

При виборі методу деструкції пухлини кріохірургічний метод за собівартістю, косметичним ефектом і механізмом впливу є кращим. Кріодеструкцію називають найфізіологічнішим, якщо можна дати таке визначення, способом руйнування біологічної тканини. Важливо, що з її здійсненні немає теплової денатурації білків і нуклеїнових кислот.

Переваги кріохірургічного методу численні та передбачають:

• відсутність порушення цілісності шкірних покривів;
• відсутність ризику інфікування пацієнта під час операції (немає контакту з біологічними рідинами організму);
• відсутність необхідності в анестезії (холод сам є анестетиком), що є важливим для пацієнтів з алергією на анестетики;
• відсутність кровотечі;
• відсутність необхідності накладання швів, складного післяопераційного догляду та обов’язкового носіння пов’язки;
• коротка передопераційна підготовка та час проведення процедури;
• відторгнення новоутворення відбувається з одночасним заміщенням осередку кріовпливу здоровою тканиною;
• відсутність рубцювання;
• абластичність (відсутність поширення уражених клітин);
• невисока собівартість;
• стимуляція специфічного противірусного та протипухлинного імунітету.

Оскільки специфічних препаратів для впливу на все різноманіття вірусів, що провокують пухлини шкіри, не існує, то кріохірургічний метод – це єдиний метод, що дозволяє зберегти в рані «щеплений ослаблений субстрат», який, будучи антигеном, стимулює вироблення специфічних антитіл проти того конкретного вірусу, який спровокував розвиток пухлини в організмі пацієнта

 Недоліки методу не такі численні. Цей метод непридатний для видалення новоутворень, діаметр яких понад 5 см. Період відторгнення новоутворення, яке зазнало кріодеструкції, становить близько 14 днів, що також може в деяких випадках розглядатися як недолік.

Що відбувається у тканинах?

Після багаторазового глибокого заморожування/відтавання пухлини поступово формується кріонекроз, який частково розсмоктується, але більшою мірою відкидається. У перші години, а іноді буквально за кілька хвилин після першого охолодження виникає досить виражена набряклість і самої пухлини, і найближчих навколишніх тканин. Набряклість відіграє дуже велику роль у забезпеченні гемостатичних характеристик кріодеструкції. Навколишні тканини стискаються набряком, за рахунок цього кровообіг у ділянці, що руйнується, швидко й істотно обмежується. Саме тому для кожного наступного заморожування пухлини до одних і тих самих меж під час кріодеструкції потрібно менше і менше часу. Все більш обмеженим виявляється теплопритік із кров’ю.

Зруйнована ділянка частіше стає темно-бурою, а часом світлішою, вже під час кріогенного руйнування. Темно-буре забарвлення зруйнованої пухлини – це візуальний прояв стазу й утворення тромбів у кровоносних судинах. Таким чином, перше, що відбувається з пухлиною – вона ніби відокремлюється, відгороджується, відокремлюється від навколишніх тканин. Припиняється її живлення, довкола неї підвищується внутрішньотканинний тиск. Все це пояснює, чому кріодеструкція виявляється найбільш абластичним методом руйнування пухлин. Заморожування та його наслідки фіксують клітини, не даючи їм поширюватися.

Технологія проведення процедури

Перед кріовпливом необхідно розпитати пацієнта про те, як він переносить холод, про наявність у нього холодової алергії, феномена Рейно, судинної недостатності. Усе зазначене є протипоказанням для вибору цього лікування.

Перед заморожуванням пухлину рекомендується обвести за допомогою маркера, тому що під час процедури межа новоутворення може стати нечіткою. За межі зазначеного маркером кордону крижане кільце має поширюватися на 1-2 мм при доброякісних утвореннях і на 2-3 мм при тих утвореннях, які вважаються передраковими. Такий розмір меж забезпечує достатню летальну температуру заморожування – 40-50°С на глибині 4-5 мм. Як тільки потрібного кордону заморожування досягнуто, слід продовжити заморожування необхідний проміжок часу.

Охолодження нижче -60°С з подальшим розморожуванням не може пережити жодна біологічна клітина. Однак така низька температура досягається лише у центрі зони заморожування. Зрозуміло, що в живому організмі температура на периферії та навколо патологічного вогнища не може бути такою низькою. Це спричинило б надто великі руйнування навколишніх здорових тканин. Тому зниження температури на межі патологічної та здорової тканини необхідно здійснювати в межах, мінімально необхідних для кріогенного руйнування всього патологічного вогнища. Однак, забезпечуючи охолодження на межі шкірної пухлини до -40°С, здійснювати це з подальшим розморожуванням необхідно не менше двох-трьох разів. Багаторазове заморожування/відтавання дозволяє знизити летальну для патологічної тканини температуру, знайти своєрідний компроміс між прагненням якнайсильніше заморозити пухлинний осередок і необхідністю зберегти здорові навколишні тканини.

Вирішальне значення для правильної деструкції має швидкість заморожування патологічної тканини. Вона має бути не менше ніж 100-150°С на хвилину. Зона заморожування швидко зростає протягом лише першої хвилини кріовпливу. Потім поступово настає теплова рівновага між охолоджувальними можливостями інструменту й теплопритоком від живої тканини. Подальшим повільним зростанням зони заморожування, якщо говорити про радикальну кріодеструкцію патологічної тканини, можна знехтувати. Тому необхідно забезпечувати досягнення необхідної зони заморожування швидко, на перших 30 секундах – 1-1,5 хвилинах охолодження. Якщо це не вдається, треба міняти апаратуру, підбирати інструментарій адекватної конструкції, вдатися до інших методик кріовпливу.

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна