Забули пароль?

Реєстрація

компанії

бренди

На сервері відбулася непердбачувана помилка. Вона незабаром буде виправлена

Опишіть помилку/проблему

Ви помітили помилку? Звертайтеся до редакції

A confirmation email has been sent to your {email} email!

Your password has been successfully changed!

Something went wrong. Please try again later.

The password change request has been successfully sent to your email address.

правилами публікації коментарів 

Правила публікації коментарів

Стаття перекладена на українську мову за допомогою автоматичного перекладу. Редакція працює над його покращенням.

ми працюємо над перекладом. Перейдіть за посиланням або скористайтеся Google Translate

Якість шкіри

Одна з найдивовижніших властивостей шкіри &ndash; її здатність до регенерації. Загоєння ран та пошкоджень шкіри можна порівняти з грандіозною реставрацією, де результат залежить від безлічі факторів: наявності необхідних матеріалів, їх якості, своєчасної поставки, кваліфікації фахівців, а також узгодженості процесів. Велике значення має захист від патогенних мікроорганізмів, шкідливих токсинів, що призводить до втрати вологи.

<h2>Унікальний роговий шар</h2>

Згідно з сучасними науковими уявленнями, роговий шар, який традиційно вважався &laquo;мертвим&raquo;, не є просто пасивним механічним бар&rsquo;єром. Від стану епідермального шару залежить підтримка рівня необхідної вологості у всіх шарах шкіри. Численні сигнали, що виходять з нього, &ndash; невіддільна частина метаболічних процесів, що перебігають в епідермісі та дермі, а дія косметичних засобів визначається не тільки тим, чи проникають вони через роговий шар, а й тим, як вони з ним взаємодіють.

Роговий шар виконує загороджувальну функцію завдяки своїй унікальній структурі &ndash; він складається з ороговілих лусочок, які є механічним бар&rsquo;єром (подібно до цеглинок у стіні), і багатошарових ліпідних пластів, які відіграють ту ж роль, що і цемент між цеглинками. Ліпідний шар шкіри надзвичайно важливий. При його руйнуванні, по-перше, утворюються проломи, через які зі шкіри швидко випаровується вода, що призводить до її зневоднення (з&rsquo;являється сухість, лущення, дрібні зморшки, розширюються пори, шкіра стає в&rsquo;ялою). По-друге, через ці проломи в шкіру проникають токсини й алергени з косметичних засобів, води та повітря, що особливо актуально для мешканців сучасних мегаполісів. По-третє, ліпіди рогового шару беруть участь у синтезі молекул, відповідальних за місцевий імунітет. Все це призводить до запальних та алергічних реакцій, непереносимості косметики.

Дослідження показали, що епідерміс здатний розщеплювати ліпіди, що входять до складу косметичних засобів, і використовувати фрагменти для відновлення ліпідного бар&rsquo;єру шкіри. Таким чином, при зовнішньому використанні речовин, здатних нормалізувати цілісність рогового шару, можна отримати ефект, аналогічний тому, який отримують при використанні фармакологічних препаратів. Це і є основним принципом корнеотерапії.

<h2>Застосування корнеотерапії</h2>

Корнеотерапія з успіхом застосовується при лікуванні псоріазу, нейродерміту, періорального дерматиту, акне, всіх варіантів контактних дерматитів, хейліту (запалення червоної облямівки губ), багатьох дерматозів, ксерозу, а також для профілактики старіння шкіри. Косметика, створена згідно з принципами корнеотерапії, містить ліпідні композиції, натуральний зволожувальний фактор, ненасичені жирні кислоти. Крім того, вона має бути гіпоалергенною, сприяти відновленню та підтримці захисних функцій шкіри, зволожувати, постачати пластичний матеріал, вітаміни, антиоксиданти, мікроелементи, захищати від негативного впливу навколишнього середовища. Неприйнятним є використання агресивних ПАР (емульгаторів), парфумованих ароматизаторів, консервантів, силіконів, які здатні порушувати природні процеси регенерації шкіри.

Основоположником корнеотерапії є американський професор Альберт Клігман (Albert M. Kligman), який сформував її основні принципи:

<ul>
	<li>відновлення та зміцнення бар&rsquo;єрних функцій рогового шару;</li>
	<li>принцип outside in therapy (нормалізація цілісності рогового шару зовнішніми засобами);</li>
	<li>фізіологічна концепція;</li>
	<li>відсутність побічних ефектів;</li>
	<li>теоретична основа створення дерматологічної косметики.</li>
</ul>

<h2>Основа основ</h2>

Дія косметичних препаратів визначається в першу чергу не активними добавками, як вважають багато хто, а їх основою, тобто середовищем, в якому ці добавки розчинені. Від основи залежить, наскільки швидко поглинатиметься крем, як він відчуватиметься на шкірі, яким буде його негайний дія та пролонгований ефект, чи проникнуть у шкіру активні речовини, наскільки великий ризик подразнення.

Основа кремів найчастіше являє собою емульсію &ndash; дрібнодисперсну суміш олії (і жироподібних речовин) та води. Основні типи емульсій &ndash; це емульсія &laquo;вода в олії&raquo; (в/о) й &laquo;олія у воді&raquo; (о/в). До емульсії типу о/в належать молоко, білий колір якого саме пояснюється безліччю дрібних жирових крапель, зважених у водному розчині. Прикладом природної емульсії є молоко: у ньому крапельки жиру не зливаються один з одним, тому що вони оточені шаром фосфоліпідів (особливий вид жироподібних речовин), полісахаридів та білків. На жаль, більшість косметичних емульсій влаштовано інакше.

У традиційних косметичних емульсіях для їх стабілізації використовують емульгатори &ndash; речовини, які розбивають шар жиру на окремі краплі. Найбільш ефективними емульгаторами є поверхнево-активні речовини (ПАР). Ці маленькі полярні молекули здатні вбудовуватися в епідермальний бар&rsquo;єр, проникати крізь нього і досягати живих клітин глибших шарів. Внаслідок їх дії шкіра стає зневодненою та беззахисною перед токсичними речовинами, бактеріями. Здорова шкіра сама здатна відновлювати свій зруйнований ліпідний бар&rsquo;єр. Але у людей із проблемною шкірою механізми відновлення бар&rsquo;єру часто бувають порушені, а систематичне застосування кремів із ПАР лише посилює проблеми.

Особливо багато ПАР та інших емульгаторів містяться в мікроемульсіях, розмір жирових крапельок яких дуже малий. Мікроемульсійні креми мають ніжну та приємну консистенцію, швидко вбираються, а активні речовини, які в них містяться, проникають у шкіру краще, ніж за допомогою звичайних емульсій. Однак високий вміст ПАР робить ці засоби непридатними для людей з хворою шкірою.

<h2>Альтернатива емульгаторам</h2>

Тривалий час проблема емульгаторів була нерозв&rsquo;язною. І хоча нечисленні компанії, що виробляють косметику для проблемної шкіри, випускали креми, які не містять емульгаторів або містять низькоефективні природні емульгатори, на вигляд і за відчуттями ці засоби сильно поступалися кремам з ПАР. Лише нещодавно були розроблені системи, що дозволяють створювати креми без ПАР, в основі яких лежать мембраноподібні структури.

1990 року німецький хімік Dr. Hans Lautenschl&auml;ger запатентував ліпідну композицію, що за якісним і кількісним складом схожа на роговий шар і здатна утворювати схожі просторові структури. Вона одержала назву дерма-мембранної структури (DMS&reg;, Derma Membrane Structure).

DMS&reg; у рівних пропорціях містить:

<ul>
	<li>фітостероли;</li>
	<li>цераміди;</li>
	<li>гідрований фосфатидилхолін (жирнокислотний компонент, представлений стеариновою та пальмітиновою кислотами).</li>
</ul>

Фосфатидилхолін (лецитин), що входить до структури DMS&reg;, є хімічною основою клітинних стінок усіх живих організмів, тому він чудово сумісний зі шкірою. Це означає, що шкіра може засвоювати його, використовуючи для побудови власного захисного шару, а DMS&reg;-креми навіть за відсутності в них активних речовин здатні позитивно впливати на неї.

Іншими продуктами поєднання фосфатидилхоліну з гідрофільними та ліпофільними складовими при виробництві косметичних засобів без використання традиційних емульгаторів &ndash; поряд з DMS &ndash; є дисперсії ліпосом та наноемульсії.

Ліпосоми &ndash; це фосфоліпідні сфери, усередині яких присутня або вода, або водорозчинні речовини. Наносоми &ndash; фосфоліпідні сфери із жировим ядром. Як ліпосоми, так і наносоми покращують проникнення у шкіру різних речовин. Ці властивості використовуються для того, щоб доставити в шкіру активні інгредієнти.

Крім того, при виробництві корнеопрепаратів не додаються силікони та мінеральні олії, оскільки DMS&reg; самі по собі є водо- та потовідштовхуючими системами.

Корнеопрепарати належать до розряду дерматологічних засобів. Усі розробки ведуться відповідно до новітніх тенденцій дерматокосметології. Вони не містять лікарських засобів, можуть використовуватися в комплексному лікуванні дерматозів, розроблені для людей, які страждають на різні шкірні патології, тому що вони не пошкоджують шкіру.

Переваги їх &ndash; в універсальності, гарантії тривалого захисту, зниженні трансепідермальної втрати вологи, доставці активних речовин.

Впровадження корнеопрепаратів в естетичну медицину відкриває нові можливості для лікарів та пацієнтів. Це засоби з великим терапевтичним потенціалом, використання яких дає змогу покращити безпеку й результативність роботи з різними типами шкіри.

<hr />
За матеріалами&nbsp;Les Nouvelles Esthetiques Україна

Корнеотерапія в косметології: нові можливості для лікарів та пацієнтів